Постанова

від 07.11.2023 по справі 926/446/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. Справа №926/446/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № ЗАГС 01-05/2724/23 від 23.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 18.07.2023 (суддя О.В. Гончарук)

у справі № 926/446/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Чернівці

до відповідача-1:Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача-2: Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Чернівці імені Леоніда Каденюка (надалі КП Міжнародний аеропорт Чернівці ім. Леоніда Каденюка), м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Чернівецької міської ради Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича

провизнання незаконними та скасування розпоряджень Чернівецького міського голови

за участю учасників справи:

від позивача: Кірєєв І.А, Попова-Завгородня С.Г. - адвокат

від відповідача -1 та третьої особи: Юзьків М.І.

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради та КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» про: визнання незаконними та скасування розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Р.В. від 14.04.2022 №496-к «Про припинення повноважень директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» та розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Р.В. від 14.04.2022 № 497-к «Про звільнення ОСОБА_1 директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка»; поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» з 14 квітня 2022 року; стягнення з КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.04.2022 по день винесення рішення суду з розрахунку 870,03 грн одноденної заробітної плати; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2023 у задоволенні позову відмовлено. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що станом на 14.04.2022, тобто, на момент прийняття оскаржуваних у цій справі розпоряджень, позивач позбавлений статусу посадової особи комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені ОСОБА_2 та не перебував у трудових відносинах з міським головою; розпорядження Чернівецького міського голови №496к та №497к від 14.04.2022 у контексті обставин правомірності звільнення позивача на підставі інших локальних актів відповідача, не породжують жодних правових наслідків для позивача, а тому у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення є незаконним, необрунтованим, суд першої інстанції при ухваленні рішення не дотримався вимог закону, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в даній справі оскаржується незаконне звільнення позивача з посади директора аеропорту на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 ГПК України з 14.04.2022 року через призму того, що роботодавець міський голова не мав жодної законної підстави для винесення розпоряджень 14.04.2022 про припинення повноважень та про звільнення по п.5 ч.1 ст.41 К3пП, а скасування попереднього (до 14.04.2022) рішення суду апеляційної інстанції від 13.04.2022 про поновлення позивача на посаді - не впливає та не може вплинути на підстави звільнення від 14.04.2022 та жодним чином не узаконює припинення повноважень та його звільнення 14.04.2022. Окрім того, на думку апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишилося Розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Р.В. від 14.04.2022 року № 495-к про поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаду директора КП "МА "Чернівці" ім. Л. Каденюка" з 01.06.2021 року, яке не скасоване станом на 14.04.2022, діяло на час винесення оскарженого рішення судом 18.07.2023 року та діє по даний час.

Також апелянт зазначає, що помилковими є висновки суду першої інстанції про не порушення права позивача на працю станом на 14.04.2022 року та не перебування ним в статусі директора аеропорту. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка», не був посадовою особою у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП України, у зв`язку з чим відповідач не мав права звільняти позивача як керівника цього підприємства. Окрім того, звертає увагу, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки позовним вимогам та не навів жодних обгрунтувань в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.04.2022. Оскільки звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є протиправним, відтак, період часу з 14.04.2022 по день винесення рішення судом є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 справу № 926/446/23 розподілено до розгляду судді- доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2023 у справі № 926/446/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.10.2023.

11.09.2023 на адресу Західного апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/6120/23 від 16.10.2023), в якому останній вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим. Зокрема, зазначає, що постановою Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 727/3255/21 звільнення ОСОБА_1 на підставі розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Р.В. від 06.01.2021 року № 23-к визнано законним, тому суд першої інстанції, зважаючи на вищевказану правову норму, не міг не врахувати його під час ухвалення рішення у даній справі. Оскільки позивач уже був звільнений на підставі розпорядження міського голови від 06.01.2021 року № 23-к, оскаржувані у даній справі розпорядження від 14.04.2022 № 496-к та 497-к про припинення його повноважень і звільнення не порушують його корпоративних і похідних від них трудових прав, так як у зв`язку із звільненням 06.01.2021 року він втратив статус посадової особи підприємства.

В судовому засіданні 07.11.2023 позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просять рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове - про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-1 та третьої особи в судовому засіданні 07.11.2023 проти апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач-2 участі уповноваженого представника в судове засідання 07.11.2023 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, обов`язкова явка сторін в судове засідання не вимагалась, а відтак колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності належно повідомленого відповідача-2.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Розпорядженням Чернівецького міського голови від 02.12.2020 призначено Кірєєва Ігоря Анатолійовича директором Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Чернівці імені Леоніда Каденюка», що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці за трудовим контрактом (строковим трудовим договором) у редакції від 02.12.2020 № 2236 на термін з 02.12.2020 по 01.12.2023 за його згодою.

02.12. 2020 між Секретарем Чернівецької міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено трудовий контракт за № 2236, згідно з умовами якого керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а секретар міської ради зобов`язується створити належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

06.01.2021 Чернівецьким міським головою Клічуком Р.В. прийнято розпорядження №23-к «Про звільнення ОСОБА_1 - директора комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка», згідно з яким у відповідності до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у зв`язку з невиконанням вимог статті 78 Господарського кодексу України, рішення міської ради VII скликання від 07 жовтня 2016 року № 403 «Про затвердження переліку інформації, яка підлягає обов`язковому оприлюдненню на офіційному веб-порталі Чернівецької міської ради або на офіційних веб-сайтах (веб-сторінках) підприємств комунальної власності територіальної громади міста Чернівців, їх дочірніх підприємств» у частині неоприлюднення інформації, яка підлягає обов`язковому оприлюдненню, припинено дію трудового контракту (строкового трудового договору) від 02 грудня 2020 року №2236, ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка», що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівці, з 11 січня 2021 року.

Зазначене розпорядження міського голови оскаржувалось ОСОБА_1 у судовому порядку.

Так, ОСОБА_1 пред`явлено позов про визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Р.В. від 26 липня 2021 року №1912-к «Про внесення змін у розпорядження міського голови від 06 січня 2020 року №23-к «Про звільнення директора комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка»; про визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови від 06 січня 2021 року №23-к «Про звільнення директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка»; про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» з 01 червня 2021 року; про стягнення з КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.12.2021 у справі №727/3255/21 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13.04.2022 у справі № 727/3255/21апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.12.2021 скасовано.

У зв`язку з цим, розпорядженням Чернівецького міського голови від 14 квітня 2022 року за № 495к поновлено ОСОБА_1 з 01.06.2021 та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

Водночас, розпорядженням Чернівецького міського голови від 14 квітня 2022 року № 496к припинено повноваження директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» Кірєєва Ігоря Анатолійовича з посиланням на статтю 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, в якому зазначено, що це розпорядження прийнято, враховуючи стратегічну важливість в умовах воєнного стану КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка», з метою недопущення ризиків зниження ефективності управління ним.

Розпорядженням Чернівецького міського голови від 14 квітня 2022 року № 497к звільнено з посади директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» ОСОБА_1 , у зв`язку із припиненням повноважень (пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України).

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №727/3255/21 скасовано постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2021 року залишено в силі.

Позивач стверджує, що його було звільнено із порушенням трудового законодавства, невірно застосовано п. 5 ч. 1 ст. 41 КзПП України, а тому потрібно визнати незаконними розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Р.В. від 14.04.2022 року № 496-к «Про припинення повноважень директора КП «МА «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» та розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Р.В. від 14.04.2022 року № 497-к «Про звільнення ОСОБА_1 - директора КП «МА «Чернівці» імені Леоніда Каденюка».

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

У частині першій статті 62 ГК України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Корпоративне ж підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними утворюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Органами управління комунального унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав); наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства (частина сьома статті 78 ГК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.12.2021 у справі № 727/3840/22, вирішуючи спір про підсудність у даній справі встановив, що КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» ім. Леоніда Каденюка» відповідно до пунктів 1.1-1.3 його статуту є комунальним унітарним підприємством, що засноване на власності територіальної громади м. Чернівців, представницьким органом якої є міська рада (власник). Підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, який має статус юридичної особи, у своїй діяльності керується законами України, нормативними актами Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, рішеннями Чернівецької міської ради та виконавчого комітету Чернівецької міської ради, іншими нормативно-правовими актами України, а також статутом.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 статуту комунального підприємства управління підприємством здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього статуту на основі поєднання прав власника та уповноваженого ним органу щодо господарського використання його майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник здійснює своє право з управлінням майном підприємства і фінансування підприємства через департамент житлово-комунального господарства міської ради.

Як зазначалося вище, комунальні підприємства, засновані на власності територіальної громади, що є єдиним власником відповідного підприємства, вважаються унітарними.

Отже, комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» є комунальним унітарним підприємством.

Тлумачення змісту статті 167 ГК України дає можливість виокремити ознаки корпоративних прав, зокрема, суб`єктом (носієм) цих прав є особа, що має частку у статутному капіталі (майні) господарської організації; корпоративні права виникають лише щодо підприємницької юридичної особи; корпоративні права можуть бути передбачені законом і локальними правовими актами такої юридичної особи.

Порівнюючи, надані статтею 167 ГК України, повноваження власнику корпоративних прав господарської організації з повноваженнями засновника унітарного підприємства, що визначені у частині четвертій статті 63 ГК України, можна зробити висновок, що засновник унітарного підприємства володіє всіма правами, належними власнику корпоративних прав.

Отже, саме територіальні громади набувають і здійснюють корпоративні права у комунальному унітарному підприємстві опосередковано через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Колегією суддів встановлено, що КП "Міжнародний аеропорт "Чернівці" ім. Л. Каденюка" є юридичною особою комунальної форми власності, Єдиним засновником якої є Чернівецька міська рада, одночасно вона володіє 100% статутного капіталу цього комунального підприємства.

Відтак, аналізуючи вищезазначені норми, у даній справі виникли корпоративні правовідносини щодо використання Чернівецькою міською радою, від імені якої діє міський голова, своїх корпоративних прав в управлінні КП "Міжнародний аеропорт "Чернівці" ім. Л. Каденюка", зокрема, щодо призначення та звільнення керівника комунального підприємства.

Згідно з п 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), зроблено такі висновки: « 01 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого частину першу статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 такого змісту « 5) припинення повноважень посадових осіб». Згідно з пояснювальною запискою до проєкту цього Закону передбачення такої підстави розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а як компенсація для захисту інтересів останніх - мінімальний розмір вихідної допомоги у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

З огляду на зазначене, під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), потрібно враховувати таке.

За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого, розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28.03.2014, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня 2013 року набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, юрисдикція господарського суду поширювалася на зазначені спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб».

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивач у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України був посадовою особою комунального підприємства, а відтак, на нього поширюється підстава для звільнення, передбачена п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, доводи позивача про те, що така підстава для звільнення можлива виключно для господарських товариств спростовується наведеними вище висновками Верховного Суду.

Окрім того, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.12.2021 у справі № 727/3840/22 щодо визначення підсудності справ.

Апелянт зазначає, що у справі, яка розглядається, оскаржується незаконне звільнення через призму того, що роботодавець міський голова не мав жодної законної підстави для винесення розпоряджень 14.04.2022 про припинення повноважень та про звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, а скасування попереднього (до 14.04.2022) рішення суду апеляційної інстанції від 13.04.2022 про поновлення позивача на посаді- не впливає та не може вплинути на звільнення від 14.04.2022 та жодним чином не узаконює припинення повноважень та його звільнення 14.04.2023 позивача ОСОБА_1 з посади директора аеропорту за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 14.04.2022 року.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Як зазначалося вище, 14.04.2022 Чернівецьким міським головою було прийнято три розпорядження: № 495к, яким поновлено ОСОБА_1 з 01.06.2021 та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць; № 496к, яким припинено повноваження директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» ОСОБА_1 з посиланням на ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на п. 5 ч.1 ст. 41 КзПП, та зазначено, що це розпорядження прийнято, враховуючи стратегічну важливість в умовах воєнного стану КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка», з метою недопущення ризиків зниження ефективності управління ним; та № 497к , яким було звільнено ОСОБА_1 з посади директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка», у зв`язку із припиненням повноважень (пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України).

Підставою для поновлення позивача на роботі у цій справі була постанова Чернівецького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 727/3255/21, якою скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 грудня 2021 року року та задоволено позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 16.12.2022 Чернівецька міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13.04.2022, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року у справі № 727/3255/21 касаційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 13.04.2022 скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.12.2021 залишено в силі.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 як керівник КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» не виконав вимоги рішення Чернівецької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 403 у частині оприлюднення біографічних даних на офіційному веб-порталі Чернівецької міської ради або на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» Імені Леоніда Каденюка», тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади та розірвання укладеного з ним контракту на підставі підпункту «л» пункту 6.3. Також Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав, що з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту, а визначальним у цьому випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника, лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу.

Отже, у зазначеному судовому рішенні встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушення його трудових прав та відповідно до вимог трудового законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу вимог посилався на те, що рішенням Чернівецького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 727/3255/21 його було поновлено на роботі на посаді директора комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені ОСОБА_2 з 01 червня 2021 року та 14.04.2022 Чернівецьким міським головою видано розпорядження від 14 квітня 2022 року за № 495к, яким поновлено ОСОБА_1 з 01.06.2021 та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, оскільки постанову Чернівецького апеляційного суду від 13.04. 2022 у справі № 727/3255/21 скасовано постановою Верховного Суду від 05.07.2023 року, та встановлено відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі, то позовні вимоги у цій справі про визнання розпорядження від 14.04.2022 № 496к про припинення повноважень директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» та розпорядження від 14.04.2022 № 497к про звільнення ОСОБА_1 - директора КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» є незаконними і їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи законність попереднього звільнення на підставі вищевказаної постанови Верховного Суду відпали.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, враховуючи що Верховний Суд скасував постанову Чернівецького апеляційного суду та визнав звільнення ОСОБА_1 правомірним, розпорядження про поновлення на роботі втрачає силу, а позивач вважається звільненим з дати, зазначеної в розпорядженні Чернівецького міського голови від 06 січня 2021 року № 23-к, а відтак всі подальші розпорядження Чернівецької міської ради відносно ОСОБА_1 нівелюються та не несуть жодних правових наслідків.

Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, з урахуванням тих пояснень, які стосуються суті спору, апеляційний суд до уваги не бере.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (N 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК кодексу України).

У ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає, що надані відповідачем-1 докази на підтвердження своїх доводів є більш вірогідними та достатніми. В свою чергу позивачем належними та допустимим доказами не підтверджено своїх доводів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без змін.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2023 у справі № 926/446/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 17.11.2023 .

Головуючий суддяН.М.Кравчук

судді О.С.Скрипчук

О.І.Матущак