Постанова

від 20.11.2023 по справі 910/5102/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа№ 910/5102/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023

у справі № 910/5102/23 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтерн"

до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва

про стягнення 213 920,64 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінтерн» (далі - ТОВ «Мінтерн», позивач) до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва (далі - КП УЗН Подільського району, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 213 920,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору закупівлі товару № 83 від 25.08.2022 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленої електричної енергії у період з вересня 2022 по січень 2023, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. У позові ТОВ «Мінтерн» просить стягнути з КП УЗН Подільського району основний борг у сумі 213 920,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтерн" до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва про стягнення 213 920,64 грн задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтерн" заборгованість в сумі 213 920 грн 64 коп. та судовий збір в сумі 3 208 грн 81 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва, звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23; прийняти апеляційну скаргу до свого розгляду та відкрити провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Мінтерн" до КП УЗН Подільського району міста Києва відмовити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказав на те, що відповідачем було фактично сплачено за період з вересня по грудень 2022р. суму 302 539,73 грн з ПДВ за вказані, згідно із актами наданих послуг, спожиті 66 826 кВт та за період січень 2023р. 126 720,00 грн за 22 000 кВт з ПДВ, натомість фактично, позивач надавав акти наданих послуг, які не відповідали фактичному використанню електроенергії (зменшення кількості використаної електроенергії) споживачем, тому відповідно, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 213 920,64 грн.

На думку скаржника, через неналежне виконання умов договору позивачем та введення в оману відповідача щодо фактичного споживання електроенергії виник борг.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що позивач виконав умови договору та продав електричну енергію (товар) відповідачу на загальну суму 703 688,32 грн, в свою чергу відповідач оплатив 489 767,68 грн.

Щодо твердження скаржника про те, що позивач в актах наданих послуг зазначало більший обсяг від фактично спожитої відповідачем електроенергії, що підтверджується актами ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі" щодо обсягу послуг з розподілу електричної енергії, то відповідачем не доведено, що вказані акти надання послуг з розподілу електричної енергії (складені ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі") мають відношення до об`єктів споживача, на які позивачем постачалась електрична енергія за договором № 83 від 25.08.2022. Крім того, акти підписані обома сторонами без зауважень та в них зафіксовані дані про відсутність претензій замовника щодо наданого товару за обсягом, якісними характеристиками та строком поставки електроенергії, при цьому доводи про завищені обсяги поставленої електроенергії відповідач висунув лише після звернення позивача до суду з даним позовом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5102/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 поновлено Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/5102/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 25.08.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір закупівлі товару № 83 (далі - договір), за умовами якого позивач, за договором постачальник, продає електричну енергію відповідачу, за договором споживачу, для забезпечення потреб електроустановок відповідача, відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії відповідачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого відповідач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії, визначаються сторонами в договорів та складає 220 000 кВт/год (п. 2.3 договору).

Згідно із п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії відповідачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору загальна ціна цього договору складає: 633 600,00 грн. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється відповідачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок позивача. Оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 календарних днів з моменту отримання його відповідачем, або протягом 15 календарних днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого відповідачем (п. 5.6, 5.7 цього договору).

Згідно з п. 5.1 договору відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Відповідно до п. 4.1 договору для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії відповідачу позивач зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, за належних умов забезпечень задоволення попиту на споживання електричної енергії відповідачем.

Додатком № 2 до договору закупівлі сторони погодили комерційну пропозицію, якою було визначено: формулу вартості електричної енергії (п. 1); порядок оплати: не пізніше 25-го числа місяця, що передує розрахунковому - 10% від заявленого обсягу споживання електричної енергії, остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію (п. 5); строк дії договору: з 25.08.2022 по 21.11.2022 або до кінця воєнного стану в Україні (п. 11.1).

На виконання своїх зобов`язань позивач, у період з вересня 2022 по січень 2023, поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 703 688,32 грн, що підтверджується актами надання послуг № 4 від 06.09.2022, № 5 від 01.11.2022, № 6 від 01.12.2022, № 7 від 21.12.2022, № 8 від 31.01.2023, № 9 від 31.01.2023, підписаними обома сторонами без заперечень.

Натомість відповідачем свої зобов`язання з оплати електричної енергії виконано неналежним чином, сплачено вартість електричної енергії лише частково - на суму у розмірі 489 767,68 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 121 від 19.10.2022, № 129 від 17.11.2022, № 236 від 29.12.2022, № 166 від 11.12.2022, № 33 від 23.02.2023, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, у зв`язку із чим, у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленої електроенергії у сумі 213 920,64 грн (703 688,32 грн - 489 767,68 грн), що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2023, погодженим сторонами без зауважень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 275 ГК України особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що доказів належної сплати вартості поставленої електроенергії відповідачем не надано, доводів позивача не спростовано, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму у розмірі 213 920,64 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Твердження відповідача про те, що позивач в актах наданих послуг зазначив більший обсяг від фактично спожитої відповідачем електроенергії, що підтверджується актами ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі" щодо обсягу послуг з розподілу електричної енергії, оцінюються колегією суддів критично, оскільки відповідачем не доведено, що вказані акти надання послуг з розподілу електричної енергії (складені ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі") мають відношення до об`єктів відповідача, на які позивачем постачалась електрична енергія за договором № 83 від 25.08.2022 (визначених у додатку 1.1 до заяви-приєднання до договору), крім того, акти щодо поставки електроенергії № 4 від 06.09.2022, № 5 від 01.11.2022, № 6 від 01.12.2022, № 7 від 21.12.2022, № 8 від 31.01.2023, № 9 від 31.01.2023 за договором закупівлі № 83 від 25.08.2022 були підписані обома сторонами без зауважень та в них зафіксовані дані про відсутність претензій замовника (КП УЗН Подільського району) щодо наданого товару за обсягом, якісними характеристиками та строком поставки електроенергії. При цьому доводи про завищені обсяги поставленої електроенергії відповідач висунув лише після звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/5102/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2022 у справі № 910/5102/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/5102/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім