Рішення

від 23.10.2023 по справі 752/10964/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/10964/23

Провадження № 2-о/752/811/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

у червні 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, заінтересована особа: Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд встановити факт її залучення до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 01.06.1986 року по 30.04.1987 року.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що вонає особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також інвалід 3-ї групи, причина інвалідності захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вона була безпосередньо зайнята в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у період з 01.08.1986 року по 30.01.1987 року та з 15.03.1987 року по 30.04.1987 року, всього 228 днів у 1986 та 1987 роках, тому, у відповідності до п. 9. ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII має право на отримання посвідчення «Інвалід війни».

Щоб підтвердити статус інваліда війни, у відповідності до п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, який регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам, необхідно отримати відповідне посвідчення. Вона належним чином звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою стосовно видачі їй відповідного посвідчення, однак, отримала відмову, мотивовану тим, що їй необхідно надати документи, що підтверджують залучення її до складу формувань Цивільної оборони, а у разі відсутності відповідних документів, факт залучення до формувань Цивільної оборони може бути встановлений в судовому порядку.

На час аварії на ЧАЕС їй було 36 років, а тому в обов`язковому порядку залучалася до невоєнізованих формувань Цивільної оборони.

Тому, вона була вимушена звернутися до Окружного адміністративного суду міста Києва, але суддя Окружного адміністративного суду міста Києва прийняла рішення по моїй справі № 640/1025/19, в якому відмовила в задоволенні адміністративного позову. Відмова була вмотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Надати такі документи не є можливим, оскільки в багатьох випадках рішення та розпорядження, які приймались, віддавалися усно, не фіксувались документально. До того ж, необхідності надання документів, що підтверджують залучення особи до складу формувань Цивільної оборони Законом не передбачено. Більш того, жодним чинним нормативним актом не встановлено які конкретно документи слід надати для такого підтвердження.

Тому, змушена звернутись до суду із казаною заявою.

Ухвалою від 04.08.2023 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 23.10.2023 року (а.с. 40).

В судове засідання заявник не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та із зазначенням щодо підтримання заяви та проханням її задовольнити.

Заінтересована особа про час та місце розгляду справи були повідомлена в установленому законом порядку, надала заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі документами, при ухваленні судового рішення покладалась на розсуд суду.

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити за результатами розгляду справи рішення за відсутності осіб, які не з`явились, на підставі наявних документів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.05.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст. 273 ЦПК (1502-06) (ст.315 ЦПК 1618-IV) перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать інваліди, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 04.08.1986 року по 30.04.1987 року працювала на Чорнобильській АЕС по ліквідації наслідків аварії (наказ № 86/к від 15.04.1987 року), про що внесено запис № 20 до трудової книжки (а.с. 6-9).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 1 категорії, посвідчення серії серія НОМЕР_1 (категорія 1) (а.с. 10).

Також, в матеріалах справи міститься довідка про інвалідність 3-ї групи з захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС серія КИЕ-1 № 074411 від 08.12.1998 року; копія експертного висновку № 1519-1551 від 30.06.1998 року; копія довідки № 1114/П3-103 від 10.12.1997 року про те, що ОСОБА_1 безпосередньо була занята на роботах, передбачених постановою ЦК КПСС Ради Міністрів СССР і ВЦСПС від 29.12.1987 року № 1497-378 та Постановою Ради Міністрів СССР і ВЦСПС від 05.06.1986 року № 665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком № 1, затвердженого Постановою Ради Міністрів від 22.08.1956 року № 1173 та законом УССР «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнятим Радою УССР від 27.02.1991 року; копія довідки ВАТ «ГЕМ» № 217/ПД-103 від 25.02.1998 року про те, що ОСОБА_1 в період проведення робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС працювала в якості нормувальника в зонах: 1986 рік: серпень: І зона 144 люд/час - Чорнобиль; вересень: ІІІ зона 27 люд/год - ЧАЕС АБК-1; ІІ зона 9 люд/год - ПуСО Лелев; І зона 204 люд/год - Чорнобиль; жовтень: ІІІ зона 28 люд/год - ЧАЕС АБК-1; ІІ зона 2 люд/год - ПуСО Лелев; І зона 156 люд/год - Чорнобиль; листопад: ІІІ зона 6 люд/год - ЧАЕС АБК-1; І зона 149 люд/год - Чорнобиль; грудень: ІІІ зона 21 люд/год - ЧАЕС ОРУ-750; І зона 178 люд/год - Чорнобиль; 1987 рік: січень: ІІІ зона 28 люд/год - ЧАЕС ОРУ-750; І зона 144 люд/год - Чорнобиль; березень: ІІІ зона 7 люд/год - ОРУ-750; І зона 53 люд/год - Пром. пл.3-оч.; 0 зона 8 люд/год - Чорнобиль; квітень: ІІІ зона 19 люд/год - ЧАЕС АБК-2; І зона 12 люд/год - Пром. пл.3-оч.; 0 зона 172 люд/год - Чорнобиль (а.с. 11-14).

Зазначені документи належним чином підтверджують статус ОСОБА_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та настання інвалідності у зв`язку з тим, що вона брала участь у таких заходах.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 року за № 90, та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року за № 1111, передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

29.12.2018 року ОСОБА_1 отримала відповідь від Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністраціїпроте, що відповідно підставою для встановлення статуту особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є документи, які відповідають її вимогам, а саме: залучення до складу формувань Цивільної оборони та настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 15-16).

Згідно з вимогами нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 року за №201-78 (далі Положення), наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року за №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 року за №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 за №01, від 30.04.1986 за №02, від 04.05.1986 року за №16, від 19.05.1986 року за №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6, 7 Положення підготовка країни з цивільної оборони проводиться завчасно в мирний час з урахуванням розвитку зброї масового ураження та інших засобів нападу. Цивільна оборона СРСР організовується за територіальним принципом на всій території країни. Загальне керівництво цивільної оборони СРСР здійснює Рада Міністрів СРСР, а безпосереднє керівництво - Міністерством оборони СРСР. Керівництво цивільною обороною на об`єктах народного господарства здійснює керівник такого об`єкту, який виконує свої функції через штаби і служби цивільної оборони.

Нормами п.12 Положення передбачено, що служби цивільної оборони створюються для виконання інженерно-технічних, медичних та інших спеціальних заходів цивільної оборони, підготовки сил та засобів, а також для забезпечення діяльності невоєнізованих формувань в ході проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Служби цивільної оборони поділялися на загальнорадянські, республіканські, крайові, обласні, районні, міські служби та служби об`єктів народного господарства. Такі служби створювалися з урахуванням рекомендацій керівника цивільної оборони СРСР.

Силами цивільної оборони СРСР, згідно з п. 13 Положення, були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені у відповідності до плану цивільної оборони організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів робітників.

Комплектування невоєнізованих формувань цивільної оборони особовим складом, технікою та матеріально-технічними засобами здійснюється керівниками цивільної оборони і керівниками служб цивільної оборони за рахунок об`єктів народного господарства, на базі яких вони створені.

Згідно з п.16 Положення до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов`язковому порядку зараховуватися громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років, за винятком військовозобов`язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та II груп, вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років, а жінок з середньою та вищою медичною освітою - до 2 років.

Громадяни СРСР, зараховані до невоєнізованих формувань, зобов`язані приймати участь в рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних роботах і виконанні інших завдань цивільної оборони.

Таким чином, будь-яка особа з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи має право на встановлення статусу інваліда війни у разі, якщо вона приймала участь у ліквідації таких наслідків у складі штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони СРСР.

Формування цивільної оборони створювалися на кожному об`єкті народного господарства, мали визначену чисельність, а їх укомплектування здійснювалося за рахунок громадян СРСР. Певна група громадян СРСР могла бути залучена до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони в обов`язковому порядку.

За змістом п.16 Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону.

Пунктом 1 Рішення звуженого засідання виконкому Київського обласної ради народних депутатів №8-с від 04.051986 року «Про введення в дію планів цивільної оборони» було визначено, з 12.05.1986 року в Поліському, Іванківському, Бородянському, Макарівському, Чорнобильському районах області ввести в дію плани цивільної оборони в усіх ланках.

Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони, та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної від 20.10.2017 року № 01.1-14-1654-1.

Разом з тим, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та встановлення юридичного факту, що ОСОБА_1 була залучена до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 01.06.1986 року по 30.04.1987 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 була залучена до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 01.06.1986 року по 30.04.1987 року.

Відомості про учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 14372952, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко