Ухвала

від 02.08.2023 по справі 757/28168/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28168/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарі судових засідань Музика В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Генеральної прокуратури України від 14.08.2008 р. та зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Генеральної прокуратури України від 14.08.2008 р. та зобов`язати вчинити дії.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ОСОБА_1 мав у власності земельну ділянку 14,85 га, кадастровий номер №3223187700:05:028:0101, що знаходилась в межах Старобезрадичівської сільської ради, Обухівського району, Київської області.

В 2008 році Генеральною прокуратурою було ініційовано кримінальне провадження по факту незаконного вибуття земельної ділянки з державної власності, та, в подальшому було ініційовано цивільний позов про витребування вказаної ділянки з володіння ОСОБА_1 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12.01.2015 року у справі №372/2464/13-ц за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України визнано недійсними договори, за якими ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку 14,85 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0101, визнано недійсним відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №346999 від 09.10.2009 року, а земельна ділянка повернена в постійне користування ДП "Київське лісове господарство". Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.05.2015 року у справі №22ц-780/1500/15 вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсними договорів купівлі продажу, а в решті, а саме в частині визнання недійсним вищезгаданого відповідного державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки в постійне користування ДП "Київське лісове господарство", залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2015 року у справі №6- 20413ск15 ОСОБА_1 касаційну скаргу було відхилено, попередні судові рішення залишені без змін. За наслідками вказаних судових рішень відомості про ОСОБА_1 , як власника зазначеної земельної ділянки 3223187700:05:028:0101, виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Натомість, в 2022 році ОСОБА_1 отримав податкове повідомлення-рішення про нарахування останньому земельного податку по земельній ділянці в межах в межах Старобезрадичівської сільської ради, Обухівського району, Київської області, що змусило заявника, як і інших колишніх співвласників суміжних земельних ділянок, звернутись до органу ДПС щодо прояснення зазначеного питання.

Як видно з відповіді ГУ ДПС у Київській області №32480/6/10-36-24-12 від 28.12.2022 року, вони посилаються про нібито наявність у заявника власності земельної ділянки з кадастровим номером №3223187700:05:028:0092, та, при особистому спілкуванні, послались на дані Державних реєстрів.

Дійсно, за номером кадастрової ділянки 3223187700:05:028:0092 у Державному реєстрі є відомості, що заявник зазначений як власник цієї земельної ділянки, а підстава занесення цих відомостей в реєстр - постанова Генеральної прокуратури України від 14.07.2008 року та лист, датований тією ж датою (виділено маркером по тексту).

Відтак, заявник вважає, що є підстави вважати, що вказані відомості про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:05:028:0092 внесені в 2008 році або помилково або це був якийсь один з проміжних кадастрових номерів земельної ділянки до її об`єднання в ділянку 3223187700:05:028:0101, адже станом на даний момент в кадастровій карті земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:05:028:0092 - відсутня.

З врахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просить суд:

- визнати бездіяльність прокурорів Офісу Генерального прокурора щодо не зняття арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0092, накладний Постановою Генеральної прокуратури України від 14.07.2008 року - незаконною;

- скасувати арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:028:0092, накладний Постановою Генеральної прокуратури України від 14.07.2008 року, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , має право здійснювати будь-які платежі та правочини без ідентифікаційного номеру, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:05:028:0092.

В судове засідання ОСОБА_1 подав заяву про розгляд даного питання без фіксування технічними засобами.

Прокурор/слідчий в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду повідомлений належним чином.

Разом з цим, на електронну адресу суду надійшла заява про те, що відповідно до постанови проо визначення підслідності від 27.05.2014 вбачається, що підслідність кримінального провадження №1212100090000089 визначені за СВ Обухівського РВ ГУМВС України в Киїівській області, та, на даний час досудове розслідування здійснюється дізнавачами сектору дізнання Обухівського РУП ГУ НП в Київській області. Відтак, прокурор вважає, що дане клопотання має розглядати уповноважений Обухівський районний суд Київської області.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали, якими вскарга (клопотання) обґрунтовується, приходить до наступного.

Вивчивши матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Процесуальна дія провадиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями кримінально-процесуального закону, чинного на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ст. 3 КПК України 1960 року, ст. 5 КПК України). За загальним правилом, якщо інше не передбачено перехідними положеннями, після набуття відповідними змінами чинності підлягають застосуванню нові процесуальні норми, незалежно від того, коли було розпочато провадження у справі.

Арешт на майно був накладений постановою ще у 2008 році постановою Генеральної прокуратури України, під час дії КПК України у редакції 1960 року.

Представник заявника звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту 11.12 тобто під час дії КПК України, що набрав чинності 20.11.2012 року, у той час, як арешт на майно накладено на час дії КПК України 1960 року.

У судовому провадженні, яке здійснюється відповідно до КПК України 1960 року, при надходженні від учасників процесу клопотань, зокрема щодо арешту майна, суд має керуватися положеннями КПК України 1960 року.

Положення розділу ХI «Перехідні положення» КПК України 2012 року не уповноважують суд розглядати скарги та перевіряти правильність процесуальних рішень (дій) органу дізнання, слідчого, прокурора, у тому числі щодо накладення арешту на майно, що були вчиненні ними та звернуті до виконання у відповідності до положень КПК України 1960 року.

Відповідно до п. 9 розділу ХI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Кримінальним процесуальним Кодексом України 1960 року був встановлений вичерпний перелік процесуальних рішень органу дізнання, слідчого чи прокурора, які могли бути самостійно оскаржені до суду на стадії досудового слідства, постанова про накладення арешту на майно до таких процесуальних рішень не відносилася.

Основними способами захисту прав за КПК України 1960 року визначено оскарження рішення слідчого (прокурора) про арешт майна до суду (ст. ст. 234, 236 КПК України 1960 року); оскарження арешту прокурору (ст. 235 КПК України 1960 року). Прокуратура у порядку нагляду має обов`язок та повноваження скасовувати рішення слідчого.

Главою 22 КПК України 1960 року передбачено, що у судовому порядку скарга на накладення арешту на майно може бути розглянута судом лише під час попереднього судового розгляду або розгляду справи по суті.

Разом з цим, оскільки вбачається, що досудове розслідування на момент розгляду скарги здійснюється, то варто зазначити, що територіальна підсудність скарг, нормами кримінального процесуального закону прямо не визначена. Однак, згідно ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

За загальним правилом, яке визначене у ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Так, під час судового розгляду та аналізу ст. 132 КПК України, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження №1212100090000089 здійснює СВ Обухівський РВ ГУМВС України в Киїівській області, а відтак приходжу до висновку, що питання про скасування арешту, не підлягає розгляду у Печерському районному суді м. Києві, і відповідно підлягає поверненню для подачі до належного суду, оскільки дане питання підлягає розгляду місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться зазначений орган досудового розслідування.

Керуючись ч. 2 ст. 132, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови Генеральної прокуратури України від 14.08.2008 р. та зобов`язати вчинити дії - повернути особі, що її подала.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва