Ухвала

від 20.11.2023 по справі 922/847/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

20 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/847/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (вх.№2283) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/847/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54)

до Дочірнього підприємства Харківський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (61202, м. Харків, вул. Асхарова, буд.2, код 31941174)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - філія "Пісочинське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (62418, Харківська область, с. Пісочин, вул. Технологічна, буд.5),

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з філії "Пісочинське ДЕП" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Харківгаз Збут" пеню у розмірі 77134,99 грн., 3% річних у розмірі 6189,30 грн. та інфляційні 37511,38 грн., відшкодувати за рахунок відповідача понесені ТОВ "Харківгаз Збут" судові витрати у сумі 2684,00 грн. та суму витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 12083,56 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/847/23 (суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/847/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" задовольнити у повному обсязі, змінити розподіл судових витрат відповідно до нового рішення, врахувати, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції будуть надані до суду протягом 5 днів з дати ухвалення рішення суду згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України. Також позивач звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Східним апеляційним господарським судом в ухвалі від 06.11.2023 було встановлено, що повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/847/23 складений 04.10.2023, а апеляційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 27.10.2023, тобто з пропуском встановленого ст. 256 ГПК України строку.

Звертаючись з апеляційною скаргою позивач посилався на те, що копію оскаржуваного рішення від 03.10.2023 ним отримано засобами поштового зв`язку 18.10.2023. Отже стверджував, що закінчення двадцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення припадає на 07.11.2023, а апеляційна скарга подається в межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 256 ГПК України.

Проте, апеляційним господарським судом було встановлено, що інтереси позивача в суді першої інстанції представляв адвокат Романенко О.М. на підставі довіреності №ДР-161222 від 27.12.2022, яким і було підписано апеляційну скаргу від імені ТОВ "Харківгаз Збут".

ТОВ "Харківгаз Збут" та адвокат Романенко О.М. зареєстровані в підсистемі «Електронний кабінет» та є користувачами ЄСІТС. В матеріалах електронної справи відсутні відомості про доставлення оскаржуваного рішення до електронного кабінету ТОВ "Харківгаз Збут". Водночас, рішення суду від 03.10.2023 було доставлено до електронного кабінету Романенка О.М. 04.10.2023 о 14:25 год.

Враховуючи положення частин шостої та сьомої ст. 242 ГПК України, суд дійшов висновку, що рішення суду від 03.10.2023 вважається врученим ТОВ "Харківгаз Збут" 04.10.2023. А тому, відповідно до положень ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на вказане рішення мала бути подана до 24.10.2023.

Проте, апеляційну скаргу було подано засобами поштового зв`язку 27.10.2023, тобто з пропуском встановленого ст. 256 ГПК України строку.

З огляду на вказане, апеляційну скаргу ТОВ "Харківгаз Збут" було залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання йому можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 06.11.2023 була доставлена в електронний кабінет позивача 06.11.2023 о 12:11 год.

13.11.2023 від ТОВ "Харківгаз Збут" надійшла заява (вх.№13920), в якій позивач просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/847/23, посилаючись на введення воєнного стану на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, а також відносно невеликий термін пропущення подання апеляційної скарги. В заяві позивач також зазначає, що майже вся територія України та місто Харків систематично піддається обстрілам внаслідок ведення бойових, систематично припиняється подача електроенергії, зокрема в будинки та офісні приміщення, в тому числі і в офісне приміщення позивача внаслідок ураження об`єктів критичної інфраструктури. Працівники вимушені покинути домівки та робочі місця, в тому числі відповідальні особи товариства щодо супроводження розгляду справи у суді. З метою своєчасного переміщення людей до укриття тривають постійні оповіщення тривоги у зв`язку з ракетними обстрілами та/або атаками БПЛА. Підприємство відноситься до об`єкту критичної інфраструктури і існує відносно великий відсоток ймовірного переважного враження по товариству, проте працює в обмеженому режимі.

Розглянувши заяву про поновлення строку для подання апеляційної скарги, суд зазначає, що лише сам факт його подання не передбачає обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Нормами глави 1 розділу ІV ГПК України врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Так, згідно з положеннями ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали лише від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.

Як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.

Надаючи оцінку доводам, які наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Представник позивача Романенко О.М. (який підписав апеляційну скаргу) є адвокатом Адвокатського об`єднання «ГАРАНТ ГРУП», має відповідні професійні знання, обізнаний зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду та підставами для їх поновлення, обізнаний з обставинами справи, оскільки був присутній в судовому засіданні 03.10.2023, та знав про прийняття оскаржуваного рішення і результат розгляду справи з вказаної дати.

Як встановлено судом, позивач не повідомив суду апеляційної інстанції, що повний текст рішення суду першої інстанції був отриманий його представником 04.10.2023 через підсистему "Електронний кабінет", посилаючись в апеляційній скарзі на отримання його позивачем поштою лише 18.10.2023.

При цьому, заявник не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих заходів, які б об`єктивно вказували на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу.

Добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу. Інша поведінка за певних обставин може свідчити про зловживання особою своїми правами.

Посилання скаржника на такі загальновідомі обставини, як запровадження воєнного стану, суд не може прийняти до уваги та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

Проте, у даному випадку позивачем не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв`язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку, в тому числі беручи до уваги, що розгляд справи відбувався вже у воєнний час.

Суду, який перебуває в тих самих умовах, що зокрема і позивач, також відомо, що майже вся територія України, в тому числі місто Харків періодично піддається обстрілам з боку країни-агресора, що може призводити до тимчасового припинення подачі електроенергії. Проте, скаржник, не довів жодними доказами, по-перше, що такі обставини дійсно мали місце у період терміну, який встановлений законом для подання апеляційної скарги, а по-друге, завадили йому своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію .

Перебування працівників підприємства у віддаленому режимі не може бути прийнято до уваги, оскільки чинне процесуальне законодавство надає учасникам судового процесу широкі можливості для дистанційних взаємовідносин як із судом, так і з іншими учасниками справи, зокрема, за допомогою Електронного суду, реєстрація в якому для позивача наразі відповідно до процесуального законодавства є обов`язковою.

Необхідно відзначити, що внутрішньо-організаційні питання функціонування юридичної особи носять суб`єктивний характер. Юридична особа повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту.

Врахування обставин віднесення підприємства-позивача до об`єктів критичної інфраструктури, як і наявності у нього будь-якого іншого спеціального статусу є не можливим, оскільки надавало б йому необґрунтовані переваги по відношенню до інших учасників справи та свідчило б про порушення принципу рівності перед законом і судом.

Період пропуску скаржником строку подання апеляційної скарги не має в даному випадку також принципового значення, оскільки законом відведено для цього двадцять днів, що є цілком достатнім для вчинення зазначеної процесуальної дії, враховуючи, зокрема, що скарга не є значною за обсягом, та (як свідчать наведені у ній доводи) не потребувала докладання значних зусиль для правового аналізу змісту рішення суду та формування своїх доводів щодо невідповідності його вимогам чинного законодавства або обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.

Позивач не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги, зокрема, у двадцятиденний термін після отримання рішення суду, не мало суб?єктивного характеру, тобто не залежало від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Таким чином, викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об`єктивно перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати поважними.

За положеннями ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 119, 234, 242, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (вх.№2283) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/847/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток (на адресу заявника апеляційної скарги): апеляційна скарга на 10 арк., додатки до неї на 12 арк, конверт на 1 арк., усього на 23 арк.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель