Постанова

від 15.11.2023 по справі 922/611/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/611/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Терещенко О.І.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін

позивача - Лисенко О.П. (поза межами приміщення суду) - довіреність №46 від 06.12.2022, ордер АІ №1469465 від 29.09.2023, свідоцтво ЧН №000623 від 25.01.2019.

відповідача - Головко А.І. (в залі суду) - ТОВ "Флагман Прінт", ордер ВІ№1165379 від 04.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Прінт» (вх.№1862Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/611/23 (суддя Кухар Н.М., повний текст складено та підписано 15.08.2023)

за позовом Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк", м. Київ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт", м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Груп Інвест", м.Харків,

3. ОСОБА_1 , м.Харків,

4. ОСОБА_2 , м. Харків

про стягнення 517.584,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк" 16.02.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Прінт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Груп Інвест", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Кредитним договором №421-9157/21-РНК від 08.04.2021 в сумі 517.584,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Флагман Прінт", як позичальником, не було повернуто кредит у строки, встановлені Договором №7 від 04.11.2022 та Додаткової угоди №1 від 08.04.2021 до Кредитного договору №421-9157/21-РНК від 08.04.2021. Інші відповідачі мають нести солідарну відповідальність перед кредитором, як поручителі за відповідними договорами поруки, укладеними з позивачем для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 позовні вимоги задоволені повністю. Присуджено до стягнення солідарно з ТТОВ "Флагман Прінт", ТОВ"Техно Груп Інвест", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" - заборгованість за Кредитним договором № 421-9157/21-РНК від 08.04.2021 в сумі 517.584,24 грн. Присуджено до стягнення ТОВ "Флагман Прінт" на користь АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.940,94 грн. Присуджено до стягнення з ТОВ "Техно Груп Інвест" на користь АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1940,94 грн. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.940,94 грн. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.940,94 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, "Флагман Прінт" перший відповідач, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, перший відповідач посилається на те, що рішення суду незаконне, необгрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та поцесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не враховано недотримання позивачем пункту 8.2.1. Кредитного договору;

- господарський суд не прийняв до уваги ненадання доказів щодо звернень до відповідачів - поручителів з вимогами досудового врегулювання спорів;

- судом не досліджено впливу на відповідача-1 форс-мажорних обставин у зв`язку із агресією російської федерації.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Флагман Прінт» залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого відповідача; встановлено строк до 16.10.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду 15.11.2023; явку сторін визнано не обов`язковою.

Позивач, АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/611/23 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, прийняте у відповідності до законодавства, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші відповідачі не скористалися правом наданим ст. 263 ГПК України та відзивів на апеляційну скаргу не надали.

13.11.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від апелянта ТОВ Флагман-Прінт надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день. Обгрунтовуючи заявлене клопотання апелянт посилається на те, що з метою врегулювання зазначеного судового спору, відповідачем ТОВ «Флагман Прінт» запропоновано позивачу АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» укласти мирову угоду та подати до суду відповідну спільну заяву щодо укладення такої мирової угоди. Наразі відповідь з питання укладання мирової угоди від позивача на адресу відповідача ТОВ «Флагман Прінт» не надходила. Враховуючи викладене, в зв`язку з необхідністю отримання відповіді позиції позивача щодо укладення мирової угоди, задля надання можливості реалізації сторонами в повному обсязі своїх встановлених законодавством процесуальних прав, виникає необхідність у відкладення судового засідання.

В ході судового засідання представник позивача зазначив, що позивач не вважає за можливе врегулювати спір, що виник між сторонами, мирним шляхом, умови мирової угоди, запропонованої ТОВ Флагман-Прінт є неприйнятними, та такими що не захищають законні права та інтереси Кредитора.

Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, за клопотанням ліквідатора, розгляд справи відкладався, сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

3) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Враховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, з огляду на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе закінчити апеляційний розгляд справи у даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 25.09.2023 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 30.09.2023 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд не визнавав явку представників сторін обов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників відповідачів у даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та першого відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

08.04.2021 між АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (Банк, позивач у справі) та ТОВ "Флагман Прінт" (боржник, позичальник, відповідач-1 у справі) укладено Кредитний договір №421-9157/21-РНК, за умовами якого Банк надав кредит з лімітом кредитування 1.500.000,00 грн з наданням кредиту (траншів), а позичальник, в свою чергу, зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у строки, встановлені Кредитним договором.

Кредити, отриманні позичальником відповідно до цього Договору, повинні бути повернутими у повному обсязі відповідно до умов цього Договору, додатків та додаткових угод, що встановлюють строки повернення таких кредитів (п. 4.1 Кредитного договору).

Сторони домовились, що під випадком невиконання зобов`язань розуміється, зокрема, наявність простроченої більше ніж на 10 (десять) календарних днів заборгованості перед Банком або іншим договором, укладеним із Банком (п. 8.1.1 Кредитного договору).

08.04.2021 між сторонами до основного договору укладено Додаткову угоду №1 (про надання траншу згідно Додатку №5 "Кредитна лінія відновлювання №421-9157/21-РНК_ВЛ від 08.04.2021"), за умовами якої позичальник повинен був повернути транш у розмірі 500.000,00 грн у порядку та строки, що встановлені в п.5 Додаткової угоди №1.

04.11.2022 Договором №7 про внесення змін до Додаткової угоди №1 від 08.04.2021 було викладено п.5 Додаткової угоди №1 в новій редакції: "5. На часткову зміну пункту 7 Додатку №5 по основного договору встановити, що Позичальник зобов`язуються повернути Транш наступним чином: 500.000,00 грн 02.12.2022".

Однак, в строки встановлені Договором №7 від 04.11.2022 позичальником кредит не повернуто, в наслідок чого станом на 10.02.2023 прострочена заборгованість за Кредитним договором склала 517.584,24 грн, що підтверджується відповідною довідкою Банка.

08.04.2021 в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором були укладені наступні договори поруки:

- №421-9157/21- ПЮ між Банком та ТОВ "Техно Груп Інвест" ;

- №421-9157/21-ПФ2 між Банком та громадянином України ОСОБА_1 ;

- №421-9157/21-ПФ1між Банком та громадянином України ОСОБА_2 .

Умовами вказаних договорів поруки визначено:

- поручитель поручився за виконання позичальником зобов`язань за основним договором, зокрема, за повернення коштів, що надані в рамках Кредиту у строк, що встановлений Кредитним договором, сплату процентів та комісії за користування кредитом, а також неустойки (пені, штрафів) та збитків, заподіяних невиконанням зобов`язань за Кредитним договором (п. 2.1 Договорів поруки);

- поручитель та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники (п. 3.1 Договорів поруки);

- договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печаткою Банку і діють до повного виконання зобов`язань боржника за Основним договором. Порука за цим Договором припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, Банк не пред`явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.5.3 Договорів поруки);

- укладанням цього Договору поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності боржника за Кредитним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим Договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни Кредитного договору, внаслідок яких збільшується ліміт Кредитної лінії, що надається боржнику, строк користування кредитом /частиною, та/або розмір процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафів), та/або будь-яких інших платежів, які боржник згідно з Кредитним договором повинен сплачувати Банку та за виконання яких поручитель поручається згідно з цим Договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим Договором поруки, і встановлена цим Договором порука залишається чинною протягом строку, встановленого в п. 5.3 цього Договору, а поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник, з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності боржника за Кредитним договором. Дана згода поручителя є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії (п. 5.4 Договорів поруки);

- сторони вирішили, що усі спори, які виникають з питань виконання цього Договору і не вирішені шляхом переговорів, підсудні судам України та вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства України (п.5.6 Договорів поруки).

Зважаючи на те, що в строки встановлені Договором №7 від 04.11.2022 позичальником кредит не повернуто, станом на 10.02.2023 прострочена заборгованість за Кредитним договором склала 517.584,24 грн, що стало підставою для звернення Банка за захистом своїх прав до господарського суду. Крім того, існують передбачені кредитним договором та договорами поруки підстави для настання відповідальності відповідачів 2, 3 та 4, як поручителів за простроченими зобов`язаннями відповідача-1, як позичальника, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким повністю задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідачами заборгованість за кредитним договором та за договором поруки сплачена не була, в той час як Банк довів шляхом надання належних доказів, що Позичальником допущено порушення строків повернення кредитних коштів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача та першого відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст.193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, як це передбачено ч.1 ст.546 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Стаття 554 ЦК України визначено, що правовим наслідком порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплата без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання. (Постанова Верховного суду України від 17.02.2020 по справі №757/4111/13-ц).

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Зважаючи на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію названого виду забезпечення виконання зобов`язань, вжите в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом встановленого в договорі строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки (який на момент виникнення спірних правовідносин складав шість місяців) застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки (Постанова Верховного суду України від 11.11.2019 №725/3981/14).

Як вже було зазначено за умовами Додаткової угоди №1 від 08.04.2021 позичальник повинен був повернути транш у розмірі 500.000,00 грн у порядку та строки, що встановлені в п.5 Додаткової угоди №1, а в Договорі №7 про внесення змін до Додаткової угоди №1 від 08.04.2021 п.5 Додаткової угоди №1 викладено в новій редакції де встановлено, що позичальник зобов`язується повернути Транш в розмірі 500.000,00 грн до 02.12.2022.

Проте позичальник в строки встановлені Договором №7 від 04.11.2022 кредит не повернув, в наслідок чого станом на 10.02.2023 прострочена заборгованість за Кредитним договором склала 517.584,24 грн, що підтверджується відповідною довідкою Банка.

Виходячи з умов укладених договорів поруки в забезпечення основного Кредитного договору, існують підстави для настання відповідальності відповідачів 2, 3 та 4, як поручителів за простроченими зобов`язаннями відповідача 1, як позичальника.

В даному випадку відповідачами не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останніх порушення прав позивача, а позивачем в свою чергу належним чином доведено факт отримання відповідачем-1 кредиту та неповернення його у строки, встановлені Договором №7 від 04.11.2022 до Додаткової угоди №1 від 08.04.2021 до Кредитного договору №421-9157/21-РНК від 08.04.2021.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачами, колегія суддів вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми основної заборгованості у розмірі 517.584,24 грн правомірними та обґрунтованими, що і було встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-1 про необхідність звернення позивача з вимогами на виконання п.8.2 Кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в пункті 8.2 Кредитного договору в підписаній сторонами версії мова йдеться про те, що у випадку настання та/або існування Випадку невиконання Банк має право на свій вибір:

8.2.1. вимагати усунення Випадку невиконання, та/або

8.2.2. вимагати (крім випадків, коли порушення полягає у ненаданні або несвоєчасному наданні Банку документів та/або інформації, і таке порушення виправлено протягом 5 (п`яти робочих) днів з дня, коли воно відбулося) дострокового повного або часткового повернення заборгованості за Кредитом, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов`язань Позичальника за цим Договором у строк не пізніше 10 (Десяти) календарних днів з дати направлення Позичальнику відповідної письмової вимоги...."

Проте, в даному випадку Банк не вимагав дострокового повернення заборгованості, а як зазначено в позовній заяві, виконання зобов`язання за Кредитним договором було вже прострочено відповідачем-1 на дату звернення позивача до суду.

Договором №7 від 04.11.2022 про внесення змін до Додаткової угоди №1 було чітко встановлено строк повернення траншу - 02.12.2022.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовними вимогами строк виконання обов`язку щодо повернення кредитних коштів є таким, що настав. А умови договору не містять обов`язку позивача про будь-яке нагадування про повернення коштів після настання такого строку.

Крім того, твердження відповідача-1 щодо необхідності надсилання поручителям вимог-повідомлень не відповідають дійсності, оскільки у відповідних договорах поруки не передбачено надсилання поручителям вимог-повідомлень на виконання п. 8.2 Кредитного договору.

В свою чергу відповідач-3 та відповідач-4 є афілійованими особами, керівниками та/або учасниками відповідача-1 та відповідача-2, та, відповідно, були обізнані щодо наявності простроченої заборгованості за Кредитним Договором.

Зазначені обставини досліджувались в суді першої інстанції і їм була надана належна оцінка.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно наявності форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації, внаслідок якої господарська діяльність першого відповідача фактично припинилась та відповідно зупинився обіг грошових коштів, що на думку апелянта є підставою для звільнення його від зобов`язань за Кредитним договором, колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалось, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, у межах кредитного договору позичальник отримує кредитні кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається.

Наявність форс-мажору не може бути підставою для невиконання безпосередньо зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Зазначена обставина визнається судом загальновідомою та не потребує доказування.

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору. Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідачі, посилаючись на форс-мажорні обставини, мають довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні. Отже, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Однак, форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, виходячи з вищезазначеного, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У даному ж випадку позивач просить стягнути суму основної заборгованості, що не є відповідальністю за невиконання зобов`язання, а є нарахованими процентами за користування грошовими коштами відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Позивачем також не нараховувалась неустойка (штраф, пеня).

Повернення позичальником кредитних коштів та процентів за користування ними є не відповідальністю у розумінні цивільного законодавства України, а виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено: «… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …».

13.05.2022 Торгова Промислова Палата України опублікувала на сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Частиною ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Таким чином, лист ТПП не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21.

Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Однак, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором в наслідок непереборної сили.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/611/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Прінт» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/611/23 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.11.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.І. Терещенко