Постанова

від 20.11.2023 по справі 335/1311/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.11.2023 Справа № 335/1311/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/1311/23 Головуючий у1інстанції: Шалагінова А.В.

№ 22-ц/807/1695/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 30 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна2» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ

В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна2» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23.05.2021 було створено ОСББ «ГАГАРІНА 2» та обрано Правління та його Голову. Рішенням співвласників було визначено матеріальне заохочення майбутньому голові правління в розмірі 8700 грн. 07.07.2021 на підставі рішення Правління позивач приступила до виконання обов`язків Голови Правління. 07.07.2021 з нею було укладено договір, що підтверджується Наказом № 1 від 07.07.2021. У зв`язку з відсутністю коштів на рахунку відповідача та значною заборгованістю перед його кредиторами, оплата заробітної плати за липень-вересень 2021 р. була перенесена на майбутні періоди.

У жовтні 2022 р. її усно повідомили про переобрання на посаду голови Правління ОСББ «ГАГАРІНА 2» іншої людини, але будь-якого документа про звільнення позивачу не було надано. За змістом протоколу № 1 засідання Правління ОСББ «ГАГАРІНА 2» від 11.08.2022, причиною звільнення стало закінчення повноважень.

Вважає, що відповідач має сплатити їй заборгованість по заробітній платі за період липень 2021 р. вересень 2021 р. загальним розміром 19737,07 грн., а також вихідну допомогу, оскільки її звільнено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), у розмірі, не меншому ніж шестимісячний середній заробіток згідно з вимогами ст. 44 КЗпП України, що складає 38200,00 грн.

27.01.2023 позивач направила на адресу відповідача вимогу, в якій просила видати наказ про її звільнення та провести остаточний розрахунок в порядку, визначеному законодавством. Проте, відповідач від отримання вимоги поштою відмовився 31.01.2023. Отже, прострочення заробітної плати розпочалось з 01.02.2023. Отже, за час затримки розрахунку при звільненні позивач станом на день подання позовної заяви до суду повинен сплатити середній заробіток на підставі ч. 1 ст. 177 КЗпП України розміром 2546,72 грн.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 19737,07 грн., вихідну допомогу в сумі 38200,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2546,72 грн., а також судові витрати

Рішенням Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 30 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський облік, податковий облік тощо лежить н працедавцеві, не на працівникові. З цих обставин відсутність первинних документів не позбавляє роботодавця обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Також у скарзі зазначено, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що свідчать про факт виконання позивачем своїх посадових, тобто, трудових обов`язків з 07.07.2021, а тому саме з цього моменту ОСОБА_1 мала право на одержання заробітної плати.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був застосувати до правовідносин, що виникли між позивачем та позивачем, норми пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

ОСББ «Гагаріна 2» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило проти доводів позивача, посилаючись на їх безпідставність.

Відповідно доч.1 ст. 368ЦПК України справа розглядаєтьсясудом апеляційноїінстанції заправилами,встановленими длярозгляду справив порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно доч.1 ст. 369ЦПК України апеляційні скаргина рішеннясуду усправах зціною позовуменше старозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,крім тих,які непідлягають розглядув порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно доч.1,2 ст. 274ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадженнярозглядаються справи:малозначні справи;що виникаютьз трудовихвідносин;про наданнясудом дозволуна тимчасовийвиїзд дитиниза межіУкраїни томуз батьків,хто проживаєокремо віддитини,у якоговідсутня заборгованістьзі сплатиаліментів таякому відмовленодругим ізбатьків унаданні нотаріальнопосвідченої згодина такийвиїзд.У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із ч. 13ст. 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно ізст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що протоколом № 1 від 23.05.2021 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у АДРЕСА_1 , прийнято рішення про створення ОСББ «Гагаріна 2», затверджено його статут (а.с. 1419) та обрано правління ОСББ, до складу якого увійшла й ОСОБА_1 (а.с. 72-73).

Протоколом № 2 від 23.05.2021 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у АДРЕСА_1 визначено розмір матеріального заохочення голови правління ОСББ «Гагаріна 2» у розмірі 8700 грн. на місяць з урахуванням розміру всіх податків та обов`язкових платежів (а.с. 56).

Протоколом № 1 від 05.06.2021 засідання правління ОСББ «Гагаріна 2» головою правління ОСББ «Гагаріна 2» обрано ОСОБА_1 (а.с. 74-75).

07.07.2021 зареєстроване ОСББ «Гагаріна 2» (ЄДРПОУ 44376378), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.07.2021 (а.с. 9).

Згідно з наказом № 1 від 07.07.2021 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Гагаріна 2» (а.с. 7).

З 01.10.2021 будинок АДРЕСА_1 знято з обслуговування ТОВ «Керуюча компанія «Надія», що підтверджується інформаційною довідкою від 07.03.2023 (а.с. 46).

07.10.2021 ОСОБА_1 як керівником ОСББ «Гагаріна 2» подано до органу податкової служби повідомлення про прийняття працівника на роботу, зі змісту якого випливає, що датою прийняття на роботу ОСОБА_1 є 07.10.2021 та датою початку роботи 08.10.2021 (а.с. 3637).

Матеріальне заохочення ОСОБА_1 отримувала з жовтня 2021 р., що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06.02.2023 (а.с. 10).

Протоколом № 1 від 11.08.2022 засідання правління ОСББ «Гагаріна 2» ОСОБА_1 звільнено з посади голови ОСББ «Гагаріна 2» (а.с. 8).

Платіжною інструкцією № 9 від 01.11.2022 проведено розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні, а саме виплачене 2290,89 грн. (а.с. 57).

Позивач, вважаючи, що їй необґрунтовано не було виплачено заробітну плату за липень-вересень 2021 р. та вихідну допомогу при звільненні, звернулась до голови правління ОСББ «Гагаріна 2» з вимогою про здійснення вказаних виплат, яку направила рекомендованим листом із описом вкладення (а.с. 1112). Проте, дане відправлення не було вручене адресату та повернуто 31.01.2023 (а.с. 13).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині виплати заборгованості за липеньвересень 2021 року не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також вказано, що у даному випадку звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ відбулось не на підставах, визначених КЗпП України, та зважаючи на те, що статутом ОСББ «Гагаріна 2», а також рішенням його загальних зборів не визначено можливість виплати вихідної допомоги у такому випадку, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь вихідної допомоги.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

Як визначено положеннями ч. 1ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»(далі Закон № 2866-III)співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Статтею 2 Закону № 2866-IIIпередбачено, що цейЗаконрегулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами.

Отже, оскільки Закон України №2866-III не регулює трудові відносини, що виникають між об`єднаннями та його учасниками, тому на такі трудові відносини поширюються норми Кодексу Законів про працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України № 2866-III управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

Як визначено положеннями ч.ч. 1, 2 8ст. 10Закону № 2866-IIIорганами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом.

Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Як передбачено п. 16 Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, що затвердженонаказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27.08.2003 № 141(у редакціїнаказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 23.09.2015 № 238), правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника.

При цьому, відповідно до ч. 1ст. 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено ч. 1ст. 22 КЗпП Українитрудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно із ч. 4ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вiдповiдно дост. 102-1 КЗпП Українипрацiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.

Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.

Фіксування фактично відпрацьованого часу здійснюється роботодавцем у табелях обліку робочого часу, що регламентується наказом Держкомстату України від 05.08.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Табель обліку робочого часуце поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи загалом із відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду.

Такий табель обліку робочого часу є первинним документом для обліку відпрацьованогo часу і є, такoж, підставою для нарахування заробітної плати працівникaм.

При почасовій системі оплаті праці (годинна тарифна ставка / місячний посадовий оклад) оплата праці проводиться за фактично відпрацьований час.

При цьому, статтею 16 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Гагаріна 2» визначені повноваження голови правління та вказано, що останній на виконання своїх функцій:

- веде засідання правління…;

- забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління;

- діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління;

- розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об`єднання;

- наймає на роботу в об`єднання працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, видає обов`язкові для працівників об`єднання накази у сфері трудових правовідносин;

- за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам;

- відкриває і закриває рахунки об`єднання в банківських установах та інших фінансових установах, підписує банківські та інші фінансові документи;

- відповідно до рішень правління здійснює інші дії, спрямовані на досягнення мети та завдань об`єднання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працювала головою правління ОСББ «Гагаріна 2» за сумісництвом.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про прийняття працівника на роботу було направлено до органу податкової служби ОСОБА_1 як керівником ОСББ «Гагаріна 2» 07.10.2021, в якому вона відобразила дату початку роботи 08.10.2021 (а.с. 36).

Отже, вірним є виснування суду першої інстанції про те, що саме з цієї дати ОСОБА_1 слід вважати такою, що приступила до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Гагаріна 2», тобто приступила фактично до виконання роботи.

Вказаний висновок суду підтверджується також і тим, що до 01.10.2021 будинок АДРЕСА_1 перебував на обслуговуванні ТОВ «Керуюча компанія «Надія», що підтверджується інформаційною довідкою від 07.03.2023 (а.с. 46). У той же час, суду не було надано доказів виконання ОСОБА_1 будь-якої роботи на виконання повноважень, визначених статтею 16 Статуту ОСББ, з липня 2021 року, як вона зазначає у позові.

Матеріальне заохочення ОСОБА_1 отримувала з жовтня 2021 р., що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06.02.2023 (а.с. 10). При цьому, як випливає зі змісту повноважень ОСОБА_1 , нарахування вказаного матеріального заохочення вона здійснювала самостійно як керівник ОСББ.

Матеріали справи не містять відрядних нарядів чи табелів обліку робочого часу позивача. У той же час, позивач як голова правління ОСББ на той час, повинна була самостійно забезпечити облік та фіксацію свого робочого часу та виконаної роботи, у разі, якщо така робота дійсно нею виконувалась.

Відтак, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині виплати заборгованості за липеньвересень 2021 року не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи по суті вимоги позивача про стягнення невиплаченої вихідної допомоги, яка передбачена ст. 44 КЗпП України, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно з положеннями статі 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 зазначено, щоприпинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов`язково пов`язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення - це різні правові інститути. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.

Так, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Частиною третьою статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства, зокрема і його голови, за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від розірвання з працівником трудового договору на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

У даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріали справи не містять рішення загальних зборів співвласників будинку про припинення повноважень ОСОБА_1 як члена правління ОСББ. У даному випадку рішення про її увільнення від виконання повноважень як голови правління було прийнято правлінням ОСББ та оформлено протоколом № 1 від 11.08.2022 (а.с. 8).

При цьому, ч. 1 ст. 3 КЗпП України встановлює, що особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

У той же час п. 3 р. ІІІ Статуту ОСББ «Гагаріна 2» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить визначення розміру матеріального заохочення голови та членів правління, а також питання використання спільного майна.

Так, загальними зборами співвласників ОСББ було визначено розмір матеріального заохочення голові правління. У той же час, обов`язок ОСББ здійснення виплати вихідної допомоги при звільненні голови правління, зокрема і за рахунок майна ОСББ, зборами співвласників ОСББ не визначався.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2866-III об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Згідно зі ст. 4 цього Закону майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Аналогічні положення визначені й п.п. 3, 4 р. IV Статуту ОСББ «Гагаріна 2».

Відтак, саме загальні збори співвласників наділені правом визначати напрямки використання коштів та майна об`єднання.

Враховуючи, що у даному випадку звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ відбулось не на підставах, визначених КЗпП України, та зважаючи на те, що статутом ОСББ «Гагаріна 2», а також рішенням його загальних зборів не визначено можливість виплати вихідної допомоги у такому випадку, тому суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь вихідної допомоги.

Частиною першою статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, колегія суддів погоджується із тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 працювала у день звільнення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 27.01.2023 направила ОСББ «Гагаріна 2» вимогу про здійснення розрахунку при звільненні, тому суд обґрунтовано вважав, що остання не працювала у день свого звільнення, а тому строки, визначені ст. 116 КЗпП України, слід рахувати не пізніше наступного дня після пред`явлення вказаної вимоги, тобто з 28.01.2023.

Разом із тим, як встановлено судом вище, розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 01.11.2022, підтвердженням чого є платіжна інструкція № 9 від 01.11.2022 на суму 2290,89 грн. (а.с. 57).

Відтак, оскільки з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок при звільненні, судом першої інстанції вірно зазначено, що підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

За загальнимиположеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти до висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Зазначених вимог суд першої інстанції дотримався, а доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.

Частина друга статті 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заст. 81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вказаного, колегія суддів доходить до висновку, що жодними доказами не доведено підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. Долучені апелянтом до скарги копії договорів банківського обслуговування не приймаються апеляційним судом, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України апелянт не навів мотивованого обґрунтування причин неможливості подачі таких доказів під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначене рішення є мотивованим, узгоджується з іншими встановленими обставинами справи.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України передбачено,що судзастосовує прирозгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей1та17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 30 червня 2023 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2023 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков