Рішення

від 24.10.2023 по справі 910/13878/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

24.10.2023Справа № 910/13878/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу 910/ 13878/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код 42399676 вул. Шолуденка, 1, Київ ,04116)

до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» ( код 14309669, вул. Гарматна, буд. 2, м. Київ, 03680 e-mail office@kievpribor.kiev.ua)

про стягнення 6 417 378,94 грн.,

за участі представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 17.06.2021 №4525-НГТ-41 (далі - Договір) у розмірі 6 417 378,94 грн, з яких: 5 322 694,31 грн - сума основного боргу, 176 883, 26 грн - три проценти річних та 917 801, 37 грн інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором у частині своєчасного та повного розрахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/13878/23; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.10.2023.

27.09.2023 від відповідача надіслана 22.09.2023 поштою надійшла заява від 20.09.2023 про направлення позову, розрахунку та акту звірки розрахунків. Заява обґрунтована відсутністю позовних матеріалів і отриманням ухвали суду лише 18.09.2023, що унеможливлює виконання її вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 відмовлено у задоволенні вказаної вище заяви.

Суд протокольної ухвалою від 03.10.2023 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.10.2023.

10.10.2023 від позивача надійшло до суду заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

11.10.2023 від відповідача надійшли до суду клопотання та відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.10.2023 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку для подачі відзиву та у прийнятті відзиву, в силу приписів частин восьмої та дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165 ГПК України).

Суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 24.10.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.06.2021 Товариством (постачальник) і Підприємством (споживач) було укладено Договір, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах Договору (пункт 1.1);

- оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами а такому порядку :

70%вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (пункт 5.1 в редакції додаткової угоди від 01.10.2021 №2);

- Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливо за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 13.1).

Також, сторонами було укладено низку додаткових угод, які долучені до матеріалів справи.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постачання природного газу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу у період з вересня 2021 року по червень 2022 року природний газ на загальну суму 16 070 752,59 грн.

Факт передачі природного газу Товариством Підприємству підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноваженими представниками сторін і скріплені печатками та містяться в матеріалах справи (а.с. 60-74 том І).

У свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 10 748 058,28 грн. Вказана обставина не заперечується ні позивачем, ані відповідачем.

Враховуючи вище викладене, заборгованість Підприємства складає 5 322 694,31 грн.

Отже, поданими позивачем доказами підтверджуються обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідач не спростував доводів позивача та доказів сплати заборгованості Товариству суду не подав.

Таким чином, заборгованість у сумі 5 322 694,31 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 917 801,37 грн інфляційних втрат і 176 883,26 грн 3 % річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунок, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.

Відповідачем було заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення, яке мотивоване, зокрема, тим, що введено воєнний стан і у Підприємства є заборгованість по заробітній платі, до бюджету, тощо.

У свою чергу, позивач заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, відповідачем не подано належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів, які б підтверджували обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позовні вимоги слід задовольнити.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 185, 191, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» ( код 14309669, вул. Гарматна, буд. 2, м. Київ, 03680 e-mail office@kievpribor.kiev.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код 42399676 вул. Шолуденка, 1, Київ ,04116) борг за договором постачання природного газу №4525-НГТ-41 від 17.06.2021 у розмірі 5 322 694, 31 грн., 176 883, 26 грн - три проценти річних та 917 801, 37 грн. інфляційних витрат, 96260,68 грн витрати по сплаті судового збору.

Відмовити у відстроченні виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.11.2023.

Суддя Ігор Курдельчук