Постанова

від 16.11.2023 по справі 686/14725/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14725/21

Провадження № 22-ц/4820/1376/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

ГрохЛ.М., ЯрмолюкаО.І.,

секретаря: Чебан О.М.

учасники справи: прокурор Скрипнюк А.В.,

представник Хмельницької міської ради Сторчай Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року (суддя Павловська А.А.) за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького (далі Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі Рада) до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі Держгеокадастр), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Прокурор зазначив, що наказом Держгеокадастру від 18 червня 2019 року №22-4469-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2 .

Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі КСП «Відродження») передано у колективну власність 962,3га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання цієї землі земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 віднесені до невитребуваних паїв і повинні перейти у комунальну власність.

Оспорюваний наказ Держгеокадастру є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1602 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за №№ 258, 259, 260, 261, 262, 263,264 та 252, а тому ОСОБА_1 набув право власності на неї незаконно. ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

За таких обставин, Прокурор просив суд визнати наказ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року №22-4469-СГ про надання земельної ділянки площею 2,0000га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602) у власність ОСОБА_1 недійсним і витребувати у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року в позові керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність КСП «Відродження» земельної ділянки на праві власності, а питання щодо накладення земельних ділянок є похідними після наявності у КСП «Відродження» доказів належності земельної ділянки на праві власності. Висновок експерта за результатами земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження суд вважав неналежним доказом, оскільки до висновку про наявність факту накладення експерт дійшов виходячи з таких наданих вихідних даних, як проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради, а також копії державного акта на право колективної власності на землю, яких суд не взяв до уваги до оцінці доказів по справі.

Задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки така вимога не є ефективним способом захисту порушеного права.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування вимог скарги, зазначає, що висновок суду про неприйняття як доказ Державного акта на право колективної власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з ненаданням його оригіналу є неправомірним, а посилання суду на надання не в повному обсязі копії проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є припущенням суду, оскільки не зазначено яка саме частина відсутня і чи це впливає на встановлення факту перебування спірної земельної ділянки у законній власності. Також неправомірним є висновок суду про ненадання доказів накладення спірної земельної ділянки на землі колишнього КСП «Відродження». Щодо ненадання оригіналу Державного акта, то такий доказ не може бути наданий, оскільки згідно інформації відділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також старости старостинського округу з центром у с. Копистин оригінал державного акта офіційно втрачено, однак, на підтвердження його існування суду були надані всі належні докази.

На думку апелянта, проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр», є належним та допустимим доказом, який підтверджує належність КСП «Відродження» права колективної власності на спірну земельну ділянку.

Щодо ефективності обраного прокурором у спірних правовідносинах способу захисту у вигляді визнання недійсним спірного наказу органу виконавчої влади, то такий спосіб захисту відповідає позиції, неодноразово викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу Держгеокадастр просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні прокурор Скрипнюк А.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник Хмельницької міської ради Сторчай Н.П. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судових повісток.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22.03.1995 №3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18.12.1995.. Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18.12.1995 зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради під номером 31 (т.1 а.с.39, 42-43).

Згідно протоколу №3 загальних зборів членів КСП «Відродження» від 08.05.1998 постановлено прийняти кооперативну форму господарювання з КСП у ВСК «Відродження» (т.1 а.с.48-49).

Науково-виробничим ТОВ «Геокадастр» розроблено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності (т.1 а.с.52-58).

Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03.11.2008 затвердили проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього ВСК «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв (т.1 а.с. 59).

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4469-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, для ведення особистого селянського господарства.

26 червня 2019 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району АндрієвськоюМ.В., номер запису про право власності 32197759, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862125168250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.07.2019, індексний номер 47568104).

Згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2019, серія та номер 978, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ФомовоюО.С., ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, зареєстровано цим же приватним нотаріусом, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2019, індексний номер 48285597, номер запису про право власності 32861073.

Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, перебувають межах земель колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03.11.2008 залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 258-264 та 252розташовані на картографічному матеріалі проєкту землеустрою із схематичним зображенням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці.

Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради.

Згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.04.2021 №0-22-0.33-1192/116-19 та від 24.03.2021 №10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває в межах земель колективної власності колишньої ВСК «Відродження» (т.1 а.с.26, 33).

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2021 року № 10-22-0.33-584/116-21 встановлено, що оригінал державного акта на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань відсутній. Надано завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, у якій було зареєстровано державний акт на право колективної власності КСП «Відродження».

Листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури проінформував Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до

Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито.

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 на користь Хмельницької міської ради.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О.В. та призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 вересня 2022 року призначену судову земельно-технічну експертизу доручено провести Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За повідомленням Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз цивільна справа №686/14725/21 була повернута до суду без виконання, у зв`язку з несплатою вартості земельно-технічної експертизи.

Із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинсьої сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_2 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради.

У розпорядження експерта надано:

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр», затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах;

- копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші;

- оригінал картографічного матеріалу із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв);- СD-R диск.

Щодо способу захисту про скасування наказу

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, просив витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602) для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4669-СГ, з посиланням на те, що останній набув її у власність незаконно, з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

За таких обставин правильним є висновок суду, що скасування наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ. не є ефективним способом захисту права власника.

Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо ефективності обраного прокурором у спірних правовідносинах способу захисту у вигляді визнання недійсним спірного наказу органу виконавчої влади, слід відхилити, оскільки це не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Щодо суті спору про витребування спірної земельної ділянки

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21), від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22 (провадження № 61-4024св23).

Як вбачається із вищезазначених доказів, які є належними та допустимими, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; - правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження» с. Колибань; ВСК «Відродження» с. Колибань припинив свою діяльність 05 січня 2005 року;- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої ввійшло с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки, оскільки не надано суду оформленого у відповідності до вимог закону державного акта на право власності на землю є помилковими.

Відповідно до статті 3 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Статтею 5 ЗК України, в редакції 1990 року, передбачено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до статей 22,23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно з пунктом 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди, що затверджена України Наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 15.04.1993 за №28, що була чинна на дату отримання КСП «Відродження» державного акта, слідує, що державні акти на право колективної власності на землю реєструються відповідно: у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю згідно з Додатком№1.

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із змісту позовної заяви, прокурор зазначав, що оригінал Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ 31 від 18.12.1995 втрачено, що підтверджується інформацією Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1 а.с.41), а наявна лише його копія, що була долучена до матеріалів справи.

Разом з тим, факт отримання у колективну власність КСП «Відродження» с. Колибань Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки площею 962,3 га підтверджується рішенням третьої сесії Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 22 скликання від 22.03.1995 та записами належним чином завіреною копією Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, надану 19.04.2021 Відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницький області, відповідно до якої слідує, що за записом №31 зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань площею 962,3 га 18.12.95 р.

Крім того, НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році розроблено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності, який затверджено протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Зі змісту пояснювальної записки проєкту землеустрою вбачається, що в процесі підготовчих робіт були вивчені проєкт роздержавлення та приватизації земель; проєкти встановлення меж сільської ради та меж населених пунктів; технічна документація по видачі державного акта на право колективної власності на землю; матеріали ґрунтових обстежень; шкали бонітування ґрунтів орних земель; технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність.

І на підставі вищезазначеного проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району члени КПС «Відродження» реєстрували своє право приватної власності на земельні частки (паї).

Судова колегія вважає, що сам по собі факт відсутності оригіналу державного акта на право колективної власності на землю, що був виданий 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань не спростовує факту передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради №3 від 22.03.1995. І існування права колективної власності КПС «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3 га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акта та слід врахувати, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай), Державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 і від 06.07.2021 у справі № 903/704/20 та у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 299/1719/19.

Крім того, накладення (нашарування) земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, що належить ОСОБА_2 на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району доводиться висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42021241010000003 №2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03.04.2023року. Такий висновок узгоджується із письмовими доказами, що були досліджені судом : інформацією Хмельницької регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру» №25/93 від 07.06.2021 з картографічними матеріалами та інформаціями Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №0-22-0.33-1192/116-19 від 25.04.2019, №10-22-0.33-455/116-21 від 24.03.2021року.

За таких обставин наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4469-СГ від 18 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України ««Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у частині витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 ..

Про доводи добросовісності ОСОБА_2 при набутті права власності на спірне майно, то судова колегія вважає їх неспроможними, адже незаконним наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 №22-4469-СГ спірну земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для не витребуваних паїв №№ 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264 та 252 надано у власність ОСОБА_1 , який менше ніж через два місяці після реєстрації свого права власності відчужив її на підставі договору купівлі продажу ОСОБА_2 , що свідчить про те, що ця спірна ділянка вибула з володіння її власника - держави поза її волею.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; що правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08.05.1998, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП в ВСК» є ВСК «Відродження» с. Колибань, що припинив свою діяльність 05.01.2005; враховуючи положення пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України про те, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані; встановивши, що розпорядженням Кабміну №727-р від 12.06.2020 територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради №11 від 08.12.2020 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці; розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради, апеляційний суд вважає доведеним порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки.

Щодо наявності підстав для звернення прокурором із цим позовом в інтересах держави в особі саме Хмельницької міської ради.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Виходячи із контексту правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У справі, яка переглядається, прокурор зазначив підставою для представництва інтересів держави є те, що ОСОБА_1 неправомірно набув право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв, яку в подальшому відчужив ОСОБА_2 , чим порушив інтереси держави в особі Хмельницької міської ради.

На підтвердження зазначених обставин, прокурор надав лист від 10.02.2021 №31-1898 вих-21, яким проінформовано Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Прокуратурою листом від 13.03.2021 №31-3477 вих-21 надано Хмельницькій міській раді наявні документи, що підтверджують описанні порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність зазначеної земельної ділянки.

Крім того, міською радою проінформовано листом від 13.04.2021 №1588-02-20-21 прокуратуру, що з метою отримання відповідних документів, що підтверджують порушення, міська рада звернулась до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Відповідно до інформації Хмельницької міської ради від 19.05.2021 №3053-02-24-21 заходів представницького характеру спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду не вжито (т.1 а.с.71).

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді Лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4469-СГ від 18.06.2019 та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 на користь Хмельницької міської ради.

Таким чином, враховуючи, що Хмельницька міська рада упродовж тривалого часу з надіслання відповідної інформації прокуратурою про виявлене порушення не вжила в судовому порядку заходів для оспорення наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та витребування спірної земельної ділянки; наявності неналежного здійснення міською радою своїх повноважень з цього питання, тому наявні підстави, що визначені частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для пред`явлення цього позову прокурором.

Розглядаючи спір, що виник між сторонами, щодо витребування земельної ділянки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду в частині відмови у витребуванні земельної ділянки слід скасувати. Витребувати у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602). В решті рішення суду слід залишити без змін, оскільки правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру, така вимога не є ефективним способом захисту права позивача.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позовної заяви та апеляційної скарги, підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури в розмірі 5675грн. (4540грн. судового збору за позов +6810 грн. (судовий збір за подання апеляційної скарги) ? 50 (% задоволених вимог апеляційної скарги) ? 100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року в частині відмови у витребуванні земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, змінити розподіл судових витрат.

Витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької міської ради (ЄДРПОУ: 33332218) земельну ділянку площею 2га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602), що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада).

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 02911102) 5675 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк