Рішення

від 16.11.2023 по справі 910/1551/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2023Справа № 910/1551/23

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/1551/23

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДА ЛЬНІСТЮ «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» (01001, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 10)

про стягнення 811 145,76 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» про стягнення 811 145,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0637-03041 від 16.09.2021 щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 619 737,10 грн, за прострочення сплати якої нараховано 3% річних в сумі 21 469,14 грн та інфляційні втрати в сумі 169 737,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

24.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

08.05.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень у відзиві відповідач посилається на те, що у сторін у даній справі були відсутні правові підстави для ініціювання приведення договірних відносин у відповідність до типових форм договорів з урахуванням змін, які запровадженні Постановою НКРЕКП № 360 від 07.02.2020, оскільки остання скасована у судовому порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.09.2021 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі - ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» (користувач) укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0637-03041 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга), а користувач зобов`язався здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті ://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Згідно з п. 2.3. Договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.

Відповідно до п. 2.4. Договору вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 2.5 Договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.

Відповідно до п. 2.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту надання послуги. Акт надання Послуги ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком» (далі - Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акту коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акту ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акту.

У п. 2.8. Договору зазначено, що Користувач має повернути погоджений та оформлений належним чином (підписаний та скріплений печаткою) один примірник акту надання Послуги протягом 5 календарних днів з дати отримання. У разі неотримання ОСП у зазначений термін підписаного Користувачем акту надання Послуги або заперечень щодо прийняття послуг такий акт вважається погодженим, а послуги прийнятими користувачем. При цьому примірник акту надання Послуги повертається ОСП не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 2.9. Договору оплата Послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Сервісу, за умови наявності кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 2.10 Договору унормовано, що за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

За змістом п. 10.1 Договору планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати виконавцю до 25-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Відповідно до п. 10.5, 10.6 Договору акти надання послуг, акти звірки розрахунків, рахунки та будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі. Податкові накладні отримуються користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно з п. 3.3.2 Договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в п. 3.2.1 Договору обов`язком користувача своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.

Суд зазначає, що Постановою НКРЕКП від 10.12.2019 № 2669 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2020 рік» установлено з 01 січня 2020 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні газеті «Урядовий кур`єр» (Офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр», 14.12.2019, № 241) тариф на послуги з Диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 24,75 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком.

Постановою НКРЕКП від 09.12.2020 року № 2354 «Про встановлення тарифу на (оперативно-технологічного) управління послуги 3 ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2021 рік» установлено з 01 січня 2021 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП (день оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора: 10.12.2020) тариф НЕК «Укренерго» на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на 2021 року на рівні 39,41 грн/МВт*год (без урахування ПДВ).

На виконання умов договору, протягом 2020-2021 року, позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 619 737,10 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг за квітень-травень 2021 року від 27.10.2021 на суму 35 469,00 грн та за 2020-2021 роки від 25.22.2021 на суму 584 268,10 грн, які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг з оплати наданих послуг у сумі 619 737,10 грн, за прострочення сплати якого нараховано 3% річних в сумі 21 469,14 грн та інфляційні втрати в сумі 169 737,10 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню ч, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0637-03041 від 16.09.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Диспетчерським управлінням, згідно з пунктом 18 ч. 1. ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є - оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору №0637-03041 від 16.09.2021 з урахуванням додаткових угод, позивач зобов`язався надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами користувача у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки, а відповідач зобов`язався здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті ://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Згідно з п. 2.3 Договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, протягом 2020-2021 року, позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 619 737,10 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг за квітень-травень 2021 року від 27.10.2021 на суму 35 469,00 грн та за 2020-2021 від 25.22.2021 на суму 584 268,10 грн, які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 2.5 Договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.

Відповідно до п. 2.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту надання послуги. Акт надання Послуги ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком» (далі - Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акту коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акту ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акту.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, судом встановлено, що відповідач за фактично надані послуги своєчасно та у повному обсязі у визначені договором строки не розраховувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 619 737,10 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 619 737,10 грн та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 21 469,14 грн та інфляційні втрати в сумі 169 737,10 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та обґрунтованими, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 21 469,14 грн та інфляційних втрат в сумі 169 737,10 грн.

В обґрунтування своїх заперечень у відзиві відповідач посилається на те, що у сторін у даній справі були відсутні правові підстави для ініціювання приведення договірних відносин у відповідність до типових форм договорів з урахуванням змін, які запровадженні Постановою НКРЕКП № 360 від 07.02.2020, оскільки остання скасована у судовому порядку.

Як передбачено сторонами в п.п. 15.1, 15.2 договору, внесення змін до цього договору у випадку внесення змін в установчі документи щодо найменування та місцезнаходження сторін, зміни банківських реквізитів, інших даних, що впливають на належне виконання передбачених договором зобов`язань, має бути оформлене у вигляді додаткової угоди за підписами уповноважених представників сторін.

У разі внесення змін до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії сторони зобов`язані внести відповідні зміни до цього договору у строки, визначені відповідним рішенням регулятора.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 № 360, вирішено затвердити зміни Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у №640/3041/20 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до справі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», ТОВ «Де ТРЕЙДІНГ», ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ», ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», про визнання протиправною та скасування постанови № 360, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020.

Водночас, постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у вказаній справі касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №640/3041/20.

Отже, після винесення даної постанови Верховного Суду Постанова НКРЕКП № 360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» від 07.02.2020 вважається діючою та чинною від моменту її опублікування, тобто з 08.02.2020.

Дані обставини тягнуть за собою необхідність внесення змін до спеціального законодавства, що регулює відносини на ринку електричної енергії, до умов типових договорів, а також, як наслідок, до вже існуючих, укладених договорів про надання послуг з передачі електричної енергії, а також укладення договорів про диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, адже сторони після укладання договорів здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передач, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких Сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (пункт 1.3 Договору).

Згідно пунктів 5.5. та 6.4. розділу XI Кодексу системи передачі, договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління укладаються за типовою формою, а типові форми договорів містять положення про те, що у разі внесення змін до типових форм договорів Сторони зобов`язані внести відповідні зміни до цих договорів.

Абзацом другим пункту 1.3.5. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, також встановлено імперативну норму про необхідність наявності у кандидата в учасники ринку діючих договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі. Пунктом 1.3. розділу XI Кодексу системи передачі встановлено імперативну норму, що доступ до системи передачі надається Користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається.

Позивач вказує, що з огляду на вищезазначене та з урахуванням листів НКРЕКП від 01.10.2021 №11250/17.2.2/7-21, від 30.12.2021 № 15489/17.2.2/7-21 щодо необхідності приведення НЕК «УКРЕНЕРГО» договорів з учасниками ринку, яким надаються послуги (в обсягах здійснення імпорту/експорту електричної енергії), у відповідність до діючих нормативно- правових актів, та у зв`язку з набуттям чинності 08.02.2020 Постанови №360, позивачем у кінці вересня 2021, а саме протягом 16.09.2021 - 21.09.2021 були направлені для підписання всім учасникам ринку проекти, додаткових угод до договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що містять відповідні зміни, внесені до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі згідно з Постановою НКРЕКП № 360, а також проекти договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління тим учасникам ринку, з якими такі договори не були укладені раніше (не були обов`язковими до внесення змін у Кодексу системи передачі згідно з Постановою НКРЕКП № 360). Безпосередньо відповідачу вказані документи були спрямовані 16.09.2021 за №01/41296 (копія додається).

Вказані дії позивача повністю відповідають вимогам пункту 8.11 Договору про диспетчеризацію, де зазначено, що «у разі внесення змін або скасування нормативно- правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з наданням послуги, сторони вносять до цього договору відповідні зміни, які необхідні для усунення протиріч».

Позивач звернувся до відповідача з листом від 16.09.2021 № 01/41296 «Щодо врегулювання договірних відносин», в якому вказав, що у зв`язку зі змінами, зокрема, в Кодексі системи передачі, виникла необхідність у врегулюванні договірних відносин сторін, оскільки дія постанови від 07.02.2020 № 360 поновлена з 08.02.2020, зважаючи на прийняття постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20.

З вказаним листом позивачем направлено відповідачу проект договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які позивач просив підписати, скріпити печаткою та повернути по одному примірнику позивачу. Вказаний лист направлено позивачу на електронну пошту.

На вказаний лист відповідач підписав договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 16.09.2021, без надання будь-яких зауважень, або протоколів розбіжностей.

Крім того, 05.08.2022 відповідачем підписано додаткову угоду до договору від 16.09.2021 № 0637-03024 в частині «місцезнаходження та банківських реквізитів сторін» тим самим директором Дмитруком М.О., що і підписував договір про надання послуг з диспетчеризації.

Відповідачем підписано договір про надання послуг з диспетчерського управління електричної енергії, пунктом 12.1 якої визначено, що умови даного Договору поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.

Отже, що у зв`язку з набуттям чинності з 08.02.2020 постановою НКРЕКП № 360 від 07.02.2020, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 640/3041/20 скасовані постановою Верховного суду від 08.09.2020, постанова № 360 від 07.02.2020 є чинною саме з 08.02.2020, відповідно договірні відносини сторін мали бути приведені саме у відповідність до такої постанови, що й було запропоновано позивачем відповідачу.

Суд зазначає, що договір № 0637-03024 від 16.09.2021 відповідає умовам типового договору, які є додатком до Кодексу систем передачі, при цьому положення цих правочинів були конкретизовані, що допускається приписами абз. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Вказаний договір підписаний відповідачем та в судовому порядку ним не оскаржувався.

А тому, зважаючи на викладені обставини, суд відхиляє наведені заперечення відповідача проти позову як необґрунтовані та такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Отже, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДА ЛЬНІСТЮ «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» (01001, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 10, ідентифікаційний код 41752220) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 00100227) заборгованість в сумі 619 737 грн коп 10 грн, 3% річних в сумі 21 469 грн 14 коп та інфляційні втрати в сумі 169 737 грн 10 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 12 167 грн 19 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.11.2023.

Суддя М.Є. Літвінова