Рішення

від 08.11.2023 по справі 910/10186/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2023Справа № 910/10186/21 (369/4670/21)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт Інвестмент" (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського,54, оф.402, ідентифікаційний номер 43115064)

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович (02094, м. Київ, вул. Червтоноткацька,20);

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Семчук Марина Адамівна (08132, м. Вишневе, вул. Київська,13-А);

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз" (08135, Київська обл.,Бучанський район, с. Чайки, вул. В.Лобановського,37, ідентифікаційний номер 32209081)

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстраційних дій.

в межах справи №910/10186/21

За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/10186/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт Інвестмент" звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстраційних дій.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.04.2021 позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу час для виправлення зазначених судом недоліків.

24.05.2021 на виконання ухвали суду від 12.04.2021 представником позивача подана заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2021 відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.05.2023 у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт Інвестмент" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського МНО Рогач Вадим Вікторович, Приватний нотаріус РНО Семчук Марина Адамівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності - відмовлено. Залучено до участі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт Інвестмент" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського МНО Рогач Вадим Вікторович, Приватний нотаріус РНО Семчук Марина Адамівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності - ТОВ "УКРГАЗ" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Цивільну справу №369/4670/ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт Інвестмент" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського МНО Рогач Вадим Вікторович, Приватний нотаріус РНО Семчук Марина Адамівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, в частині позовних вимог до ОСОБА_1 - передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва, для розгляду в межах провадження у справі № 910/10186/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану справу передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2023 прийнято до свого провадження справу №.910/10186/21 (369/4670/21) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт Інвестмент" до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстраційних дій. Судове засідання призначено на 02.08.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2023 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 20.09.2023.

05.09.2023 до суду надійшли документи від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/10186/21 (369/4670/21) за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.10.2023.

03.10.2023 до суду надійшло клопотання керуючого реалізацією майна Кондратюка К.О. про розгляд справи без його участі.

03.10.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/10186/21 (369/4670/21) та призначено справу до розгляду по суті на 08.11.2023.

У судове засідання, призначене на 08.11.2023, представники учасників справи не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 та відповідач-2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023, не подали до суду відзиву на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008 ОСОБА_1 звернувся до ВАТ КБ «Надра» із заявою про надання кредиту у розмірі 792 032,10 грн. для придбання цінних паперів, про що був укладений Кредитний договір № 148/П/84/2008-980 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Банк (Кредитор) надав Відповідачу-1 (Позичальникові) грошові кошти в розмірі 792 032,10 грн., на строк 20 років з 03.09.2008 року до 03.09.2028 року у порядку, визначеному розділом 1 Договору.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є придбання цінних паперів (дисконтних облігацій) - облігацій у без документарній формі випуску у кількості 15 239 шт., емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30,00 грн., згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-632/81-06-2/2008/001 від 02.09.2008 року, що укладений між Позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ КУА «Ексінор» з подальшим їх обміном на об`єкт нерухомості - квартиру яка Договору про резервування/бронювання приміщення № 1А2/2/2/23/Ж від 28.07.2008 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «Укргаз», на підставі якого за Позичальником резервується / бронюється об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , поверх 2.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору строк, на який Позичальнику надано Кредит - до 03.09.2028.

Відповідно до п. 4.3.5 Кредитного договору позичальник протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на Нерухоме майно, зобов`язаний укласти з Банком Договір, передбачений п. 2.1.4 договору.

У пункті 2.1.4 Кредитного договору зазначено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, інших платежів, передбачених договором, позичальник укладає з Банком протягом 3-х робочих днів з моменту повідомлення позичальника про факт реєстрації прав власності на Нерухоме майно, нотаріально оформлений договір іпотеки нерухомості.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2013 у справі № 756/6395/13 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 148/П/84/2008-980 у розмірі 1 687 095,30 грн.

05.08.2020 відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги.

За умовами Договору про відступлення прав вимоги ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема, за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 148/П/84/2008-980 від 03.09.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 22 ДМП від 03.09.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».

30.09.2020 між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» (первинний кредитор) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (новий кредитор) укладено Договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема, за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 148/П/84/2008-980 від 03.09.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 22 ДМП від 03.09.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (додаток № 1 до договору).

У пункті 2 договору зазначено, що новий кредитор в день укладення цього договору набуває всі права кредитора за основними договорами.

Із інформаційної довідки позивачу стало відомо, що Відповідач-1, отримавши свідоцтво про право власності зареєстрував 04.12.2009 за собою квартиру АДРЕСА_5 .

Надалі, 04.04.2016 між ОСОБА_1 (Відповідач-1) та ОСОБА_2 (Відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рогач В.В., зареєстрований в реєстрі за № 593.

Після того, 29.07.2016 між ОСОБА_2 (Відповідачем-2) та ОСОБА_3 (Відповідач-3) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Києво- Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за№ 1244.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 (Відповідач-3) просила відмовити в задоволенні позову, пославшись на пропуск строку позовної давності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно- примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) зроблено висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі N 755/17944/18 (провадження N 61-17511св19) вказано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Судом установлено, що до позивача виступає заінтересованою особою в даному спорі, оскільки до нього перейшли права кредитора за Кредитним Договором № 148/П/84/2008-980 від 03.09.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 22 ДМП від 03.09.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».

Як наголосив позивач, із інформаційної довідки позивачу стало відомо, що Відповідач-1, отримавши свідоцтво про право власності, зареєстрував 04.12.2009 за собою квартиру АДРЕСА_5 .

Водночас, як установлено судом, станом на момент укладення Договору купівлі-продажу від 04.04.2016, передбачений умовами Кредитного договору № 148/П/84/2008-980 від 03.09.2008 договір іпотеки спірного нерухомого майна укладений не був.

Також відсутні відомості щодо наявності в Державного реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.04.2016 зареєстрованого іпотечного обтяження ВАТ КБ «Надра» на квартиру АДРЕСА_5 .

При цьому, судом прийнято до уваги, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2013 у справі № 756/6395/13 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 148/П/84/2008-980 у розмірі 1 687 095,30 грн.

Утім, матеріали справи не містять доказів щодо стану виконання вказаного рішення суду № 756/6395/13.

Як слідує з прохальної частини позову, позивач просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 04.04.2016, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Рогач В.В., зареєстрований в реєстрі за номером 593 (номер запису про право власності 14006915) та скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 04.04.2016 року за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 , припинити право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 ; визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 29.07.2016 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1244 (номер запису про право власності 15653262) та скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 29.07.2016 року за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 , припинити право власності за. ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 .

Водночас, зі змісту пред`явлених позовних слідує, що позивач прагне повернути сторони Договору купівлі-продажу від 04.04.2016, Договору купівлі-продажу від 29.07.2016 у первісне становище, за яким право власності на об`єкт відчуження - квартиру АДРЕСА_5 , буде відновлено за боржником - ОСОБА_1 .

Обґрунтування свого порушеного права укладеними між відповідачами правочинами позивач зводить до того, що за ОСОБА_1 станом на момент укладення ним Договору купівлі-продажу від 04.04.2016 обліковувалася заборгованість за Кредитним договором № 148/П/84/2008-980 від 03.09.2008. Отже, у разі необхідності позивач не був би позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, та у випадку примусового виконання такого рішення суду на квартиру боржника могло бути звернуто стягнення державним (чи приватним) виконавцем.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 28.10.2020 у справі № 10963/19, від 11.02.2021 у справі № 911/1530/19, від 03.03.2021 у справі № 913/175/20.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задоволення судом позовних вимог про скасуванням записів про проведену державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно від 04.04.2016 за ОСОБА_2 та від 29.07.2016 за ОСОБА_3 не буде відповідати приписами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є неналежним способом захисту.

За наведених обставин, визнання в даному випадку недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна не матиме наслідком ефективне поновлення прав, оскільки не забезпечить увведення боржника - ОСОБА_1 , у володіння спірним об`єктом відчуження - квартирою АДРЕСА_5 .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. (частина 2 статті 237 ГПК України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Дана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення учасників справи, зокрема, щодо правових підстав набуття відповідачем-1 права власності на спірне нерухоме майно в 2009 році, судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Щодо заявленої ОСОБА_3 заяви про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

Оскільки заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.11.2023

Суддя Мандичев Д.В.