Рішення

від 08.11.2023 по справі 910/13963/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2023Справа № 910/13963/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві компані»

про стягнення 509254,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лазоренко І.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві компані» про стягнення 509254,98 грн, з яких 229900,00 грн попередньої оплати, 110904,12 грн пені, 22385,76 грн 3% річних та 146065,10 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 ним було перераховано шляхом попередньої оплати на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 229900,00 грн грн, тоді як відповідачем не були надані послуги, обумовлені договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені кошти, а також 110904,12 грн пені, 22385,76 грн 3% річних та 146065,10 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13963/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.10.2023, встановлено учасником справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 11.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 25.10.2023.

У підготовчому засіданні 25.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02137, м. Київ, вул. Зарічна, буд. 1Б, приміщення 236), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої поштове відправлення 02.11.2023 не було вручене під час доставки (за ідентифікатором пошуку 0600056021210).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 08.11.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 між Товариством обмеженою відповідальністю «Енві компані» (виконавець) та Товариством обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн» (замовник) укладено Договір №20/05-ОВД, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати комплекс послуг (Додаток №1 до договору) з проведення процедури оцінки впливу на довкілля планової діяльності замовника , а замовник зобов`язується сплатити кошти за надані послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 результатом належним чином виконаних послуг є оприлюднення на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля висновку з оцінки впливу на довкілля по об`єкту замовника.

Згідно з п. 2.1 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 сума договору становить 440000,04 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

У Додатку №1 до Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 сторонами погоджено Специфікацію послуг, у Додатку №2 (Календарний план) - графік надання послуг, у Додатку №3 міститься перелік документів, які надаються замовником (позивачем) з метою виконання відповідачем Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 ним було перераховано шляхом попередньої оплати на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 229900,00 грн грн, тоді як відповідачем не були надані послуги, обумовлені договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені кошти, а також 110904,12 грн пені, 22385,76 грн 3% річних та 146065,10 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою укладений між сторонами Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п. 2.2 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок в наступному порядку:

1) перший платіж у розмірі 50% від загальної суми договору, що становить 220000,02 грн, замовник оплачує протягом 10 банківських днів з дати підписання даного договору;

2) другий платіж у розмірі 50% від загальної суми договору, що становить 220000,02 грн, замовник сплачує протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг та ознайомлення замовника з висновком з оцінки впливу на довкілля.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 позивач 27.05.2021 сплатив відповідачу попередню оплату у розмірі 220000,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням №514 від 26.05.2021, а також грошові кошти у розмірі 9900,00 грн (оплата за послуги по виготовленню декларації про утворення відходів), що підтверджується платіжним дорученням №507 від 26.05.2021.

Відповідно до п. 3.1 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 термін надання послуг становить 6 календарних місяців з дати початку строку виконання послуг відповідно до п. 3.2 договору та за умови своєчасного надання необхідних вхідних даних замовником згідно з Додатком №3. Належне та повне надання інформації замовником виконавцю відповідно до Додатку №3 підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі документації, відповідно до Додатку №4 договору.

Згідно з п. 3.2 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 початком строку виконання послуг є дата, наступна за днем перерахування замовником першого платежу на поточний рахунок виконавця в порядку та розмірах, передбачених п. 2.2 договору, та подання повного пакету документів згідно з Додатком №3 та п. 4.3.1 договору. У разі затримки замовником надання інформації, зазначеної у Додатку №3 до договору, термін надання послуг продовжується пропорційно затримки надання замовником таких даних.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 замовник зобов`язаний надати виконавцю необхідні документи відповідно до Додатку №3 договору не пізніше 10 робочих днів з дати отримання виконавцем першого платежу, передбаченого п. 2.2 цього договору.

Відповідачем під час розгляду судом даної справи не вказувалось на невиконання позивачем свого обов`язку щодо надання необхідної документації у повному обсязі та у встановлені договором строки.

Таким чином, зважаючи на дату сплати позивачем авансу у сумі 220000,02 грн (27.05.2021) та строки, встановлені у п. 4.3.1 договору, суд дійшов висновку, що відповідач у будь-якому випадку повинен був надати позивачу послуги, обумовлені Договором №20/05-ОВД від 20.05.2021, у строк до 11.12.2021 включно.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем послуг за Договором №20/05-ОВД від 20.05.2021.

Що стосується наявних в матеріалах справи копій листів відповідача, в яких останній просить позивача надати додаткові документи, за відсутності яких неможливо виконати зобов`язання за договором, суд зазначає, що вони складені відповідачем у грудні 2021 року - вже після закінчення строку виконання робіт та після звернення позивача до відповідача з проханням надати інформацію, на якій стадії перебуває виконання умов Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021.

Так як відповідачем не були надані позивачу послуги за Договором №20/05-ОВД від 20.05.2021, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 229900,02 грн.

Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6).

Позаяк Главою 63 вказаного кодексу не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування частини 2т статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

За приписами частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №910/1030/17.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець/замовник має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу/договору про надання послуг, зокрема, у випадку здійснення покупцем/замовником попередньої оплати та не передання/ненадання продавцем/виконавцем товару/послуг після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець/замовник має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця/замовника від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця/виконавця поставити товар/надати послуги припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку виконавця надати послуги.

Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 229900,00 грн матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві компані» з повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн» попередньої оплати у розмірі 229900,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві компані» суми попередньої оплати у розмірі 229900,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 110904,12 грн за період з 15.08.2022 по 14.02.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2 Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 у разі порушення виконавцем строку надання послуг згідно з п. 3.1 договору виконавець на вимогу замовника сплачує санкцію протягом 10 робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості договору за кожний день прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві компані» пені у розмірі 110904,12 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 22385,76 грн за період з 27.11.2021 по 07.08.2023 та інфляційні втрати у розмірі 146065,10 грн за період з грудня 2021 року по червень 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необгрутованості, оскільки застосування ст. 625 Цивільного кодексу України можливо виключно за прострочення виконання грошового зобов`язання (повернення суми авансу), а не за прострочення виконання негрошового зобов`язання (надання послуг).

До моменту відмови позивача в односторонньому порядку від Договору №20/05-ОВД від 20.05.2021 у відповідача існував обов`язок надати послуги та не існувало обов`язку повернути суму авансу.

Як встановлено судом, лише 03.08.2023 позивач надіслав відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до Нормативів пересилання поштових відправлень, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, датою отримання відповідачем вказаної претензії слід вважати 06.08.2023.

У вказаній претензії позивачем було встановлено відповідачу строк для повернення суми попередньої оплати - протягом 7-ми календарних днів з дня її отримання, зважаючи на що обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення повернення відповідачем суми попередньої оплати (грошове зобов`язання) є 15.08.2023.

Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснює нарахування 3% річних до 07.08.2023, а інфляційних втрат до червня 2023 року, тоді як обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення повернення відповідачем суми попередньої оплати (грошове зобов`язання) є 15.08.2023.

За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві компані» 3% річних у розмірі 22385,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 146065,10 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві компані» (02137, м. Київ, вул. Зарічна, буд. 1Б, приміщення 236; ідентифікаційний код: 42218253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро ойл продакшн» (50106, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, буд. 2; ідентифікаційний код: 42794130) суму основного боргу у розмірі 229900 (двісті двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп., пеню у розмірі 110904 (сто десять тисяч дев`ятсот чотири) грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 5112 (п`ять тисяч сто дванадцять) грн 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 20.11.2023.

Суддя О.М. Спичак