Рішення

від 15.11.2023 по справі 910/14514/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2023Справа № 910/14514/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Прилуки-Агропереробка" (17500, Чернігівська обл., м.Прилуки, вул. Дружби Народів, 34-А, ідентифікаційний код: 31429413)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, корпус А, офіс 509, ідентифікаційний код: 25404359)

про стягнення 1 752 331, 85 грн

за участі представників сторін:

від позивача: Карпенко В.К.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 15.11.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП "Прилуки-Агропереробка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" про стягнення 1 752 331,85 грн заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Прилуки-Агропереробка" було залишено без руху, встановлено позивачу шестиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення відповідних недоліків.

15.09.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із додатковими документами до неї.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14514/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.10.2023.

У підготовчому засіданні 18.10.2023, у зв`язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача, судом проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.11.2023.

23.10.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якого надано розрахунок та докази понесених витрат на правничу допомогу.

30.10.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником позивача подано клопотання (зареєстроване загальним відділом діловодства суду 31.10.2023), про проведення підготовчого засідання без участі останнього, у зв`язку з зайнятістю в інших процесах, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому на 15.11.2023.

15.11.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи договору про надання правової допомоги від 11.09.023 № 670-Г та Додатку № 1 до вказаного договору.

У судове засідання 15.11.2023 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання, призначене на 08.11.2023, явку уповноважених представників не забезпечив вкотре, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКП "Прилуки-Агропереробка" (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" (надалі - покупець/відповідач) укладено договір поставки № 34 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов`язується доставляти і передавати у власність покупцю м`ясну сировину (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного договору.

Відповідно до 2.1. договору товар поставляється партіями згідно замовлень (надалі -замовлення) покупця, в яких зазначаються асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки. Письмове замовлення складається покупцем в 2-х екземплярах і підписується сторонами або уповноваженими на це особами. Замовлення оформлене та передане сторонами за допомогою факсимільного зв`язку має юридичну силу і тягне за собою усі правові наслідки.

Постачання товару покупцю здійснюється постачальником за умовами поставки DDP, згідно «Міжнародних правил по тлумаченню комерційних термінів» ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Місце поставки Товару: Україна м. Київ вул. Євгенія Маланюка, 114а, Академіка Білецького, 34, Київ, або інше місце, вказане в замовленні (п. 2.4. договору).

У п. 2.5. договору сторонами визначено, що замовленням узгоджується предмет поставки, кількість товару, ціна товару, умови поставки товару, дата поставки товару, умови оплати товару.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на товар, який постачається, є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість договору складається з вартостей усіх поставок за період дії договору.

У розділі 4 договору визначено умови оплати, зокрема: оплата кожної партії товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.1.). Загальна сума договору визначається як сума проданого товару по видатковим накладним протягом дії даного договору (п. 4.2.)

Згідно з п. 6.1. договору товар, який постачається, якщо інше не обумовлене у замовленнях (п. п. 2.1., 2.2. договору), приймається по якості та кількості на склад покупця (п.2.4. договору) повноважними представниками покупця та постачальника.

За умовами п. 5.3.3. договору відповідач покупець взяв на себе обов`язок сплатити вартість товару відповідно до умов розділу 3 цього договору.

Відповідно до п. 10.1. даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2023 р., а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього договору не сповістить письмово іншу сторону про своє небажання продовжувати дію цього договору, цей договір автоматично продовжується на наступний рік.

За доводами позивача, ТОВ ВКП "Прилуки-Агропереробка", як постачальник, належним чином виконано зобов`язання за договром та поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 675 697,98 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0003957 від 03.0.2023 на суму 868 248,00 грн, №РН-0003959 від 04.08.2023 на суму 807 449,98 грн та товарно-транспортними накладними № 4221 від 03.08.2023 та № 4236 від 04.08.2023

Проте, відповідач в порушення умов договору вартість товару не оплатив, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 675 697,98 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 133 від 25.08.2023, в якій просив погасити заборгованість, яка залишена без задоволення з боку відповідача. А тому, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 1 675 697,98 грн, а також пеню у розмірі 71 747,00 грн та 3% річних у розмірі 4 886,87 грн.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товар на загальну суму 1 675 697,98 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0003957 від 03.0.2023 на суму 868 248,00 грн, №РН-0003959 від 04.08.2023 на суму 807 449,98 грн та товарно-транспортними накладними № 4221 від 03.08.2023 та № 4236 від 04.08.2023.

В свою чергу, як зазначає позивач, відповідачем було прийнято товар, проте у строки визначені п. 4.1. договору не оплачено.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 4.1. договору встановлено, оплата кожної партії товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати, поставленого позивачем товару, у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 675 697,98 грн.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 71 747,00 грн та 3% річних у розмірі 4 886,87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що у п. 7.5. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення поставки. Пеня нараховується протягом усього періоду існування заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, та 3 % річних, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано Договір про надання правової допомоги № 670-Г від 11.09.2023, укладеного між ТОВ ВКП "Прилуки-Агропереробка" (клієнт) та адвокатом Карпенко Віктором Костянтиновичем, додаток № 1 до договору, акт про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги від 19.10.2023, платіжну інструкцію від 04.10.2023, ордер серії СВ № 1051739 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 529 від 04.03.2011.

Відповідно до п.1.1. договору про надання правової допомоги адвокат зобов`язується підготувати, подати позов до суду та представляти інтереси клієнта в суді про стягнення заборгованості з ТОВ "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" за договром поставки № 34 від 26.07.2023.

Згідно з актом про надання послуг від 19.10.2023, сторони домовилися, що адвокат підготував та подав позов до Господарського суду м. Києва до ТОВ "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" про стягнення коштів за договром поставки № 34 від 26.07.2023, за яким відкрито провадження у справі № 910/14514/23, у зв`язку з чим гонорар адвоката згідно з додатку № 1 до договору склав 14 000 грн. Сума гонорару в розмірі 14 000 грн оплачена 04.10.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 2671 від 04.10.2023.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, пов`язаними з розглядом даної справи та співмірними з її складністю, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом останніх та ціною позову, відповідають критеріям реальності і розумності.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, корпус А, офіс 509, ідентифікаційний код: 25404359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Прилуки-Агропереробка" (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 34-А, ідентифікаційний код: 31429413) основну суму заборгованості у розмірі 1 675 697 грн 98 коп.; пеню у розмірі 71 747 грн 00 коп.; 3% річних у розмірі 4 886 грн 87 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 284 грн 98 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.11.2023

Суддя Л. Г. Пукшин