Рішення

від 07.11.2023 по справі 916/3893/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3893/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: Танасійчук Г.М.,

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю.,

від відповідача: адвокат Новак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3893/21

за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском строй» (65012, м. Одеса, вул. Осипова буд. 25 , код ЄДРПОУ 38294900)

про стягнення 3 229 379,42 грн,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транском строй, в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти недоотриманої орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 3 229 379,42 грн.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.04.2017 між Одеською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транском строй» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,8221 га за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, для експлуатації та обслуговування нежилих будівель і споруд адміністративного типу.

Даний договір укладено на 25 років, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 794 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2017 р., номер запису: 19864193.

Відповідно до умов договору встановлено, що категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель В.03.15, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 20 386 431,26 грн., а орендна плата за земельну ділянку площею 3,8221 га, в свою чергу, розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 611 592,94 грн. на рік.

Як зауважує позивач, рішенням Одеської міської ради від 31.07.2019 № 5048-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, змінено цільове призначення орендованої земельної ділянки на цільове призначення - В.02.10. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання - для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгового та громадського призначення, наземними та підземними гаражами, благоустрою та озелененню території для відпочинку населення.

Окрім того, даним рішенням також вирішено внести відповідні зміни до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Транском строй», щодо вказаної земельної ділянки, затверджено проект додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі, затверджено орендну плату у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ТОВ «Транском строй» зобов`язано оформити в порядку, встановленому чинним законодавством, додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі.

Позивач вказує, що у зв`язку зі зміною цільового призначення орендованої земельної ділянки змінилась відповідно і її нормативна грошова оцінка, та враховуючи зміну (збільшення) нормативної грошової оцінки земельної ділянки внаслідок зміни її цільового призначення, а також затвердження рішенням Одеської міської ради ставки орендної плати для вказаної земельної ділянки у розмірі 5 %, орендна плата за земельну ділянку у випадку належного оформлення орендарем додаткового договору мала становити 2 287 085,28 грн. на рік.

Позивач наголошує, що ТОВ «Транском строй» до теперішнього часу сплачує орендну плату у розмірі, встановленому договором оренди землі, без укладення та, відповідно, без урахування положень проекту додаткового договору, тобто у розмірі 611 592,94 грн. на рік та внаслідок відповідного ухилення відповідача від належного оформлення додаткового договору Одеська міська рада як власник відповідної земельної ділянки недоотримує дохід у вигляді орендної плати у розмірі 1 675 492,34 грн. на рік.

Відтак, на переконання позивача, відповідач безпідставно зберігає у себе кошти у розмірі різниці орендної плати, яку мала отримати Одеська міська рада за додатковим договором, з тією, яку сплачує орендар.

Позивач звертає увагу суду, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, а в подальшому Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради, до якого перейшли відповідні повноваження у сфері земельних відносин, вживались численні заходи щодо оформлення додаткового договору та приведення відносин сторін у відповідність до чинного законодавства та положень рішень Одеської міської ради.

Проте, як стверджує позивач, ТОВ «Транском строй» проігноровано вимоги рішення Одеської міської ради та численні звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у зв`язку з чим Департаментом комунальної власності Одеської міської ради направлено відповідачу претензію № 01-13/676 про необхідність сплати коштів недоотриманої орендної плати, де було вкотре наголошено на необхідності оформлення додаткового договору.

Як вказує позивач, відповідачем до теперішнього часу безпідставно не оформлено додатковий договір, що призводить до збереження останнім відповідних коштів за користування земельною ділянкою, які мали бути сплачені Одеській міській раді як власнику цієї ділянки.

Отже, враховуючи вищенаведене посилаючись на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальінстю «Транском строй» у період з 28.08.2019 по 31.08.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Одеської міської ради, зберігало у себе кошти в сумі 3 229 379,42грн., які мало сплатити за користування нею, та які зобов`язано повернути власнику земельної ділянки на підставі ст, 1212 Цивільного кодексу України, Одеська міська рада звернулась до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, Одеська міська рада відзначила, що ТОВ «Транском Строй», з витягу, наданого Держгеокадастром на запит відповідача, щонайменше з 28.08.2019 було обізнане про прийняття Одеською міською радою рішення про зміну цільового призначення орендованої ними земельної ділянки та внесення на підставі вказаного рішення відомостей до Державного земельного кадастру.

Стосовно розміру заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів позивач зазначає, що розмір нормативної грошової оцінки безпосередньо залежить від цільового призначення земельної ділянки, в свою чергу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінилась з 20 386 431,26 грн. на 45 741 705,58 грн, що відображено у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.09.2019 № 2094, на підставі чого позивачем здійснено оновлений розрахунок розміру орендної плати станом на 06.09.2019, відповідно до якого орендна плата вже мала становити 2 287 085,28 грн.

Додатково позивач наголошує, що обов`язок сплати коштів, які заявлено до стягнення, передбачено додатковим договором, який п. 6.2 рішення Одеської міської ради від 31.07.2019 № 5048-VII зобов`язано укласти та оформити ТОВ «Транском Строй». Враховуючи, що ТОВ «Транском Строй» ухиляється від виконання вищенаведеного зобов`язання, додатковий договір не укладено, правовідносини зі стягнення коштів у розмірі 3 229 379,42 грн, на думку позивача, є саме кондиційними, а не договірними, а тому підлягають стягненню на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

2.2. Аргументи Третьої особи (Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради).

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у своїх поясненнях, окрім раніше зазначеного позивачем, вказує, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради направлялись листи до ТОВ «Транском строй» про необхідність вжиття відповідних заходів для укладання додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі, в порядку, встановленому чинним законодавством, як того вимагає п. 6.2. рішення Одеської міської ради від 31.07.2019 № 5048-VII. Проте, станом на 17.11.2021 додатковий договір (угода) про внесення змін до договору оренди землі не укладено та відповідні зміни не внесено, а відповідач сплачує оренду у розмірі, що встановлено договором оренди землі.

Третя особа також вважає, що відповідачем збережено у себе кошти, які мають бути сплачені за користування земельною ділянкою власнику цієї ділянки Одеській міській раді.

2.3. Аргументи Відповідача (ТОВ «Транском строй»).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що листи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про підготовку пакета документів на підставі рішення Одеської міської ради від 31.07.2019 №5048-VII, передачу пакету нотаріусу та про необхідність здійснення ТОВ «Транском строй» всіх заходів щодо оформлення додаткового договору, він не отримував.

Окрім того, як стверджує відповідач, після отримання претензії Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 22.02.2021, він неодноразово звертався до нотаріуса Чужовської Н.Ю. щодо укладення додаткового договору (угоди) про внесення змін до вищевказаного договору оренди землі, проте був повідомлений помічником нотаріуса про відсутність у нотаріуса пакету документів для укладення додаткового договору (угоди) про внесення змін до договору оренди землі, про їх знаходження в Одеській міській раді та відсутність інформації щодо намірів позивача укласти відповідний додатковий договір.

Додатково відповідач наголошує, що його не було повідомлено про зміст змін до договору оренди, які позивач бажав внести. При цьому, за ствердженням відповідача, з проектом додаткового договору (угоди), зміст якого визначає зміни умов договору оренди землі, складеного позивачем, відповідач вперше ознайомився після отримання позовної заяви з додатками, яка розглядається в межах цієї судової справи

Водночас, відповідач зазначає що зміна розміру орендної плати за зазначеним договором оренди землі можлива за взаємною згодою сторін та лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Але за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди землі від 06.04.2017 рішення Орендодавця від 31.07.2019 № 5048-VII щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, зміни відсоткової ставки орендної плати, на думку відповідача, не є підставою для перегляду орендної плати.

Відтак, відповідач вважає, що ані умовами вказаного договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем, ані чинним законодавством також не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати у випадку прийняття орендодавцем рішення про зміну орендної плати. При цьому, ТОВ «Транском Строй» сплачує орендну плату належним чином відповідно до умов укладеного договору оренди землі та положень чинного законодавства.

Також, заперечуючи проти позову, відповідач наголошує, що договірні відносини, що склались між позивачем та відповідачем щодо оренди земельної ділянки не є кондикційними, оскільки наявність договірних відносин між сторонами, в даному випадку наявність укладеного між сторонами договору оренди землі від 06.04.2017 унеможливлює застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.

В подальшому, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2023, відповідач додає, що відсутні підстави для стягнення з нього орендної плати, заявленої до стягнення у зв`язку з тим, що рішення Одеської міської ради про збільшення розміру орендної ставки в даному випадку не має обов`язкового характеру за умов відсутності в договорі оренди землі такої підстави для перегляду орендної плати, а також враховуючи суперечність встановленої позивачем орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки фіксованим відсоткам при визначенні орендної плати за землі міста Одеси, що встановлені рішенням ОМР від 20.09.2011 № 1267-VI, та встановлення вказаним рішенням ОМР фіксованого відсотку в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної діялнки з цільовим призначенням будівництво багатоквартирних житлових будинків (з урахуванням вбудованих та вбудовано-прибудованих приміщень) та відсутність права Одеської міської ради в односторонньому порядку змінювати ставку орендної плати відповідно до договору.

Окрім того відповідач вважає, що позивач не вчинив жодних передбачених законодавством дій для створення умов, за яких настав би випадок внесення відповідних змін до договору з урахуванням добросовісної поведінки користувача, як зазначив Верховний Суд в п. 33 вказаної постанови.

При цьому, відповідач звернув увагу, що лише через півтора роки після початку нарахування збільшеної орендної плати позивач повідомив відповідача про таке нарахування та необхідність звернення до нотаріуса для укладення додаткового договору (угоди) про внесення відповідних змін, що, на переконання відповідача, свідчить про ухилення Одеської міської ради від виконання її обов`язків та від створення нею умов, за яких настав би випадок внесення таких змін до договору.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

17.12.2021 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом (вх. № 4020/21 від 17.12.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском Строй» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 229 379,42 грн за користування земельною ділянкою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.

22.12.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області провадження по справі №916/3893/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Крім того, даною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, у задоволені позову відмовлено.

Окрім того, додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2022 частково задоволено заяву ТОВ «Транском строй» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Одеської міської ради на користь ТОВ «Транском строй» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 350 грн. В решті заяви відмовлено.

Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 задоволено заяву ТОВ «Транском строй» про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, стягнуто з Одеської міської ради на користь ТОВ «Транском строй» 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.05.2023 касаційні скарги Одеської міської ради задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та додаткову постанову цього ж суду від 02.03.2023, рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2022 у справі № 916/3893/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 справу № 916/3893/21 для нового розгляду розподілено на суддю Цісельського О.В.

19.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято справу № 916/3893/21 до свого провадження на стадії відкриття провадження по справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "11" липня 2023 року об 11:00 год. Окрім того, запропоновано учасникам справи у строк до "07" липня 2023 року надати письмові пояснення з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року.

06.07.2023 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача ТОВ «Транском строй» надійшли пояснення (вх.№ 22432/23) у зв`язку з прийняттям постанови Верховним судом від 17.05.2023 та з урахуванням викладених у ній висновків, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи разом із доданими до них документами.

11.07.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3893/21 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "01" серпня 2023 року о 14:20 год., про що третю особу та відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 12.07.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

01.08.2023 на адресу суду надійшли пояснення Одеської міської ради (вх. № 26195/23) щодо висновків, викладених у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 17.05.2023, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи

01.08.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3893/21 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів та протокольно оголошено перерву до "24" серпня 2023 року о 12:20 год.

24.08.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3893/21, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, з`ясувавши думку присутніх представників учасників справи, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3893/21 до судового розгляду по суті на "14" вересня 2023 року о 14:20 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/3893/21 по суті на 26.09.2023 року об 11:00 год.

14.09.2023 у судовому засіданні по справі № 916/3893/21 проголошено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "26" вересня 2023 року об 11:00 год.

26.09.2023, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 916/3893/21 по суті до 16.10.2023 об 11:00 год.

16.10.2023 у судовому засіданні по справі № 916/3893/21, з урахуванням неявки третьої особи та відповідача, з метою надання їм реалізувати свої процесуальні права, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в межах розумного строку до "07" листопада 2023 року о 10:40 год., про що Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транском строй» були повідомлені відповідною ухвалою суду від 17.10.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті учасники справи виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача Одеської міської ради у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради у судових дебатах заявлені позивачем позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у поясненнях.

Представник відповідача (ТОВ «Транском строй») у судових дебатах проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору, просила суд у позові відмовити повністю.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання (заяви) були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 07.11.2023 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті і після виходу з нарадчої кімнати, судом відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 06.04.2017 між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транском строй» (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 та рішення Одеської міської ради № 1852-VІІ від 15.03.2017 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8221 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, для експлуатації та обслуговування нежилих будівель і споруд адміністративного типу.

Положеннями п. 2.3. договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 20 386 431,26 грн, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 2 від 15.03.2017, виданим відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Договір укладено на 25 років, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку площею 3,8221 га розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 611 592,94 грн. на рік.

При цьому, пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, у порядку визначеному законодавством.

В п. 4.5. договору оренди землі сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни граничного розміру орендної плати, визначених Податковим кодексом України, зміни коефіцієнтів індексації, відповідно до чинного законодавства України; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини; в інших випадках, передбачених законодавством України. У цих випадках розмір орендної плати змінюється за ініціативою орендодавця.

Відповідно до п. 5.2. договору категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель В.03.15. Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Згідно п. 12.1 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за вазємною згодою сторін та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Договір 06.04.2017 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 794 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2017, номер запису: 19864193.

25.06.2018 ТОВ «Транском строй» звернулося до голови Одеської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, загальною площею 3,8221 га зі зміною її цільового призначення з експлуатації та обслуговування нежилих будівель і споруд адміністративного типу на будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, наземним та підземним гаражами.

Рішенням Одеської міської ради від 31.07.2019 № 5048-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:52:001:0130), змінено цільове призначення орендованої земельної ділянки на цільове призначення - В.02.10. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання - для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгового та громадського призначення, наземними та підземними гаражами, благоустрою та озелененню території для відпочинку населення.

Вказаним рішенням також вирішено внести відповідні зміни до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Транском строй» щодо земельної ділянки, площею 3,8221 га, за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, а також затвердити проект додаткового договору (угоди) про внесення змін до договору оренди землі та затверджено орендну плату у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У пункті 6.2 рішення зобов`язано ТОВ «Транском строй» оформити в порядку, встановленому чинним законодавством, додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі.

Відповідно до витягу від 28.08.2019 № НВ-5111346002019, виданого ГУ Держгеокадастру в Одеській області на підставі запиту ТОВ «Транском строй», до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Листом від 27.08.2019 № 01-13/4107 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив ТОВ «Транском строй» про необхідність надання до Департаменту оновлених витягів з Державного земельну кадастру та із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 04.09.2019 № 2094, виданим відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 38 221 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, становить 45 741 705,58 грн.

Листом від 11.11.2019 № 01-13/5456 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив ТОВ «Транском строй», що Департаментом підготовлено пакет документів та 09.09.2019 передано його для нотаріального посвідчення нотаріусу Чужовській Н.Ю. (із зазначенням адреси та контактного телефону). З урахуванням зазначеного Департамент повідомив ТОВ «Транском строй» про необхідність вжиття всіх заходів щодо оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі.

Про передачу Департаментом комунальної власності Одеської міської ради приватному нотаріусу пакету документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору з орендарем ТОВ «Транском строй», додатково свідчить акт № 1724 приймання-передавання від 09.09.2019.

Листом від 25.06.2020 № 01-13/2189 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повторно повідомив відповідача про зобов`язання оформити додатковий договір.

22.02.2021 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради направлено ТОВ «Транском строй» претензію № 01-13/676 про необхідність сплати заборгованості з орендної плати та вкотре наголосив на необхідності у найкоротший термін звернутися до нотаріуса для укладення додаткового договору (угоди) про внесення змін до вказаного договору оренди землі та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

03.06.2021 ТОВ «Транском строй» в листі № 06-21/1 зазначило Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, що відповідачу не було відомо про прийняття рішення Одеської міської ради від 31.07.2019 № 5048-VII, а також ТОВ «Транском строй» не отримувало від ОМР та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради жодного повідомлення щодо необхідності укладання додаткового договору (угоди) про внесення змін до договору оренди землі. У вказаному листі відповідач також просив повідомити про час і місце укладання відповідного додаткового договору та забезпечення прибуття представника та відповідно підписання.

30.08.2021 листом № 01-18/1270-09-0 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради вказав ТОВ «Транском строй» про необхідність сплати заборгованості та здійснити заходи щодо оформлення додаткового договору, а також зазначив контактні дані приватного нотаріуса, до якого необхідно звернутись.

Посилаючись на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальінстю «Транском строй» у період з 28.08.2019 по 31.08.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Одеської міської ради, зберігало у себе кошти в сумі 3229379,42грн., які мало сплатити за користування нею, та які зобов`язано повернути власнику земельної ділянки на підставі ст, 1212 Цивільного кодексу України, Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи-підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як зазначалося раніше та не заперечується сторонами по справі, земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:52:001:0130, загальною площею 3,8221 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 24-А/2, є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.

Згідно зі статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно зі ст. 17 Закону «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як було встановлено судом, 06.04.2017 між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транском строй» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,8221 га за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, строком на 25 років, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 794 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2017, номер запису: 19864193.

Умовами договору визначена категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель В.03.15. Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 20 386 431,26 грн.

При цьому, сторонами орендна плата була розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та погоджено її сплату у розмірі 611 592,94 грн. на рік.

В подальшому, як встановлено судом та не заперечно учасниками справи, на виконання звернення ТОВ «Транском строй» до голови Одеської міської ради, було прийнято рішення Одеської міської ради від 31.07.2019 № 5048-VII, яким, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, змінено цільове призначення орендованої земельної ділянки на цільове призначення - В.02.10. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання - для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгового та громадського призначення, наземними та підземними гаражами, благоустрою та озелененню території для відпочинку населення, вирішено внести відповідні зміни до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Транском строй», щодо вказаної земельної ділянки та затверджено відповідний проект додаткового договору про внесення змін, а також затверджено орендну плату у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3., 1.4 класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ (класифікація видів цільового призначення земель) застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У відповідності до класифікації видів цільового призначення земель, у складі категорії земель землі житлової та громадської забудови є підрозділ земельні ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки на В.02.10. - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та відповідно виду її використання відповідачу стало достеменно відомо з Витягу № НВ-5111346002019 від 28.08.2019 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого відділом у м. Одесі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, який був отриманий на запит ТОВ «Транском строй» № ЗВ-5111329612019 від 28.08.2019. Вказана обставина відповідачем жодним чином не спростована.

У зв`язку зі зміною цільового призначення орендованої земельної ділянки змінилась відповідно і її нормативна грошова оцінка, а саме згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 04.09.2019 № 2094, виданим відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 38 221 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, становить 45 741 705,58 грн.

За наслідками проведених позивачем розрахунків річна орендна плата за орендовану відповідачем земельну ділянку повинна становити 2 287 085,28 грн. на рік, що складає 5 відсотки від вищевказаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 190 590,44 грн за місяць.

Позивач наголошував, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, а в подальшому Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради, до якого перейшли відповідні повноваження у сфері земельних відносин, вживались численні заходи щодо оформлення додаткового договору та приведення відносин сторін у відповідність до чинного законодавства та положень рішень Одеської міської ради.

За змістом абзацу 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. ч. 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частин першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3.). Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 12.3.1.).

Згідно з пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Згідно з пп. 14.1.125. ст. 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2. ст. 288 ПК України).

У п. 288.4. ст. 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно із положеннями пп. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0, 3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

У пп. 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Отже, нормативно грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За правилами частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. ч. 1 - 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 201 Земельного кодексу України).

З аналізу нормативно-правових норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про оренду землі» можна дійти висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Пунктом 4.5 договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішенням Одеської міської ради.

З урахуванням наведених обставин та норм законодавства, а також зміни нормативної грошової оцінки правомірним і є зміна розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №635/4233/19.

З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку.

З урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди земель комунальної власності про можливість такої зміни, суд вважає обґрунтованим наявність підстав для внесення змін до договору оренди щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та граничного розміру орендної плати.

Як було наголошено позивачем та не спростовано відповідачем належними доказами, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, а в подальшому Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради, до якого перейшли відповідні повноваження у сфері земельних відносин, вживались численні заходи щодо оформлення додаткового договору та приведення відносин сторін у відповідність до чинного законодавства та положень рішень Одеської міської ради.

Господарський суд зазначає, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднює відповідний орган місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період) (п. 271.2 Податкового кодексу України). В іншому разі норми відповідних рішень застосовують не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас ч. 5 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону).

Таким чином, зважаючи на вказане, господарський суд зазначає, що сторони, укладаючи договір оренди землі, в добровільному порядку дійшли згоди в тому, що розмір орендної плати може змінюватися лише за ініціативою Одеської міської ради. Тобто ініціативи орендодавця, чи то взаємної згоди сторін на зміну розміру орендної плати, спірний договір не передбачає, як і не передбачає умов щодо повідомлення відповідача про зміну умов договору в частині оплати орендної плати, а також укладання додаткових угод в цій частині, оскільки за вимогами договору оренди розмір орендної плати може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством.

З огляду на вказане, господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності належного повідомлення позивачем відповідача про зміну цільового призначення земельної ділянки та розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як підстави для нарахування суми орендних платежів, оскільки саме відповідач подавав до позивача відповідну заяву та мав цікавитися таким розміром у зв`язку із наявністю у нього обов`язку щодо самостійного розрахунку орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, якою він користується.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що, відповідач був обізнаним про те, що розмір грошової оцінки та орендної плати за користування орендованою ним земельною ділянкою за вищезгаданим договором не є сталим показником і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, зміною нормативної грошової оцінки земель міста та внаслідок внесення змін на підставі вимог діючого законодавства.

Проте, ТОВ «Транском строй», як встановлено судом під час розгляду справи, наразі безпідставно не оформлено додатковий договір, що призводить до збереження останнім відповідних коштів за користування земельною ділянкою, які мали бути сплачені Одеській міській раді як власнику цієї ділянки.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо ухвалення Одеською міською радою рішення від 31.07.2019 № 5048-VII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та змінено цільове призначення земельної ділянки саме за заявою ТОВ «Транском строй», а в подальшому не укладення додаткової угоди щодо відповідних змін до договору і, як наслідок, несплата коштів відповідно до нового цільового призначення, суд вважає обґрунтованим звернення Одеської міської ради з позовом в порядку статті 1212 ЦК України про стягнення коштів, які зберіг у себе відповідач без достатніх правових підстав, тобто які мав сплатити за користування земельною ділянкою у зв`язку зі зміною її цільового призначення та нормативної грошової оцінки.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна (глава 83 ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Як уже зазначено судом, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5111346002019, наданого на запит ТОВ «Транском строй» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:52:001:0130: цільове призначення - 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, площа земельної ділянки 3,8221 гектарів, дата державної реєстрації земельної ділянки 15.03.2017.

Оскільки зміни щодо цільового призначення спірної земельної ділянки та відповідно нової нормативної грошової оцінки землі до договору не внесено, а отже, стягнення за чинним договором нової іншої суми орендної плати неможливе, проте відповідач користується земельною ділянкою саме за новим цільовим призначенням, зміненим за його заявою, суд вважає правомірним стягнення різниці між сплаченою орендною платою за договором оренди та сумою, яку мав би сплатити користувач у випадку його добросовісної поведінки та внесення відповідних змін до договору оренди землі, на підставі статті 1212 ЦК України.

Щодо заперечень відповідача стосовно ставки орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає, що дійсно відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VІ «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 №5275-VІ та від 08.02.2017 №1742-VІІ, ставка орендної плати за земельні ділянки, які використовуються під будівництво багатоквартирних житлових будинків (з урахуванням вбудованих та вбудовано-прибудованих приміщень) на період будівництва, становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

При цьому, згідно таблиці, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VІ, в якій визначено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Одеса, в пунктах 10 та 18 визначено, що за земельні ділянки, які використовуються під підприємства торгівлі, зокрема, ринки та міні-ринки, а також під торгівельно-розважальні комплекси застосовується 5% від грошової оцінки землі. В той же час, пунктом 29 додатку вказаного до рішення передбачено, що обчислення орендної плати за користування земельними ділянками під об`єктами змішаного призначення, при неможливості розподілу території по різному функціональному призначенню, використовується найбільш високий коефіцієнт, якій застосовується до даного комплексу.

Оскільки земельна ділянка, якій КВЦПЗ встановлено 02.10. не передбачено жодним пунктом таблиці, господарський суд доходить висновку, що застосуванню підлягає п. 29 таблиці об`єкти змішаного призначення та ставка орендної плати за користування такою земельною ділянкою становить 5% з 28.08.2019.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі недоотриманої орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та застосував ставку орендної плати для вказаної земельної ділянки у розмірі 5%.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Транском строй» у період з 28.08.2019 по 31.08.2021 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Варненська, 27-А/2 у м. Одеса плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Одеської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі недоотриманої орендної плати.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі недоотриманої орендної плати, тобто які відповідач мав сплатити за користування земельною ділянкою у зв`язку зі зміною її цільового призначення, на підставі належних і допустимих доказів: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Окрім того, суд погоджується з розміром безпідставно збережених коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Транском строй» за період з 28.08.2019 по 31.08.2021 з урахуванням фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, який становить 3 229 379,42 грн.

Доводи відповідача в частині того, що ним вжито було всі залежні від нього дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку, не приймаються до уваги, оскільки неналежне виконання своїх обов`язків з боку міської ради не є підставою для звільнення ТОВ «Транском строй» від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні і визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Оскільки відповідач в період з 28.08.2019 по 31.08.2021 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав (без укладення та оформлення належним чином додаткового договору та приведення відносин сторін у відповідність до чинного законодавства та рішень позивача), а Одеська міська рада як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом, суд наголошує про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

На переконання суду, при розгляді даної справи судом враховано вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції.

За таких обставин, враховуючи наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради є обґрунтованими та підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.

В силу наведених норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно не ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 «Справа «Трофимчук проти України» (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів», п. 31, Series A, N 274).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Одеською міською радою позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, є обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору по справі за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 48440,69 грн, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 72661,05 грн та судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 96 881,40 грн слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Транском строй».

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском строй» (65012, м. Одеса, вул. Осипова буд. 25, код ЄДРПОУ 38294900) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) безпідставно збережені кошти в розмірі 3 229 379 (три мільйони двісті двадцять дев`ять тисяч триста сімдесят дев`ять) грн 42 коп та витрати на оплату судового збору в розмірі 217 983 (двісті сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 листопада 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський