Рішення

від 15.11.2023 по справі 916/3365/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3365/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/3365/23

За позовом: Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Садова, 6; код ЄДРПОУ 20988232)

До відповідача: Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, пр. Незалежності №62; код ЄДРПОУ 26569223)

Про зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від позивача: Петров В.С., ордер

Від відповідача: Кулава М.І., довіреність

Встановив: Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, у якій просить суд зобов`язати відповідача завершити підготовку до приватизації способом викупу об`єкта нежитлового приміщення, загальною площею 48,9 кв.м, розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності №33-а на підставі рішення Ізмаїльської міської Ради №2999-VII Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2023р. прийнято позовну заяву Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3365/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "11" вересня 2023 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 11.09.2023р. о 10:00.

05.09.2023р. до суду відповідачем було надано заяву про залишення позовної заяви без руху.

Судом було залишено заяву відповідача без задоволення, оскільки обставини, що містяться у заяві, не відповідали обставинам справи та у суду були відсутні підстави для залишення позовної заяви позивача без руху.

11.09.2023р. в судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.09.2023р. о 09:20.

25.09.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позову заяву.

25.09.2023р. судом було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/3365/23 на 30 днів та оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2023р. о 09:40.

06.10.2023р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

16.10.2023р. в судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.10.2023р. о 09:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/3365/23: Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області про судове засідання, яке відбудеться "30" жовтня 2023 р. о 09:30.

24.10.2023р. до суду відповідачем були надані заперечення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/3365/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "13" листопада 2023 р. о 09:40. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 13.11.2023р. о 09:40.

13.11.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 15.11.2023р. о 10:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 15.11.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.11.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що Ізмаїльське товариство ім. Кирила і Мефодія з 01.09.1993 р. орендує у Ізмаїльської міської ради нежитлове приміщення по проспекту Не залежності (до перейменування проспект Суворова) №33 площею 49,5 кв.м для вико ристання його в якості бібліотеки, клубу (далі - орендоване приміщення).

Позивачем було зазначено суду, що 22.12.2017 р. Ізмаїльська міська рада прийняла рішення №2999-VII «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.», по якому нежитлове приміщення орендоване Ізмаїльським товариством за адре сом м. Ізмаїл проспект Суворова № 33 підлягає приватизації шляхом викупу та з 2018 р. Ізмаїльська міська рада почала готувати документи для проведення при ватизації позивачем орендованого приміщення, так як об`єкт продажу не був виділений, а правоустановлювальні документи на весь будинок мали протиріччя.

За посиланням позивача, 24.01.2019р. Ізмаїльським міськрайонним судом прийнято рішення по справі № 500/787/18, по якому суд виділив в натурі в окремий об`єкт нерухомості 61/270 частку нежитлової будівлі за адресою буд.№33 по проспекту Суворова в м. Ізмаїл Одеської області, що складається, як зазначає позивач в позові, також з приміщення площею 48.9 кв.м, яке орендує Ізмаїльське товарис тво.

02.08.2019р. позивачем було надано заяву на приватизацію орендованого приміщення шляхом викупу.

20.09.2019р. Товариством о обмеженою відповідальністю «Альфа -Текнор» проведено оцінку орендованого позивачем приміщення і визначено ринкову вартість об`єкта оцінки в розмірі 355490 грн. або 14117,95 доларів США.

Позивачем також було зазначено суду, що 02.09.2019р. між сторонами було укладено договір орен ди в новій редакції приміщення за адресом м. Ізмаїл проспект Незалежності № 33-а пло щею 48.9 кв.м строком до 26.07.2022р.

У подальшому, 04.09.2019р. Ізмаїльська міська рада зареєструвала окремий об`єкт нерухомості за гальною площею 139.6 кв.м за адресом м. Ізмаїл проспект Незалежності № 33-а, в склад якого входить і орендоване приміщення позивачем.

Позивачем зазначалось, що 26.12.2019р. виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради на заяву про приватизацію повідо мив, що згідно ст.18 закону « Про приватизацію державного і комунального майна» для приватизації шляхом викупу необхідне виконання невід`ємних покращень орендованого майна в розмірі не менш 25% ринкової вартості майна та інших умов.

26.12.2019р. позивачем надало заяву на проведення капітального ре монту орендованого приміщення на суму 250043 грн. - більше ніж 25 % ринкової вартості майна. Однак, 08.05.2020р. виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради повідомив позивача, що постійна комісія з питань комунальної власності Ізмаїльської міської ради відмовила в дозволі на проведення капітального ремонту орендованого приміщення, а питання на здійснення невід`ємних покращень орендованих приміщень на розгляд Ізмаїльської місь кої ради не виносилось.

Позивачем зазначалось, що 16.07.2022р. договір оренди між Ізмаїльської міської радою і позивачем від 02.09.2019 р. в електронної формі був пролонгований на той же строк на 2 р. 10 міс.15 дн., тобто до 01.06.2025 р.

28.04.2023р. Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради пові домлено, що в зв`язку з відсутністю ремонтних робіт в орендованому приміщенні з боку позивача, таке майно буде виставлено на аукціон.

Також позивачем зауважено, що 05.05.2023р. Ізмаїльська міська рада без будь-яких додаткових повідомлень позивача, прийняла рішення про приватизацію орендованого Ізмаїльським то вариством приміщення на підставі закону «Про приватизацію державного і комунального майна» через аукціон.

Позивач вважає, що Ізмаїльська міська рада повинна закінчити виконання свого рішення від 22.12.2017 р. «Про перелік об`єктів комунальної влас ності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.» по приватиза цію орендованого приміщення Ізмаїльським товариством через викуп з наступних підстав:

Ізмаїльська міська рада прийняла рішення від 22.12.2017 р. про приватизацію орендованого приміщення на підставі закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств» від 06.03.1992 р. в редакції на 06.08.2014 р. Даний закон 07.03.2018 р. втра тив чинність на підставі закону №2269-VIII від 18.01.2018 р., тобто правовідносини між Ізмаїльським товариством і Ізмаїльської міської Радою виникли до набрання сили закону «Про приватизацію державного і комунального майна».

Посилаючись на ст. 3, ч. 1, ч. 3 ст. 7, ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», позивачем було зазначено суду, що Ізмаїльська міська рада приймала рішення від 22.12.2017р. про продаж оре ндованого приміщення Ізмаїльському товариству, так як право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами і підтверджено Ізмаїльською міською радою.

Позивачем було зауважено суду, що Рішенням від 22.12.2017 р. Ізмаїльська міська рада визначила спосіб приватизації орендованого приміщення шляхом викупу для Ізмаїльського товариства та його скасуван ня, припинення дії по оформленню договору суперечить позиції Конституційного Суду України. Отже, як вважає позивач, рішення Ізмаїльська міська рада від 22.12.2017р., по якому був визна чений засіб приватизації орендованого приміщення Ізмаїльським товариством че рез викуп не може бути скасоване наступним рішенням Ізмаїльської міської ради і продовжує діяти до теперішнього часу.

За посиланням позивача, затримання підготовки документів для приватизації позивачем орендованого приміщення згідно рішення Ізмаїльської міської ради від 22.12.2017 р сталось через невиконання Ізмаїльською міською радою своїх зо бов`язань, які витікають з правового акту.

Також позивачем було зазначено суду, що Ізмаїльська міська рада прийняла рішення від 05.05.2023 р. про приватизацію орендованого Ізмаїльським товариством приміщення через аукціон, обґрунтовуючи свою позицію ст.18 закону «Про приватизацію державного і комунального майна», однак, позивач стверджує, що Рішення Ізмаїльської міської ради від 05.05.2023 р. про приватизацію орендованого Ізмаїльським товариством шляхом проведення аукціону суперечить рішенню Ізмаїльської міської ради від 23.12.2016 р, яке не було скасовано у встановленому законом порядку, виконувалось сторонами, але не доведено до повного виконання.

Позовні вимоги Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія направлено на зобов`язання Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області завершити підготовку до приватизації способом викупу об`єкта нежитлового приміщення, загальною площею 48,9 кв.м, розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, м.Ізмаїл, проспект Незалежності №33-а на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №2999-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018р.».

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що рішення Ізмаїльської міської ради, на які посилається позивач, були прийняті у відповідності до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», однак, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018р. - попередній Закон втратив чинність.

Відповідач, посилаючись на ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», зазначав суду, що позивач не відповідає вимогам ч. 2 ст.18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», що виключає можливість приватизації шляхом викупу.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що Ізмаїльська міська рада в межах своїх дискреційних повноважень відповідно до існу ючих обставин на власний розсуд визначила доцільність приватизації спірного об`єкту шляхом викупу, що відображено в рішенні Ізмаїльської міської ради від 22.12.2017 р. № 2999-VIІ «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.».

Позивачем було зазначено суду, що Рішення Ізмаїльської міської ради від 22.12.2017 р. правомірно і сторони підтвер джують його законність. Докази того, що рішення Ізмаїльської міської ради про приватиза цію спірного об`єкту на час вирішення цього спору скасовано - відсутні. Ізмаїльська міська рада створила передумови для проведення підготовчих дій, необхідних для приватизації такого майна, а саме: надала публікацію інформації про об`єкти малої приватизації, виділила орендоване майно в окремий об`єкт приватизації, та потім у зв`язку з змінами в законодавстві припинила свої дії.

За посиланням позивача, право на викуп спірного майна, яке виникло під час дії закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» зумовлює виникнення в Ізма їльської міської ради обов`язку завершити процедуру підготовки спірного нежитлового приміщення до приватизації, в тому числі в частині визначення вартості об`єкта привати зації яка (процедура) передує укладенню договору купівлі-продажу, однак, саме відпові дачем було порушено передбачений вказаним рішенням порядок. Отже, у цьому випадку відсутні підстави для припинення процедури приватизації спірного майна шляхом викупу, у тому числі, у зв`язку з набранням чинності Законом «Про приватизацію державного і комунального майна».

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що позивач посилається на п. 2 розділу V Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Посилаючись на п. 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та на ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), відповідачем було зазначено суду, що з наведеного вбачається, що встановлення ціни продажу є елементом підготовки об`єкта до приватизації та передує етапу укладення договору купівлі-продажу.

З системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абз. 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, направлені на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу.

Відповідачем було зазначено суду, що крім прийняття рішення Ізмаїльської міської ради № 1780-VII від 23.12.2016 «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.», а також рішення Ізмаїльської міської ради від 22.12.2017 № 2999-VII «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.», ніяких дій щодо приватизації спірного об`єкту вчинено не було. Більш того, рішення Ізмаїльської міської ради від 22.12.2017 №2999-VII втратило чинність у відповідності до п.4 рішення Ізмаїльської міської ради № 3918-VII від 13.07.2018р.

Отже, за посиланням відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як з`ясовано судом, Ізмаїльське товариство ім. Кирила і Мефодія з 01.09.1993 р. за Типовим договором оренди нежилих приміщень орендує нежитлове приміщення по проспекту Не залежності (до перейменування проспект Суворова) №33 площею 43,4 кв.м для вико ристання його в якості бібліотеки, клубу.

Судом встановлено, що 22.12.2017р. Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення №2999-VII «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.», п. 1 якого затверджено перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації у 2018 році.

У переліку об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018р. визначено, зокрема, об`єкт нежитлове приміщення, за адресою пр. Суворова, 33, орендар - Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія, загальна площа 43,4 кв.м, спосіб приватизації викуп.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2019р. по справі №500/787/18 (провадження №2/500/1267/19) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Виділено в натурі в окремий об`єкт нерухомості 11/35 часток нежитлової будівлі за адресою №33 по проспекту Суворова м. Ізмаїла Одеської області, що складаються з адміністративної будівлі літ. „А у складі коридору №1 площею 2,0 м.кв., приміщення №2 площею 0,7м.кв., касового відділу №3 площею 15,1м.кв., приміщення №4 площею 4,4 м.кв., приміщення №5 площею 7,1м.кв., коридор №6 площею 15,5м.кв., приміщення №7 площею 13,7м.кв.; приміщення №8 площею 15,8м.кв., приміщення №9 площею 0,7м.кв. загальною площею 75,0 м.кв. та споруд. Визнано право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості нежитлове приміщення за адресою №33 по проспекту Суворова м. Ізмаїла Одеської області загальною площею 75,0 кв.м., що складається з приміщення №1 коридор площею 2,0 кв.м., приміщення №2 площею 0,7 кв.м., касового відділу №3 площею 15,1 кв.м., приміщення №4 площею 4,4 кв. м., приміщення №5 площею 7,1 кв.м., коридор №6 площею 15,5 кв.м., приміщення №7 площею 13,7кв.м.; приміщення №8 площею 15,8 кв.м., приміщення №9 площею 0,7 кв.м. Виділено в натурі в окремий об`єкт нерухомості 61/270 частку нежитлової будівлі за адресою №33 по проспекту Суворова м. Ізмаїла Одеської області, що складається з адміністративної будівлі літ. „А приміщення №1 площею 30,4м.кв., приміщення №2 площею 26,3м.кв., приміщення №3 площею 5,4м.кв., приміщення №4 площею 16,6м.кв., приміщення №5 площею 1,9м.кв., приміщення №6 площею 4,4м.кв., приміщення №7 площею 5,7м.кв.; приміщення №1 площею 32,1м.кв., приміщення №2 площею 3,7м.кв., приміщення №3 площею 10,2м.кв., приміщення №4 площею 1,1 м.кв., приміщення №5 площею 1,8м.кв. загальною площею 139,6м.кв. та споруд. Визнано право власності міської громади в особі Ізмаїльської міської ради на об`єкт нерухомості нежитлову будівлю за адресою №33 по проспекту Суворова м. Ізмаїла Одеської області, що складається з адміністративної будівлі літ. „А приміщення №1 площею 30,4 кв.м., приміщення №2 площею 26,3 кв.м., приміщення №3 площею 5,4 кв.м., приміщення №4 площею 16,6 кв.м., приміщення №5 площею 1,9 кв.м., приміщення №6 площею 4,4 кв.м., приміщення №7 площею 5,7 кв.м.; приміщення №1 площею 32,1 кв.м., приміщення №2 площею 3,7 кв.м., приміщення №3 площею 10,2 кв.м., приміщення №4 площею 1,1 кв.м., приміщення №5 площею 1,8 кв.м. загальною площею 139,6м.кв. та споруд. Припинено право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова 33/вул. Пушкіна 40-42.

Як зазначається в позові, на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2019р. по справі №500/787/18 (провадження №2/500/1267/19) було виділено в натурі в окремий об`єкт нерухомості 61/270 частку нежитлової будівлі за адресою № 33 по проспекту Суворова в м. Ізмаїл Одеської області, що складається також з приміщення площею 48.9 кв.м, яке орендує позивач у даній справі.

Матеріали справи містять заяву позивача від 02.08.2019р. на участь у приватизації об`єкта малої приватизації.

Також матеріали справи містять висновки оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки Товариства о обмеженою відповідальністю «Експерт-Текнор», відповідно до яких ринкова вартість об`єкта оцінки без ПДВ становить 355490,00 грн. або 14117,95 доларів США, вартість 1кв.м становить 7269,73 грн. або 288,71 доларів США.

З наявного в матеріалах справи Договору (нова редакція) від 02.09.2019р., укладеного між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та позивачем, вбачається, що предметом договору є нежитлові приміщення за адресою м. Ізмаїл, пр. Суворова, 33-а, загальною площею 48,9 кв.м, зі строком дії такого договору до 16.07.2022 року включно.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що 04.09.2019р. Ізмаїльська міська рада зареєструвала окремий об`єкт нерухомості за гальною площею 139.6 кв.м за адресом м. Ізмаїл проспект Незалежності № 33-а, в склад якого входить і орендоване позивачем приміщення.

26.12.2019р. відповідно до листа №06/01-12-3711 виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради на заяву позивача про приватизацію від 10.12.2019р. повідо мив, що згідно ст.18 Закону «Про приватизацію державного і комунального майна» для приватизації шляхом викупу необхідне виконання невід`ємних покращень орендованого майна в розмірі не менш 25 % ринкової вартості майна та інших умов.

З наявної в матеріалах справи заяви Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія від 26.12.2019р. з`ясовано, що позивачем подано заяву на проведення капітального ре монту орендованого приміщення на суму 250043грн. - більше ніж 25 % ринкової вартості майна.

Однак, 08.05.2020р. виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради листом №06/04-08-1331 повідомив позивача, що постійна комісія з питань комунальної власності Ізмаїльської міської ради відмовила в дозволі на проведення капітального ремонту орендованого приміщення, а питання на здійснення невід`ємних покращень орендованих приміщень на розгляд Ізмаїльської місь кої ради не виносилось.

28.04.2023р. Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради пові домлено, що в зв`язку з відсутністю ремонтних робіт в орендованому приміщенні з боку позивача, таке майно буде виставлено на аукціон.

Поряд з цим, 05.05.2023р. Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення «Про внесення доповнень до рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2152-VIII від 23.12.2022р. «Про перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації», яким внесено доповнення до рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2152-VIII від 23.12.2022р. «Про перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації», включивши в перелік об`єктів нежитлову будівлю по пр. Незалежності, 33-а, згідно з додатком до такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Отже, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року по справі №1-9/2009 №7-рп/2009 (справа Конституційного суду України від 16.04.2009 року по справі №1-9/2009 №7-рп/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування) в абзаці 5 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними перед юридичними і фізичними особам (стаття 74 Закону).

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, шо їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 (справа № 21-64а13) та у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-438а14.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це в перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, суд зазначає, що рішення Ізмаїльської міської ради №2999-VII від 22.12.2017р. «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.» повинно виконуватись відповідачем.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який діяв на час включення об`єкту в перелік об`єктів, що підлягають приватизації, продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу: продажу на аукціоні, за конкурсом.

Виходячи з вимог ст. ст. 7, 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об`єктів, що підлягають приватизації певним способом та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації. Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

З аналізу вищенаведених положень Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вбачається, що правовідносини між сторонами у справі виникли з моменту прийняття Ізмаїльською міською радою прийнято рішення №2999-VII «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.», п. 1 якого затверджено перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації у 2018 році та переліку об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018р. визначено, зокрема, об`єкт нежитлове приміщення, за адресою пр. Суворова, 33, орендар - Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія, загальна площа 43,4 кв.м, спосіб приватизації викуп.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1891 передбачено, що прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном, чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна.

Судом враховано наявність висновку, щодо проведеної Товариством о обмеженою відповідальністю «Альфа -Текнор» оцінки орендованого позивачем приміщення із визначенням ринкової вартості об`єкта оцінки в розмірі 355490 грн. або 14117,95 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації. Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

На думку суду, право на викуп спірного нежитлового приміщення, яке виникло під час дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), зумовлює виникнення в Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області обов`язку завершити процедуру підготовки спірного нежитлового приміщення до приватизації.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем було порушено передбачений вказаним законом 2-місячний строк відповідної підготовки.

Таким чином, вимоги позивача про Зобов`язання Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області завершити підготовку до приватизації способом викупу об`єкта нежитлового приміщення, загальною площею 48,9 кв.м, розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності №33-а, на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №2999-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018р.» - є законними та обґрунтованими.

Твердження відповідача, що приватизація спірного нерухомого майна має здійснюватися відповідно до вимог Закону України ,,Про приватизацію державного та комунального майна'', суд вважає безпідставними, оскільки, предметом спору у даній справі є вимога позивача завершити підготовку спірного об`єкта до приватизації, який був включений до переліку об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, спосіб приватизації викуп, відповідно до рішення Ізмаїльською міською радою від 22.12.2017р. №2999-VII «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018р.», прийнятого під час дії Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія - задовольнити повністю.

2.Зобов`язати Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, пр. Незалежності №62; код ЄДРПОУ 26569223) завершити підготовку до приватизації способом викупу об`єкта нежитлового приміщення, загальною площею 48,9 кв.м, розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності №33-а на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №2999-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018р.».

3.Стягнути з Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, пр. Незалежності №62; код ЄДРПОУ 26569223) на користь Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Садова, 6; код ЄДРПОУ 20988232) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 20.11.2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко