Рішення

від 13.11.2023 по справі 918/943/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2023 р. Справа № 918/943/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" від 26.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/943/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С"

про стягнення заборгованості в сумі 223 655 грн 16 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Кучерешко А.В., довіреність № 2 від 13.03.2023 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року у справі № 918/943/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" 215 202 грн 02 коп. - основного боргу, 3 288 грн 29 коп. - 3% річних, 5 164 грн 85 коп. - інфляційних втрат, 3 880 грн 00 коп. - витрат, пов`язаних із залученням перекладача, 2 250 грн 00 коп. - витрат, пов`язаних з нотаріальним посвідченням перекладу документів, 15 000 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 683 грн 86 коп. - витрат по оплаті судового збору.

26 жовтня 2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 26.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" 23 842 грн 76 коп. судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" від 26.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/943/23 прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 13 листопада 2023 року.

3 листопада 2023 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити в ухваленні додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" 23 842 грн 76 коп. судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 13 листопада 2023 року заперечив щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 842 грн 76 коп. та просив відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" від 26.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення.

Представник позивача у судове засідання 13 листопада 2023 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 26.10.2023 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" та його представника (а.с. 124). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи визначений законом строк і порядок ухвалення додаткового рішення, а також належне повідомлення позивача та його представника про судове засідання, призначене на 13.11.2023 року, суд вважає за можливе розглянути заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" від 26.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/943/23 за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" в позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з:

- витрат на професійну правничу допомогу: фактично понесені - 22 500 грн 00 коп., очікується понести - 14 000 грн 00 коп.;

- витрат, пов`язаних із залученням перекладача, - 3 880 грн 00 коп.;

- витрат, пов`язаних з нотаріальним посвідченням перекладу документів, - 2 250 грн 00 коп.

Як було зазначено позивачем в позовній заяві, сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, фактично понесених на день подання даного позову становить 31 313 грн 86 коп., а сума витрат, які очікується понести - 14 000 грн 00 коп.

В заяві від 26.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/943/23 представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" 23 842 грн 76 коп. судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, з яких: 12 660 грн 00 коп. - послуги щодо представництва та ведення справи у Господарському суді Рівненської області та 11 182 грн 76 коп. - 5% гонорару.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат в сумі 12 660 грн 00 коп. представник позивача надав Договір про надання правової (правничої) допомоги від 2 травня 2023 року № 02/05/2023-1ПД, укладений між адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" (далі - Клієнт), Додаткову угоду від 2 травня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року № 02/05/2023-1ПД, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.10.2023 року та платіжну інструкцію кредитного переказу коштів від 24 жовтня 2023 року № 22237 на суму 12 660 грн 00 коп.

За умовами Договору про надання правової (правничої) допомоги від 2 травня 2023 року № 02/05/2023-1ПД, Адвокат бере на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Рівненської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Згідно п. 1.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 2 травня 2023 року № 02/05/2023-1ПД, правова допомога включає:

- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, а також підготовку та подання до Господарського суду Рівненської області заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

- від імені Клієнта здійснювати представництво його процесуальних прав та обов`язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку із зверненням з позовною заявою до Господарського суду Рівненської області за захистом порушених прав та інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 2 травня 2023 року № 02/05/2023-1ПД, за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до договору за розрахунковою ставкою 2 000 грн 00 коп. за 1 годину витраченого часу Адвоката.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 8.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 2 травня 2023 року № 02/05/2023-1ПД).

В Додатковій угоді від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року, сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором становить:

- за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви - 22 500 грн 00 коп. (згідно опису наданих послуг, що додається) (пункт 1.1. Додаткової угоди від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року);

- за представництво Клієнта та ведення справи у Господарському суді Рівненської області в процесуальному статусі позивача, в тому числі участь у судових засіданнях - 2 000 грн 00 коп. за 1 годину витраченого часу Адвоката (пункт 1.2. Додаткової угоди від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року).

За умовами Додаткової угоди від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року, винагорода згідно з пунктом 1.1. додаткової угоди сплачується Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена пунктом 1.2. додаткової угоди, сплачується Клієнтом після виконання всіх умов основного договору на підставі акту приймання-передачі.

В пункті 4 Додаткової угоди від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року сторони погодили, що у разі задоволення судом позову у справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь Клієнта.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року, оплата передбаченого пунктом 4 додаткової угоди "гонорару успіху" здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання Клієнтом наказу про примусове виконання судового рішення.

Судом встановлено, що Договір про надання правової (правничої) допомоги від 2 травня 2023 року № 02/05/2023-1ПД та додаткова угода до нього підписані його сторонами, підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Правову допомогу за вказаним договором надавав Клієнту адвокат Спиридонов Олег Володимирович.

Доказом того, що Спиридонов Олег Володимирович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 8 листопада 2019 року серії МК № 001709.

За Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.10.2023 року Адвокатом були надані, а Клієнтом прийнято за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 2 травня 2023 року № 02/05/2023-1ПД, додатково до послуг наданих згідно опису від 01.09.2023 року, наступні послуги:

- вивчення та аналіз доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та складання, написання і подання до Господарського суду Рівненської області відповідь на відзив (на 10 аркушах) за результатами проведеного аналізу - витрачено 4 год., ставка за годину - 2 000 грн 00 коп., загальна вартість наданих послуг 8 000 грн 00 коп.;

- участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 16.10.2023 року 20 хв. - витрачено 0,33 год., ставка за годину - 2 000 грн 00 коп., загальна вартість наданих послуг 660 грн 00 коп.;

- участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 23.10.2023 року - витрачено 2 год., ставка за годину - 2 000 грн 00 коп., загальна вартість наданих послуг 4 000 грн 00 коп.

В Акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.10.2023 року зазначено, що загальна вартість наданих правничих послуг становить 12 660 грн 00 коп.

Клієнт повністю розрахувався за отримані послуги, перерахувавши Адвокату кошти в сумі 12 660 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів від 24 жовтня 2023 року № 22237.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку, суд, керуючись вказаними нормами зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, в відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи адвокатом позивача за Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.10.2023 року фактично надано наступну правову допомогу, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) вивчення та аналіз доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та складання, написання і подання до Господарського суду Рівненської області відповідь на відзив (на 10 аркушах) за результатами проведеного аналізу; 2) участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 16.10.2023 року 20 хв.; 3) участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 23.10.2023 року.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19, від 30.11.2020 року у справі №922/2869/19.

Окрім того, чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини", незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 Євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Пунктом 4 Додаткової угоди від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року передбачено, що у разі задоволення судом позову у справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь Клієнта. А пунктом 5 Додаткової угоди від 2 травня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2023 року визначено, що оплата передбаченого пунктом 4 додаткової угоди "гонорару успіху" здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання Клієнтом наказу про примусове виконання судового рішення.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та гонорару успіху відповідає критерію розумності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

Щодо заперечень відповідача, в яких він просить відмовити в ухваленні додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" 23 842 грн 76 коп. судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суд зазначає, що вони є необґрунтованими та безпідставними, а тому відхиляються судом.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, та враховуючи, що судом при ухваленні рішення від 23.10.2023 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу при розгляді справи № 918/998/23 за Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.10.2023 року, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" від 26.10.2023 року та в порядку ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 23 842 грн 76 коп., з яких: 12 660 грн 00 коп. - послуги щодо представництва та ведення справи у Господарському суді Рівненської області та 11 182 грн 76 коп. - 5% гонорару.

Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 202, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" від 26.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/943/23 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 64-А, код ЄДРПОУ 03567150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" (81551, Львівська обл., с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 31417137) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 842 (двадцять три тисячі вісімсот сорок два) грн 76 коп.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 20 листопада 2023 року.

Суддя Політика Н.А.