Постанова

від 14.11.2023 по справі 910/8562/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8562/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Кондратової І.Д., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача - Єніча В.С., Коломієць Т.О.,

від відповідача - Грушовець А.С., Діденка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Мальченко А.О, суддів - Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

від 24.05.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольво Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто"

про захист ділової репутації,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво-Україна" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" (надалі - Відповідач, Скаржник) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- 15 липня 2022 року Відповідач поширив на вебсайті "Facebook", який належить компанії "МЕТА", публікацію за назвою "ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-Україна" НА БОЦІ АГРЕСОРА!?", посилання: https://www.facebook.com/109308334005830/posts/pfbid0e2pHigTqbAH4SiYjPd6RUVVxv8t69h2mYPXfoi6BDqXBKc2WKnbHBpBAJxKH6aGSl/?d=n (надалі - Публікація). Позивач вважає, що у вказаній Публікації викладені недостовірні відомості, а саме: "ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-Україна" НА БОЦІ АГРЕСОРА!?", "Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?";

- цитати, наведені у Публікації, мають цинічний, зверхній характер, містять образливий і такий, що порушує право на ділову репутацію Позивача, зміст, містять недостовірні відомості, виражені у формі негативної інформації;

- публічне поширення недостовірної інформації про Позивача відбулося шляхом розміщення Публікації Відповідачем на своїй сторінці "Validus Special Auto" у соціальній мережі (на вебсайті) "Facebook". Сторінка "Validus Special Auto" не є анонімною та належить Відповідачу, який є власником вебсторінки https://www.facebook.com/ValidusSpecAuto/?ref=page_internal, і незалежно від власника вебсайту (компанія "МЕТА") розміщує інформацію на вебсторінці та керує нею, що випливає з персональної інформації, викладеної на вебсторінці Відповідача;

- недостовірну інформацію було поширено Відповідачем серед необмеженого кола осіб, оскільки кількість переглядів Публікації становить 209 реакцій, 21 коментар та 53 поширення серед інших користувачів вебсайту. Це означає, що така недостовірна інформація стала відомою більше ніж одній особі;

- інформація, що була публічно поширена Відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі (на вебсайті) "Facebook", є такою, що принижує ділові якості Позивача, створює у необмеженої кількості осіб уявлення про те, що діяльність Позивача мала негативний характер і пов`язана з порушенням закону та вчиненням протиправних діянь, що полягають, зокрема, як стверджує Відповідач, у співпраці з країною-агресором, що веде воєнні дії на території України (російською федерацією). Ця інформація є недостовірною, не підкріплена жодними фактами, документами чи доказами, з огляду на що підлягає визнанню недостовірною, такою що порушує ділову репутацію, та спростуванню;

- навіть коли твердження є оціночним судженням, має існувати фактична основа для такого судження. Відсутність кримінальних проваджень стосовно Позивача (його посадових осіб) щодо вчинення ним злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених Кримінальним кодексом України, або щодо співучасті у таких злочинах, відсутність будь-яких об`єктивно встановлених фактів щодо його перебування у співпраці з країною-агресором (російською федерацією) свідчить про неправдивість поширеної інформації, яка є недостовірною. Така інформація не є оціночним судженням, оскільки вона не ґрунтується на висновках, отриманих на основі належним чином досліджених, об`єктивних даних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/8562/22 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано положеннями статей 34, 68 Конституції України, статей 1, 2, 27, 30 Закону України "Про інформацію", статей 3, 15, 16, 94, 277 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), а також установленими судом фактичними обставинами.

5. Суд дійшов висновку про недоведення: 1) факту вчинення Відповідачем правопорушення, що полягало у поширенні інформації, яка відповідно до вимог закону може мати статус "недостовірної" та такої, що порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає Позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право; 2) того, що зазначені у Публікації цитати спрямовані на поширення Відповідачем недостовірної інформації щодо Позивача, приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Суд першої інстанції підтримав позицію Відповідача, зауваживши, що відомості з Публікації є оціночними судженнями та сатирою, а тому охороняються статтею 10 Конвенції.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/8562/22 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов про захист ділової репутації задоволено. Визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію, поширену Відповідачем про Позивача. Зобов`язано Відповідача спростувати інформацію про Позивача не пізніше 15 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

7. Суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив та зазначив наступне:

- суд першої інстанції фактично ухилився від розгляду спору по суті, зосередившись виключно на підтримці позиції Відповідача щодо відсутності в оскаржуваних твердженнях недостовірної та неправдивої інформації з наданням цим твердженням характеру оціночних суджень, сатири тощо. Водночас, як мотивовано зауважено заявником апеляційної скарги, рішення суду не містить остаточної відповіді на питання, що саме було висловлено Відповідачем у Публікації - сатиру, суб`єктивну оцінку подій тощо;

- Відомості з Публікації, розміщеної Відповідачем на сайті "Facebook", наступного змісту: "ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА!?", "Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?" є фактичними твердженнями, що висловлені у формі риторичних запитань;

- Використані Відповідачем питання щодо Позивача є саме риторичними, оскільки подані у вигляді монологічного висловлювання і за своїм змістом є власними твердженнями Відповідача. Питання фактично поставлені автором самому собі та собою ж закріплюють ідею автора;

- поширені Відповідачем висловлювання не є сатирою, оскільки відповідно до "Академічного словника української мови" (1970-1980) сатира - це художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності, що відсутнє у поширених Відповідачем висловлюваннях;

- висловлені автором допису твердження, вочевидь, містять недостовірну інформацію, оскільки Відповідач не надав будь-яких доказів співпраці Позивача з країною-агресором, тобто мало місце поширення недостовірної інформації;

- здійснене Відповідачем у Публікації поширення недостовірної інформації у твердженнях "ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна" НА БОЦІ АГРЕСОРА!?", "Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?" створює у невизначеного кола осіб, як фізичних, так і юридичних, уявлення про співпрацю Позивача з країною-агресором, завдає шкоди діловій репутації останнього, створює негативне уявлення про Позивача як про юридичну особу, що, ураховуючи характер діяльності Позивача, може зумовити, у тому числі, реальні негативні фінансові наслідки;

- під час розгляду спору по суті у діях Відповідача встановлено наявність складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність фактичних та, відповідно, правових підстав для задоволення позовних вимог про захист ділової репутації у спосіб, визначений Позивачем, а саме шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, із зобов`язанням Відповідача спростувати її.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

8. 04 липня 2023 року Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, у якій просить скасувати її, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/8562/22 - залишити без змін.

9. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зазначивши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/5117/17; від 23.12.2021 у справі № 398/3086/19; від 28.09.2022 у справі № 369/11909/20; від 28.02.2023 у справі № 914/1377/22; від 21.09.2021 у справі № 752/9541/19; від 02.12.2020 у справі № 127/30294/18; від 04.07.2018 у справі № 761/7795/17; від 09.04.2019 у справі № 910/10564/17; від 26.05.2021 у справі № 918/132/20; від 15.06.2022 у справі № 910/13849/21.

10. Скаржник, зокрема, вважає, що суд апеляційної інстанції:

- помилково ототожнив поширену Відповідачем інформацію з фактичними твердженнями, хоча вона за змістом є оціночним судженням. Викладені у Публікації речення можливо віднести до власне питальних речень, а не риторичних запитань. Відповідач висловив свою суб`єктивну емоційну оцінку наведених у публікації обставин та одночасно закликав читача до їх власної оцінки;

- не звернув увагу на те, що у Публікації Відповідач виклав об`єктивні дані, що свідчать про порушення з боку Позивача умов контракту. При цьому виконання такого договору мало важливе значення для діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій (надалі - ДСНС);

- не урахував, що судження Відповідача є проявом сатири та гіперболізації унаслідок надання емоційної оцінки викладених подій;

- не надав оцінку аргументації, викладеній у спірній Публікації, у тому числі фактам, на підставі яких Відповідач висловив свої оціночні судження;

- неповно з`ясував обставини справи, неправомірно та непропорційно розподілив обов`язок доказування.

11. Крім того, Скаржник вважає, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та, зокрема, міг звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди; Позивач не довів факт завдання шкоди своїй діловій репутації внаслідок розміщення Публікації Скаржником.

12. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 910/8562/22 - без змін.

13. Відзив обґрунтовано переважно з посиланням на мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову.

14. Позивач вважає, що Скаржник необґрунтовано звинувачує його у співпраці з країною-агресором (російською федерацією). На противагу цьому Позивач на постійній основі здійснює волонтерську та благодійну підтримку Збройних сил України. Поширена Скаржником інформація є недостовірною та порушує особисті немайнові права Позивача.

15. 03 жовтня 2023 року Позивач подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що: Скаржник не вказав належних підстав для касаційного оскарження, а справи, на які він послався, не є подібними справі, що розглядається; висновки касаційної скарги щодо відсутності юридичного складу правопорушення не відповідають реальним обставинам справи та позиції Скаржника; Скаржник ухиляється від виконання постанови суду апеляційної інстанції.

16. 09 жовтня 2023 року Скаржник подав відповідь на додаткові пояснення Позивача, стверджуючи про подібність справ, які наводяться в касаційній скарзі, зі справою, що розглядається, а також надав відповіді на інші аргументи Позивача.

17. 09 листопада 2023 року Позивач подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що: обидва посилання на недостовірну інформацію є активними та діючими; різниця у часі публікації зумовлена редагуванням допису; описова частина позовної заяви містить правильне зазначення дати оскаржуваної публікації, що містить недостовірну інформацію; суд апеляційної інстанції допустив описку, яка може бути виправлена у встановленому законом порядку.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

18. 05 жовтня 2020 року між Скаржником (покупець) та Позивачем (продавець) був укладений договір купівлі-продажу товару №/1020VU (надалі - Договір).

19. Відповідно до умов Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити транспортний засіб згідно з наступними характеристиками: шасі вантажного автомобіля Renault K (новий) загальною вартістю 4 686 614,40 грн (пункт 1.1). Кількість, комплектність, якість та інші характеристики товару, що підлягає передачі продавцем покупцеві відповідно до цього Договору, визначаються у специфікації (пункт 1.2). Специфікацією до Договору сторони погодили основні технічні характеристики товару, що мав бути поставлений продавцем у строк до 21 грудня 2020 року за умови належного виконання покупцем пункту 3.2 Договору щодо графіку платежів.

20. Ціна товару становить 4 686 614,40 грн, що включає вартість доставки (транспортування) товару до місця передачі, зазначеного в пункті 4.1 Договору, митне оформлення та вартість передпродажної підготовки товару (пункт 2.3).

21. Передання товару покупцю здійснюється за місцезнаходженням продавця у місті Києві, Кільцева дорога, № 20/1-А, за умови належного виконання пункту 3.2 Договору згідно з графіком, у строк до 21 грудня 2020 року. Передання товару здійснюється шляхом надання товару для огляду покупцю (належним чином уповноваженому представнику покупця або перевізнику, визначеному покупцем) та підписання акта приймання-передачі (пункт 4.1 Договору). Про день передання товару продавець зобов`язаний письмово повідомити покупця за 7 робочих днів до дати передання, доставивши повідомлення особисто, кур`єром або поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на поштову адресу покупця, вказану у пункті 13.6 Договору (пункт 4.2).

22. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами усіх зобов`язань взятих сторонами за цим Договором (пункт 12.1).

23. Поставка Скаржником товару (шасі вантажного автомобіля Renauit K) Відповідачу здійснена 30 грудня 2020 року, що підтверджується актом приймання-передачі до Договору від 30 грудня 2020 року.

24. 15 червня 2022 року на вебсайті "Facebook", який належить компанії "МЕТА", Скаржник як користувач мережі за посиланням: https://www.facebook.com/109308334005830/posts/pfbid0e2pHigTqbAH4SiYjPd6RUVVxv8t69h 2mYPXfoi6BDqXBK c2WKnbHBpBAJxKH6aGSl/?d=n розмістив допис такого змісту:

"ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-УКРАЇНА" НА БОЦІ АГРЕСОРА!?

Через повномасштабну війну в Україні та великі обсяги розбору завалів #ДСНС звернулася до компанії "ValidusSpecialAuto", аби максимально збільшити виробництво рятувальної техніки для порятунку людських життів.

Зі свого боку, щоб допомогти Україні впоратися із наслідками руйнувань, ЄС у рамках гуманітарної допомоги виділив для забезпечення діяльності #ДСНС спеціальні контейнери, оснащені спеціальним обладнанням для розбору завалів та рятування людських життів в надскладних умовах.

Компанія "ValidusSpecialAuto" створила в найкоротші терміни спеціальне авто із мультиліфтом для перевезення цих контейнерів і використання на завданнях на базі шасі Renault 6х6.

Однак такий спеціальний автомобіль рятувальників із контейнерами не міг відразу ж виїхати на місце призначення!

І все через те, що компанія "Вольво Україна", яка раніше доставила замовлене шасі для створення спецавто "ValidusSpecialAuto", - досі не передала необхідних документів і не провела передпродажної підготовки!

Суть історії така:

У 2020 р. "ValidusSpecialAuto" замовив у "Вольво-Україна" шасі "Renault". Представники "Вольво-Україна" підтвердили, що доставлять замовлення у визначені договором терміни. Але натомість порушили зобов`язання і протермінували дедлайн. Замість жовтня 2020 р. шасі привезли аж на початку січня 2021-го.

"Привіз його автовоз. Відвантажили, дали підписати акт приймання-передачі. Але водій не передав основних документів: сертифікату відповідності та вантажної митної декларації.

Виявилося, що компанія "Вольво Україна" ще й не провела передпродажну підготовку самого шасі. А це базові речі, без яких до сьогодні ми не можемо відправити вже готовий автомобіль із необхідними контейнерами на спецзавдання із порятунку життів." - коментує власник та засновник компанії спецавто "ValidusSpecialAuto" Andrey Nagorniy.

За кілька днів до передачі спецавтомобіля ДСНС "ValidusSpecialAuto" вкотре звернувся до "Вольво Україна" надати копії необхідних документів і провести передпродажну підготовку, оскільки від цього залежать людські життя та ефективність самої #ДСНС!

Але "Вольво Україна" не виконала цих умов до сьогодні!

"Компанія "Вольво Україна" є представником заводу-виробника "Renault" та імпортером автомобілів, шасі марки Renault. Під час продажу транспортного засобу "Вольво Україна" не дотримано пунктів 11 та 32 "Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери", відповідно до яких Компанія була зобов`язана провести передпродажну підготовку транспортного засобу, надати належним чином заповнену сервісну книжку та документи, які дають змогу поставити транспортний засіб на облік в сервісному центрі МВС." - коментує юрист Аліна Грушовець

"Вольво Україна" не виконала своїх зобов`язань ні як імпортер перед заводом-виробником "Renault", ні перед Українською державою, порушуючи норми її законодавства

"Відверто "антиукраїнське" ставлення стало зрозумілим при розмові з представниками "Вольво Україна". На запитання: "Чи може "Вольво Україна" надати необхідні документи з проведенням передпродажної підготовки шасі Рено для порятунку життів українців?" - була відповідь: "Нет, не берите нас на жалость, этим нас не возьмете, заберітє судебный іск касательно штрафа, тогда і сделаєм всьо что нужно…"

Чи "гординя" по несплаті "заслуженого" штрафу оцінюється такою дорогою ціною?" - коментує власник компанії "ValidusSpecialAuto" Андрій Нагорний.

----

Ця історія залишається на совісті "Вольво Україна". Адже "ValidusSpecialAuto" своїми зусиллями зробив передпродажну підготовку та підготував всі необхідні документи, аби авто для порятунку життів стало на облік і служило для потреб ДСНС.

"ValidusSpecialAuto" закликає громадськість та органи влади - звернути увагу на цю ситуацію і на халатність дій "Вольво-Україна"!

Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, з урахуванням викладеного у відзиві, додаткових поясненнях та відповіді на них, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

26. Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

27. Статтею 201 ЦК України встановлено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації.

28. Частиною першою статті 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

29. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та/або послуг.

30. Частиною другою статті 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

31. Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Вказаному праву, однак, відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію, інформацію (стаття 68 Конституції України) (постанови Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 521/3841/21, від 18.09.2023 у справі № 757/48574/20-ц, від 12.09.2023 у справі № 932/6882/21).

32. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням (постанови Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 693/1278/21, від 01.11.2023 у справі № 357/1235/22 та інші).

33. У пункті 46 рішення ЄСПЛ рішення у справі "Lingens v. Austria" від 08.07.1986 (заява № 9815/82) зауважується, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У цій справі ЄСПЛ вказав: "Свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, є однією з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе" (пункт 41 рішення).

34. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істинною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування (постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 910/2441/22).

35. Частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

36. Водночас фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи, що факт є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

37. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 викладено правовий висновок про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

39. З матеріалів справи встановлено, що інформація, яку Позивач вважає недостовірною і такою, що порушує його право на ділову репутацію, є відомості, наведені Скаржником у Публікації в мережі Інтернет на вебсайті "Facebook", який належить компанії "МЕТА": "ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-Україна" НА БОЦІ АГРЕСОРА!?", "Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?".

40. Верховний Суд зазначає, що в умовах воєнного стану асоціювання певної фізичної або юридичної особи з країною-агресором, безумовно, має негативний характер, особливо якщо йдеться про співпрацю з країною-агресором чи сприяння їй у будь-якій формі.

Вислови про пов`язаність суб`єкта господарювання з країною-агресором здатні завдати шкоди його діловій репутації, викликати негативні конотації у контрагентів, споживачів, ворожий настрій у суспільстві, а тому виклад відповідної інформації слід здійснювати обачно, спираючись на обставини, що підтверджуються доказами, мають високий ступінь достовірності та вірогідності, є взаємоузгодженими й достатніми.

41. Суд апеляційної інстанцій зазначив, що питання, які стосуються Позивача, за своїм типом є риторичними. Риторичне запитання є радше методом подання інформації, аргументації, аніж отримання на нього відповідей. Риторичне питання використовується не для з`ясування невідомого, а з метою зосередження уваги та посилення обговорення певного предмета, події, що відомі широкому загалу.

42. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сформульованими запитаннями Скаржник закріпив три фактичні твердження:

1) риторичним питанням "ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-Україна" НА БОЦІ АГРЕСОРА?!" - твердження "КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-Україна" ПРАЦЮЄ НА БОЦІ АГРЕСОРА";

2) риторичним питанням "Чи не означають вони - грати на руку агресору?" -твердження "дії Компанії Вольво-Україна грають на руку агресору";

3) риторичним запитанням "Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?" - твердження "Україні не потрібна Компанія "Вольво-Україна", оскільки вона грає на руку агресору".

43. Як вже було зазначено, різниця між фактичними твердженнями та оціночними судженнями, зокрема, полягає в тому, що перші можуть бути оцінені щодо їх правдивості, правильності та відповідності дійсності, а другі - ні.

44. Верховний Суд зауважує, що узагальнене визнання усіх трьох риторичних запитань фактичними твердженнями могло призвести до їх неправильного розрізнення з оціночними судженнями. Задля правильної кваліфікації висловів Скаржника суд апеляційної інстанції мав проаналізувати кожен з них окремо, співставити їх з ознаками фактичних тверджень та оціночних суджень, зокрема перевірити, чи може відповідний вислів, виходячи з його змісту, бути оцінений щодо його правдивості, правильності та відповідності дійсності, або ж він є суб`єктивною думкою Скаржника, що не підлягає спростуванню.

45. Крім того, в оскаржуваній постанові зазначається, що оцінка поширеної Скаржником інформації не може здійснюватися в межах поширеного допису загалом, а лише як окремо взятих речень.

46. Верховний Суд не погоджується з наведеним твердженням з огляду на те, що при розмежуванні фактичних тверджень та оціночних суджень вислови мають аналізуватися, виходячи із загального контексту (в цьому випадку - Публікації).

47. Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (вказане, зокрема, випливає з пункту 37 рішення ЄСПЛ у справі "Brasilier v. France" від 11.04.2006, заява № 71343/01). На аналогічні висновки Верховного Суду (постанова від 28.09.2022 у справі № 369/11909/20) Скаржник послався у касаційній скарзі.

48. У постановах від 09.08.2023 у справі № 351/2587/17, від 21.06.2023 у справі № 757/12151/18-ц та від 27.10.2021 у справі № 490/9966/19 Верховний Суд теж вважав правильним урахування не лише змісту спірної інформації (висловлювань), а і її контексту.

49. Таким чином, суд апеляційної інстанції мав дослідити вислови Скаржника у корелятивному взаємозв`язку зі змістом Публікації, врахувати загальний тон висловлювань та контекст, у якому вони були викладені. У цій справі оцінка окремо взятих речень не дозволяє повною мірою визначити характер висловлювань.

50. У касаційній скарзі стверджується, що суд апеляційної інстанції неправомірно та непропорційно розподілив обов`язок доказування в справі. Верховний Суд погоджується з цими доводами та звертає увагу на наступне.

51. Північний апеляційний господарський суд послався на частину третю статті 277 ЦК України, зазначивши, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

52. Разом із тим суд не врахував, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 27.03.2014 № 1170-VII частину третю статті 277 ЦК України було виключено. З 19 квітня 2014 року законодавство не містить презумпції добропорядності, а тому відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації.

53. Отже, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 757/49189/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18 та від 06.11.2019 у справі № 165/2559/15-ц.

54. Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановив у діянні Скаржника наявність складу цивільного правопорушення, а саме:

1) Скаржник розмістив на вебсайті (у соціальній мережі) "Facebook" на своїй персональній сторінці (https://www.facebook.com/ ValidusSpecAuto/) відповідну Публікацію, зробивши її доступною для сприйняття необмеженим колом осіб (про що свідчить 209 реакцій користувачів вебсайту, 21 коментар та 53 поширення Публікації);

2) викладена у Публікації інформація стосується Позивача;

3) поширені у Публікації твердження містять недостовірну інформацію;

4) ця інформація завдає шкоди діловій репутації Скаржника.

55. Водночас Скаржник заперечує проти цього та, зокрема, вважає, що факт завдання шкоди діловій репутації Позивача (як елемент складу цивільного правопорушення) не було доведено.

56. Проаналізувавши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зауважує, що апеляційний господарський суд належним чином не обґрунтував, на підставі яких доказів зроблено висновок про підтвердження наявності шкоди діловій репутації Позивача. Вказане потребує додаткової оцінки та аргументації з відображенням у судовому рішенні.

57. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (пункт 48 рішення у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07; пункт 13 рішення у справі "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

58. Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (пункт 24 рішення ЄСПЛ у справі "De Cubber v. Belgium" від 26.10.1984, заява № 9186/80; пункт 45 рішення ЄСПЛ у справі "Castillo Algar v. Spain" від 28.10.1998).

59. Суд встановив, що аргументи Скаржника не є очевидно необґрунтованими, а отже вимагають повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судовому рішенні.

60. Верховний Суд також звертає увагу, що в описовій частині позовної заяви датою Публікації визначено 15 липня 2022 року, тоді як у прохальній частині, а також у судових рішеннях у цій справі зазначається інша дата - 15 червня 2022 року. Усунення вказаної суперечності потребує повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів. Правильне визначення дати Публікації має значення для забезпечення реального виконання судового рішення, захисту та поновлення прав Позивача (в разі їх порушення).

61. Разом із тим доводи Скаржника про обрання Позивачем неналежного способу захисту не беруться Судом до уваги з наступних підстав.

62. Оскільки за загальним правилом юридичні особи здатні мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізичні особи (стаття 91 ЦК України), а стаття 277 ЦК України закріплює спеціальний спосіб захисту особистого немайнового права фізичної особи у виді спростування недостовірної інформації, Суд вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту є належним.

63. У разі визнання інформації, поширеної Скаржником про Позивача, недостовірною, а також зобов`язання Скаржника спростувати вказану інформацію, права Позивача будуть захищені в повному обсязі.

64. За загальним правилом інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо), а в разі неможливості - у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/6902/20).

65. Позивач самостійно визначив спосіб спростування недостовірної інформації та сформулював його у позовних вимогах і такий спосіб відповідає вимогам статті 277 ЦК України.

66. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на законне та обґрунтоване судове рішення.

67. Відповідно до статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

68. Верховний Суд зазначає, що у цій справі Північний апеляційний господарський суд не надав відповідь на всі істотні питання, що мають значення для вирішення спору, неповно та неналежним чином дослідив зібрані у справі докази.

Висновки за результатами розгляду кааційної скарги

69. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

70. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

71. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи та залежно від встановленого відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

72. Відповідно до частини п`ятої статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Судові витрати

73. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 910/8562/22 скасувати та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець