Рішення

від 20.11.2023 по справі 240/117/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/117/22

категорія 110000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМР" до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання протиправними та скасування пунктів припису,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УТМР" із позовом до Державної екологічної інспекції Поліського округу, в якому просить визнати протиправними та скасувати пункти 1 і 2 припису №119/51-2.7 від 26.11.2021, виданого Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі акта №780 від 26.11.2021, складеного за результатом проведення планового (позапланового) державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариством з обмеженою відповідальністю "УТМР".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем проведено перевірку ТОВ "УТМР" щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 26.11.2021 №780, відповідно до якого встановлено порушення частини 6 статті 21 та частини 1 статті 22 Закону №1478, частини 3 статті 8 Закону №3447. Разом з актом, уповноваженій особі товариства був вручений також припис від 26.11.2021 №119/51-2.7.

Позивач щодо порушень зазначених у п.1 Припису №119/51-2.7 зазначає, що у ТОВ "УТМР" наявні відповідні договори, на необхідності укладення яких вказує відповідач, і вони були надані під час проведення перевірки, крім того також були надані меморандуми про співпрацю. Також позивач зазначив, що у Державної екологічної інспекції Поліського округу відсутні повноваження на здійснення перевірки договорів чи їх наявності, а спонукання до укладення договорів не відноситься до повноважень Державної екологічної інспекції Поліського округу. Щодо усунення порушень зазначених у п.2 Припису №119/51-2.7 позивач посилається на те, що чинним законодавством не встановлено вимог на отримання дозволу на утримання тварин у напіввільних умовах, а встановлені такі вимоги лише до утримання тварин у неволі. Позивач вважає вимоги припису протиправними та такими, що не ґрунтуються на законодавстві, порушують права, свободи та інтереси ТОВ "УТМР", що і слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 забезпечено позов шляхом зупинення дії оскаржуваного припису.

14.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив (а.с.143-154) відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає, що не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами. Однак, ТОВ «УТМР» не є власником та/або постійним користувачем земельних ділянок на яких безпосередньо здійснює ведення мисливського господарства у відповідності до наданого ними ж проекту організації і розвитку мисливського господарства та земельних ділянок які визначені додатком до рішення обласної ради від 09.09.2009 №920. Крім того, для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Як встановлено з наданих ТОВ «УТМР» документів (меморандумів та договорів про встановлення плати за користування мисливськими угіддями), які надано в якості доказів виконання вимог припису, у них відсутній предмет договору у формі індивідуально визначеної земельної ділянки, щодо якої їх укладено. На думку відповідача, "меморандум" це поняття, яке не є тотожним поняттю "договір". Меморандум це декларація про наміри у якому викладаються погляди з якого-небудь питання, а не договір, він не несе юридичних наслідків, а з надоданих документів не можливо встановити чи стосуються вони взагалі тих територій щодо яких ТОВ «УТМР» здійснює свою діяльність.

Також, на думку відповідача, не визнання ТОВ "УТМР" того факту, що для утримання диких тварин підприємствами, установами, організаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі не потрібно мати відповідний дозвіл чи інший документ на право вилучення тварин з природного середовища, вказує на те, що ТОВ «УТМР» прямо ігнорує обов`язки договору від 21.09.2009 про умови ведення мисливського господарства ТОВ «УТМР». Дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, організаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі наказу від 12.11.2021 №334-ОД та направлення на проведення перевірки від 12.11.2021 №834 у період з 15.11.2021 по 26.11.2021 було проведено позапланову перевірку ТОВ "УТМР" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, зазначеного у зверненні-інформації.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 26.11.2021 №780, у висновках якого вказано, що перевіркою встановлено наступні порушення:

- частини 6 статті 21 Закону України від 22.02.2020 №1478-ІІІ "Про мисливське господарство та полювання" (далі - Закон №1478-ІІІ), а саме: відносини між власниками та користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь в т.ч. плата за користування мисливськими угіддями, не врегульована відповідними договорами;

- частини 1 статті 22 Закону №1478-ІІІ, а саме: мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надано у користування за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, у галузі мисливського господарства та полювання, що передбачалось ст.22 Закону (в редакції на момент прийняття рішення) за погодженням з обласною державною адміністрацією, державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області за відсутності погоджень з усіма власниками (користувачами) земельних ділянок, що визначені у додатку до рішення;

- частини 3 статті 8 Закону України від 21.02.2006 №3447-ІV "Про захист тварин від жорстокого поводження", а саме: утримання диких тварин у напіввільних умовах здійснюється за відсутності дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (а.с.18-40).

26.11.2021 винесено припис №119/51-2.7, який вручено ТОВ "УТМР" разом з актом перевірки.

Відповідно до припису від 26.11.2021 №119/51-2.7 (а.с.41-42), ТОВ "УТМР" повинно:

- за п.1 відносини між власниками та користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь в т.ч. плата за користування мисливськими угіддями, урегулювати відповідними договорами;

- за п.2 утримання диких тварин у напіввільних умовах здійснюється за наявності дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Приписом визначений строк усунення порушень до 31.12.2021.

Не погоджуючись із вказаним приписом, позивач звернувся до суду з позовом.

Щодо скасування п.1 припису від 26.11.2021 №119/51-2.7, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 21 Закону №1478-ІІІ ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь (частиною 3 статті 21 Закону №1478-ІІІ зі змінами внесеними згідно з Законом №5462-VI від 16.10.2012).

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина 4 статті 21 №1478-ІІІ зі змінами в редакції Закону №5462-VI від 16.10.2012).

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Частиною 2 статті 21 Закону №1478-ІІІ визначено юридичні підстави, для ведення мисливського господарства - оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Аналіз змісту частин 3 та 4 статті 21 Закону №1478-ІІІ дає підстави для висновку, що основним договором, який визначає умови ведення мисливського господарства є:

- договір, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь, тобто Законом №1478-ІІІ чітко визначено сторони та предмет такого договору;

-форма такого договору встановлюється визначеним Законом №1478-ІІІ органом та за визначеною процедурою.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону;

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

г) для врегулювання питань надання адміністративних послуг;

Пунктом першим Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521 (далі - Положення №521), визначено, що Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно із пунктом 15 частини 4 Положення №521 Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу з укладення з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства та здійснює контроль за їх виконанням.

Таким чином, саме Держлісагентство, як уповноважений Законом №1478-ІІІ орган виконавчої влади, має право, при дотриманні визначених цим законом процедур, укласти договір про умови ведення мисливського господарства із користувачем мисливських угідь.

Чинна форма договору про умови ведення мисливського господарства затверджена наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.09.2020 №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.10.2020 за №980/35263.

До 23.10.2019 чинною була форма Типового договору про умови ведення мисливського господарства, затверджена наказом Міністерства лісового господарства України №153 від 12.12.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.12.1996 №735/1760.

Під час проведення перевірки ТОВ "УТМР" було надано відповідачу копію договору про умови ведення мисливського господарства ТОВ "УТМР", укладеного 21.09.2009 з Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (а.с.43-46).

Мисливські угіддя відповідно до вказаного договору надані у користування ТОВ "УТМР" терміном до 25.04.2034, будь-яка плата за користування такими угіддями договором не встановлена.

Ні положеннями Закону №1478-ІІІ, ні положеннями наказів №153, №149, якими затверджені форми договору, не визначено для користувача мисливськими угіддями будь-якої плати за використання мисливських угідь.

Окрім того, положеннями частин 5 і 6 статті 21 Закону №1478-ІІІ врегульовано принципово інші договірні відносини, що можуть утворитися між користувачами мисливських угідь, які вже набули цього статусу (мають усі права та обов`язки, визначені статті 3 Закону №1478-ІІІ), та власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя.

Аналіз змісту наведених положень законодавства вказує, що зазначені договірні відносини мають характер приватно-правових та не завжди набувають документального оформлення, а тільки у випадках виникнення підстав, закріплених у частині 5 статті 21 Закону №1478-ІІІ, якщо для потреб ведення мисливського господарства виникає необхідність зведення на мисливських угіддях, розташованих на відповідних земельних ділянках, будівель та біотехнічних споруд, вирощування кормових культур, створення захисних насаджень, проведення штучного обводнення, здійснення інших заходів, пов`язаних із веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Слід зазначити, що факт врегулювання відповідних відносин щодо використання мисливських угідь окремо частинами 5 і 6 статті 21 Закону №1478-ІІІ доводить, що йдеться про заходи, які виходять за межі прав, визначених для користувачів мисливських угідь Законом №1478-ІІІ в статті 30, та конкретизованих адміністративним договором про надання їм мисливських угідь у користування. У випадку, коли користувачі мисливських угідь не мають наміру здійснювати вищевказані спеціальні заходи (частина 5 статті 21 Закону №1478-ІІІ), не виникає необхідності укладати відповідний приватно-правовий договір.

Щодо регламентації цивільно-правових договорів, то загальне визначення договору закріплено у статті 626 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 зазначеної статті договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, з огляду на вищевказане, укладення приватно-правового договору ґрунтується на принципі свободи, що є визначальним, та без дотримання якого договір не може вважатися приватно-правовим.

Під час проведення позапланового державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "УТМР" було надано відповідачу копії таких договорів: договір про плату за користування мисливськими угіддями від 04.08.2021, укладений з ДП "Житомирське лісове господарство" (а.с.50-51); договір №5 про плату за користування мисливськими угіддями від 12.04.2021, укладений з ДП "Баранівське лісомисливське господарство" (а.с.52-53), що підтверджують договірне врегулювання ТОВ "УТМР" із користувачами мисливських угідь розміщення на їх земельних ділянках (ліс) біотехнічних споруд (годівниці та поїлки) та здійснення інших заходів, пов`язаних із веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та встановлення погодженої сторонами плати за таке спеціальне використання земельних ділянок.

Під час перевірки були також надані: меморандум (договір) про співпрацю між ТОВ "УТМР" та ДП "Житомирський лісгосп" від 18.06.2021; меморандум (договір) про співпрацю між ТОВ "УТМР" та ДП "Баранівське лісове господарство" від 18.06.2021; меморандум (договір) про співпрацю між ТОВ "УТМР" та ПП "Лібос" від 18.06.2021; меморандум (договір) про співпрацю між ТОВ "УТМР" та ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" від 18.06.2021; меморандум (договір) про співпрацю між ГОВ "УТМР" та Пулинською селищною радою від 28.08.2021 (а.с.54-60), якими підтверджується те, що органи місцевого самоврядування та орендарі земельних ділянок обізнані про використання ТОВ "УТМР" відповідних земельних ділянок під мисливські угіддя згідно вимог чинного законодавства та про наявність у ТОВ "УТМР" відповідних дозволів та погоджень для здійснення такої діяльності, про об`єднання зусиль сторін для підвищення культури мисливства в регіоні, недопущення порушення вимог законодавства під час експлуатації мисливських угідь.

Однак відповідач, незважаючи на надані йому під час перевірки копії договорів, в акті перевірки від 26.11.2021 №780 зробив хибні висновки щодо відсутності укладених договорів, які б регулювали відносини між власниками та користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь.

Зазначене розуміння правової природи договорів, укладення яких вимагається для ведення мисливського господарства узгоджується із Висновком науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення деяких норм законодавства України у сфері ведення мисливського господарства від 10.03.2021 №126/38-с, виконаної Інститутом держави і права ім.В.М.Корецького ПАН України на запит Голови Президії Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок у відповідності до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу" (а.с.61-75).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що ТОВ "УТМР" на виконання вимог частин 3, 4 статті 21 Закону №1478-III було укладено необхідний договір про умови ведення мисливського господарства з Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. На виконання частин 5, 6 статті 21 Закону №1478-ІІІ було укладено договори про плату за користування мисливськими угіддями з ДП "Житомирське лісове господарство" та ДП "Баранівське лісомисливське господарство" для врегулювання розміщення на їх земельних ділянках біотехнічних споруд (годівниці та поїлки) та здійснення інших заходів, пов`язаних із веденням мисливського господарства, що підтверджує здійснення діяльності ТОВ "УТМР" відповідно до вимог статті 21 Закону №1478-ІІІ та відсутність порушень вимог вказаної норми з боку ТОВ "УТМР".

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України від 25.06.1991 №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-ХІІ).

Відповідно до статті 34 Закону №1264-ХІІ завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно зі статтею 35 Закону №1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод. атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пунктів «а», «д», «е», «л» частини 1 статті 20 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі; одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Стаття 7 Закону України від 19.06.2003 №963-ІV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон №963-ІV) передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать: здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів; б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій; в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель; г)організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян; ґ) вирішення інших питань відповідно до закону.

Водночас, положеннями абзаців другого, четвертого пункту «а» частини 1 статті 6 Закону №963-ІV визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, наложить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Розділення та визначення більш детально повноважень кожного з державних органів передбачено у відповідних Положеннях.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення №275) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 Положення №275 одними із основних завдань Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Державна екологічна інспекція Поліського округу (Житомирська та Рівненська області), як міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, утворена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», пункту 7 Положення №275, постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» та пунктів 1.21 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 №312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за №1080/30948, затверджені Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про державні екологічні інспекції в округах.

Положення про державні екологічні інспекції в округах затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.10.2018 №347, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.2018 за №1174/32626 (далі - Положення №347), а Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу затверджено наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 №82.

Функції державних екологічних інспекцій в областях, а пізніше і в округах аналогічні за змістом функціям Держекоінспекції.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2, пункту з розділу 11 Положення №347 до функцій Інспекції, зокрема, віднесено; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр; проведення перевірок (у тому числі документальних) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складання відповідно до законодавства актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням, здійснення лабораторних вимірювань (випробувань).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що органи Держекоінспекції мають право під час проведення перевірки отримувати від суб`єкта господарювання відповідні документи, зокрема і правовстановлюючі документи на землю, проте у Держекоінспекції відсутні повноваження вимагати укладення користувачем мисливських угідь цивільно-правових договорів із власниками/користувачами земельних ділянок.

Як вже зазначалося, ТОВ "УТМР" під час проведення позапланової перевірки були надані відповідачу копії відповідних договорів, які укладені позивачем відповідно до вимог статті 21 Закону №1478-ІІІ, та які посвідчують право позивача на користування мисливськими угіддями, погодження використання окремих ділянок для розміщення біотехнічних споруд (годівниці та поїлки) та здійснення інших заходів, пов`язаних із веденням мисливського господарства.

Окрім того, пункт 1 оскаржуваного припису, який вимагає укласти та представити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які входять до мисливських угідь, фактично є спонуканням позивача до оформлення договірних відносин щодо земельних ділянок, які входять до мисливських угідь позивача, що жодним чином не пов`язане з повноваженнями Держекоінспекції, передбаченими Положенням №347.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 у справі №816/1976/16 та постанові 19.01.2021 у справі №440/4013/18.

Щодо скасування п.2 припису від 26.11.2021 №119/51-2.7, суд зазначає наступне.

Припис містить посилання на порушення позивачем частини 3 статті 8 Закону №3447-IV.

Частиною 3 статті 8 Закону №3447-IV передбачено, що утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Положеннями статті 1 Закону №3447-IV визначено, що дикі тварини - тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах; утримання диких тварин у напіввільних умовах - утримання у штучно створених умовах набутих у встановленому порядку диких тварин, за якого вони живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільного переміщення за межі штучно ізольованої ділянки.

Аналогічні визначення містяться в Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, затвердженому наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2010 №429 (Розділ І).

Пунктом 149 Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" передбачено наявність лише дозволу на утримання диких тварин у неволі.

З 28.01.2019 втратили чинність Правила видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об`єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджені наказом Мінекобезпеки від 26.05.1999 №115, якими був врегульований порядок отримання дозволів на утримання тварин в тому числі, напіввільних умовах.

Ні в акті перевірки ні в оскаржуваному приписі відсутнє посилання на будь які інші нормативно-правові акти, які б врегульовували порядок отримання дозволів на утримання диких тварин у напіввільних умовах.

ТОВ "УТМР" під час проведення перевірки надавало пояснення працівникам контролюючого органу про відсутність чинного нормативно-правового акта, який встановлював би необхідність отримання дозволу на утримання диких тварин у напіввільних умовах, оскільки частина 3 статті 8 Закону №3447-IV вимагає отримання дозволу у випадку утримання диких тварин лише у неволі, а не у напіввільних умовах.

ТОВ "УТМР" у позовній заяві зазначило, що надавало пояснення під час перевірки, що законно придбані у 2018 - 2019 роках дикі тварини належним чином утримуються з метою розведення в напіввільних умовах вольєру, розміщеного на території мисливських лісових угідь ТОВ "УТМР" площею 29 га, в межах яких містяться 2 природні водойми та посіви зернових культур, внаслідок чого олені та муфлони дають приплід, що свідчить про належні умови їх утримання.

Таким чином, вимога відповідача, що міститься у п.2 оскаржуваного припису, є такою, що не передбачена чинним законодавством України, суперечить частині 3 статті 8 Закону №3447-IV, і порушує права ТОВ "УТМР".

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувані п.1, 2 припису відповідача від 26.11.2021 №119/51-2.7 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що Державна екологічна інспекція Поліського округу, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності винесення оскаржуваних пунктів припису від 26.11.2021 №119/51-2.7, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМР" (вул.Небесної сотні, 42, м.Житомир, 10029, код ЄДРПОУ 35611299) до Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул.Леха Качинського, 12-А, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 42163803) про визнання протиправними та скасування пунктів припису.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1 і 2 припису №119/51-2.7 від 26.11.2021, виданого Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі акта №780 від 26.11.2021, складеного за результатом проведення планового (позапланового) державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариством з обмеженою відповідальністю "УТМР".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Поліського округу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМР" 3014,30 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін