Рішення

від 20.11.2023 по справі 240/28020/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/28020/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодозор» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

установив:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодозор» (далі позивач, ТОВ «Автодозор») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 04 серпня 2023 року № UA101000/2023/000211/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2023/001137.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості автомобіля.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року задоволено клопотання позивача та поновлено строк звернення до суду, позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

23 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржене рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема, декларантом до митного оформлення подано рахунок фактуру (інвойс) №64/23 від 12 червня 2023 року, згідно якого за товар позивач станом на момент складання такого рахунку мав сплатити 12000 Євро, окрім оплачених згідно платіжного доручення №2 від 15 травня 2023 року 12000 Євро. Додатково зауважує, що названий рахунок не містив застереження, що названий у ньому товар вже сплачений покупцем. Зазначення у повідомленні декларанта від 04 серпня 2023 року на вимогу митного органу «оплата здійснена на умовах передоплати, про що свідчить документ №___», на переконання відповідача, свідчить про те, що у декларант не володіє точними відомостями про документ, який підтверджує фактично сплачену ціну товару. Додатково наданий рахунок №МКАР1005 від 11 травня 2020 року не міг бути використаний митним органом як документ, що підтверджує продаж оцінюваного товару третьою особою продавцю, оскільки такий документ не підписаний уповноваженим представником продавця, а інших документів, які підтверджують оплату придбаного товару і дійсність укладеного правочину купівлі продажу, до митного оформлення не надано. Згідно поданого декларантом Договору надання послуг водія (переїзду) від 10 липня 2023 року загальна вартість послуг складає 13500 грн, що не відповідає вартості перевезення, зазначеній у митній декларації у розмірі 300 Євро. Відомості про ціну продажу товару, викладені у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення могли бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову такого документа, про що повідомлено декларанта.

25 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позову. Зауважує, що платіжною інструкцією №2 від 15 травня 2023 року підтверджується оплата вартості товару згідно контракту та за ціною, зазначеною у Специфікації №1 до такого. Акцентує увагу, що належне та повне виконання названого контракту підтверджується відсутністю контролю, який здійснює Державна податкова служба України на виконання приписів Закону України «Про валюту і валютні операції». Наголошує, що відповідач не має компетенції на оцінку дійсності правочину щодо придбання імпортованого позивачем транспортного засобу його продавцем, укладеного за законодавством інших держав. Окрім того, відповідач не зазначає, як його сумніви у праві власності постачальника на товар можуть вплинути на митну вартість такого. Зазначає, що згідно положень статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна складається в 3 примірниках. Тому, на переконання позивача, у випадку наявності недоліків одного примірника вантажної накладної, декларант може подати інший оригінальний примірник такої накладної, а тому доводи відповідача щодо проставлення підпису у вантажній накладній після отримання повідомлення від митного органу з метою усунення виявленого останнім недоліку, не впливає на суть спірного питання. Також відповідач не зазначає, як його доводи щодо розбіжностей у еквіваленті суми 300 євро впливають на митну вартість оцінюваного товару, адже згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості така визначена в розмірі 31484,98 євро, а не на суму різниці курсу Національного Банку України гривні по відношенню до євро.

Суд установив, що 01 серпня 2023 року до відділу митного оформлення «Оліївка» митного посту «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «т/з спеціального призначення, автокран (автопідйомник) б.в., марка MAN, модель TGM 18.250, календарний рік виготовлення 2006, номер шассі НОМЕР_1 згідно УКТЗЕД - 8705100000, що ввозився на адресу ТОВ «Автодозор», подано митну декларацію №23UA101020028577U1.

Разом з митною декларацією були подані такі документи: Контракт №120423 від 12 квітня 2023 року; специфікація №1 від 12 квітня 2023 року до Контракту №120423 від 12 квітня 2023 року; рахунок фактура №64/23 від 12 червня 2023 року; банківський платіжний документ №2 від 15 травня 2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; автотранспортна накладна CМR №б/н від 18 липня 2023 року; довідка №28/07/2023-67 від 28 липня 2023 року.

З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.

На вимогу митниці декларантом надано: переклад на українську мову рахунку фактури №64/23 від 12 червня 2023 року; переклад на українську мову свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13 лютого 2020 року; інвойс №МКАР1005 від 11 травня 2023 року з перекладом на українську мову; довідку про транспорті витрати від 01.078.2023 року; договір надання послуг водія (переїзду) від 10 липня 2023 року; довіреність №18/07/1 від 18 липня 2023 року; автотранспорту накладну CМR №б/н від 18 липня 2023 року з відміткою перевізника; копію митної декларації Республіки Польща №23PL402010E1124575 від 22 липня 2023 року.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 04 серпня 2023 року № UA101000/2023/000211/1.

В розділі 33 названого рішення зазначено, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

На вимогу митного органу надано переклад на українську мову рахунку фактури (інвойсу) № 64/23 від 12 червня 2023 року, який свідчить про те, що для оплати переказом за товар станом на 12 червня 2023 року покупцю належить оплатити 12000,00 евро за оцінюваний товар. Разом з тим, до митного оформлення надано банківський платіжний документ № 2 від 15 травня 2023 року про оплату за товар 12000,00 евро. Отже, на дату складання інвойсу, а саме 12 червня 2023 року у покупця існував обов`язок оплати за товар 12000,00 евро, окрім сплаченої суми за платіжним дорученням № 2 від 15 травня 2023 року. Крім того, у рахунку фактурі № 64/23 не вказано, що товар вже сплачено покупцем у повному обсязі.

У повідомленні декларанта від 04 серпня 2023 року на вимогу митного органу вказано, що оплата здійснена на умовах передоплати, про що свідчить документ №___. Таке повідомлення, також, може свідчити про те, що у декларант не володіє точними відомостями про документ, який підтверджує фактично сплачено ціну за товар.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну (частина 4 статті 58 Митного кодексу України).

Виявлені розбіжності створюють обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності декларування ціни товару, що фактично за нього сплачена.

Відповідно до даних свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу № 00446781864 від 13 лютого 2020 року на момент продажу товару його власником була особа COUNTY ROOFING 95JAMES ATKINSON WAY SREWE CW1 3NX. До митного оформлення не подано документ, які свідчить про те, що P.P.H.U «FOTON» GRZEGORZ SKUDLAREK має право відчужувати, розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну його продажу.

Додатково наданий рахунок номер МКАР1005 від 11 травня 2020 року не може бути використано митним органом як документ, що підтверджує продаж оцінюваного товару третьою особою продавцю, адже даний документ не підписано уповноваженим представником третьої особи COUNTY ROOFING 95JAMES ATKINSON WAY SREWE CW1 3NX. Інших документів, як то оплата P.P.H.U «FOTON» GRZEGORZ SKUDLAREK даного рахунку, які б свідчили про дійсність правочину, до митного оформлення не надано.

Згідно із відомостями митної декларації № 23UA101020028577U1 витрати на транспортування товару склали 300 євро, однак не подані документи, що підтверджують такі витрати.

Окрім того, автотранспортна накладна CMR № б/н від 18 липня 2023 року не містить відомостей про особу, що здійснювала перевезення (перевізника). На даному документі відсутні підпис та печатка перевізника, що прийняв вантаж до міжнародного автомобільного перевезення. Відповідно до статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналася 01 серпня 2006 року, CMR складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником та перевізником. Відповідно до статті 8 названої Конвенції приймаючи вантаж перевізник перевіряє вірність заповнення граф. Договір перевезення підтверджується складанням CMR. Виявлені обставини свідчать про те, що договір перевезення за наданою автотранспортною накладною CMR № б/н від 18 липня 2023 року не укладений, а тому даний документ не може вважати транспортним (перевізним) документом на оцінюваний товар. Митний орган критично оцінює відомості у додатково наданій на вимогу митного органу автотранспортній накладній від 18 липня 2023 року, а саме наявність у графі 23 підпису перевізника, у зв`язку із тим, що має підстави вважати, що даний підпис проставлено з метою усунення виявлених митним органом невідповідностей, оскільки дані перевізника не зазначені у графі 16 CMR, як це передбачає Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19 травня 1956 року.

Також, згідно із даними Договору надання послуг водія (переїзду) від 10 липня 2023 року загальна вартість послуг складає 13500,00 грн. Тобто договірною величиною вартості послуг з перевезення оцінюваного товару сторони визначили 13500,00 грн. Однак, згідно із даними митної декларації № 23UA101020028577U1 сума транспортних витрат задекларована на рівні 300,00 евро, що у тому числі за курсом подачі митної декларації не відповідає у еквіваленті 13500, 00 грн. Сума у 300 евро за офіційним курсом НБУ не є еквівалентною 13500,00 грн і на дату укладання Договору надання послуг водія від 10 липня 2023 року.

Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Згідно із статтею 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару, викладені у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення № 23PL402010E1124575 від 22 липня 2023 року можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу.

Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: 22UA101020047035U7 від 27.12.2022 - «Т/з спеціального призначення, автокран, (автопідйомник) б.в 1 шт.: марка MAN; модель ТGМ; номер шассі НОМЕР_3 такий, що був у використанні; тип двигуна дизельний; робочий об`єм циліндрів 6870 см.куб. такий, що був у використанні; двигун НОМЕР_4 ; колісна формула 4х4; календарний рік виготовлення 2007р.; модельний рік виготовлення 2007р.; робоча висота підйому 26м; вантажопід`ємність 230кг; призначення для підіймання людей з інструментами для різного виду ремонтних та монтажних робіт на висоті. Пристрої, що дають можливість виконувати визначені не транспортні функції: Підйомна установка марки СТЕ модель ZED26, кількість підйому людей 3, робоча висота підйому 26м; для цивільного призначення» 31484,98 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вищевказаним рішенням, ТОВ «Автодозор» звернулося з цим позовом до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:

1) документ під кодом 0380 №64/23 від 12 червня 2023 року, який містить інформацію про ціну продажу товару, без перекладу на українську мову. Інші документи, що долучені до митої декларації не містять цінової інформації про товар;

2) відповідно до даних свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу №00446781864 від 13 лютого 2020 року на момент продажу товару його власником була особа COUNTY ROOFING 95JAMES ATKINSON WAY SREWE CW1 3NX. До митного оформлення не подано документ, які свідчить про те, що P.P.H.U «FOTON» GRZEGORZ SKUDLAREK має право відчужувати, розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну його продажу;

3) згідно відомостей митної декларації №23UA101020028577U1 витрати на транспортування товару склали 300 євро, однак не подано документи, що підтверджують такі витрати. Автотранспортна накладна CMR № б/н від 18 липня 2023 року не містить відомостей про особу, що здійснювала перевезення (перевізника). На даному документі відсутні підпис та печатка перевізника, що прийняв вантаж до міжнародного автомобільного перевезення. Відповідно до статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналася 01 серпня 2006 року, CMR складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником та перевізником. Відповідно до статті 8 названої Конвенції приймаючи вантаж перевізник перевіряє вірність заповнення граф. Договір перевезення підтверджується складанням CMR. Виявлені обставини свідчать про те, що договір перевезення за наданою автотранспортною накладною CMR № б/н від 18 липня 2023 року не укладений, а тому даний документ не може вважати транспортним (перевізним) документом на оцінюваний товар. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

З огляду на зазначене у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

З метою усунення таких сумнівів позивачу, окрім перекладу документу під кодом 0380 №64/23 від 12 червня 2023 року на українську мову, було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

-рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

-копію митної декларації країни відправлення.

Також зазначено про можливість подання декларантом або уповноваженою ним особою за власним бажанням додаткових наявних у них документів для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З метою переконання митного органу у достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару, декларант надав: переклад на українську мову рахунку фактури №64/23 від 12 червня 2023 року; переклад на українську мову свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13 лютого 2020 року; інвойс №МКАР1005 від 11 травня 2023 року з перекладом на українську мову; довідку про транспорті витрати від 01.078.2023 року; договір надання послуг водія (переїзду) від 10 липня 2023 року; довіреність №18/07/1 від 18 липня 2023 року; автотранспорту накладну CМR №б/н від 18 липня 2023 року з відміткою перевізника; копію митної декларації Республіки Польща №23PL402010E1124575 від 22 липня 2023 року.

Однак, за результатами вивчення поданих позивачем документа, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості, в якому зазначив ті самі доводи, що були викладені вище.

Надаючи оцінку наведеним твердженням митного органу, суд зауважує на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 12 квітня 2023 року між позивачем (покупець) та P.P.H.U «FOTON» (постачальник) укладено Контракт №120423.

Згідно пункту 1.1 цього Контракту його предметом є поставка рухомого майна в Асортименті, надалі по тексту «Товар». Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Кожне замовлення укладається у формі Специфікації, які є невід`ємною частиною цього Контракту. У кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.

У розділі 2 Контракту передбачено, що загальна вартість товару, що буде поставлятися по цьому Контракту, становить суму всіх специфікацій до нього. Ціни окремих позицій будуть вказані в специфікаціях до цього Контракту.

Відповідно до положень розділу 3 Контракту, оплата товару проводиться у формі 100% попередньої оплати вартості партії товару.

Згідно пункту 4.1 Контракту, протягом 24 годин від дати відвантаження товару зі складу постачальника, він повинен відправити електронною поштою або факсом інформацію про відвантаження: а) інвойс; б) специфікація; в) СМR.

12 квітня 2023 року сторонами підписано Специфікацію №1, умовами якої погоджено найменування транспортного засобу, його серійний номер, рік виготовлення та вартість. Також названий документ містить застереження, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

На виконання наведених положень 15 травня 2023 року позивач здійснив оплату вартості транспортного засобу.

На виконання умов пункту 4.1 Контракту постачальник за фактом відвантаження товару склав рахунок факту (інвойс) №64/23 від 12 червня 2023 року.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що складення постачальником названого рахунку фактури свідчить про існування у позивача обов`язку оплатити за поставлений товар ще 12000 євро, окрім тих, що були сплачені 15 травня 2023 року.

Згідно застереження у свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу №00446781864 від 13 лютого 2020 року про те, що цей документ не є свідоцтвом про право власності, а підтверджує, хто несе відповідальність за реєстрацію та оподаткування транспортного засобу, таким суб`єктом виступає COUNTY ROOFING 95JAMES ATKINSON WAY SREWE CW1 3NX. Згідно рахунку №МКАР10О5 від 11 травня 2020 року, який виставлений COUNTY ROOFING 95JAMES ATKINSON WAY SREWE CW1 3NX для P.P.H.U «FOTON» GRZEGORZ SKUDLAREK для продажу платформи для технічного обслуговування реєстраційний номер АЕ56DDU, модель MAN, індивідуальний номер тз/шасі/кузова НОМЕР_5 , вартістю 7000 фунтів стерлінгів.

Аналіз названих документів не ставить під сумнім наявність у продавця імпортованого позивачем транспортного засобу права відчуження такого.

Застереження митного органу про відсутність на зазначеному рахунку підпису продавця, що ставить під сумнів факт відчуження транспортного засобу, суд до уваги не приймає, оскільки контролюючий орган не обґрунтовує таке посланням на нормативно-правові акти, що регулюють порядку укладення договору купівлі продажу відповідної країни.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач надав митному органу пакет документів, що підтверджує договірну вартість імпортованого транспортного засобу у розмірі 12000 євро.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що розмір витрат на транспортування імпортованого товару, зазначена у довідці про транспорті витрати від « 01.078.2023» року, не відповідає розміру, зазначеному позивачем у митній декларації, суд зауважує на таке.

10 липня 2023 року між позивачем (замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір надання послуг водія (переїзду).

Згідно пункту 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги водія (перевезення, переїзду) транспортного засобу MAN VIN: НОМЕР_5 , 2006 року випуску за маршрутом: м. Валеньчук (Польща) Житомир (Україна).

Пунктом 2.1. названого договору закріплено, що загальна вартість послуг, передбачених пунктом 1.1 договору, складає 13500,00 грн.

Тим часом, згідно довідки про транспорті витрати від 01 серпня 2023 року, яка видана позивачу Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , вартість транспортних витрат по іноземній території до кордону України (пункт пропуску «Шегині») становить 12097,26 грн, що по курсу НБУ еквівалентно 300 євро.

Отже, саме вартість транспортування саме до пункту перетину кордону України становить 300 євро, тобто 12097,26 грн, а до міста Житомира 13500,00 грн.

Таким чином, твердження відповідача про те, що заявлена позивачем у митній декларації вартість транспортування не базується на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, є помилковим.

Сумнів митного органу про внесення виправлень до CMR шляхом проставлення графі 23 підпису перевізника з метою усунення виявлених митним органом невідповідностей, суд до уваги не приймає, оскільки названими вище документами підтверджено розмір витрат на транспортування імпортованого товару.

При цьому суд зауважує, що під час визначення митної вартості товару відповідач збільшив його вартість не на розмір витрат на транспортування.

Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов`язкові документи, передбачені статтею 53 МК України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (стаття 53 МК України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов`язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.

Не зважаючи на те, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, справа № 814/283/14).

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Загальний висновок проте, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1647/16, від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, від 21 січня 2020 року у справа № 813/2719/15).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що також узгоджується з правовою позицією наведеної у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752.

Таким чином, з системного аналізу норм МК України, наведених вище правових позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів із обґрунтуванням обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, діяла із дотриманням вимог МК України та сталій судовій практиці висловленій Верховним судом.

На виконання повідомлення митного органу позивач надав: переклад на українську мову рахунку фактури №64/23 від 12 червня 2023 року; переклад на українську мову свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13 лютого 2020 року; інвойс №МКАР1005 від 11 травня 2023 року з перекладом на українську мову; довідку про транспорті витрати від 01.078.2023 року; договір надання послуг водія (переїзду) від 10 липня 2023 року; довіреність №18/07/1 від 18 липня 2023 року; автотранспорту накладну CМR №б/н від 18 липня 2023 року з відміткою перевізника; копію митної декларації Республіки Польща №23PL402010E1124575 від 22 липня 2023 року.

За результатами вивчення поданих для декларування товару документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що згідно із частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи правову оцінку таким мотивам спірного рішення, суд зауважує, що всі названі відповідачем доводи на обґрунтування його правомірності, спростовуються змістом наданих позивачем документів. До того ж відповідач відкоригував розмір митної вартості саме транспортного засобу, а вартість витрат на його транспортування залишив без змін.

Отже, тільки інформація про вартість автомобіля в рахунку фактурі (інвойсі) №64/23 від 12 червня 2023 року ставила під сумнів правильність визначеної позивачем митної вартості такого, оскільки такий рахунок не містив інформації про те, що вартість товару вже оплачена.

Однак, під час розгляду справи суд установив, що складання такого рахунку обумовлено обов`язком постачальника вчинити відповідні дії в момент здійснення відвантаження (пункт 4.1 контракту), у той час, як оплата товару проводиться у формі 100% попередньої оплати (пункту 3.1 контракту).

За таких обставин, суд уважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2023/000211/1 від 04 серпня 2023 року.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2023/001137 від 04 серпня 2023 року є похідним від рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі, така також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 6347,08 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 6347,08 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодозор» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2023/000211/1 від 04 серпня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/001137 від 04 серпня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодозор» судовий збір у розмірі 6347 (шість тисяч триста сорок сім) гривень 08 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис