Рішення

від 20.11.2023 по справі 280/6973/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2023 року Справа № 280/6973/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПХОЛЬЦ" (вул. Бородінська, буд. 82, м. Запоріжжя, 69096) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул. Чубанова, 8, м. Запоріжжя, 69118) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПХОЛЬЦ" (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 10.07.2023 № ПШ 009631 про застосування адміністративно-господарського штрафу;

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 10.07.2023 № 009632 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою суду від 06.09.2023 поновлено похзивачу строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2023 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на 273 км автодороги Н-25 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Після проведення габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу, о 13 годині 13 хвилини інспектором було складено акт від 02.06.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 02.06.2023 № 0059826 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 02.06.2023 № АР 027573 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. На підставі акту від 02.06.2023 № АР 027573 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанови від 10.07.2023 № ПШ 009631 та від 10.07.2023 № ПШ 009632 про застосування адміністративно-господарських штрафів стосовно позивача. На переконання позивача, оскаржувана постанова від 10.07.2023 № ПШ 009632 є протиправними, оскільки термін дії Свідоцтва про повірку вагів сплинув 03.08.2022, найбільша границя зважування вагами становить 20 000 кг, що в свою чергу ставить під сумнів правильність зважування загальної ваги 42 220 кг, окрім того, формула за якою вираховувалось перевищення вагових параметрів не містить відсотків похибки вагів, що виключає правильність розрахунку перевантаження, а також дозвіл на перевезення подільних вантажів не видається. Щодо постанови від 10.07.2023 № ПШ 009631, то позивач просить визнати її незаконною з підстав наявності на момент проведення перевірки посвідчення водія відповідної категорії. Також позивач зазначає що посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Окремо зазначає, що про розгляд справи його повідомили не за вчасно. Тому вважає, що в його діях жодних ознак порушень законодавства про автомобільний транспорт немає.

Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваних постанов.

17.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачеві направлено повідомлення про розгляд справ було завчасно, вважає, що свідоцтво про повіру ваг не втратило своєї чинності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», у формулі перевищення вагових норм відсоток похибки враховувати не портібно, водій надав працівникам поліції свої документи для їх фото- та відео фіксації, проте не надав працівникам відповідача, що на думку відповідача є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таким чином, на переконання відповідача, твердження позивача про незаконність притягнення до відповідальності за абзацом третім та восьмим частини першоїстатті 60 Закону № 2344-III, не відповідають чинним нормам законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Відтак, на переконання відповідача, оскаржувані постанови прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

21.09.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь відзив, в якій останній просить задовольнити вимоги адміністративного позову, оскільки перевозився подільний вантаж пісок, дозвіл на рух якого з перевищенням вагових параметрів не видається, формула за якою визначався відсоток перевищення вагових норм не визначена будь-яким нормативно-правовим актом, а є лише математичною формулою, яка визначає на скільки одне число більше ніж інше, постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» на момент проведення зважування втратилачинність. Наголошує на тому, що згідно зі статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» поняття відсутності і не надання є різними, також зазначає про те, що із працівниками відповідача також були присутні працівники поліції, яким водій документи пред`являв, що підтверджується постановою про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7097947, складеною працівниками поліції.

17.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення в якому було зазначено, що на момент проведення перевірки постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» була чинною, посилається на п. 9 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, які затверджено наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 р. за № 1171/29301 згідно якого Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Також зазначає, що постанову було винесено не за відсутність дозволу на рух, а за перевищення вагових норм.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

22.06.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області в рамках проведення заходів державного контролю додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на на 273 км автодороги Н-25 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перевозив вантаж згідно товарно-транспортної від 02.06.2023 № 32662.

Під час перевірки було встановлено перевезення автомобільним перевізником вантажів із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 до 10 відстоків включно при перевезенні вантажу подільного або неподільного без відповідного дозволу, а також перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Надалі вказані матеріали перевірки були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника (власника транспортного засобу), тобто до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Так, 10.07.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області А. Романенком винесено постанови № ПШ 009631 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ТОВ «ДІПХОЛЬЦ» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушеннястатей 34 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а також постанову № ПШ 009632 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ТОВ «ДІПХОЛЬЦ» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн. за порушення статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Незгода позивача із вказаними постановами зумовила звернення його до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеніЗаконом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ(далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказанийзаконрегулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4ст. 6 Закону № 2344-ІІІреалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади"утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом3постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспортіутворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату служби за переліком згідно з додатком 3.

Також суд зазначає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те територіальним органом - Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, якийутворений згідно зрозпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-рПро оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті.

Статтею 6 Закону №2344передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567(далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.14 ч.1).

Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Як слідує із матеріалів справи, з позиції відповідача допущене позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що останнім перевозився вантаж із перевищенням вагових норм від 5 до 10 % включно, що підтверджується талоном зважування № 1 від 02.06.2023. У вказаному талоні зважування вказана сума зважування 42220 кг.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначає Порядок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 вказаного Порядку під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У відповідності до пункту 18 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з п. 20-1 Порядку під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється:

1) вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота);

2) вимірювання відстаней між осями;

3) визначення одиночної вісі, здвоєних, строєних осей;

4) визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй);

5) визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу;

6) вимірювання навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі;

7) вимірювання загальної маси.

Пунктом 20-3 Поядку під час вимірювання габаритних параметрів, загальної маси, навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі враховуються вимоги опису до свідоцтва про затвердження типу засобу вимірювання, інструкції з експлуатації відповідного вагового обладнання та обов`язкові метрологічні вимоги, визначені законодавством параметрами, правилами, нормами та нормативами.

Згідно з пункто 21 Поярдку у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Пунктами 23-24 Порядку передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

У той же час, суд зазначає, що нездійснення своєчасної повірки вимірювального приладу ставить під сумнів технічну спроможність засобу вимірювальної техніки встановити саме об`єктивні дані відхилення ваги багатотонного вантажного автомобіля, з огляду на наступне.

Статтею 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.

Відповідно до міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1417-16#n13), встановлено, що прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь мають міжповірочний інтервал в 1 рік.

Таким чином, для приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь чітко встановлено міжповірочний інтервал, який становить 1 рік.

Суд погоджується з доводами позивача, що постанова Кабінету Міністрів України N 412 від 05 квітня 2022 року "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану", якою продовжений строк проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки до закінчення воєнного стану, не може змінювати нормативно встановлений міжповірочний інтервал, оскільки положення постанови Кабміну суперечать вимогам ч. 1 ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", якими передбачена періодична повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації.

У даному випадку постанова Кабміну N 412 не враховує особливостей роботи зважувального приладу, який здійснює фіксацію параметрів транспортних засобів, які рухаються по ньому. На думку суду, на період дії воєнного часу та протягом певного періоду після його закінчення може бути продовжений строк дії прав або обов`язків особи, проте пролонгація строку чергової повірки приладу в такий спосіб є неможливим, оскільки постанова Уряду не може продовжити строк його експлуатації. На користь цього висновку свідчить той факт, що постанова N 412 втратила чинність ще до закінчення воєнного стану - на підставі постанови Кабміну N 440 від 07.04.2023 року.

З огляду на це та враховуючи, що найбільша границя зважування становить 20 000 кг, достовірність зафіксованих габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у випадку непроходження зважувальним приладом чергової повірки, викликає обґрунтовані сумніви.

При цьому суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо посилань на п. 9 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, які затверджено наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 р. за № 1171/29301 згідно якого Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником, оскільки на момент здіснення габаритно-вагового контролю такий пункт у вказаних Вимогах був відсутній.

Порядок 879 так само як і Закон України «Про автомобільний транспорт» не містять формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Разом з тим, зазначена формула визначена у Постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України:

x факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);

х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр), зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР.

Форму вказаної постанови викладено у Додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (пункт 3 розділу II), яку затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 р. за № 1286/36908.

Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортного засобу отримується із врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає 2 % під час зважування у русі. Про те, що було здійснено зважування у русі підтверджує талон зважування № 1 від 02.06.2023, відповідно до якого швидкість становить 3 км/год.

Враховуючи дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою:

% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100 %

Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно натуральних одиницях (тонна або міліметр);

Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22. Правил дорожнього руху.

Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на х факт (під час розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр), у даному випадку 42220*2%=844,4.

Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу виглядає наступним чином: ((42 220-40 000 (42 220 * 2 %) / 40 000) * 100 % = 3,439 %.

У даному випадку суд застосовує аналогію закону та наголошує на тому, що у подібних правовідносинах формула перевищення відсотнків повинна розраховуватись виходячи із вказаної формули.

Таким чином, перевантаження становить не 5,55 %, як вказано відповідачем, а 3,439 %, за що абз. 14 ч. ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність не передбачає.

Досліджуючи обставини та підстави застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за постановою від 10 липня 2023 року № ПШ 009631 суд враховує таке.

У постанові від 10.07.2023 № ПШ 009631 вказано: допущено порушення вимог ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія посвідченням водія відповідної категорії.

У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з п.п.14,15 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53,56,57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Приписами п.п.20,21 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені вимоги до автомобільного перевізника, зокрема, автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Приписами ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень ч.2 ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний:

- мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

- перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

- дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт", на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті 02.06.2023 року № АР 027573.

В даному випадку сутність виявленого порушення полягає у тому, що під час проведення перевірки водій позивача не надав посвідчення водія.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, водій позивача пред`являв працівниками поліції посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Згідно з п. 17 вказаного Положення особи складають іспити, необхідні для одержання посвідчення водія, в територіальних сервісних центрах МВС незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Для одержання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії особа складає практичний іспит у будь-якому територіальному сервісному центрі МВС незалежно від того, в якому територіальному сервісному центрі МВС нею було складено теоретичний іспит, за умови наявності відомостей у Єдиному державному реєстрі МВС про успішне складення особою такого теоретичного іспиту, результати якого дійсні протягом одного року.

Пунктом 21 зазначеного Положення передбачено, що посвідчення водія видається після складення особою у територіальному сервісному центрі МВС іспитів, передбачених пунктом 18 цього Положення.

Відповідно до п. 23 вказаного Положення, інформація про видане посвідчення водія вноситься працівником територіального сервісного центру МВС до Єдиного державного реєстру МВС.

Наявність в матеріалах справи посвідчення водія ОСОБА_1 та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а також відеозапис з камери інспектора № 20230602105127MEDIA та № 20230602105128MEDIA свідчить про те, що перевізником ТОВ «ДІПХОЛЬЦ» забезпечено дотримання вимог щодо забезпечення водія необхідною документацією.

Отже, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, чого не було враховано відповідачем (притягнуто до відповідальності без встановлення всіх обставин справи) та без дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності (презумції невинуватості).

Отже, з огляду на встановлені обставини справи суд доходить висновку, що оспорювана постанова відповідача від 10.07.2023 № ПШ 009631 про застосування до ТОВ «ДІПХОЛЬЦ» адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду про скасування винесених відповідачем постанов від 10.07.2023 № ПШ 009631 та від 10.07.2023 № ПШ 009632, та відповідно, задоволення позовних вимог.

Частиною першоюстатті 9 КАС Українипередбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першоїстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, суд приходить до переконання про задоволення адміністративного позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, саме як з юридичної особисуб`єкта владних повноважень, яка здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи, в даному випадку Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст.72,77,90,94,139,241,245,246,250,255,291,295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПХОЛЬЦ" (вул. Бородінська, буд. 82, м. Запоріжжя, 69096) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул. Чубанова, 8, м. Запоріжжя, 69118) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 10.07.2023 № ПШ 009631 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПХОЛЬЦ».

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 10.07.2023 № ПШ 009632 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПХОЛЬЦ».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПХОЛЬЦ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорт понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.11.2023.

Суддя А.В. Сіпака