Рішення

від 17.11.2023 по справі 320/5932/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2023 року № 320/5932/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНА ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРНА ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» (далі також ТОВ «ГАРНА ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА», позивач) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00352290704 від 05 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 17 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняте податкове повідомлення-рішення є законним.

У судовому засіданні 25 жовтня 2023 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 04 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГАРНА ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2022 року, за результатами чого складено акт перевірки № 33660/26-15-07-04-03/37750107 від 31 жовтня 2022 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до:

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), за травень 2022 року на суму 2 412 308, 00 грн;

- відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за лютий 2022 року в сумі 2 562 434, 00 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, ґрунтуючись на висновках акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00352290704 від 05 грудня 2022 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що становить 2 412 308, 00 грн.

- № 00352250704 від 05 грудня 2022 року, яким виявлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування за лютий 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 2 562 434, 00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача № 00352290704 від 05 грудня 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

В межах здійснення господарської діяльності позивач, як покупець, уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «САТ-АГРО» ряд договорів поставки сільськогосподарської продукції, а саме:№ 30/07/21-ПШ/6 від 30 липня 2021 року; №05/08/21-ПШ/11 від 05 серпня 2021 року; № 10/08/21-ПШ/17 від 10 серпня 2021 року; №12/08/21-ПШ/20 від 12 серпня 2021 року; № 12/08/21-ПШ/21 від 12 серпня 2021 року; №31/08/21-ПШ/29 від 31 серпня 2021 року; № 31/08/21-ПШ/30 від 31 серпня 2021 року.

Відповідно до п. 2.3 таких Договорів поставка товару здійснюється за умовами EXW Зерновий склад ТОВ «АГРО-РЕГІОН Любар», з яким позивач має укладений договір зберігання № 01/07/21-1/М від 01 липня 2021 року. Елеватор відповідає за якісне та кількісне збереження продукції та відвантаження продукції на транспорт.

Згідно з п. 2.3 Договорів поставка вважається здійсненою та до покупця переходить право власності на товар в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Товару на зерновому складі згідно з п. 2.3 Договору.

Предметом поставки за такими договорами була пшениця 3, 4 класів.

Сплачені за вказаним зобов`язанням кошти були включені позивачем до свого податкового кредиту з податку на додану вартість (далі також ПДВ) за періоди, що перевірялись під час перевірки відповідачем.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: договорів та додатків до них, видаткових та податкових накладних, тристоронніх актів прийому-передачі товару, складських квитанцій, вантажно-митних декларацій, залізничних накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень та інструкцій, посвідчень про якість зерна, товарно-транспортних накладних.

Судом досліджено надані позивачем докази. Разом з тим, при вирішенні даної справи суд не може не взяти до уваги доводи контролюючого органу, що стосуються можливості контрагента позивача поставити на користь останнього кількість товару, визначену зазначеними вище договорами поставки до додатками до них. На думку суду, зазначене є не менш важливим при встановленні обставин реального характеру правовідносин з поставки товару, що мали місце між позивачем та ТОВ «САТ-АГРО», і має бути досліджене в сукупності з наданими позивачем копіями первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, видом діяльності ТОВ «САТ-АГРО» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур

Відповідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за III квартал 2021 року кількість працюючих на ТОВ «САТИРО» становила 12 осіб.

Інформація про основні засоби, запаси та інші активи платника ТОВ «САТ-АГРО» станом на 31 березня 2021 року, 30 червня 2021 року, 30 вересня 2021 року, 31 грудня 2021 року, 31 березня 2022 року, 30 червня 2022 року відсутня, фінансовий звіт за 2021 рік не подано.

Як зазначено відповідачем, що не було спростовано позивачем, згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «САТ-АГРО» в 2021 році: пшениці 3, 4 класу реалізовано в кількості 3 512 т придбано 23,84 т; пшениці спельти реалізовано в кількості 1046, 3 т, придбано в кількості 190 т.

Відповідно, наявні у справі відомості не підтверджуються придбання ТОВ «САТ-АГРО» у третіх осіб товару з метою його подальшого продажу на користь позивача.

Більше того, наведені вище обставини засвідчують значну різницю (в десятки разів) між придбаним ТОВ «САТ-АГРО» товаром та реалізованим, на користь останнього. Вказане додатково підтверджує обставини відсутності у ТОВ «САТ-АГРО» достатньої кількості пшениці 3, 4 класу для здійснення поставки позивачу.

Під час розгляду справи судом досліджено звіти ТОВ «САТ-АГРО» про посівні площі сільськогосподарських культур № 4-СГ, про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду № 29-СГ, про збирання врожаю сільськогосподарських культур № 37-СГ, що надані ТОВ «САТ-АГРО» до Державної служби статистики України.

Відповідно до інформації, наведеної у звітах 37-СГ, 29-СГ, станом на 31 жовтня 2021 року зібрано урожаю пшениці озимої 2857 т.

Згідно даних звітів 37-СГ, 29-СГ, посівна площа пшениці озимої ТОВ «САТ-АГРО» склала 447, 66 га.

Відповідно до даних інтернет-ресурсу agravery.com з посиланням на прес-службу Департаменту агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської ОДА (на території якої знаходяться земельні ділянки ТОВ «САТ-АГРО») середня врожайність пшениці в 2021 році склала 5,12 т./га. Відповідно, розрахована врожайність відображених посівних площ ТОВ «САТ-АГРО» складає 2 292, 01 т. (5,12 х 447,66 га.)

Згідно з інформацією Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «САТ-АГРО» придбано посівного матеріалу, а саме: пшениця 23,84 т. в березні 2021 року, придбання пшениці в 2020 році взагалі відсутнє.

Вказане вище свідчить про недостатність обсягів придбання зернових для засіву площ, інформація щодо яких подана ТОВ «САТ-АГРО» до Державної служби статистики України.

Інформація, наведена вище, не дозволяє підтвердити походження задокументованих обсягу реалізації товару (зернових) ТОВ «САТ-АГРО» в адресу позивача, про що свідчать дані звітів про врожайність, про посівні площі суб`єкта господарювання.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що під час розгляду справи судом в якості свідка було допитано керівника позивача ОСОБА_1 , яким наведені вище обставини спростовані не були.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується взаємовідносин ТОВ «ГАРНА ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» з ТОВ «САТ-АГРО» та які були проаналізовані у даному рішенні. А тому обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНА ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21 літера «А»; код ЄДРПОУ 37750107) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.