Рішення

від 20.11.2023 по справі 460/21134/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2023 року м. Рівне№460/21134/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доТериторіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (даліпозивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області (далівідповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно допостанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168;

зобов`язати здійснити нарахування та виплату відповідно до вимогпостанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168додаткової винагороди зрозрахунку 30000 грн., з 24.02.2022 року по 24 червня 2022 року (включно).

Позивач, який проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області, звернувся шляхом формування представником адвокатського запиту про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди з посиланням на те, що виплата додаткової винагороди у порядкупостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»здійснюється на підставі наказів командирів (начальників); для видання наказів про виплату додаткової винагороди необхідна наявність у затвердженому кошторисі коштів; у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі на 2022 рік та у відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим фінансовий ресурс за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату. Позивач вказує, що допущена відповідачем бездіяльність щодо не нарахування та невиплатидодаткової винагороди є протиправною, в силу норм чинного законодавства. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву:

У затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі на 2022 рік та у відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди не передбачалися та не затверджувалися. Не заперечується обов`язок відповідних державних органів щодо реалізаціїпостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», однак наявна необхідність дотримання порядку її застосування, зокрема, щодо питання наявності відповідних кошторисних призначень, фінансуваннянаявності бюджетних асигнувань. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Пояснення третьої особиДержавної судової адміністрації України:

Питання виплати співробітникам ССО додаткової винагороди відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету, оскільки видатки на зазначені цілі для ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, не збільшені. ДСА України своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.

Пояснення третьої особиСлужби судової охорони:

Для видання наказів про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. У затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі на 2022 рік та у відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди не передбачалися та не затверджувалися. Тому посилання позивача на протиправність дій Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою суду від 22.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 16.12.2022 провадження у справі зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22).

Ухвалою суду від 19.10.2023 провадження у справі поновлене.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертоїстатті 229 КАС України.

Відповідно до частини першоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

З 15.06.2020 року, ОСОБА_1 проходив службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області на посаді командира підроділу особистої безпеки суддів.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області від 22.06.2022 року №257 о/с позивача звільнено зі служби, з 24.06.2022 року.

Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області на рапорт позивача повідомило позивача про те, що виплата додаткової винагороди у порядкупостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»здійснюється на підставі наказів командирів (начальників); для видання наказів про виплату додаткової винагороди необхідна наявність у затвердженому кошторисі коштів; у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі на 2022 рік та у відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим фінансовий ресурс за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваної бездіяльності, на відповідність вимогам частини другоїстатті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, єЗакон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII(даліЗакон №1402-VIII).

Стаття 161 Закону №1402-VIII:

«Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.

Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.

Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.

Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України.

Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України».

Стаття 165 Закону №1402-VIII:

«Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбаченихЗаконом України«Про Національну поліцію»для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони».

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», відповідно дочастини другоїстатті 165 Закону №1402-VIII, затверджені:

схема посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади;

тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони;

схема тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони;

схема тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони;

розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.

Наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (даліПорядок №384).

Пункти 4-7 Розділу I Порядку №384:

«Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 2 4) премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги».

Пункти 8, 10 Розділу I Порядку №384:

«Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення».

Пункт 14 Розділу I Порядку №384:

«При виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата».

Кабінетом Міністрів України прийнятапостанова від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»(даліПостанова №168).

Пункт 1 Постанови №168:

«Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».

Пункт 5 Постанови №168:

«Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793(даліПостанова №793) внесені зміни до Постанови №168, зокрема:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цієюпостановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (даліПорядок №396).

Пункт 3 Порядку №396:

«Додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком».

Пункт 7 Порядку №396:

«Додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривеньспівробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривеньіншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривеньспівробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».

Пункт 4 Порядку №396:

«Виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби».

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Зазначені вище норми свідчать про те, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

У первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених Постановою №793, розмір додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

У Постановах №168 та №793 передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць, за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено у пункті 14 Порядку №384.

Зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції, а тому норми Постанови №793 також підлягають до застосування.

Указане підтверджується:

пунктом 11 розділу І Порядку №384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад встановлені чинним законодавством строки;

пунктом 14 розділу І указаного Порядку №384, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата;

пунктом 8 Порядку №396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадкахшести років; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров`юза місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю, а у разі лікуванняза весь час відсутності на службі у зв`язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров`я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полонз дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.

При цьому, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другоїстатті 165 Закону №1402-VIIIрозмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 Постанови №289 ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Пунктом 21 Постанови №168 (у редакції від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цієюпостановою.

Визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

Відмова у виплаті позивачу додаткової винагороди, як однієї зі складових його грошового забезпечення, з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 щодо застосування Постанови №168 у зв`язку з положеннями статей43і58 Конституції України, статей161,165 Закону №1402-VIII, нормами Порядку №384 і Порядку №396, належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року (постанова від 21.09.2023).

За приписамистатті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної бездіяльності у порядкустатті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом застосуванням належного способу захистувизнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн щомісячно відповідно до Постанови №168, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 23 частини першоїстатті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі №260/3564/22, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.

Враховуючи попередній висновок суду про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн відповідно до Постанови №168, похідна позовна вимога підлягає до задоволення із застосуванням належного механізмузобов`язання відповідача нарахувати і виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року, до зміни законодавства.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій/бездіяльності у спірних відносинах, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другоїстатті 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесених згідно ізЗаконом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другустатті 233 КЗпП Українивикладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022року КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першоїстатті 233 КЗпП Українив редакціїЗакону України від 01.07.2022 №2352-IXтільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормоюзаконучинності.

Однак приписами частин третьої і п`ятоїстатті 122 КАС Українипередбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про те, якою нормоюзаконуслід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьомастаті 43 Конституції України).

Частиною першоюстатті 24 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

УРішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд Українизазначив, що гарантованаКонституцією Українирівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положеннястатті 233 КЗпП Українив частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятоюстатті 122 КАС України.

Однак, 19.07.2022 набрав чинностіЗакон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і другастатті 233 КЗпП Українидіють у новій редакції.

Відповідно достатті 233 КЗпП України(в редакціїЗакону № 2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог частини п`ятоїстатті 242 КАС України.

Варто зауважити, що відповідно до пункту першогоглави XIX "Прикінцевих положень" КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236"дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини першоїстатті 233 КЗППзакінчився 01.10.2023 (останній день строку звернення до суду).

Наведене дає суду підстави для висновку, що до 19 липня 2022 року строк звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку, оскільки звернувся до суду 14.07.2022 року, тобто в межах тримісячного строку.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядкустатті 139 КАС Українине підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 992 грн 40 коп відповідно до квитанції, може бути повернута позивачу за його заявою.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбаченаПостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 24.06.2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка передбаченаПостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року«Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень), щомісячно за період з 24.02.2022 року по 24.06.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області (вул. Симона Петлюри, буд. 10,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43162140)

Суддя Д.Є. Махаринець