Постанова

від 15.11.2023 по справі 380/6538/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Братичак У.В.

15 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6538/23 пров. № А/857/18112/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Гранат В.В.

представника апелянта:Клекоцюка Р.Є.

представника позивача:Мельника С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/6538/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛЕР» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛЕР» (надалі ТзОВ «ВЕЛЛЕР» ) звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205030/2023/000061/2 від 01.03.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000142.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги 15.11.2023р. по території України в 12 год 06 хв. у зв`язку із вильотом МіГ -31К, розгляд справи в 12:30 не розпочався.

Після оголошення відбою в 14год. 18 хв. апеляційний суд розпочв розгляд справи.

Представник апелянта, Клекоцюк Р.Є. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Представник позивача, Мельник С.І. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2023р. ТзОВ ВЕЛЛЕР (Дистриб`ютор) та компанія URSA Polska Sp. Z o.o. (Постачальник) уклали Дистриб`юторську угоду.

Параграфом 1 вказаної угоди передбачено принципи довгострокового співробітництва між Сторонами для цілей продажу та просування Дистриб`ютором виробів з скловати та інших Товарів URSA. Постачальник надає Дистриб`ютору та Дистриб`ютор приймає від Постачальника невиключні права на розповсюдження Продукції на території України.

В п.5 параграфу 6 Дистриб`юторської угоди визначено, що товар доставляється Постачальником на умовах, описаних в Інкотермс 2020 FCA.

п.п. 1, 2 параграфу 9 Дистриб`юторської угоди передбачено, що Постачальник погоджується продати Дистриб`ютору і Дистриб`ютор зобов`язується купувати у Постачальника Товар за цінами, встановленими в Додаток №1. Ціни в Прайс-листі є чистими цінами.

Ціни на Товари, наведені в підтвердженні замовлення Постачальника, виражені в євро, ІНКОТЕРМС 2020 FCA Постачальник у Домброва Гурніча - Зубковіце, Польща.

Згідно п.п. 5, 6 параграфу 9 Дистриб`юторської угоди, будь-які та всі платежі Постачальнику повинні здійснюватися Дистриб?ютором у банк Постачальника на рахунок, зазначений у рахунку-фактурі, виставленому Постачальником, у строк, зазначений на виставленому рахунку-фактурі. Датою оплати Дистриб?ютором буде дата, зарахування коштів на рахунок Постачальника.

У разі затримки платежу Постачальник матиме право стягувати законні відсотки відповідно до § 2.4.

Додатком 1 Прайс-лист URSA для України від 26.01.2023р. до Дистриб`юторської угоди від 26.01.2023р. та Специфікації Appendix 1: Products and Price List of URSA for UA Price list of glass wool products of URSA Polska for Veller LLC від 01.01.2023р. Сторони погодили номенклатуру, кількість (22 піддони) та наступні чисті закупівельні ціни на вироби зі скловати URSA Polska дійсні з 26.01.2023р. - 31.03.2023р., які становлять:

- DF39: артикул - 2094106, опис товару - DF39 SILVER 50/1250/7000/2/30 MPS - 0,76 євро/м2 (15,13 євро/м3); артикул - 2094110, опис товару - DF39 SILVER 50/1250/7000/2/30 MPS - 1,47 євро/м2 (14.69 євро/м3); артикул - 2094113, опис товару - DF39 SILVER 150/1250/4800/1/30 MPS - 2,13 євро/м2 (14,17 євро/м3);

- DF45: артикул - 2091516, опис товару - URSA DF45 50/1250/7000/2/30 MPS - 0,66 євро/м2 (13,17 євро/м3); артикул - 2091517, опис товару - URSA DF45 100/1250/7000/1/30 MPS - 1,28 євро/м2 (12,78 євро/м3); артикул - 2091518, опис товару - URSA DF45 150/1250/5000/1/30 MPS - 1,85 євро/м2 (12,33 євро/м3).

24.02.2023р. Постачальник виставив рахунок-проформу №8302215543 від 23.02.2023р. (номенклатура: URSA DF45 150/1250/7000/2/30 MPS на суму 7605,68 євро. (13,17 євро/м3).

24.02.2023р. ТзОВ ВЕЛЛЕР здійснив передоплату замовленої продукції, передбаченої Додатком 1 Прайс-листа URSA для України від 26.01.2023р. до договору від 26.01.202р. в розмірі 6914,26 євро згідно платіжного доручення №2.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) №8309969072 від 27.02.2023р. загальна вартість замовленої продукції становить 7605,68 євро, (13,17 євро/м3), що підтверджується номенклатурою URSA DF45 150/1250/7000/2/30 MPS.

28.02.2023р. з метою митного оформлення товару, позивач через уповноваженого декларанта подав до Волинської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №23UA205030002985U1.

Митну вартість товару, що імпортується декларантом визначено за основним методом (за ціною зовнішньоекономічного контракту.

Митний орган надіслав ТзОВ ВЕЛЛЕР повідомлення про надання додаткових документів з метою правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення з покликанням на розбіжності у поданих документах по МД№23UA205030002985U1.

На вимогу митного органу декларант надіслав електронну митну декларацію №23UA205030003063U2 з підтверджуючими додатковими документами.

01.03.2023р. за результатами поданих документів та пояснень Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000061/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000142.

Із змісту п.33 вищевказаного рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: - Платіжне доручення від 24.02.2023р. №2 на суму 6914,26 євро, що суперечить фактурній вартості 7605,68 євро; - Експертний висновок від 15.02.2023р. №19-09/121 стосується рахунку-фактури від 13.02.2023р. №8309968807, що суперечить реквізитам рахунку від 27.02.2023р. №8309969072. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що декларант заявив митну вартість самостійно.

Крім того, митний орган в оспорюваному рішенні зазначив, що декларант подав не весь перелік запитуваних документів, а також рахунок-проформа від 07.02.2023р. №8302215539 видана на суму - 8305,65 євро, що не відповідає фактурній вартості - 7605,68 євро. Декларант до митного оформлення подав заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів від 28.02.2023р. №б/н. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно ст.64 Митного кодексу України. Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 на рівні 1,79 євро/кг. за МД №UA305090/2023/236 від 01.02.2023.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.49 МК України видно, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 19.02.2019р. у справі №814/1888/16 та від 19.03.2021 р. у справі №820/5525/16.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією №23UA205030002985U1 позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог ч.1,ч.2 ст.53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Із змісту самого рішення видно, що позивач подав митному органу на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації від 28.02.2023р. №23UA205030002985U1 такі документи: пакувальний лист (Packing list) №8711245352 від 27.02.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) №8302215543 від 23.02.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №8309969072 від 27.02.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 27.02.2023; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AT0042663 від 27.02.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 24.02.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 27.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №1 від 26.01.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів б/н від 26.01.2023; Договір про надання послуг митного брокера №232 від 24.02.2023; Договір (контракт) про перевезення №24-02/2023 від 24.02.2023; Інші некласифіковані документи Технічні характеристики від 28.02.2023; Копія митної декларації країни відправлення №23PL331020E0191741 від 27.02.2023.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта нате, що ТзОВ «ВЕЛЛЕР» додаткового до митного органу подав експертний висновок №919-09/121 від 15.02.2023, прайс б/н від 15.02.2023, витяг з сайту eximbud.com від 28.02.2023, прибуткову накладну №TзО-000126 від 13.02.2023, видаткову накладну №ТзО-000160 від 24.02.2023, витяг з сайту siltumizolacija.lv від 28.02.2023, проформу №8302215539 від 07.02.2023, платіжне доручення №1 від 09.02.2023, підтвердження вивозу товару 23IE599-605747 від 28.02.2023, рахунок на транспортні послуги №3 від 27.02.2023.

При цьому, зі змісту оспорюваного рішення не зрозуміло в чому конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п. 2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Щодо доводів апелянта, про те, що під час митного оформлення контролюючим органом встановлено розбіжності щодо вартості товару, колегія суддів зазначає про таке.

Як видно із оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, митний орган в обґрунтування розбіжностей, у долучених позивачем до митної декларації документах, зазначає, наступне:

- платіжне доручення від 24.02.2023р. №2 на суму 6914,26 євро, що суперечить фактурній вартості 7605,68 євро;

- експертний висновок від 15.02.23р. №19-09/121 стосується рахунку-фактури від 13.02.2023р. №8309968807, що суперечить реквізитам рахунку від 27.02.2023р. №8309969072;

- рахунок-проформа від 07.02.2023р. №8302215539 видано на суму - 8305,65 євро, що не відповідає фактурній вартості - 7605,68 євро.

Стосовно доводів апелянта, що платіжне доручення від 24.02.2023р. №2 на суму 6914,26 євро суперечить фактурній вартості товару 7605,68 євро, не впливає на рівень заявленої митної вартості оцінюваних товарів у розумінні ч.5 ст.58 МКУ, відповідно до якої ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вказана сума сплачена позивачем в якості передоплати, тоді як згідно п.6 параграфу 9 Дистриб`юторської угоди, у разі затримки платежу Постачальник матиме право стягувати законні відсотки відповідно до § 2.4.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що визначати умови оплати належить лише сторонам. ч.3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Законодавством не надано право митним органам встановлювати умови, на яких повинна здійснюватися оплата по укладеному договору між суб`єктами господарювання. Умова оплати по договору жодним чином не стосуються задекларованої ціни товару (митної вартості) та інших її складових.

Стосовно доводів апелянта на невідповідності експертного висновку партії товару, колегія суддів зазначає, що такий в силу вимог ст.53 не є основним документом, що підтверджує митну вартість товару. Водночас, вказаний висновок наданий вже на вимогу відповідача та ідентифікував аналогічний товар за номенклатурою URSA DF 45 50/1250/7000/2/30 MPS, що є ідентичним товару згідно поданої декларантом МД №23UA205030002985U1.

Стосовно доводів апелянта про те, що рахунок-проформа від 07.02.2023р. №8302215539 видано на суму - 8305,65 євро, що не відповідає фактурній вартості - 7605,68 євро, колегія суддів зауважує, що такий надано додаткового на вимогу митного органу та ідентифікував попередню партію товару, що постачалася позивачу.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що задекларована позивачем митна вартість товару співпадає з рахунком-проформою №8302215543 від 23.02.2023р. (номенклатура: URSA DF45 150/1250/7000/2/30 MPS на суму 7605,68 євро (13,17 євро/м3), рахунком-фактурою (інвойсом) №8309969072 від 27.02.2023 (номенклатура: URSA DF45 150/1250/7000/2/30 MPS на суму 7605,68 євро, (13,17 євро/м3) та митною декларацією країни відправлення №23PL331020E0191741 від 27.02.2023р, що первинно надавав декларант митному органу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.08.2023р. у справі №810/693/17, згідно якою відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи апелянта викладені у відзиві на позовну заяву тотожні доводам апеляційної скарги, про те, що під час опрацювання поданих позивачем до митного контролю документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару за МД №UA205030/2023/002985 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР.

Отже, апеляційний суд, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані розбіжності, на які вказав апелянт, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивач використав відомості, які повністю підтверджені документально.

п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

ч.3 ст.53 МК України, визначено, що у разі якщо документ, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митого органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документ: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються ш умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку колегія суддів зазначає, що відповідач не має право приймати рішення про коригування митної вартості ґрунтуючись на документах, які не надавались декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свою рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 804/1 1813/13-а, від 11 лютого 2021 року у справі №826/8228/16.

Таким чином, для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №23UA205030002985U1 від 23.02.2023р. позивач подав всі необхідні документи, які з врахуванням ст. 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та числові складові митної декларації.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/6538/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20.11.2023р.