Постанова

від 20.11.2023 по справі 527/643/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/643/20 Номер провадження 22-ц/814/1988/23Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Чемерис А.К.

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача адвокат Захаров О.Ю.

переглянув у судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами Полтавської обласної прокуратури та представника ОСОБА_2 адвоката Захарова Олексія Юрійовича

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2022 року, ухвалене суддею Павлійчук А.В., повний текст рішення складено - 08 серпня 2022 року

у справі за позовом Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Глобинської міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок, стягнення шкоди за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2020 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Глобинської міської ради Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок, стягнення шкоди за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, в якому просив суд розірвати договори оренди земельних ділянок від 06.03.2014 року, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок: площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:006022:0002, площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009,площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, дата державної реєстрації права 12.03.2014 року; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди усіх вище вказаних земельних ділянок, просив зобов`язати ОСОБА_2 повернути всі вказані земельні ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області шляхом підписання акту приймання передачі земельних ділянок. Крім того, стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, у розмірі 75324,77 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 36141,28 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідними наказамиГоловного управлінняДержземагенства уПолтавській областівід 27.02.2014року надано ОСОБА_2 п`ять земельнихділянок,цільове призначенняяких для сінокосіннята випасанняхудоби,в довгостроковуоренду строком49років ізземель сільськогосподарськогопризначення,що розташованіз підведеноїсторони с.Іванове СелищеІвановоселищенської сільськоїради Глобинськогорайону Полтавськоїобласті.На підставівказаних наказів06.03.2014року міжГоловним управліннямДержземагенства уПолтавській областіта ОСОБА_2 укладені договориоренди земельнихділянок,згідно умовяких земельнаділянка повиннавикористовуватися орендаремвиключно зацільовим призначенням,орендар зобов`язанийвикористовувати встановленіобмеження вобсязі,передбаченому закономабо договором.Проте,в порушеннявимог земельногозаконодавства таумов відповідногодоговору ОСОБА_2 земельні ділянки площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, призначені для сінокосіння та випасання худоби, використовував для вирощування сільськогосподарських культур, тобто не за цільовим призначенням з відступленням від проекту землеустрою. Земельна ділянка площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:006022:0002 представлена сіножаттями з переважанням лучно-болотної рослинності, ознаки розорення відсутні. Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актами обстеження земельних ділянок встановлено, що на момент проведення відповідної перевірки/обстеження земельні ділянки використовувались під посів сільськогосподарської культури (виявлено залишки урожаю кукурудзи) на більшій частині площі кожної з п`яти земельних ділянок за виключенням заболочених та порослих очеретом угідь. Зазначає, що нецільовим використанням земельних ділянок, призначених для сінокосіння та випасання худоби, ОСОБА_2 заподіює шкоду орному шару землі та уникає сплати орендної плати як за рілля, що значно перевищує орендну плату за землю пасовищ. Крім того вважає, що ОСОБА_2 невиконав умови п. 18, п. 32 договорів оренди землі від 06.03.2014 року, відповідно до яких він був зобов`язаний розробити технічну документацію із нормативно - грошової оцінки земельної ділянки та в подальшому подати орендодавцю витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати. Використання земельної ділянки як основного національного багатства з порушенням цільового призначення та умов використання земель не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин. Правонаступник органу, який здійснював державну політику щодо розпорядження земельних ділянок за межами населених пунктів та який є стороною договорів оренди, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також наступний власник земельної ділянки як комунальної власності Глобинська міська рада (Івановоселищенська сільська рада) функцій по захисту порушених прав держави та суспільного інтересу не виконує, що є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2022 року позовну заяву Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Глобинської міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок, стягнення шкоди за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 06.03.2014 року, площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4946741.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 7,0038 га, у тому числі сіножатей - 7,0038 га, кадастровий помер 5320683600:00:023:0008, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4946741.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку кадастровий номер 5320683600:00:023:0008, загальною площею 7,0038 га, нормативною грошовою оцінкою 33 554,33 грн., у тому числі сіножатей 7,0038 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, до Глобинської міської ради шляхом підписання акту приймання - передачі земельної ділянки.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 06.03.2014 року, площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4941345.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки, загальною площею 32,3006 га, у тому числі сіножатей - 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4941345.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001, загальною площею 32,3006 га, нормативною грошовою 241 671,18 грн., у тому числі сіножатей - 32,3006 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселиіценської сільської ради Глобинського району Полтавської області, до Глобинської міської ради шляхом підписання акту приймання - передачі земельної ділянки.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 06.03.2014 року, площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4942727.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки, загальною площею 27,8958 га, у тому числі сіножатей - 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4942727.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009, загальною площею 27,8958 га, нормативною грошовою оцінкою 205 213,98 грн., у тому числі сіножатей - 27,8958 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, до Глобинської міської ради шляхом підписання акту приймання - передачі земельної ділянки.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 06.03.2014 року, площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4942955.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки, загальною площею 18,4958 га, у тому числі сіножатей - 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 4942955.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, загальною площею 18,4958 га, нормативною грошовою оцінкою 104 299,06 грн., у тому числі сіножатей - 18,4958 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Івановоселиіценської сільської ради Глобинського району Полтавської області, до Глобинської міської ради шляхом підписання акту приймання - передачі земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області шкоду, завдану внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням у розмірі 68 015,75 грн.

В задоволені інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 27 230,48 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що своїми діями орендар порушив умови договору, самостійно змінивши вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення. Враховуючи положення пп. 38 договору, де сторони узгодили, що дія договору припиняється у разі невиконання орендарем умов пунктів 18 та 32 договору, у тому числі припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, договори оренди землі від 06.03.2014 року підлягають достроковому розірванню. Водночас, суд не прийняв до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 03.12.2019 року №1143-ДК/1407/Ап/09/01/-19, оскільки цей документ складався не на підставі безпосереднього обстеження усіх земельних ділянок, а виключно на підставі листа Іваноселищенського сільського голови Приходька М.В. від 03.12.2019 року №426 про те, що більшість зазначених земельних ділянок розорані, тому, в частині позовних вимог відносно земельної ділянки, кадастровий номер 5320683600:006022:0002, відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Захаров О.Ю., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично усі 5 земельних ділянок ОСОБА_2 використовувалися для здійснення сільськогосподарської діяльності, тобто за призначенням. Звертає увагу, що ст. 19 ЗК України передбачені категорії земель в Україні і ОСОБА_2 земельні ділянки використовувалися в межах визначеної категорії землі сільськогосподарського призначення. Крім того зазначає, що з рішення суду неможливо встановити, на підставі чого судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області шкоди, завданої нецільовим використанням земельних ділянок у розмірі 68015,75 грн. Вважає, що ні з рішення суду, а ні з позовної заяви та доданих до неї матеріалів неможливо встановити, на підставі чого визначено саме такий розмір шкоди, а судом при ухваленні рішення не враховано того факту, що в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.12.2019 року не зазначено, яка саме площа земельних ділянок на момент проведення перевірки була засіяна сільськогосподарськими культурами.

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Захарова О.Ю. Полтавська обласна прокуратура просить залишити її без задоволення.

В апеляційній скарзі прокуратура Полтавської області, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало два самостійних порушення відповідачем вимог земельного законодавства та умов договорів оренди землі, а саме використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та невиконання ним умов п. 18, п. 32 договорів оренди землі від 06.03.2014 року, відповідно до яких останній зобов`язаний за власний рахунок протягом шести місяців розробити технічну документацію із нормативно- грошової оцінки земельної ділянки та в подальшому подати орендодавцю витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати. Зазначає, що кожне із зазначених порушень відповідачем вимог закону та умов договорів оренди землі є самостійною підставою для розірвання договорів оренди землі та стосується кожної із 5 орендованих земельних ділянок. Вважає, що прокурором під час судового розгляду справи у суді першої інстанції доказами, які є належними та допустимими як окремо так і у їх сукупності достатніми для повного задоволення вимог, доведено порушення відповідачем вимог земельного законодавства та умов договорів оренди землі, однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора.

У відзиві на апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури позивач ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що наказами Головного управління Держземагентсва у Полтавській області від 27.02.2014 року №ПЛ/5320683600:00:022/00001285,№ПЛ/5320683600:00:023/00001281, №ПЛ/5320683600:00:022/00001290,№ПЛ/5320683600:00:023/00001284, №ПЛ/5320683600:00:023/00001295 «Про надання земельної ділянки в оренду» надано ОСОБА_2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:006022:0002; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011 сіножатей для сінокосіння та випасання худоби в довгострокову оренду терміном на 49 років, розташовані з підведеної сторони с. Іванове Селище Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області (т.1 а.с. 52-56).

На підставі зазначених наказів 06.03.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2 укладені договори оренди землі, предметом яких є земельні ділянки з кадастровими номерами 5320683600:00:023:0008, 5320683600:00:022:0001, 5320683600:006022:0002, 5320683600:00:023:0009, 5320683600:00:023:0011 (т.1 а.с. 57-86).

Вказані договори зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.03.2014 року, номери запису про інше речове право 4941345, 4946445, 4946741, 4942727, 4942955 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 11542913, 11554874, 11555564, 11546093, 11546945 ( т. 1 а. с. 25-39).

Пунктом 14 договорів оренди землі від 06.03.2014 року визначено, що відповідна земельна ділянка передається для сінокосіння та випасання худоби.

Пунктом 16 вказаного договору визначено умови збереження стану об`єкту оренди, а саме: використання земельної ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 18 договору передбачено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.

Окрім цього, згідно пункту 33 договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись вимог земельного законодавства.

На виконання наказу Головного управління від 09.08.2018 року №629-ДК державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Шутько П.М. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності щодо земельних ділянок площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:006022:0002; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011, які розташовані на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, про що 10.08.2018 року складено акти обстеження земельних ділянок №629-ДК/0623/АО/10/01/-18, №629-ДК/0624/АО/10/01/-18, №629-ДК/0625/АО/10/01/-18, №629-ДК/0626/АО/10/01/-18, №629-ДК/0627/АО/10/01/-18 (т.1 а.с. 107-122).

Встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009 для сінокосіння і випасання худоби, розташовані за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, використовується не за цільовим призначенням.

На момент перевірки виявлено, що на вказаних земельних ділянках проведено обробіток ґрунту механічним способом та виявлено посів сільськогосподарської культури - кукурудзи.

Земельна ділянка площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:006022:0002, що розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району представлена сіножатями з переважанням лучно болотної рослинності. Ознаки розорення відсутні.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру вищевказані земельні ділянки перебувають у користуванні ОСОБА_2 згідно договорів оренди, державна реєстрація права 12.03.2014 року.

З врахуванням викладеного, за результатами розгляду справи по суті позовних вимог судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009 для сінокосіння і випасання худоби, розташовані за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, орендовані ОСОБА_2 , оброблені механічним способом та засіяні сільськогосподарською культурою - кукурудзою.

За таких обставин, суд першої інстанції визнав, що своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання вказаних земельних ділянок в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, у той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належить до компетенції спеціальних органів.

Обставини використання відповідачем земельних ділянок саме для вирощування сільськогосподарських культур, а не для сінокосіння і випасання худоби, підтверджуються актами обстеження земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №629-ДК/0623/АО/10/01/-18, №629-ДК/0624/АО/10/01/-18, №629-ДК/0626/АО/10/01/-18, №629-ДК/0627/АО/10/01/-18 (т.1 а.с. 107-118).

Відтак, суд першої інстанції визнав, що наявні обставини свідчать про самовільну зміну відповідачем виду використання спірних земельних ділянок із пасовища на рілля.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель», використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, щодо розорювання сіножатей, пасовищ.

Пунктом 14 договору оренди землі від 06.03.2014 року визначено, що земельна ділянка передається для сінокосіння та випасання худоби.

Пунктом 16 вказаного договору визначено умови збереження стану об`єкту оренди, а саме, використання земельної ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 18 договору передбачено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.

Можливість розірвання договору оренди в односторонньому порядку передбачена і умовами договорів оренди землі від 06.03.2014 (пункти 37-39).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив зміну виду цільового використання земельної ділянки (пасовища), що є порушенням вимог ст.ст. 20, 31, 33-37 Земельного кодексу України, тобто своїми діями орендар порушив умови договору, самостійно змінивши вид цільового використання земельної ділянки з межах категорії земель сільськогосподарського призначення

Враховуючи положення пп. 38 договору, де сторони узгодили, що дія договору припиняється у разі невиконання орендарем умов пунктів 18 та 32 договору, у тому числі припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, договори оренди землі від 06.03.2014 року підлягають достроковому розірванню.

При цьому, судом першої інстанції врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №904/1054/19.

Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 03.12.2019 року №1143-ДК/1407/Ап/09/01/-19, оскільки цей документ складався не на підставі безпосереднього обстеження всіх перелічених земельних ділянок, а виключно на підставі листа Іваноселищенського сільського голови Приходька М.В. від 03.12.2019 року №426 про те, що більшість зазначених земельних ділянок розорана.

Тому, в частині позовних вимог відносно земельної ділянки кадастровий номер 5320683600:006022:0002 судом першої інстанції відмовлено за недоведеністю

Суд першої інстанції визнав, що ефективним способом захисту порушених прав у даному випадку є також припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди громадянина ОСОБА_2 на земельні ділянки з площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009 для сінокосіння і випасання худоби, розташовані за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовними вимогами у даній справі, то суд першої інстанції зазначив, що земельні ділянки площею 7,0038 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0008; площею 18,4958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0011; площею 32,3006 га, кадастровий номер 5320683600:00:022:0001; площею 27,8958 га, кадастровий номер 5320683600:00:023:0009 на момент укладення договорів оренди відносилися до земель державної форми власності.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції визнав, що у даній справі прокурор звертається за захистом інтересів держави саме в особі розпорядника спірних земельних ділянок - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області як розпорядник земельної ділянки комунальної форми власності наділено правами власника, а отже, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», Цивільного кодексу України має повноваження самостійно вживати заходи до усунення виявлених порушень у тому числі і в судовому порядку.

Листом 26.12.2019 року №10-16-0.46-459/90-19 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомляло Кобеляцьку місцеву прокуратуру Полтавської області про порушення, з метою представництва інтересів держави в суді щодо повернення земельних ділянок, які використовуються з порушенням вимог земельного законодавства.

При цьому, судом першої інстанції враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18, згідно яких прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює своїх повноважень, та у постанові від 15.10.2019 року справа №903/129/18, згідно якої сам факт не звернення до суду з позовом свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом власних повноважень.

Статтею 14 Конституції України, встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У даному випадку, з огляду на характер спірних правовідносин, наявність протиправної поведінки громадянина ОСОБА_2 , суд першої інстанції визнав, що не вбачається невідповідності заходу втручання держави в його право користування землею критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Зважаючи на наявність порушень вимог чинного законодавства та порушення інтересів держави, які не повинні залишитись не захищеними, зазначене є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Глобинської міської ради.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що шкода заподіяна відповідачем внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у добровільному порядку не відшкодована, у зв`язку з чим підлягає стягненню в судовому порядку.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме використання орендованої земельної ділянки не за передбаченим договором видом цільового призначення, була заподіяна шкода, яка у добровільному порядку не відшкодована, у зв`язку з чим вона підлягає стягненню на користь Глобинської міської ради.

Оскільки судом першої інстанції встановлено і підтверджено використання земельних ділянок не за цільовим призначенням на загальний розмір 85,696 га, а до позову доданий розрахунок шкоди на загальну площу 94,7985 га згідно «Методики визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 , суд першої інстанції визнав за необхідне перерахувати розмір шкоди виходячи із розміру 85,696 га, яка буде складати 68 015,75 грн., оскільки, як встановлено, одна земельна ділянка не була розорена і засіяна.

Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із положеннями ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельноїділянки.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

В силу ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (що були чинні на момент укладення договорів оренди землі та ухвалення рішення суду), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Як визначено ст. 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач ОСОБА_2 був зобов`язаний використовувати земельні ділянки виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору.

Згідно матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 використовуються земельніділянки зкадастровими номерами5320683600:00:023:0008,5320683600:00:022:0001,5320683600:00:023:0009та 5320683600:00:023:0011як рілля (факт засівання земельних ділянок кукурудзою у вказаному періоді не заперечується учасниками процесу), тобто, без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що ОСОБА_2 використовував орендовані земельні ділянки не за цільовим призначенням, тобто, замість сінокосіння та випасання худоби вирощував на них кукурудзу, чим істотно порушив умови відповідних договорів оренди, укладених 06.03.2014 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову прокурора про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровиминомерами 5320683600:00:023:0008,5320683600:00:022:0001,5320683600:00:023:0009та 5320683600:00:023:0011 з поверненням земельної ділянки у розпорядження орендодавця - держави.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 року у справі №473/4413/17, від 12.12.2019 року у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 року у справі №482/2288/18 та від 25.05.2022 року у справі № 922/1135/21.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Захарова О.Ю. щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються змістом відповідного договору оренди, матеріалами справи, які містять докази нецільового використання відповідачем спірних земельних ділянок та фактично зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі №355/385/17 міститься правовий висновок про те, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту 39 відповідного договору оренди землі дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 40 відповідного договору оренди землі, розірвання договору оренди в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: невиплата орендної плати в повному обсязі до 1 лютого поточного року за попередній рік оренди; нецінове використання землі.

Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки: підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

З огляду на зміст припису абзацу першого частини другої статті 651 Цивільного кодексу України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ОСОБА_2 обов`язків, передбачених статтею 25 Закону «Про оренду землі», умовами договорів оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до сіножатей, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання відповідної земельної ділянки, виходячи з предмета та підстав позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договорів оренди землі та зобов`язання ОСОБА_2 повернути 4 земельні ділянки власнику в особі Глобинської міської ради.

Крім того, за результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, повернення земельної ділянки площею 9,1025 га, кадастровий номер 5320683600:006022:0002, стягнення шкоди за її використання не за цільовим призначенням, оскільки згідно матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району, представлена сіножатями з переважанням лучно болотної рослинності. Ознаки розорення відсутні, тобто, відсутнє порушення п. 18 договору оренди землі.

Крім того, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що, використовуючи спірні земельні ділянки (з кадастровими номерами 5320683600:00:023:0008, 5320683600:00:022:0001, 5320683600:00:023:0009 та 5320683600:00:023:0011), які належать до сіножатей, для вирощування сільськогосподарських культур, а не сінокосіння, ОСОБА_2 порушує інтереси Глобинської територіальної громади в отриманні справедливої та такої, що відповідає вимогам законодавства, орендної плати.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Захарова О.Ю. про те, що судом не встановлено площу відповідної земельної ділянки, яка була засіяна сільськогосподарськими культурами, тому розрахунок завданих збитків не відповідає дійсності, то ці доводи не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки розрахунок збитків проведено з врахуванням площі відповідної земельної ділянки, що перебувала в оренді згідно договору. Крім того, відповідачем ОСОБА_2 не надано суду власного контррозрахунку збитків, не надано інших вихідних даних для його проведення та порівняння.

Щодо доводів заперечень представника ОСОБА_2 адвоката Захарова О.Ю. в частині відсутності повноважень прокурора на представництво інтересів держави, то в цій частині колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді має бути обґрунтована. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Згідно матеріалів справи, підставою для звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та Глобинської міської ради стало невиконання останніми своїх повноважень щодо вжиття цивільно-правових заходів з метою захисту порушеного права держави на відповідну земельну ділянку.

Отже, прокурор обґрунтував підстави для звернення до суду з цим позовом та підтвердив їх належними та достовірними доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги Полтавської обласної прокуратури, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Згідно з пунктами 288.1. - 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017) було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2018) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

З аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №635/4233/19.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.11.2021 року у справі №905/1680/20, з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України.

Єдиним документом, який підтверджує наявність відомостей про земельні ділянки, в тому числі документ, в якому зазначається цільове призначення земельної ділянки, є Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який не може спростовуватися іншими документами.

Згідно матеріалів справи встановлено, що рішенням 28 сесії Глобинської районної ради шостого скликання від 18 грудня 2014 року затверджено технічну документацію із нормативно-грошової оцінки земельних ділянок площею 32,3006 га; 7,0038 га; 27,8958 га; 9,1025 га (т.1 а.с. 241-244), а також рішенням 34 (позачергової) сесії Глобинської районної ради шостого скликання від 27.02.2015 року затверджено технічну документацію із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 18,4958 га (т.1 а.с. 240), наданих на умовах оренди гр. ОСОБА_2 для сінокосіння та випасання худоби на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що станом на момент звернення прокурора до суду першої інстанції нормативно грошова оцінка спірних земельних ділянок була розроблена та затверджена, а в разі встановлення зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то це є підставою для перегляду розміру орендної плати. Підстав для припинення (розірвання) відповідного договору оренди земельної ділянки з підстав невиконання орендарем умов п.18 та 32 договору не вбачається.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Полтавської обласної прокуратури та представника ОСОБА_2 адвоката Захарова Олексія Юрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов