Рішення

від 09.08.2023 по справі 201/3283/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3283/19

Провадження № 2/932/725/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі судового засідання - Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веларіс», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», треті особи - приватне підприємство «Ньютон», Товарна біржа «Січеславська, правова» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в порядку ст.ст.203, 215, 216, 330, 388 ЦК України із позовом, пред`явленим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веларіс», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», де третіми особами визначила приватне підприємство «Ньютон», Товарна біржа «Січеславська, правова», на предмет визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Веларіс» нежитлових приміщень 106,107 по АДРЕСА_1 та витребування зазначеного нерухомого майна з незаконного володіння ТОВ «Веларіс» на свою користь, з підстав того, що зазначені нежитлові приміщення вона придбала у ПП «Ньютон» за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Каліновичем С.П., який, як державний реєстратор, провів і державну реєстрацію її права власності того ж дня за реєстровим №9678801.

З відомостей у Державному реєстрі прав на нерухоме майно їй - позивачці 10 серпня 2018 року стало відомо, що відбулась перереєстрація права власності на спірне приміщення на ПП «Ньютон» на підставі договору від 03 серпня 2018 року про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 грудня 2013 року, однак вона з ПП «Ньютон» такого договору не укладала та договір купівлі-продажу від 30 грудня 2013 року не розривала, що стало підставою для її звернення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, пред`явленою до ПП «Ньютон», КП Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації», на предмет визнання недійсним договору від 03 серпня 2018 року про розірвання договору купівлі-продажу від 30 грудня 2013 року, визнання права власності на майно та визнання незаконним скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, вимоги в якій рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі №200/13300/18 частково задоволені, а саме: визнано недійсним договір про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 серпня 2018 року, укладеного між ПП «Ньютон» та ОСОБА_1 , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27369346 від 07 серпня 2018 року, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації». В ході розгляду зазначеної цивільної справи судом вжиті заходи забезпечення позову ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року, якою накладено арешт на спірні нежитлові приміщення, та заборонено вчиняти будь-які дії щодо спірних нежитлових приміщень, виносити будь-які рішення, робити будь-які записи щодо державної реєстрації прав власності на спірне майно, та 21 серпня 2018 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію обтяжень на спірні нежитлові приміщення.

Однак, 18 листопада 2018 року за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще під час розгляду зазначеної цивільної справи судом, відбувся черговий перехід права власності на спірні нежитлові приміщення та право власності перейшло до ТОВ «Веларіс» від ПП «Ньютон», що було зареєстровано 19 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Гладковим Ю.В., для якого підставою для проведення реєстраційних дій стали свідоцтво члена біржі «Січеславська, правова», видане 15 серпня 2018 року, акт приймання-передачі нерухомого майна від 17 серпня 2018 року, виданий товарною біржею «Січеславська, правова» та договір купівлі-продажу від 15 серпня 2018 року, виданий товарною біржею «Січеславська, правова». Обтяження, яке вживалось судом ухвалою від 16 серпня 2018 року, було припинено на підставі іншої ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року, яка, за відомостями довідки Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, не ухвалювалась, а відомості про припинення обтяження на спірні нежитлові приміщення внесені тим же самим державним реєстратором Гладковим Ю.В.

Від представника ПП «Ньютон» вона - позивач дізналась, що ніякого договору купівлі-продажу з ТОВ «Веларіс» вони не укладали та не підписували на товарній біржі «Січеславська, правова», акт прийму-передачі від 17 серпня 2018 року уповноважена особа ПП «Ньютон» також не підписувала та участі у його складанні не брала, тому вона вважає, що припинення обтяжень на спірне майно відбулось з порушенням ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наслідком чого є скасування такої державної реєстрації та витребування майна з володіння ТОВ «Веларіс» на її користь з підстав недійсності правочину, в розумінні ст.ст.203, 215 ЦК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2019 року справу передано за підсудністю Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано 17 травня 2019 року судді Женеску Е.В., яка своєю ухвалою від 22 травня 2019 року відкрила провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі.

22 травня 2019 року ухвалою Бабушкінського районного суду вжито заходи забезпечення позову.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2020 року дану справу передано судді Сліщенку Ю.Г., який своєю ухвалою від 29 січня 2020 року прийняв цивільну справу до свого провадження з призначенням підготовчого засідання у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2020 року дану справу передано судді Яковлеву Д.О., який ухвалою від 24 липня 2020 року прийняв цивільну справу до свого провадження з призначенням підготовчого засідання у справі.

01 грудня 2020 року ТОВ «Веларіс», скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, подав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем не доведені ті обставини, які зазначені нею у позовній заяві та відсутні підстави для застосування вимог ст. 388 ЦК України, оскільки за відплатним договором купівлі-продажу №8 від 15 серпня 2018 року спірні нежитлові приміщення відчужені ПП «Ньютон» за ціною 340 000 грн., а на момент вчинення правочину та підписання акту прийму-передачі майна ТОВ «Веларіс» не було відомо про існування судового спору щодо зазначеного нею майна та відомостей про його обтяження, а ухвала суду про арешт майна у цій справі ухвалена 16 серпня 2018 року та пройшла державну реєстрацію обтяжень лише 21 серпня 2018 року, що є значно пізнішою датою, ніж дата вчинення правочину.

Крім того, відповідач вважає, що нерухоме майно не можна вважати ані викраденим, ані загубленим, ані таким, що вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом, як це регламентовано у ст. 388 ЦК України, оскільки ухвалу про зняття арешту зі спірного майна не можна вважати підробленою, чого позивач не довела, а з відповіддю суду представник відповідача не ознайомлений, враховуючи, що укладенню цього договору купівлі-продажу передували події з переходу права власності спочатку від ПП «Ньютон» до позивача, потім чомусь навпаки, у відповідності до договору про розірвання договору купівлі-продажу, що, на думку відповідача, має ознаки кримінального злочину, а позиція ПП «Ньютон» вступає у протиріччя із діями щодо спірного майна, з огляду на що відповідач вважає, що є добросовісним набувачем спірного майна, якому не було відомо про непослідовні дії продавця, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Інші учасники справи письмових пояснень щодо позову чи відзиву на позов не подавали та своїм правом, передбаченим ст.181 ЦПК України, не скористались.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2021 року дану справу передано судді Лукіновій К.С., яка ухвалою від 29 січня 2021 року прийняла цивільну справу до свого провадження з призначенням підготовчого засідання у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2022 року дану справу передано судді Кудрявцевій Т.О., яка ухвалою від 22 лютого 2022 року прийняла цивільну справу до свого провадження з призначенням підготовчого засідання у справі, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та з витребуванням доказів у справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явились, однак у поданій 09 серпня 2023 року через канцелярію суду заяві представник позивача просив проводити розгляд справи у відсутність позивача та представника, підтримав повністю позовні вимоги ОСОБА_1 та просив розглянути справу за наявними у ній матеріалами та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про день, час та місце розгляду справи, своїх аргументів щодо позову та відзиву на позов не наводили, клопотань чи заяв щодо відкладення розгляду справи суду не надавали.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із частковим задоволенням позовних вимог, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклала з приватним підприємством «Ньютон» договір купівлі-продажу нежитлових приміщень поз.106,107 в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на першому поверсі загальною площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. за реєстровим № 1412.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата формування 30 грудня 2013 року, проведена державна реєстрація договору купівлі-продажу від 30 грудня 2013 року та ОСОБА_1 є власником зазначених у договорі нежитлових приміщень.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, дата формування 27 лютого 2019 року, державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н.В. 07 серпня 2018 року вчинено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення поз.106,107 в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на першому поверсі, загальною площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору від 03 серпня 2018 року про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Ньютон».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі №200/13300/18 визнано недійсним Договір про розірвання договору купівлі продажу нерухомого майна від 03 серпня 2018 року, укладений між приватним підприємством «Ньютон» та ОСОБА_1 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 27369346 від 07 серпня 2018 року, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації»; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення поз.106, 107, загальною площею 113,5 кв.м. в адміністративній будівлі торгового центру літ.Д-4,5 на І-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 11 січня 2019 року.

Під час розгляду зазначеної цивільної справи ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - поз.106,107, загальною площею 113,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 259175312101; заборони вчиняти певні дії щодо нежитлових приміщень поз.106,107, загальною площею 113,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 259175312101; заборони вчиняти будь-які дії, виносити будь-які рішення, робити будь-які записи щодо Державної реєстрації права власності на поз.106,107, загальною площею 113,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 259175312101. Ухвала суду набрала законної сили 16 серпня 2018 року.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, дата формування 27 лютого 2019 року, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Беляніновою К.О. 21 серпня 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження з індексним номером 42681601 щодо спірного майна на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року.

17 листопада 2018 року внесено зміни до рішення про державну реєстрацію обтяження з індексним номером 42681601 та 19 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Гладковим Ю.В. внесено відомості до реєстру про припинення обтяжень спірного майна на підставі відповіді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з додатками від 19 жовтня 2018 року.

На звернення ОСОБА_1 від 19 листопада 2018 року відповіддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року повідомлено, що в рамках цивільної справи №200/13300/18 жодних заяв чи клопотань щодо скасування ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року від сторін чи будь-яких третіх осіб до суду не надходило та відповідна ухвала про скасування заходів забезпечення позову Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська не виносилась.

Під час розгляду цивільної справи №200/13300/18 право власності на спірні нежитлові приміщення, належні ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Веларіс» від ПП «Ньютон», що було зареєстровано 19 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Гладковим Ю.В., для якого підставою для проведення реєстраційних дій стали свідоцтво члена біржі «Січеславська, правова», видане 15 серпня 2018 року, акт приймання-передачі нерухомого майна від 17 серпня 2018 року, виданий товарною біржею «Січеславська, правова» та договір купівлі-продажу від 15 серпня 2018 року, виданий товарною біржею «Січеславська, правова».

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України,правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» у разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Від такої позиції не відступив і Верховний Суд у своїй судовій практиці, зокрема, « …реституція застосовується виключно між сторонами недійсного правочину, обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі (майна), то ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння» (висновки про застосування норм права, викладені у пунктах 46.1, 46.3-46.4,47 постанови Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20).

«Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову; … особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача; виключно власник наділений правом, передбаченим ст.388 ЦК України, витребування свого майна з чужого незаконного володіння, а тому саме на позивача за таким позовом покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна» (правові висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №10/2180).

«…, визначальним … при розгляді заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння … є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна, а не відчуження … в ланцюгу перепродажів спірного майна» (висновок про застосування норм права, викладений у пункті 43 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №18/30).

«Власник з дотриманням вимог ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (правова позиція викладена в постановах ВС від 11.01.2022 у справі №5023/5847/11, від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

«У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.387 і 388 ЦК України, є неефективними» (висновок про застосування норм права викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19)).

«… Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача; …, волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів» (висновки про застосування норм права, викладені у пунктах 47, 48, 55 постанови Верховного Суду від 11.01.2022 у cправі № 5023/5847/11).

«Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею …» (висновок про застосування норм права, викладений у п.38 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №18/30).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державною реєстрацією.

Зі встановлених фактичних обставин та зазначених вище висновків як Верховного Суду України, так і Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, що судом застосовуються в порядку ст. 263 ЦПК України, суд дійшов висновку про перехід права власності на нежитлові приміщення поз.106,107 в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на першому поверсі загальною площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало дійсному власнику ОСОБА_1 ще з 2013 року та перейшло до ТОВ «Веларіс», в розумінні ст.ст.387, 388 ЦК України, в незаконний спосіб та не з волі власника майна, а походить від правочину, який скасований рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року, що знаходиться у безпосередньому зв`язку із вибуттям від ОСОБА_1 її майна до незаконного його володільця, за яким майнове право на спірне нерухоме майно перейшло до ПП «Ньютон», який, в свою чергу, не маючи на то права та за відсутності волі власника майна, передав його ТОВ «Веларіс», з яким у ОСОБА_1 жодних договірних відносин не існувало, щоб унеможливлювало витребування спірного майна від ТОВ «Веларіс» на користь ОСОБА_1 , натомість, є відносинами речово-правового характеру, до яких застосовується віндикація, а не реституція, як наслідки недійсності правочину, який скасований рішенням суду.

Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17).

За таких обставин суд вважає за необхідне витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Веларіс» нежитлові приміщення поз.106,107 в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на першому поверсі загальною площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимоги ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Веларіс» на спірне нерухоме майно суд зазначає наступне.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

Враховуючи, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідність та правові підстави для задоволення віндикаціного позову ОСОБА_1 щодо витребування від ТОВ «Веларіс» нежитлових приміщень поз.106,107 в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на першому поверсі загальною площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , як одноосібного та зареєстрованого їх власника, то за усталеною судовою практикою скасування державної реєстрації не є необхідним для ефективного відновлення його права користування, а це рішення є само по собі підставою для внесення змін до відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому у задоволенні цієї позовної вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

За правилами ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору у разі задоволення, хоча б і часткового, позовних вимог покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, тому з ТОВ «Веларіс» належить стягнути судовий збір у розмірі 2 451,30 грн. на користь ОСОБА_1 , враховуючи задоволення судом однієї з двох заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 352-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веларіс», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», треті особи - приватне підприємство «Ньютон», Товарна біржа «Січеславська, правова» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Веларіс», ЄДРПОУ 19314362, нежитлові приміщення поз.106,107 в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на першому поверсі загальною площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веларіс», ЄДРПОУ 19314362, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 2 451,30 грн.

Рішення суду може оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева