Постанова

від 16.10.2023 по справі 911/1543/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. Справа№ 911/1543/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.10.2023

розглянувши апеляційну скаргу Боярської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 (повний текст виготовлено 26.06.2023)

у справі №911/1543/22 (суддя Мальована Л. Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Ленд»

до Боярської міської ради

про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі №911/1543/22 позовні вимоги задоволено повністю;

вирішено:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Ленд» наступні земельні ділянки:

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0018 (новий кадастровий номер 3222483600:03:010:0018), площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232199 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0019, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232198 під 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0020, площею 1.9056 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232197 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0021, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232196 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0022, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232194 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0023, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232193 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0024, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232192 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0025, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства державний акт серії ЯЖ 232191 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0026, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232190 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0027, площею 1.9058 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232189 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:010:0009, площею 1.9058 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232200 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:010:0010, площею 1.9057 га, за видом цільового призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, державний акт серії ЯЖ 232195 від 24.06.2008 року, місцезнаходження якої: Київська область, Бучанський район, Боярська міська рада;

- стягнути з Боярської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Ленд» 99 545, 41 грн. судового збору.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Ленд» (ТОВ «Юкрейніан Ленд», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Боярської міської ради (відповідач), в якому заявлені вимоги:

Визнати право власності за ТОВ «Юкрейніан Ленд» на наступні земельні ділянки:

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:010:0009;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0018;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0019;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0020;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0021;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0022;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0023;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0024;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0025;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0026;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:008:0027;

- земельну ділянку за кадастровим номером 3222483600:03:010:0010.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі договорів купівлі-продажу набув у власність земельні ділянки, які розташовані на території Боярської міської ради. Однак, у зв`язку із втратою оригіналів договорів купівлі-продажу, позивач не може зареєструвати право власності на нерухоме майно, а тому просить суд визнати за ним право власності на земельні ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі №911/1543/22 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наступних встановлених обставин:

- місцезнаходження кримінальної справи не встановлено, Київською обласною прокуратурою за результатами проведення службового розслідування за фактом можливої втрати матеріалів кримінальної справи №63-2975 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2022 внесено відомості № 42022110000000095 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 367 КК України;

- за зверненням позивача до приватного нотаріуса з заявою про видачу дублікатів договорів, було надано відповідь № 02/01-16 від 18.07.2022, у якій з посиланням на ст. 53 Закону України «Про нотаріат» та гл. 22 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» зазначено, що дублікати втрачених документів, посвідчених нотаріусом, до їх передачі в архів, видаються нотаріусом за місцем зберігання примірників документів. У зв`язку з виїмкою, яка була проведена 19.07.2011 прокуратурою Київської області по кримінальній справі №63-2975, в архіві нотаріуса відсутні примірники вищевказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок;

- не маючи ні оригіналів договорів купівлі-продажу, ні змоги отримати дублікати договорів-купівлі продажу, позивач повністю позбавлений змоги здійснити належну державну реєстрацію права власності на придбане нерухоме майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині стягнення з міської ради судового збору, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі № 911/1543/22 у частині стягнення з Боярської міської ради судового збору.

Апелянт вважає, що відсутність будь-яких документально підтверджених фактичних даних, які могли б свідчити про неправомірність дій міської ради, спростовують твердження суду першої інстанції про те, що даний спір виник в результаті неправильних дій відповідача.

В апеляційній скарзі відповідача, зокрема відзначено, що у даному спорі міська рада виступала неналежним відповідачем, оскільки:

- не є та не була власником земельних ділянок, право на які просив визнати за ним позивач;

- не порушувала та не оспорювала жодних прав та законних інтересів позивача, не вчиняла будь-яких дій стосовно їх невизнання;

- не приймала рішень про відмову у державній реєстрації речових прав на земельні ділянки, про які йде мова у позові;

- не вчиняла будь-яких дій щодо спірних земельних ділянок, не заявляла права на них, не здійснювала розпорядження такими земельними ділянками.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1543/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Боярської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1543/22.

Матеріали справи №911/1543/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боярської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі №911/1543/22, справу призначено до розгляду на 16.10.2023.

Під час апеляційного провадження до справи від позивача 03.10.2023 отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі № 911/1543/22 без змін, а апеляційну скаргу Боярської міської ради без задоволення.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення представник відповідача просив скасувати в частині стягнення судового збору.

В судовому засіданні 16.10.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Ленд» на підставі договорів купівлі-продажу набуло у власність земельні ділянки.

15.07.2011 року старшим слідчим прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Нагорним А.А., в межах кримінальної справи №63-2975, винесено постанову про накладення арештів на земельні ділянки, які розташовані на території та в межах Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 28.04.2022 у справі №369/2936/22 арешти на вищевказані земельні ділянки було скасовано. Також в даній ухвалі зазначено, зокрема, що ТОВ «Юкрейніан Ленд» набуло у власність вищезазначені 12 земельних ділянок. Накладений арешт на земельні ділянки, унеможливлює реалізацію власником свого конституційного права на вільне користування своєю власністю. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно листа Київської обласної прокуратури №31/1-16-вих-22 від 06.01.2022, моніторингом «Єдиної системи статистики та аналізу роботи органів прокуратури України» встановлено, що 14.08.2012 матеріали кримінальної справи №63-2975 надійшли до прокуратури Київської області з прокуратури Києво-Святошинського району Київської області та у подальшому повернуті до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області.

Однак із листа прокуратури Києво-Святошинського району Київської області №55-728вих-22 від 04.02.2022 вбачається, що перевіркою реєстрації вхідної кореспонденції системи «Єдина система статистики та аналізу» органів прокуратури України встановлено, що кримінальна справа № 63-2975 з прокуратури Київської області за вих. № 06/1-2517 вих-12 від 16.08.2012 до прокуратури Києво-Святошинського району не надходила.

У зв`язку з тим, що місцезнаходження кримінальної справи не встановлено, Київською обласною прокуратурою за результатами проведення службового розслідування за фактом можливої втрати матеріалів кримінальної справи № 63-2975 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2022 внесено відомості № 42022110000000095 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 367 КК України.

За заявою відповідача від 18.07.2022 до приватного нотаріуса з заявою про видачу дублікатів договорів, була надана відповідь № 02/01-16 від 18.07.2022, у якій зазначено, що згідно ст. 53 Закону України «Про нотаріат» та гл. 22 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» дублікати втрачених документів, посвідчених нотаріусом, до їх передачі в архів, видаються нотаріусом за місцем зберігання примірників документів. У зв`язку з виїмкою, яка була проведена 19.07.2011 прокуратурою Київської області по кримінальній справі №63-2975, в архіві нотаріуса відсутні примірники вищевказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що, не маючи ні оригіналів договорів купівлі-продажу, ні змоги отримати дублікати договорів-купівлі продажу, позивач повністю позбавлений змоги здійснити належну державну реєстрацію права власності на придбане нерухоме майно; для проведення державної реєстрації земельної ділянки для державного реєстратора необхідно надати, з поміж інших документів, оригінал правовстановчого документу, а саме договір купівлі-продажу на кожну земельну ділянку; у зв`язку з відсутністю оригіналів договорів купівлі-продажу на земельні ділянки, а також з неможливістю отримати дублікати таких договорів купівлі-продажу, у зв`язку з проведенням прокуратурою виїмки у межах кримінальної справи №63-2975, яка в подальшому була втрачена правоохоронними органами, позивач позбавлений здійснити належну державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджує порушення права останнього, регламентованого статтею 41 Конституції України; та оскільки спірні земельні ділянки відносяться до Боярської міської ради, - Боярська міська рада є належним відповідачем по даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В силу положень ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом судового захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Тому саме порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №910/7160/19.

Щодо позовних вимог ТОВ «Юкрейніан Ленд» про визнання права власності на земельні ділянки, апеляційний господарський суд відзначає таке.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктом 6 частини першої статі 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України, яка розміщена у главі 29 Цивільного кодексу України «Захист права власності», пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами; об`єктом зазначеного позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна, а підставою для звернення до суду з таким позовом є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За доводами позивача, товариство набуло у власність земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, оригінали яких були вилучені в межах кримінальної справи та в подальшому втрачені, за фактом можливої втрати матеріалів кримінальної справи № 63-2975 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2022 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

До позову долучені копії з нотаріально посвідчених копій договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що укладені від продавця однією особою на підставі довіреностей від фізичних осіб в часовий період 14.10.2008, 17.10.2008, 04.11.2008, 05.11.2008, 10.11.2008, 11.11.2008, 20.11.2008, тобто в період дії мораторію на продаж землі з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (підпункт «б» пункту 15 Перехідних положень ЗК України).

У всіх наданих копіях договорів зазначено, що земельна ділянка належить продавцю на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акту на право власності, виданого Княжицькою сільською радою, Києво-Святошинського району Київської області на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 129 від 18.02.2008.

Надані до справи витяги з Державного земельного кадастру свідчать про внесення відомостей про державну реєстрацію земельних ділянок у 2015 році на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ФОП Головненко В.С.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування зазначеної норми є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У відповіді на відзив позивач зазначав, і саме з таких доводів виходив суд першої інстанції задовольняючи позов, що у зв`язку з відсутністю оригіналів договорів купівлі-продажу на земельні ділянки, а також з неможливістю отримати дублікати таких договорів купівлі-продажу, у зв`язку з проведенням прокуратурою виїмки у межах кримінальної справи № 63-2975, яка в подальшому була втрачена правоохоронними органами, позивач позбавлений здійснити належну державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджує порушення права останнього, регламентованого статтею 41 Конституції України.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд враховує, що позивач звернувся з позовними вимогами саме до міської ради, хоча така не була причетною до втрати оригіналів вилучених правоохоронними органами документів; не володіє земельними ділянками щодо яких виник спір, не є та не була їх власником, при тому, що визначення складу учасників справи є виключною прерогативою позивача.

Позивачем не доведено, матеріали справи не містять належних доказів, що Боярська міська рада порушувала, оспорювала чи вчиняла дії, що свідчать про невизнання прав позивача, пов`язаних із земельними ділянками, право власності на які заявляє позивач.

Не надано суду доказів, які б підтверджували прийняття рішень Боярською міською радою стосовно зазначених в позові земельних ділянок тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належному способу захисту; в даному випадку позивач, заявляючи вимоги до неналежного відповідача про визнання за ним права власності з метою здійснення державної реєстрації такого права, намагається уникнути дослідження судом та встановлення обставин виникнення/набуття позивачем права власності на спірне майно, можливості укладення відповідних договорів купівлі-продажу земельних ділянок у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За таких обставин, враховуючи не доведення позивачем у цій справі наявності його порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, апеляційний господарський суд вважає неправомірним рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

У цьому зв`язку апеляційний господарський суд звертається до статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі використання цивільного права, за загальним правилом, сформульованим у частині першій цієї статті - у межах наданих договором або актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

При встановлених обставинах справи слід погодитися з доводами апеляційної скарги відповідача про безпідставність зазначення в судовому рішенні, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача.

Висновки суду першої інстанції про необхідність застосування положень ч. 9 ст. 129 ГПК України із покладанням на Боярську міську раду обов`язку щодо відшкодування позивачу сплаченого ним судового збору не відповідають встановленим обставинам справи та свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги Боярської міської ради рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі №910/1543/22 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Боярської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі №911/1543/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі №911/1543/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Ленд» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 16, код ЄДРПОУ 36002594) до Державного бюджету України 149 318 (сто сорок дев`ять тисяч триста вісімнадцять) гривень 12 коп. судового збору за подання Боярською міською радою апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи №911/1543/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.11.2023 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки (03.11.2023), судді Тищенко А.І. з лікарняного (06.11.2023-10.11.2023) та суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. з підготовки в Національній школі суддів України для підтриманя кваліфікації суддів апеляційних господарських судів (13.11.2023-17.11.2023).

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко