Постанова

від 09.10.2023 по справі 910/1627/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1627/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕХ ЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (повний текст підписано 05.10.2022)

у справі №910/1627/22 (суддя І.О. Андреїшина)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕХ ЕНЕРГО"

до Громадської організації "НОВА ЧЕСНА УКРАЇНА"

про захист честі, гідності та ділової репутації; стягнення збитків у розмірі 179 993,94 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/1627/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Енерго» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Сантех Енерго» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/1627/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання розповсюдженої інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, та в частині відмови стягнення моральної шкоди:

- визнати недостовірною інформацію, яка зазначена в листах від 08.12.2020, які були розіслані Громадською організацією «Нова чесна Україна», зокрема:

«Члени організації виражають занепокоєння та обурення ситуацією, яка склалася навколо розпорядників бюджетних коштів м. Києва, які за результатами торгів незаконно акцептують пропозиції фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Енерго» (код ЄДРПОУ 43325851), засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » (аб. 5 ар. 1 листа від 08.12.2020).

«Дані обставини обгрунтовано свідчать, що вищенаведені суб`єкти господарювання є безпосередньо знайомими між собою та здійснюють господарську діяльність в одному сегменті ринку (будівництво та ремонтні роботи), однак мають непоодинокі випадки спільної участі в торгах, що є прямим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі». (аб. 3 ар. 2 листа від 08.12.2020).

«Враховуючи вищевикладені обставини, прошу врахувати дану інформацію, яка свідчить про співучасть вищенаведених суб`єктів господарювання, а також їх можливу невідповідність кваліфікаційним критеріям встановлених тендерною документацією замовників у більшості оголошених торгів» (аб. 1 ар. 3 листа від 08.12.2020).

- зобов`язати Громадську організацію «Нова чесна Україна» спростувати розповсюджену недостовірну інформацію у той самий спосіб в який вона була розповсюджена, шляхом відкликання листів від 08.12.2020 з надісланням повного тексту рішення суду.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантех Енерго» (ТОВ «Сантех Енерго», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Громадської організації «Нова чесна Україна» (ГО «Нова чесна Україна», відповідач), у якому заявлені вимоги:

- визнати недостовірною інформацію, яка зазначена в листах від 08.12.2020, які були розіслані Громадською організацією «Нова чесна Україна», зокрема:

«Члени організації виражають занепокоєння та обурення ситуацією, яка склалася навколо розпорядників бюджетних коштів м. Києва, які за результатами торгів незаконно акцептують пропозиції фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Енерго» (код ЄДРПОУ 43325851), засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » (аб. 5 ар. 1 листа від 08.12.2020).

«Дані обставини обгрунтовано свідчать, що вищенаведені суб`єкти господарювання є безпосередньо знайомими між собою та здійснюють господарську діяльність в одному сегменті ринку (будівництво та ремонтні роботи), однак мають непоодинокі випадки спільної участі в торгах, що є прямим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі». (аб. 3 ар. 2 листа від 08.12.2020).

«Враховуючи вищевикладені обставини, прошу врахувати дану інформацію, яка свідчить про співучасть вищенаведених суб`єктів господарювання, а також їх можливу невідповідність кваліфікаційним критеріям встановлених тендерною документацією замовників у більшості оголошених торгів» (аб. 1 ар. 3 листа від 08.12.2020).

- зобов`язати Громадську організацію «Нова чесна Україна» спростувати розповсюджену недостовірну інформацію у той самий спосіб в який вона була розповсюджена, шляхом відкликання листів від 08.12.2020 з надісланням повного тексту рішення суду.

- стягнути із Громадської організації «Нова чесна Україна» на користь ТОВ «Сантех Україна» завданий розмір збитків (упущеної вигоди) у розмірі 179 993, 94 грн.;

- стягнути із Громадської організації «Нова чесна Україна» на користь ТОВ «Сантех Україна» моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширення відповідачем недостовірної інформації призвело до відмови замовників (Школа І-ІІІ ступенів №294 Деснянського району м. Києва, і Спеціалізована Школа І-ІІІ ступенів №250) продовжувати співпрацю з позивачем саме у зв`язку з тим, що отримали листи від відповідача, а тому розсилка листів від імені ГО «Нова чесна Україна» від 08.12.2020 призвела до збитків у розмірі 179 993,94 грн, - розмір упущеної вигоди, у результаті відмови контрагентів на укладення договорів, оскільки за звичайних правил співпраці, після закінчення строку дії договору, замовники продовжують дії таких договорів шляхом укладення їх на аналогічних умовах на новий строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/1627/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем інформація стосується декількох осіб, у тому числі, позивача - ТОВ «Сантех Енерго», проте суду не доведено недостовірності зазначеної інформації.

За висновками суду першої інстанції:

- відповідачем у листах висловлювалися припущення щодо можливої невідповідності суб`єктів господарювання кваліфікаційним критеріям та самі припущення ґрунтувалися на інформації, отриманої з відкритих джерел;

- посилання позивача на те, що слово «співучасть» викликає негативні асоціації і цим спричиняє шкоду позивачу, є необґрунтованим, оскільки має значно ширше поняття, ніж «співучасть у злочині» (як приклад, у господарському процесі існує поняття «процесуальна співучасть»);

- позивачем не доведено, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права ТОВ «Сантех Енерго», тобто, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право;

- необгрунтованими є твердження позивача щодо того, що після закінчення строку дії договору замовники продовжують дії таких договорів шляхом укладення їх на аналогічних умовах на новий строк, проте ні Школа І-ІІІ ступенів №294 Деснянського району м. Києва, ні Спеціалізована Школа І-ІІІ ступенів №250 не продовжили співпрацю саме у зв`язку з тим, що отримали листи відповідача, оскільки дослідивши долучені позивачем до матеріалів справи договори, судом встановлено, що дані договори не містять положень про автопролонгацію, також, суду не надано доказів наведених позивачем причин відмови шкіл у подальшій співпраці з ТОВ «Сантех Енерго»;

- оціночні судження не підлягають спростуванню; позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні самих збитків (реальної можливості отримання доходу), ні безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків;

- вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основних вимог про визнання інформації відповідача недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію, зазначена вимога не підлягає задоволенню за умови, що відсутні підтверджені належними доказами обставини поширення недостовірної інформації відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Сантех Енерго» не погоджується із прийнятим Господарським судом міста Києва рішенням від 28.09.2022 у справі №910/1627/22, вважає його необгрунтованим в частині, винесеним із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням принципу верховенства права; під час винесення рішення судом було допущено не з`ясування обставин, що мають значення для справи; у рішенні має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи; судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з цим, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/1627/22 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання розповсюдженої недостовірною, зобов`язання спростувати розповсюджену недостовірну інформацію у той самий спосіб в який вона була розповсюджена, та в частині стягнення моральної шкоди.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- суд допустив грубе порушення вимог ст. 2, 73, 74, 236, 237, 238 ГПК України, проігнорував принцип змагальності сторін, проігнорував принцип обов`язку доведення правдивості розповсюдженої інформації відповідачем, переклав на позивача обов`язок доведення правдивості розповсюдженої інформації відповідачем, фактично суд взяв на себе ініціативу щодо пошуку аргументів, які не були висловлені відповідачем, для відмови у задоволенні позову, що є недопустимим, та свідчить про необ`єктивне та упереджене ставлення до позивача;

- Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 28.09.2022 неправильно встановив обставини, що викладені у листі Громадської організації «Нова чесна Україна» від 08.12.2020 твердження та вживання слів «незаконно акцептують», «співучасники», «пряме порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є оціночними судженнями, оскільки конкретні твердження по відношенню до ТОВ «Сантех Енерго» не є оціночними судженнями, а є недостовірною інформацією, яка спрямована на умисне порушення немайнового права - дискредитацію ділової репутації позивача як суб`єкта господарювання, принижує гідність та принижує ділову репутацію позивача, у зв`язку з чим така інформація підлягає спростуванню, а моральна шкода підлягає стягненню у відповідності до вимог ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1627/22.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕХ ЕНЕРГО" (вх. 09.1-04.1/5351/22 від 26.10.2022) на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/1627/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.11.2022 матеріали справи №910/1627/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2022 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Апелянтом до суду подано копію платіжної інструкції №2538 від 30.11.2022 про сплату судового збору в сумі 15214,35 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Енерго» (вх. 09.1-04.1/5351/22 від 26.10.2022) на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/1627/22; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні 23.02.2023.

В судовому засіданні апеляційної інстанції розгляд справи відкладався з об`єктивних причин, у справі оголошувалась перерва останній раз на 09.10.2023.

Під час апеляційного провадження 09.01.2023 від відповідача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Сантех Енерго» відмовити повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 залишити без змін; 21.03.2023 від позивача отримані письмові пояснення, в яких викладені заперечення та аргументи щодо відзиву на апеляційну скаргу; 21.04.2023 відповідачем направлено до суду (отримані судом 25.04.2023) письмові пояснення на пояснення скаржника.

27.04.2023 зареєстровано надходження заяви відповідача про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі № 910/1627/22. 30.05.2023 скаржником подані додаткові письмові пояснення щодо обставин участі ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у процедурах закупівлі; долучені документи на підтвердження викладеного. 20.07.2023 відповідачем подані письмові пояснення в яких зазначалося, що докази подані скаржником в апеляційній інстанції не були подані під час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим представник відповідача просив не брати до уваги під час подальшого розгляду справи докази подані скаржником. 06.10.2023 від відповідача отримано письмові пояснення.

Явка представників сторін

Представник позивача при розгляді справи в апеляційній інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та додатково наданих письмових поясненнях, просив оскаржуване рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нове рішення, позов задовольнити частково.

Відповідачем у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги позивача заперечувались, рішення суду прийняте у справі відповідач просив залишити без змін.

Учасники процесу належним чином повідомлялися про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 09.10.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

08 грудня 2020 Громадська організація «Нова чесна Україна» надіслала листи на адресу Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенко, 16); Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» (04214, м. Київ, вул. Північна, 22); Деснянської районної у місті Києві адміністрації (02225, м. Київ, пр-т. Маяковського, 29); Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (02217, м. Київ, вул. М. Закревського, 15-а), Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, м. Київ, вул. М. Закревського, 15).

Позивачем у справі оскаржується, як недостовірна, що посягає на ділову репутацію позивача наступна інформація, що викладена у вказаних листах, а саме:

«Члени організації виражають занепокоєння та обурення ситуацією, яка склалася навколо розпорядників бюджетних коштів м. Києва, які за результатами торгів незаконно акцептують пропозиції фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Енерго» (код ЄДРПОУ 43325851), засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » (аб. 5 ар. 1 листа від 08.12.2020).

«Дані обставини обгрунтовано свідчать, що вищенаведені суб`єкти господарювання є безпосередньо знайомими між собою та здійснюють господарську діяльність в одному сегменті ринку (будівництво та ремонтні роботи), однак мають непоодинокі випадки спільної участі в торгах, що є прямим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі». (аб. 3 ар. 2 листа від 08.12.2020).

«Враховуючи вищевикладені обставини, прошу врахувати дану інформацію, яка свідчить про співучасть вищенаведених суб`єктів господарювання, а також їх можливу невідповідність кваліфікаційним критеріям встановлених тендерною документацією замовників у більшості оголошених торгів» (аб. 1 ар. 3 листа від 08.12.2020).

Також, в обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що звертався до відповідача з письмовою вимогою про спростування недостовірної інформації, яка була розповсюджена, у спосіб розсилання листів від 08.12.2020 (докази надсилання даної вимоги в матеріалах справи відсутні); ТОВ «Сантех Енерго» діє з метою отримання прибутку, у зв`язку з чим, 10.02.2020 року між Школою І-Ш ступенів №249 Деснянського району м. Києва та ТОВ «Сантех Енерго» укладено договір №09/20; 17.02.2020 між Спеціалізованою школою І-ПІ ступенів №250 та ТОВ «Сантех Енерго» укладено договір №09/20 і за звичайних правил співпраці, після закінчення строку дії договору, замовники продовжують дії таких договорів шляхом укладення їх на аналогічних умовах на новий строк; проте, за наявної інформації у ТОВ «Сантех Енерго», і Школа І-ІІІ ступенів №294 Деснянського району м. Києва, і Спеціалізована Школа І-ІІІ ступенів №250 не продовжили співпрацю з позивачем саме у зв`язку з тим, що отримали листи, а тому розсилка листів від імені ТО «Нова чесна Україна» від 08.12.2020 призвела до збитків у розмірі 179 993,94 грн, - розмір упущеної вигоди, у результаті відмови контрагентів на укладення договорів.

При вирішенні спору, суд першої інстанції виходив із наступних встановлених обставин:

- відбулося поширення інформації відповідачем (тобто, доведення інформації до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб) шляхом направлення листів, і даний факт відповідачем не заперечується;

- поширена інформація стосується декількох осіб, у тому числі, позивача - ТОВ «Сантех Енерго»;

- суду не доведено недостовірності зазначеної інформації;

- на підтвердження достовірності поширеної у листах інформації відповідач послався на загальнодоступну інформацію, зокрема, згідно з відомостями з платформи «OpenDataBot», склад засновників ТОВ «Сантех Енерго» наступний:

ОСОБА_1 , розмір частки у статутному капіталі становить - 34%;

ОСОБА_2 , розмір частки у статутному капіталі становить - 33%;

ОСОБА_3 , розмір частки у статутному капіталі становить - 33%;

зазначена інформаціє є загальнодоступною і підтвердженою за допомогою інших сайтів, зокрема, які містять дані Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

обидві особи мають частки понад 30%, що робить ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 пов`язаними особами, вони обидва є засновниками ТОВ «Сантех Енерго»; і можна дійти беззаперечного висновку, що ці особи між собою знайомі; вони займаються господарською діяльністю в одному сегменті;

відповідачем у листах висловлювалися припущення щодо можливої невідповідності суб`єктів господарювання кваліфікаційним критеріям та самі припущення ґрунтувалися на інформації, отриманої з відкритих джерел;

посилання позивача на те, що слово «співучасть» викликає негативні асоціації і цим спричиняє шкоду позивачу, є необґрунтованим, оскільки має значно ширше поняття, ніж «співучасть у злочині» (як приклад, у господарському процесі існує поняття «процесуальна співучасть»);

позивачем не доведено, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права ТОВ «Сантех Енерго», тобто, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право;

необгрунтованими є твердження позивача щодо того, що після закінчення строку дії договору замовники продовжують дії таких договорів шляхом укладення їх на аналогічних умовах на новий строк, проте ні Школа І-ІІІ ступенів №294 Деснянського району м. Києва, ні Спеціалізована Школа І-ІІІ ступенів №250 не продовжили співпрацю саме у зв`язку з тим, що отримали листи відповідача, оскільки дослідивши долучені позивачем до матеріалів справи договори, судом встановлено, що дані договори не містять положень про автопролонгацію, також, суду не надано доказів наведених позивачем причин відмови шкіл у подальшій співпраці з ТОВ «Сантех Енерго»;

позивачем не доведено, що ним не отримано очікуваного прибутку з вини відповідача; також позивачем не доведено, що між розповсюдженням відповідачем інформації та неотриманням прибутку у розмірі 179 993,94 грн. є причинно-наслідковий зв`язок.

За висновками суду першої інстанції:

- оціночні судження не підлягають спростуванню; позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні самих збитків (реальної можливості отримання доходу), ні безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків;

- вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основних вимог про визнання інформації відповідача недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію, зазначена вимога не підлягає задоволенню за умови, що відсутні підтверджені належними доказами обставини поширення недостовірної інформації відповідачем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог чч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Причиною виникнення даного спору є поширення відповідачем інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «Сантех Енерго».

Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 201 Цивільного кодексу України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 Цивільного кодексу України (вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 903/151/21).

В частині юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, апеляційний господарський суд звертається до правової позиції, яка викладена у пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, зокрема:

юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

При цьому, у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/593/18, від 20.11.2018 у справі №922/1111/18, від 29.11.2018 у справі №914/2583/17, від 10.07.2018 у справі №910/15148/17, від 19.07.2018 у справі №910/5117/17 вміщено висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Факт поширення спірної інформації відповідачем у надісланих листах від 08.12.2020 підтверджено матеріалами справи, ним не спростовано, відповідно, обов`язковому встановленню підлягають, в тому числі і обставини, чи мало місце поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, чи стосується спірна інформація певної юридичної особи, тобто позивача і чи порушує така особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015).

ЄСПЛ, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які ... проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо… (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 02.06.2016 у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України»).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Апеляційний господарський суд виходить з того, що під негативною інформацією, зокрема, можна вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі тощо) і яка порушує право особи на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних, даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням (близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №903/927/19, від 21.01.2021 у справі №910/9397/18).

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

В частині доводів апеляційної скарги щодо покладення на позивача обов`язку доведення правдивості розповсюдженої інформації відповідачем, виходячи із необхідності застосування категорій стандартів доказування враховується, що повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

На підтвердження зазначеного висновку, вказує також те, що частина третя статті 277 ЦК України (негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного) виключена на підставі Закону України від 27.03.2014 №1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» і не має зворотної дії в часі на підставі частини першої статті 58 Конституції України.

Таким чином, вирішуючи господарський спір, слід виходити із закріплених у частині третій статті 2 ГПК України основних засад (принципів) господарського судочинства (зокрема, верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ГПК України), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 2 ГПК України), змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно, у даній справі позивачем мають бути доведені обставини, на які він посилається в обгрунтування заявлених позовних вимог, відповідачем - обставини, на яких грунтуються його заперечення проти задоволення позову.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції вважав підтвердженою інформацію та відповідно спростованими доводи позивача про недостовірність поширеної інформації саме в частині складу засновників позивача (ТОВ «Сантех Енерго»), до якого входять ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також зареєстровані як фізичні особи-підприємці, беруть участь у публічних закупівлях, і зазначене підтверджується відомостями із загальнодоступних ресурсів, які містять дані Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Щодо іншої частини спірної інформації, суд першої інстанції належно оцінивши зміст листів від 08.12.2020 встановив, що відповідачем у листах висловлювалися припущення щодо можливої невідповідності суб`єктів господарювання кваліфікаційним критеріям та самі припущення ґрунтувалися на інформації, отриманої з відкритих джерел.

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/19082/16).

Таким чином, не є порушенням процесуального права те, що позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

В силу приписів статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність оціночних суджень, думок, переконань, критичної оцінки певних фактів і недоліків та/або фактичних тверджень у поширеній відповідачем інформації.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Під час апеляційного провадження, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача разом із наданими суду додатковими поясненнями були подані додаткові документи, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, однак доводять відповідні обставини, якими обгрунтовуються доводи обох сторін.

Відповідно до імперативних вимог частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Додаткові письмові пояснення позивача (отримані судом 30.05.2023) містять відомості про засновників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про їх реєстрацію фізичними особами-підприємцями, попередню трудову діяльність у ТОВ «Аврора Терм» (щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), у ПП «Торговий дім «Альбіон» (зараз ПП «Анфорт») (щодо ОСОБА_2 ), про їх участь у процедурах закупівлі та про те, що саме ТОВ «Аврора Терм» є порушником і Закону України «Про публічні закупівлі», і Закону України «Про захист економічної конкуренції», що підтверджується рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/32-р/к від 23.06.2020).

Надані у підтвердження наведених у поясненнях відомостей документи не були подані до суду першої інстанції, оскільки такими не обгрунтовувались позовні вимоги, відповідно приймаються апеляційним господарським судом, та оцінюються виключно як підтвердження обставин, що стосуються засновників ТОВ «Сантех Енерго» в частині інформації поширеної відповідачем, яка є предметом оскарження у справі.

Доводи апелянта про те, що ТОВ «Сантех Енерго» не брало участі у жодній із закупівель, де могли брати участь ФОП ОСОБА_2 та/або ФОП ОСОБА_1 не заперечуються відповідачем, сам позивач підтверджує, що про такі випадки ГО «Нова чесна Україна» в листі не зазначено.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

В свою чергу, відповідачем 06.10.2023 до справи також подані письмові пояснення із долученням нових доказів, зокрема: копії списку засідань Адміністративної колегії 14.08.2023 та копії рішення Антимонопольного комітету України № 127/60/133-рп/к.21 від 21.08.2023, яким встановлено факти порушень ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі декількох закупівель.

Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18 викладено правовий висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Тому відповідно до частин третьої, восьмої статті 80 та частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи.

Враховуючи правовий висновок щодо застосування норми частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів дійшла висновку про прийняття до розгляду поданих відповідачем разом з письмовими поясненнями доказів.

Зазначене рішення Антимонопольного комітету України № 127/60/133-рп/к.21 від 21.08.2023 стосується ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 оцінюється лише, як підтвердження висловлених відповідачем припущень та не є доказом достовірності чи недостовірності поширеної інформації у листі від 08.12.2020 стосовно позивача (ТОВ «Сантех Енерго»).

Судом першої інстанції належно оцінено доводи сторін у справі, при дослідженні об`єктивно встановлено, що наведення у надісланому відповідачем листі від 08.12.2020 даних щодо наявності у складі засновників ТОВ «Сантех Енерго» осіб, які зареєстровані, як фізичні особи-підприємці, і також, беруть участь у публічних закупівлях є доведенням до адресатів загальнодоступної інформації, яку можливо перевірити на відповідних ресурсах, в тому числі і державних реєстрах (вказана інформація є достовірною); в іншій частині поширеної інформації, щодо якої виник спір, мають місце оціночні судження, які не підлягають спростуванню; позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь.

При цьому, твердження скаржника, що він звертався до відповідача і не отримав відповіді, не свідчить про реалізацію товариством вказаного права, яке полягає саме у наданні офіційної відповіді самим товариством (ТОВ «Сантех Енерго») на висловлені відповідачем припущення.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не встановив обставин, підтверджуючих завдання шкоди особистим немайновим благам позивача, з урахуванням критеріїв і фундаментальних вимог, закладених у практиці ЄСПЛ та національному законодавстві.

Вимога позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає з огляду на відсутність підстав вважати наявним поширення недостовірної інформації відповідачем, така вимога є похідною від основних вимог позивача про визнання інформації відповідача недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 179 993,94 грн. позивачем не оскаржується.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку наявності обставин, що свідчать про викладення відповідачем у надісланих листах від 08.12.2020 інформації, що є недостовірною та такою, що порушує право ТОВ «Сантех Енерго» та недоторканість ділової репутації.

Висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання спірної інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати, необгрунтованість вимог про стягнення збитків (у вигляді упущеної вигоди) та стягнення моральної шкоди є правильними, викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування судового рішення в оскаржуваній частині, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕХ ЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/1627/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/1627/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕХ ЕНЕРГО".

4. Матеріали справи 910/1627/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.11.2023 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки (03.11.2023), судді Тищенко А.І. з лікарняного (06.11.2023-10.11.2023) та суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. з підготовки в Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів (13.11.2023-17.11.2023).

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко