Постанова

від 08.11.2023 по справі 910/13581/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. Справа№ 910/13581/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: МОЖИН ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2023

у справі №910/13581/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", філії "Центр охорони здоров`я", структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах"

про стягнення 1 046 371,88 грн

УСТАНОВИВ:

АТ "Українська залізниця", філії "Центр охорони здоров`я", структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" про стягнення заборгованості та пені за Договором про надання медичної допомоги застрахованим особам по короткостроковому добровільному медичному страхуванню № 208 від 30.11.20211.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі №910/13581/23 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачеві.

Ухвала мотивована тим, що дослідивши матеріали позовної заяви № б/н від 23.08.2023 (вх. № 13581/23 від 28.08.2023), суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 по справі №910/13581/23 про повернення позовної заяви і доданих до неї документів позивачеві, і направити справу для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було повернуто позовну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі № 910/13581/23, розгляд справи призначено на 25.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.11.2023.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її безпідставність.

08.11.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" про відкладення розгляду справи. У даному клопотанні відповідач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відзначає наступне.

В обґрунтування клопотання апелянт посилається на неможливість прибуття представників Товариства у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні - Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/8686/23, призначеній на 08.11.2023 о 10-00.

Колегія суддів, розглянувши указане клопотання, дійшла наступних висновків.

Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах установленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" є юридичною особою, та як і будь-яка інша сторона у справі не обмежене в кількості уповноважених представників для представництва його інтересів у суді апеляційної інстанції.

Також суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Колегією суддів також ураховується, що в ухвалі від 25.10.2023 судом було доведено до відома сторін про оголошення перерви у судовому засіданні у справі № 910/13581/23 до 08.11.2023. Отже, указана дата була відома сторонам заздалегідь. В той саме час, про поновлення адвокату Марченко Вікторії Анатоліївні строку на апеляційне оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року та про відкриття апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Марченко Вікторії Анатоліївни, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року вищевказаний адвокат дізнався з ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2023. Ураховуючи вказане, колегія суддів вважає безпідставним твердження заявника про те, що адвокат не має можливості прибути у судове засідання, про призначення якого йому було відомо до 07.11.2023. Надання переваги бути присутнім у судовому засіданні по іншій справі та подання клопотання про відкладення у даній справі колегія суддів розцінює як недобросовісне користування правами сторони.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 08.11.2023 за відсутності уповноваженого представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах". Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя.

За таких обставин у задоволенні клопотання Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" про відкладення розгляду справи належить відмовити.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, установила наступне.

Мотивуючи повернення позовної заяви, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження повноважень директора виконавчого філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Кришталь Наталії Юрїївни та заступника директора виконавчого філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Ігнатюк Тетяни Миколаївни, у суду відсутні підстави вважати, що вказані особи були наділені достатнім обсягом повноважень для того, щоб видавати за своїм підписом довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства "Українська залізниця", а відповідно, що позовна заява писана особами, які мають право на її підписання.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" підлягає поверненню без розгляду.

При цьому, суд звернув увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде установлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, Північний апеляційний господарський суд дійшов, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у даній справі підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та доданих до неї документів на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Право на судовий захист є конституційним правом кожної людини і громадянина, гарантованим статтею 55 Конституції України.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України.

Частиною 2 ст. 162 ГПК України установлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. (Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частина 1 ст. 174 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Поряд з цим, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі установлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.

З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.

У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень ч. 1 ст. 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені ч. 5 ст. 174 ГПК України (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №910/17650/18).

Повертаючи позовну заяву на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позовна заява підписана повноважним представником.

Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17 зазначено про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

Відтак, у цій постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду відступила від висновку Верховного Суду, здійсненому в раніше ухваленій постанові у справі №914/2414/17 про те, що довіреність, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у суді, повинна обов`язково містити вказівку, що представник є адвокатом.

В даному випадку визначальним є те, що особа, яка здійснює представництво за довіреністю, має статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти. (Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17, від 30.08.2021 у справі № 915/253/20).

Стаття 244 Цивільного кодексу України визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Колегією суддів установлено, що в межах розгляду справи № 910/13459/22 за участю АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Нафтагазстрах", місцевий господарський суд, дослідивши клопотання Товариства про залишення позову без розгляду та заперечення позивача щодо його задоволення, констатував, що керівник філії уповноважений діяти від імені товариства згідно з Положенням по філію, що затверджене протоколом правління товариства та довіреністю, що видана в порядку передоручення; у суду відсутні сумніви щодо наявності у вказаної посадової особи, яка підписала від імені позивача договір з приводу надання послуг, за яким виник спір (Договір №ЦОЗ/ПР-1012 про надання медичних послуг від 12.01.2022), уповноважувати від імені товариства в особі філії фізичних осіб на здійснення представництва інтересів товариства в господарських судах, що пов`язані з діяльністю Одеської клінічної лікарні на залізничному транспорті.

Суд першої інстанції також відзначив, що у Товариства при підписанні договору №ЦОЗ/ПР-1012 про надання медичних послуг від 12.01.2022 не було сумнівів щодо повноважень особи - виконавчого директора філії Кришталь Наталії Юріївни діяти від імені Філії та укладати договір. Товариству було відомо, що вказана особа діє на підставі довіреності від 19.10.2021, та про право заступника директора виконавчої філії Скоробагатька Ганни Василівни діяти від імені Філії на підставі довіреності від 22.06.2021. Не виникло таких сумнівів у Товариства і в процесі виконання договору, а отже виникнення таких сумнівів в процесі розгляду спору скоріше є процесуальною тактикою ухилення від вирішення спору по суті та не сприяє виконання завдань господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Щодо доводів клопотання Товариства в частині повноважень Можина О.В. як особи, у довіреності на ім`я якого не вказано про представництво ним інтересів довірителя як адвоката, колегія суддів зазначає, що в господарському судочинстві згідно з вимогами ст. 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката як особи, що підписала касаційну скаргу, є лише довіреність або ордер. Стосовно питання, чи повинна довіреність (за відсутності ордера) містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 12.10.2018 у справі №908/1101/17 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 24.04.2018 у справі №914/2414/17, про те, що у довіреності, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів особи у суді, має обов`язково бути зазначено, що представник є адвокатом. У цій постанові Верховним Судом викладено таку правову позицію: нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не установлено, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не передбачено таких вимог ні ГПК України, ні ЦК України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю. У цьому випадку важливо, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що позовна заява у даній справі була підписана особою, яка не має права її підписувати, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Наведеного судом першої інстанції ураховано не було, тому, повернувши позовну заяву, суд порушив право сторони на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" про порушення місцевим господарським судом положень ст.ст. 162, 174 ГПК України знайшли своє підтвердження.

Статтею 13 ГПК України установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами ст.ст. 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обґрунтована, а ухвала суду першої інстанції така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Частиною 3 ст. 275 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі №910/13581/23 - скасуванню з передачею позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 8, 129, 174, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі №910/13581/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі №910/13581/23 скасувати.

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я", в особі структурного виробничого підрозділу "Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філії "Центр охорони здоров`я" до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" про стягнення заборгованості та пені за Договором про надання медичної допомоги застрахованим особам по короткостроковому добровільному медичному страхуванню № 208 від 30.11.20211 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи надіслати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.11.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран