Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/2870/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/2870/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Григор`єва К.Є.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега-Київ"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2023

у справі № 910/2870/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега-Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка - Валерія"

про стягнення 841 857, 96 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега-Київ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка - Валерія" про стягнення 392 925, 00 грн основного боргу, 24 058, 36 грн три проценти річних, 29 048, 25 грн штрафу, 171 749, 61 грн інфляційних втрат, 224 076, 74 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 18-КДЛ від 10.07.2013 в частині оплати наданих послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/2870/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заявлених сум, оскільки позивач не надав належних доказів надання послуг за договором.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Позивачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/2870/23, в якій просить суд його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає порушення норм процесуального права щодо дослідження та оцінки доказів.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо протоколів відправлення актів наданих послуг, сформованих за допомогою програмного забезпечення, щодо акта звірки розрахунків, підписаного директором відповідача;

суд не врахував часткову оплату відповідачем наданих йому послуг;

судом не враховано недобросовісну поведінку відповідача, яка полягає в укладенні договору застави та виведенні майна з-під можливого звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості;

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (судді Ходаківська І.П. - головуюча; Владимиренко С.В.; Демидова А.М.) за клопотанням позивача поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2023, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2870/23 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 20.09.2023; зупинено дію оскарженого рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у зв`язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 01.11.2023 з продовженням строку її розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив. Враховуючи, що розгляд справи вже відкладався і явка представників сторін у судові засідання не визнавалась обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

10.07.2013 між ТОВ "Медична клініка - Валерія" (замовником) та ТОВ "Торговий дім "Омега-Київ" (виконавцем) укладено договір про надання послуг № 18-КДЛ, за умовами якого виконавець зобов`язався за завданнями замовника, оформленими у вигляді направлень, що містять інформацію про необхідні послуги, надати медичні послуги по клінічній лабораторній діагностиці, в межах переліку за ціною та у строки, визначені у прайс-листі виконавця.

Відповідно до пункту 3.2. договору оплата вартості послуг, наданих виконавцем на умовах цього договору здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури, що виставляється виконавцем за попередній місяць, після підписання сторонами цього договору акта прийому-передачі наданих послуг.

За умовами пункту 3.3. договору замовник зобов`язаний оплатити вартість послуги протягом 5 банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, але не раніше підписання акта прийому-передачі наданих послуг за період, за який виставлявся рахунок-фактура.

Додатковою угодою № 1 від 16 березня 2014 року сторони внесли зміни до розділу 3 (ціна договору) та розділу 7 (відповідальність сторін) договору від 12.07.2013.

Відповідно до пункту 3.3. договору в редакції додаткової угоди від 16.03.2014 сторони досягли згоди, що вартість послуг, наданих виконавцем в рамках цього договору протягом звітного періоду (місяця), оплачуються замовником в безготівковому порядку на підставі відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем.

Протягом 5 банківських днів з моменту отримання від позивача акту наданих послуг та рахунку-фактури, замовник зобов`язаний підписати акт наданих послуг та оплатити їх вартість.

Згідно з пунктом 4.1.4. договору замовник зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату наданих послуг та підписувати акти здачі-приймання виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору про надання послуг № 18-КДЛ від 10.07.2013, зокрема за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року, позивачем було надано відповідачу медичні послуги за актами приймання-передачі, актом звірки взаєморозрахунків, за якими станом на момент пред`явлення позову заборгованість складала 392 925, 00 грн.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 392 925, 00 грн основного боргу, 24 058, 36 грн трьох процентів річних, 29 048, 25 грн штрафу, 171 749, 61 грн інфляційних втрат та 224 076, 74 грн пені за загальний період з 01.12.2020 по 10.02.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості, що виникла, як стверджує позивач, у зв`язку з наданням відповідачу медичних послуг у період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року за договором про надання послуг № 18-КДЛ від 10.07.2013 на загальну суму у розмірі 392925, 00 грн, а також штрафу, 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

На підтвердження надання медичних послуг відповідачу позивач долучив до позову складені ним акти надання послуг № 908 від 31.10.2020 на суму 163 020,00 грн, № 1043 від 30.11.2020 на суму 90 045,00 грн, № 1135 від 31.12.2020 на суму 29 785,00 грн, № 62 від 31.01.2021 на суму 19 220,00 грн, № 144 від 28.02.2021 на суму 19 665,00 грн, № 338 від 31.03.2021 на суму 35 055,00 грн, № 426 від 30.04.2021 на суму 27 215,00 грн, № 614 від 31.05.2021 на суму 9 485,00 грн, № 687 від 30.06.2021 на суму 12 050,00 грн, № 829 від 31.07.2021 на суму 5 025,00 грн, № 907 від 31.08.2021 на суму 3 910,00 грн, № 1090 від 30.09.2021 на суму 500,00 грн.

Пунктом 3.3. договору від 10.07.2013 в редакції додаткової угоди від 16.03.2014 визначено, що протягом 5 банківських днів з моменту отримання від позивача акту наданих послуг відповідач зобов`язаний підписати та скріпити печаткою акт наданих протягом звітного періоду (місяця) послуг та в цей же строк один його примірник повернути позивачу, а у разі наявності у відповідача заперечень щодо переліку та вартості наданих позивачем у звітному періоді послуг - в цей же строк вжити вичерпних заходів щодо врегулювання із позивачем наявних заперечень.

В якості доказів направлення актів надання послуг за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року позивач надав протоколи відправлення сформовані за допомогою програмного забезпечення із зазначеною датою відправлення - 13.02.2023 (майже через 2 роки після складення актів надання послуг).

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв вказані протоколи до уваги, оскільки вони не містять ідентифікуючих ознак документів, що надсилались, що унеможливлює достовірне встановлення факту направлення відповідачу саме актів надання послуг за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року. Будь-яких інших доказів відправлення відповідачу актів надання послуг на суму боргу суду не надано та матеріали справи не містять.

Отже, суд позбавлений можливості встановити факт направлення на адресу відповідача актів надання послуг за спірний період.

В матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти надання послуг, які є належними та допустимими доказами надання послуг.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати акти надання послуг узгодженими сторонами, а медичні послуги по клінічній лабораторній діагностиці - фактично наданими.

Умовами пункту 3.1. додаткової угоди № 1 від 16.03.2014 передбачено, що перелік послуг, що надаються позивачем на умовах даного договору, та їх ціна вказані в прейскуранті послуг, що є невід`ємною частиною договору від 10.07.2013.

Разом з тим, позивачем не надано прейскуранту послуг у підтвердження вартості медичних послуг за спірним договором та рахунків, на підставі яких має здійснюватися оплата послуг.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Місцевий суд обґрунтовано зазначив, що наданий позивачем на підтвердження існування простроченої заборгованості відповідача за договором № 18-КДЛ від 10.07.2013 акт звірки взаєморозрахунків не може бути належним доказом у справі, оскільки інформація, відображена в акті не підтверджена підписаними уповноваженими представниками сторін первинними документами. Крім того, вказаний акт звірки взаєморозрахунків не містить посилання на договір № 18-КДЛ від 10.07.2013, що унеможливлює встановлення приналежності вказаного документу до спірного договору, а листи (№ 03/2021-пр від 18 червня 2021 року та №8/08-2028 від 08.08.2018) долучені позивачем до позову свідчать про наявність інших договорів укладених сторонами у справі.

У контексті застосування норм статей 1, 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (щодо умов використання акта звірки взаєморозрахунків як доказу здійснення господарської операції) необхідно зазначити, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17.

З мотивів непідтвердження відомостей акта звірки взаєморозрахунків за договором про надання послуг № 18-КДЛ від 10.07.2013 оформленими первинними документами, колегія суддів вважає помилковим довід позивача щодо необхідності визнання вказаного акта звірки належним доказом в цій справі.

Аналіз сукупності наявних в матеріалах справи доказів дає підстави для висновку, що господарська операція між сторонами згідно договору про надання послуг № 18-КДЛ від 10.07.2013 не спричинила настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що позивач не надав належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували здійснення такої господарської операції (її реальність), за наслідком якої у відповідача, як боржника, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 392 925, 00 грн. Водночас, складені та підписані позивачем акти приймання-передачі надання послуг не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи про порушення місцевим судом норм процесуального права щодо оцінки доказів за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега-Київ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/2870/23 залишити без змін та поновити його дію.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 20.11.2023 (у зв`язку з: перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці з 06.11.2023 по 17.11.2023; перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М. на навчанні в Національній школі суддів України з 13.11.2023 по 17.11.2023).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова