Постанова

від 03.10.2023 по справі 910/3472/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3472/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.10.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.05.2023 (повний текст складено 09.06.2023)

у справі № 910/3472/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

про стягнення 4 483 886, 88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 4.483.886,88 грн заборгованості за поставлений позивачем товар по договору №53-123-011-01-21-11041 від 30.12.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/3472/23 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки" 3 736 572,40 грн заборгованості та 56 048,59 грн судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи стосовно невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості товару у сумі 3 736 572,40 грн.

Водночас, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, позивач до матеріалів справи не додав жодних доказів на підтвердження реєстрації в ЄРПН податкових накладних на поставлений по договору товар, та дати такої реєстрації, у зв`язку з чим суд вважає, що заявлені у цій частині позовні вимоги щодо оплати суми товару в розмірі ПДВ - 747 314,48 грн є передчасними і не можуть бути наразі задоволенні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/1568/18, зазначає, що відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ, виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач не заперечував проти факту проведення реєстрації позивачем податкових накладних, а також, що позивачем було проведено необхідну реєстрацію податкових накладних, а саме: №5 від 31.01.2022 на поставку товару за видатковою накладною №РН-0000007 (зареєстрована 09.02.2022), що підтверджується квитанцією №1 з Єдиного реєстру податкових накладних; №8 від 31.01.2022 на поставу товару за видатковою накладною №РН-0000004 (зареєстрована 09.02.2022), що підтверджується квитанцією №1 з Єдиного реєстру податкових накладних; №10 від 31.01.2022 на поставу товару за видатковою накладною №РН-0000009 (зареєстрована 09.02.2022), що підтверджується квитанцією №1 з Єдиного реєстру податкових накладних; №3 від 01.02.2022 на поставу товару за видатковою накладною №РН-0000011 (зареєстрована 18.02.2022), що підтверджується квитанцією №1 з Єдиного реєстру податкових накладних; №6 від 07.02.2022 на поставу товару за видатковою накладною №РН-0000013 (зареєстрована 18.02.2022), що підтверджується квитанцією №1 з Єдиного реєстру податкових накладних. Таким чином, відповідач отримав податковий кредит на суму ПДВ за зареєстрованими податковими накладними.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що рішення суду першої інстанції ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи з підстав, що відрізняються від зазначених апелянтом. Так, на думку ДП «НАЕК «Енергоатом» надані позивачем видаткові накладні в якості доказу виконання господарської операції (постаки товару) не можуть кваліфікуватись за своєю природою як «Видаткові накладні» в розмінні умов договору за спірними правовідносинами, оскільки не містять необхідних реквізитів. За вказаних обставин, відповідач вважає, що позивачем не надано жодного документу на підтвердження виконання ним умов договору в частині поставки товару саме за місцем, вказаним у договорі. Крім того, як вказує відповідач оплата за товар згідно умов договору здійснюється виключно після отримання покупцем повної кількості товару на суму 4 519 200,00 грн. Однак, як позивач самостійно вказує та доводить, що договір в частині постачання товару ним виконано частково на суму 4 483 886,88 грн, і товар на залишок вартості договору в сумі 35 313,12 грн не поставлено на час звернення до суду. Разом з тим, відповідач вважає, що строк оплати товару настає виключно після поставки повного обсягу товару, в тому числі на суму 35 313,12 грн, що кореспондується з вимогами п. 3.2 договору. Отже, строки оплати поставленого товару не настали, відтак порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати вартості договору не має місця у вказаних правовідносинах. За вказаних обставин, ДП «НАЕК «Енергоатом» просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3 736 572,40 грн боргу та 56 048,59 грн судового збору з підстав, наведених відповідачем у справі, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Технології енергетичної безпеки» в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» за договором.

Явка представників в судове засідання

В судове засідання 03.10.2023 представник позивача не з`явився, водночас, 17.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від представника ТОВ «Технології енергетичної безпеки» Семенова Вадима Івановича подано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупцем) було укладено договір поставки товару №53-123-011-01-21-11041 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений товар.

Строк поставки товару - до 31.01.2022 (п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2021).

Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. договору його ціна складає 4 519 200,00 грн з ПДВ. Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (якщо постачальник платник ПДВ).

Пунктами 4.1., 4.2. передбачено, що поставка товару відбувається згідно з правилами Інкотермс 2010 на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач - Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", Запорізька область, вул. Промислова 122, склад №4. Поставка товару відбувається в строк згідно з п. 1.2 договору.

У пункті 4.3 сторони визначили перелік товаросупровідної документації.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору, позив постави відповідачу товар на загальну суму 4 483 886,88 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 31.01.2022 на суму 1 249 608,36 грн, №РН-0000007 від 31.01.2022 на суму 1 502 189,52 грн, №РН-0000009 від 31.01.2022 на суму 535 969,80 грн, №РН-0000011 від 01.02.2022 на суму 1 129 948,80 грн, №РН-0000013 від 07.02.2022 на суму 66 170,40 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що покупець мав здійснити оплату за товар до 08.04.2022, проте станом на теперішній час відповідачем це зобов`язання не виконано, що і стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 483 886,88 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно договору на загальну суму 4 483 886,88 грн.

Так, згідно видаткових накладних №РН-0000004 від 31.01.2022 на суму 1 249 608,36 грн, №РН-0000007 від 31.01.2022 на суму 1 502 189,52 грн, №РН-0000009 від 31.01.2022 на суму 535 969,80 грн, №РН-0000011 від 01.02.2022 на суму 1 129 948,80 грн, №РН-0000013 від 07.02.2022 на суму 66 170,40 грн позивач поставив, а відповідач, від імені якого діяла уповноважена за довіреністю особа - Вороная Вікторія Миколаївна, прийняв товар у повному обсязі та без заперечень.

Водночас відповідач вказує, що окрім копій видаткових накладних, які, на думку відповідача, не можуть підтвердити поставку товару (оскільки не мають усіх необхідних реквізитів первинного документа), позивачем не надано жодного документального підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару та супроводжувальної документації.

Таким чином, за доводами відповідача, поставка та прийняття товару сторонами фактично не відбулись.

Колегія суддів вважає дані доводи ВП ЗАЕС необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 4.3 договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами:

а) видатковою накладною - оригінал (3 прим.);

б) сертифікатом якості або іншим документом про якість, виданим підприємством-виробником (оригінал або завірена копія);

в) рішенням про затвердження виробника як постачальника ДП НАЕК "Енергоатом" із зазначенням у ньому номенклатури запропонованої продукції (для товару, що стосується СВБ - п. 1.1 поз. 6, 13, 31, 34-38);

г) актуальними копіями технічних умов (ТС), узгоджені з ДП НАЕК "Енергоатом" та Держатомрегулювання (для товару, що стосується СВБ - п. 1.1 поз. 6, 13, 31, 34-38);

д) декларацію про відповідність вимогам технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання (для кабельної продукції на номінальну напругу до 1 кВ).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За своєю суттю видаткова накладна є основним документом постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця.

Разом з тим, судом встановлено, що у видаткових накладних на поставку товару містяться обов`язкові відомості, встановлені частиною 2 статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої видаткова накладна, як первинний документ, повинна мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, спірні видаткові накладні оформлені у встановленому чинним законодавством України порядку та свідчать про здійснення господарської операції.

Інші, передбачені умовами п. 4.3 договору, документи підтверджують якість товару, технічні характеристики та вимоги і т.д. поставленого товару.

Крім того, як вже зазначалось товар прийнято у повному обсязі та без зауважень. Будь-яких доказів наявності у відповідача зауважень щодо товаросупровідних документів на цей товар сторонами суду не надано.

Водночас, доказів оплати вартості поставленого позивачем товару не сплатив.

Стосовно доводів відповідача про те, що строк оплати ще не настав колегія суддів відноситься критично, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне.

Разом з цим, згідно з п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Зі змісту вищенаведених умов договору вбачається, що сторони розмежували порядок і строки сплати ПДВ на поставлений товар та вартості самого товару: вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів (строк) з дати поставки повного обсягу товару (порядок); ПДВ сплачується після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в (ЄРПН).

Строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (747 314,48 грн згідно видаткових накладних) у договорі не встановлений.

Відповідач зазначає, що позивачем не дотриманий обов`язок в рамках адміністрування ПДВ щодо направлення на електронну адресу покупця зареєстрованої податкової накладної (для оплати частини товару в розмірі ПДВ). Оскільки строк, у який необхідно сплатити вартість товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що цей строк має обчислюватися за правилами статті 530 Цивільного кодексу України, при чому вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ відповідачу не надходила.

З матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції позивачем не було додано жодних доказів на підтвердження реєстрації в ЄРПН податкових накладних на поставлений по договору товар, та дати такої реєстрації.

Стосовно долучених до апеляційної скарги доказів реєстрації податкових накладних, а саме: №5 від 31.01.2022 на поставку товару за видатковою накладною №РН-0000007 (зареєстрована 09.02.2022); №8 від 31.01.2022 на поставу товару за видатковою накладною №РН-0000004 (зареєстрована 09.02.2022); №10 від 31.01.2022 на поставу товару за видатковою накладною №РН-0000009 (зареєстрована 09.02.2022), не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції, колегія зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, а в апеляційній скарзі не навів доводів неможливості подання означених вище доказів реєстрації податкових накладних до місцевого господарського суду. У зв`язку з чим такі докази не приймаються та розглядаються судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення суду не може гуртуватися на припущеннях, а оскільки в матеріалах справи відсутні докази настання строків виконання ним зобов`язань з оплати суми товару в розмірі ПДВ - 747.314,48 грн, позовні вимоги про стягнення з відповідача означеної суми є передчасними та наразі не можуть бути задоволені судом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки" та стягнення з відповідача 3 736 572,40 грн заборгованості. В решті позову слід відмовити.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/3472/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/3472/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/3472/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3472/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 20.11.2023 після виходу головуючого судді Тищенко А.І. з лікарняного та колегії суддів з навчання.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка