Рішення

від 20.11.2023 по справі 904/4975/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4975/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (м. Дніпро)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кристал-199" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) загального користування багатоквартирного будинку № 06В490-12837-21 від 24.05.2021 у загальному розмірі 6 882 грн. 88 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кристал-199" (далі - відповідач) заборгованість за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) загального користування багатоквартирного будинку № 06В490-12837-21 від 24.05.2021 у загальному розмірі 6 882 грн. 88 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 6 419 грн. 61 коп. - основний борг;

- 166 грн. 27 коп. - пеня;

- 160 грн. 34 коп. - інфляційні втрати;

- 136 грн. 66 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) загального користування багатоквартирного будинку № 06В490-12837-21 від 24.05.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у серпні 2021 року послуги з обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6 419 грн. 61 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 2 розділу 5 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 28.12.2022 по 12.09.2023 в сумі 166 грн. 27 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по серпень 2023 року у сумі 160 грн. 34 коп., а також 3% річних за період прострочення з 28.12.2022 по 12.09.2023 у сумі 136 грн. 66 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2022 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №48116/23 від 21.09.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.09.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Шевченка, будинок 199, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.33).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 21.09.2023 отримав 27.10.2023, що вбачається з поштового повідомлення № 4930022833580, отже завчасно (а.с.45).

Слід також відзначити, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (розділ "Інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою") офіційним засобом зв`язку з юридичною особою відповідача є телефони НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.33).

Суд відзначає, що вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номери телефонів відповідача - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 є офіційними та достовірними, отже можуть бути використані судом для здійснення повідомлення відповідача у даній справі.

Слід відзначити, що відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Так, з метою фактичного та найшвидшого повідомлення відповідача про зміст ухвали суду від 21.09.2022 відповідачу була передана телефонограма на номер телефону НОМЕР_1 , яка була отримана його представником 04.10.2023 (а.с.42).

Інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Слід також відзначити, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 21.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113623551) надіслано судом 21.09.2023, зареєстровано в реєстрі 22.09.2023 та оприлюднено 25.09.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 21.09.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 27.10.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 13.11.2022 включно.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 58621/23 від 15.11.2023), в якому він просить суд позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача лише суму основного боргу в сумі 5 249 грн. 61 коп., посилаючись на таке:

- спірна заборгованість була частково погашена відповідачем, а саме: 14.09.2023 погашено 470 грн. 00 коп., 15.09.2023 погашено 400 грн. 00 коп. та 19.09.2023 погашено 300 грн. 00 коп., отже сума основного боргу складає 5 249 грн. 61 коп.;

- несвоєчасна оплата наданих позивачем послуг зумовлена наявністю воєнного стану, а також постійними обстрілами БПЛА, ствольної та реактивної артилерії м Нікополя, у зв`язку з чим 2/3 співвласників будинку покинули свої помешкання та припинили сплачувати внески; стягнути вказану заборгованість у судовому порядку неможливо через встановлений законом мораторій на стягнення заборгованості по комунальним платежам;

- вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, у зв`язку з чим відповідач просить не стягувати з нього пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був направлений позивачу засобами поштового зв`язку 13.11.2023 у відправленні № 5321004622226 та отриманий позивачем 15.11.2023.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Слід відзначити, що строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву закінчується 20.11.2023.

У той же час судом враховано, що по суті у відзиві на позовну заяву відповідач заперечень з приводу позовних вимог не висловив, лише просив суд врахувати відсутність вини відповідача у виникненні боргу, а також обставини, які зумовили виникнення спірної заборгованості.

Також судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 20.11.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 24.05.2021 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Кристал-199" (далі - замовник, відповідач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - виконавець, позивач) укладено договір технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) загального користування багатоквартирного будинку № 06В490-12837-21 (далі - договір, а.с.9-11), відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) об`єктів, які знаходяться у власності (користуванні) замовника, а саме: по вулиці Шевченка, будинок 199.

У пункті 1 розділу 7 договору сторони визначили, що договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 та розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з початку календарного року, в якому його було укладено (керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині виконання розрахунків по договору - до повного їх виконання. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявляє про припинення його дії, договір вважається укладеним на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Доказів зміни, визнання недійсним, розірвання або припинення вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що виробник бере на себе зобов`язання із забезпечення споживача технічною водою обсягом 121 400 м3 на рік, згідно з розрахунками об`ємів споживання води помісячно (додаток № 1).

Відповідно до умов пункту 2 розділу 1 договору технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) проводиться виконавцем у плановому порядку з погодженим графіком, додаток 1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) включає здійснення виконавцем виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження, в строки та порядку, що передбачені договором та чинними нормативно-правовими актами (далі - послуги (роботи) (пункт 3 розділу 1 договору).

У пункті 4 розділу 1 договору визначено, що вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) об`єктів, що надаються виконавцем, наведені у додатку 2 до договору, який є його невід`ємною частиною.

У відповідності до вказаних умов до договору був підписаний додаток № 2 - Кошторис (а.с.14).

У розділі 2 договору сторонами були визначені умови, зокрема, щодо вартості послуг (робіт) та порядку розрахунків:

- вартість послуг (робіт) за рік визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з технічного обслуговування, що надаються виконавцем замовнику, та становить 8 019 грн. 61 коп., в тому числі, податок на додану вартість - 1 336 грн. 60 коп. (пункт 1 розділу 2 договору);

- замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ), визначену в пункті 1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку - 100% передоплати на підставі виставленого рахунку. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін (пункт 2 розділу 2 договору);

- у разі необхідності проведення капітального ремонту складових систем газопостачання виконавець надсилає замовнику повідомлення з обґрунтованим переліком необхідних робіт. Замовник повинен протягом 10-ти робочих днів з дати отримання повідомлення повідомити виконавця про спосіб проведення капітального ремонту (за окремим договором з виконавцем чи із залученням суб`єктів господарювання, що мають дозвіл на виконання робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю) або про відмову від його проведення (пункт 3 розділу 2 договору);

- фактичні обсяги послуг (робіт) оформлюються актом наданих послуг (робіт), який складається та подається виконавцем на розгляд замовника у 2-х примірниках. Замовник зобов`язується протягом 5-ти днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акту виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку неповернення замовником акту наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим замовником в редакції виконавця (пункт 4 розділу 1 договору).

Як убачається з матеріалів справи, у серпні 2021 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ), загальна вартість яких склала 8 019 грн. 61 коп., на підтвердження чого сторонами був складений та підписаний Акт виконаних робіт № 19593 від 31.08.2021 на суму 8 019 грн. 61 коп. (а.с.15).

Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень, отже підписанням акту сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеним Актом виконаних робіт № 19593 від31.08.2021 відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено вище, у пункті 2 розділу 2 договору сторони домовились, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ), визначену в пункті 1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку - 100% передоплати на підставі виставленого рахунку.

У той же час, як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, повна попередня оплата відповідачем здійснена не була; відповідач оплати роботи наступним чином:

- 01.07.2022 в сумі 700 грн. 00 коп.;

- 05.08.2022 в сумі 900 грн. 00 коп.

Враховуючи вказане, 09.12.2022 позивачем було направлено відповідачу претензію №49005.3-СЛ-18769-1222 від 09.12.2022, якій він вимагав в 7-денний строк від дня пред`явлення претензії перерахувати суму заборгованості у розмірі 6 419 грн. 61 коп. (а.с. 17-18).

У відповіді на вказану претензію відповідач повідомив, що в повному обсязі визнає вимоги позивача щодо сплати залишку боргу за договором № 06В490-12831-21 від 24.05.2021 та звертає увагу на те, що фінансовий стан ОСББ є критичним, у зв`язку з чим, останнє повідомляє про відсутність предмету спору між підприємствами по вказаному боргу, проте, ОСББ просить розглянути питання про реструктуризацію чи відстрочення сплати заборгованості, а також, зазначає, що зобов`язується за будь-якого покращення стану платежів виконати вимогу АТ "Дніпропетровськгаз" першочергово (а.с. 20).

Як зазначає позивач, відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) загального користування багатоквартирного будинку № 06В490-12837-21 від 24.05.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у серпні 2021 року послуги з обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6 419 грн. 61 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 2 розділу 5 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 28.12.2022 по 12.09.2023 в сумі 166 грн. 27 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по серпень 2023 року у сумі 160 грн. 34 коп., а також 3% річних за період прострочення з 28.12.2022 по 12.09.2023 у сумі 136 грн. 66 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вказане, з аналізу змісту пункту 2 розділу ІІ договору та інших його умов, а також фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що строк оплати робіт на суму 8 019 грн. 61 коп., сторонами не встановлений.

Слід також відзначити, що спеціальні норми, що регулюють правовідносини за договором про надання послуг, також не визначають строк оплати наданих послуг.

Таким чином, у даному випадку підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вказаних вимог, позивач звернувся до відповідача із претензією №49005.3-СЛ-18769-1222 від 09.12.2022, якій він вимагав в 7-денний строк від дня пред`явлення претензії перерахувати суму заборгованості у розмірі 6 419 грн. 61 коп. (а.с. 17-18).

Як убачається з матеріалів справи, вказана претензія була отримана відповідачем 20.12.2022 (а.с.19).

Враховуючи вказане, а також положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що граничним строком оплати робіт на залишкову суму 6 419 грн. 61 коп. (8 019,61 - 1 600,00) є 27.12.2022 (20.12.2022 + 7 днів).

Отже, строк оплати виконаних позивачем у серпні 2021 року робіт на залишкову суму 6 419 грн. 61 коп. є таким, що настав 20.12.2022.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до вказаних положень, відповідачем були долучені до матеріалів справи докази часткового погашення заявленого до стягнення основного боргу, а саме:

- 14.09.2023 здійснено платіж у сумі 470 грн. 00 коп. з призначенням платежу "часткова сплата заборгованості за договором ТО системи газопостачання (крім ВОГ) № 06В490-12837-21 від 24.05.2021", що підтверджується долученою до відзиву на позовну заяву платіжною інструкцією № 337 від 14.09.2023;

- 15.09.2023 здійснено платіж у сумі 400 грн. 00 коп. з призначенням платежу "часткова сплата заборгованості за договором ТО системи газопостачання (крім ВОГ) № 06В490-12837-21 від 24.05.2021", що підтверджується долученою до відзиву на позовну заяву платіжною інструкцією № 338 від 15.09.2023;

- 19.09.2023 здійснено платіж у сумі 300 грн. 00 коп. з призначенням платежу "часткова сплата заборгованості за договором ТО системи газопостачання (крім ВОГ) № 06В490-12837-21 від 24.05.2021", що підтверджується долученою до відзиву на позовну заяву платіжною інструкцією № 340 від 19.09.2023.

Проаналізувавши вказані вище докази часткового погашення основного боргу у даній справі, приймаючи до уваги, що позовна заява є поданою до господарського суду 13.09.2023 (а.с.1), суд приходить до висновку, що частина основного боргу у справі була погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 170 грн. 00 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, доказів на підтвердження погашення заборгованості на залишкову суму 5 249 грн. 61 коп. (6 419,61 - 1170,00) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 5 249 грн. 61 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 2 розділу V договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення оплати за послуги (роботи), надані (виконані) виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги (роботи) по договору.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 2 розділу 5 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 28.12.2022 по 12.09.2023 в сумі 166 грн. 27 коп.

Аналізуючи визначений позивачем період нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.

Спірний договір був укладений між сторонами 24.05.2021, що свідчить про обізнаність сторін зі змінами до положень, зокрема, статті 232 Господарського кодексу України, які набули чинності 02.04.2020, отже вже діяли на момент підписання договору.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 4), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені є правовірними на суму 166 грн. 27 коп.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по серпень 2023 року у сумі 160 грн. 34 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 160 грн. 34 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 28.12.2022 по 12.09.2023 у сумі 136 грн. 66 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 136 грн. 66 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- місцезнаходженням відповідача є м. Нікополь Дніпропетровської області. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 169 від 27.07.2022 "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75" Нікопольська міська територіальна громада внесена до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій (https://www.minre.gov.ua/doc/doc/91). Наявність воєнних (бойових) дій також підтверджена наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 217 від 26.09.2022 (https://www.minre.gov.ua/doc/doc/97);

- місцезнаходженням позивача є м. Дніпро, яке більше віддалене від лінії фронту; не перебуває в зоні артилерійського ураження, на відміну від відповідача, що, на думку суду, свідчить про те, що військові дії на території України мають нерівнозначний вплив на діяльність позивача та відповідача; відповідач знаходить у гірших умовах, що також підтверджується наведеними вище обставинами (відповідач знаходить в районі проведення воєнних (бойових) дій);

- суд приймає до уваги причини невиконання своїх зобов`язань за договором перед позивачем, а саме: очевидним є факт того, що більша частина співвласників будинку наразі покинули своє житло через систематичні обстріли м. Нікополя, що призвело до накопичення заборгованості перед ОСББ;

- з огляду на вказані вище причини невиконання своїх зобов`язань за договором перед позивачем, а також обставини описані вище, суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим;

- судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи судом відповідач наявність прострочення не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов`язань за договором перед позивачем;

- також в процесі розгляду справи відповідач здійснив часткове погашення заборгованості перед позивачем, що свідчить про наміри відповідача виконати свої зобов`язання перед позивачем;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

- більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які в певній мірі компенсують втрати позивача від прострочення.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 50%, а саме до 83 грн. 14 коп. (166,27 - 50%).

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 83 грн. 14 коп.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про звільнення його від відповідальності у вигляд стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписом пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки основний борг у сумі 1 170 грн. 00 коп. добровільно погашений відповідачем після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим, провадження в цій частині судом закривається через відсутність предмета спору, то судовий збір, пропорційний вказаним вимогам, а саме: в сумі 456 грн. 25 коп., сплачений у складі судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп., підлягає поверненню позивачеві після надходження від нього заяви щодо повернення вказаної частини судового збору за окремою ухвалою суду.

В решті відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в цій частині, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. У зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 227 грн. 75 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кристал-199" про стягнення заборгованості за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) загального користування багатоквартирного будинку № 06В490-12837-21 від 24.05.2021 у загальному розмірі 6 882 грн. 88 коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 170 грн. 73 коп.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кристал-199" (вулиця Шевченка, будинок 199, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; ідентифікаційний код 40456428) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (вулиця Шевченка, будинок 2, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 03340920) 5 249 грн. 61 коп. - основного боргу, 83 грн. 14 коп. - пені, 160 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 136 грн. 66 коп. - 3% річних та 2 227 грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.11.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко