Ухвала

від 14.11.2023 по справі 947/22214/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1580/23

Справа № 947/22214/23 1-кс/947/10059/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42021162240000053 від 28 вересня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199; ч.1 ст.204 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, а саме: тютюнові вироби без марок акцизного податку України (у пачках): Jin Ling - 4000, Lifa - 12500; Marvel - 4000; Compliment - 3360; чорнові записи на 46 арк.; ключі та магнітні ключі - 126; грошові кошти у сумі 9100 гривень; транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 » без ключей запалювання, з забороною розпорядження та користування вказаними речами.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_8 подав апеляційні скарги в інтересах власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в яких просив оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Доводи апеляційних скарг обґрунтував тим, що тютюнові вироби, ключі та магнітні ключі, грошові кошти належать ОСОБА_6 , в користуванні якого перебував автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 ».

ОСОБА_7 є власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 ».

Апелянт вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Також, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є фігурантами кримінального провадження в рамках якого накладений арешт.

Крім того, що слідчим суддею було порушено вимоги ч.5 ст.171 КПК України, оскільки, відповідно до протоколу обшук відбувався 06.08.2023 року, а арешт був накладений 17.08.2023 року.

Власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх представники- адвокати ОСОБА_8 і ОСОБА_10 та прокурор ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду повідомлялися належним чином телефонограмою. З заявами та клопотаннями про відкладення апеляційного розгляду не зверталися.

Апеляційний суд зазначає, що сторони кримінального провадження п`ять разів не з`явилися у судові засідання апеляційного суду.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, керуючись вимогами ч.4 ст.405 КПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності учасників кримінального провадження.

Дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, та доводи, наведені в апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, на теперішній час Відділом детективів ТУ БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України.

З клопотання прокурора про арешт майна убачається, що в ході досудового розслідування, 06.08.2023 року під час проведення санкціонованого обшуку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », власником якого є ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено тютюнові вироби без марок акцизного податку України (у пачках): Jin Ling - 4000, Lifa - 12500; Marvel - 4000; Compliment - 3360; чорнові записи на 46 арк.; ключі та магнітні ключі - 126; грошові кошти у сумі 9100 гривень; транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 » без ключей запалювання.

Постановою детектива підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_11 вилучені речі та предмети визнані речовими доказами.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна: речей та документів, вилучених під час проведення обшуку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів.

Доводи апеляційних скарг про те, що накладення арешту на вилучене майно не відповідає критеріям ст.98 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали провадження за клопотанням прокурора, погоджується з тим, що речі та предмети, вилучені під час проведення обшуку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », а саме: тютюнові вироби без марок акцизного податку України (у пачках): Jin Ling - 4000, Lifa - 12500; Marvel - 4000; Compliment - 3360; чорнові записи на 46 арк.; ключі та магнітні ключі - 126; грошові кошти у сумі 9100 гривень; транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 » без ключей запалювання відповідають критеріям майна, визначеним статтею 98 КПК України, на яке у відповідності до положень ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений арешт, оскільки вказані речі та предмети могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, є предметами кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим мають значення речових доказів у кримінальному провадженню, а також мають безпосереднє та вирішальне значення для виявлення ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України, в діях відповідних осіб.

Відносно доводів апеляційних скарг про те, що слідчим суддею було порушено вимоги ч.5 ст.171 КПК України, оскільки, відповідно до протоколу обшук відбувався 06.08.2023 року, а арешт був накладений 17.08.2023 року, апеляційний суд зазначає про таке.

Так, положеннями ч.5 ст.171 КПК України передбачено, що прокурор повинен звернутися з клопотанням про арешт майна протягом 48 годин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обшук був проведений 06.08.2023 року, а прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням 08.08.2023, тобто в межах строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України.

Згідно з вимогами ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду в судовому засіданні та відповідно до ст.108 КПК України фіксують процес в журналі судового засідання.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційних скарг про порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання прокурора про арешт майна, однак, з огляду на велику завантаженість слідчих суддів в судах першої інстанції, вважає відсутніми підстави вважати вказані обставини такими істотними порушеннями вимог КПК України, які перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя врахувавши всі обставини кримінального провадження, обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно.

Аналізуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою всестороннього, об`єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою забезпечення збереження речових доказів, виключення можливості вчинення будь-яких дій щодо зазначеного майна, в тому числі направлених на приховування слідів злочинів, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційних скарг представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42021162240000053 від 28 вересня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4