Рішення

від 08.11.2023 по справі 906/786/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/786/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Тарасюк В.С.- службове посвідчення №071188 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сокірко Ю.С. - дов. від 01.10.2023;

від третьої особи: Сачок А.В. - ордер серія АМ № 1058917 від 13.07.2023;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради

до Ємільчинської селищної ради Житомирської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Процесуальні дії у справі.

Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про витребування з чужого незаконного володіння Ємільчинської селищної ради Житомирської області на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельних ділянок: площею 60,7361га з кадастровим номером 1821780600:01:000:0596, площею 4,0616га з кадастровим номером 1821780600:01:000:0594, площею 6,0788га з кадастровим номером 1821780600:01:000:0610.

Ухвалою від 19.06.2023 суд відкрив провадження у справі, залучив до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 22.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/786/23 до судового розгляду по суті на 17.10.2023.

В судовому засіданні 17 .10.2023 оголошено перерву до 08.11.2023 о 12:00.

У засіданні суду 08.11.2023 прокурор оголосив зміст та підстави позовних вимог.

Представник Житомирської обласної ради не з`явився.

Представник Ємільчинської селищної ради висловила заперечення щодо предмета позову.

Представник Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" повідомив, що підтримує позовні вимоги керівника Звягельської окружної прокуратури.

Суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, заслухав заключне слово прокурора, представників Ємільчинської селищної ради та Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК".

08.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Згідно з позовними вимогами, передача ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у комунальну власність Ємільчинської селищної ради лісогосподарських земель, що перебувають в розпорядженні та управлінні Житомирської обласної ради, в частині включення до складу земель, що підлягають інвентаризації лісового масиву кварталів 4 та 5 Сербівського лісництва ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" є незаконною, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не уповноважене проводити інвентаризацію та реєстрацію спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 821780600:01:000:0594 та 1821780600:01:000:0596 в Державному земельному кадастрі як земель сільськогосподарського призначення та розпоряджатися вказаними спірними земельними ділянками. Крім того, Ємільчинська селищна рада зареєструвала право власності на земельну ділянку 1821780600:01:000:0610 з цільовим призначенням - для експлуатації та догляду за водним об`єктом. Проте вказана земельна ділянка також використовується лісогосподарським підприємством. Відповідно до положень Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, якщо водний об`єкт розміщений на земельній ділянці лісогосподарського призначення, то така земельна ділянка належить до земель лісового фонду, захист порушеного права здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову. На переконання прокуратури, землі лісогосподарського призначення не можуть передаватися на підставі п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Повноваження з розпорядження земельними ділянками лісового фонду, що перебувають у користуванні ДП "Ємільчинський лісгосп АПК", належать Житомирській обласній раді, то права обласної ради на реалізацію всіх правомочностей щодо спірних земельних ділянок підлягають захисту шляхом витребування у Ємільчинської селищної ради з незаконного володіння трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0596 площею 60,7361 га, 1821780600:01:000:0594 площею 4,0616 га, 1821780600:01:000:0610 площею 6,0788 га, які накладаються на земельну ділянку 1821780600:01:000:0483, які розташовані в кварталах 4 та 5 Сербівського лісництва ДП "Ємільчинський лісгосп АПК".

Житомирська обласна рада 24.07.2023 надіслала клопотання, в якому повідомила, що підтримує позовні вимоги керівника Звягельської окружної прокуратури, а також просить здійснювати розгляд справи без участі представника обласної ради (а.с.189).

Ємільчинська селищна рада не визнала позовні вимоги прокурора, оскільки селищна рада здійснила державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки на підставах, які не суперечать чинному законодавству. Вказаний факт спростовує твердження позивача про те, що Ємільчинська селищна рада є незаконним володільцем спірних земельних ділянок. Земельні ділянки з кадастровими номерами 821780600:01:000:0594 та 1821780600:01:000:0596 передані у комунальну власність із держаної на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області. Водночас прокурор не заявляє вимогу про визнання незаконним факту передачі вказаних земельних ділянок з державної у комунальну власність та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №63-ОТГ від 15.12.2020 в частині передачі земельних ділянок як першочергову підставу для реєстрації права комунальної власності.

Щодо підстав реєстрації комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780600:01:000:0610, то відповідно до п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, зокрема земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, тобто без визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1821780600:01:000:0610 на момент її формування як об`єкта цивільних прав вже перебувала у комунальній власності, тому орган місцевого самоврядування здійснив її інвентаризацію з метою формування. На переконання відповідача, відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Ємільчинська селищна рада не була обізнана, що земельною ділянкою з водним об`єктом користується Дочірнє підприємство "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, оскільки за відомостями Державного земельного кадастру інформація про зареєстроване право відсутнє (а.с.216- 218).

У письмових поясненнях Дочірнє підприємство "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради зазначило, що підприємство набуло право постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення 1821780600:01:000:0483 в силу п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України. (а.с.180-185).

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Березниківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області від 24.12.2005 "Про погодження на передачу земельних ділянок у постійне користування ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" для ведення лісового господарства" погоджено передачу земельних ділянок загальною площею 1 156,0235га у постійне користування ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" для ведення лісового господарства на території Березниківської сільської ради за межами населених пунктів, в тому числі 759,92га - землі трансформовані у лісові угіддя із сільськогосподарських земель реформованого ПКСП "Березники", 396,1035га - земель запасу водного фонду (а.с.27).

У матеріалах справи міститься копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складанню державного акта на право постійного користування землею ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" для ведення лісового господарства на території Ємільчинського району Житомирської області (а.с. 30-49).

Рішенням Березниківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області від 24.12.2005 "Про погодження технічної документації по землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж землекористування з виготовленням державних актів на право постійного користування землями лісового фонду ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" в межах Березниківської сільської ради" погоджено технічну документацію по землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж землекористування з виготовленням державних актів на право постійного користування землями лісового фонду ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" на території Березниківської сільської ради за межами населених пунктів загальною площею 2 983,0235 га (а.с. 28).

Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 24.02.2006 №60 затверджено технічну документацію по землеустрою щодо встановлення меж землекористування з виготовлення державних актів на право постійного користування землями лісового фонду ДП "Ємільчинський лісгосп АПК". Посвідчено право постійного користування землями ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" за межами населених пунктів, зокрема Березниківської сільської ради загальною площею 2 983,0235 га (а.с.29).

На підставі вказаного розпорядження ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" отримало державний акт на право постійного користування серії ЯЯ №2078517 земельними ділянками №1 (1821780600:01:000:0483), №2 (1821780600:01:000:0484), №3 (1821780600:01:000:0485) загальною площею 688,4646 га (а.с. 50).

Рішенням Ємільчинської селищної ради від 14.11.2017 №11 припинено діяльність Березниківської сільської ради, яка входила до складу Ємільчинської територіальної громади, визнано Ємільчинську селищну раду правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків Березниківської сільської ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №63-ОТГ від 15.12.2020 "Про передачу у комунальну власність" Ємільчинській селищній раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1 117,2981 га, які розташовані за межами населених пунктів у Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади, відповідно до акта приймання-передачі від 15.12.2020 (а.с. 69-70).

Відповідно до додатку акта приймання-передачі від 15.12.2020, у комунальну власність сільськогосподарського призначення передано земельні ділянки з кадастровими номерами: 1821780600:01:000:0594 площею 4,0616 га (п. 57), 1821780600:01:000:0596 площею 60,7361 га (п.75), (а.с. 73-74).

Згідно з відомостями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, земельні ділянки кадастровий номер 1821780600:01:000:0596 площею 60,7361 га та кадастровий номер 1821780600:01:000:0594 площею 4,0616 га зареєстровані за Ємільчинською селищною радою (а.с.97, 96).

Рішенням Ємільчинської селищної ради №866 від 16.07.2021 "Про надання дозволу Ємільчинській селищній раді на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок під водними об`єктами, розташованих на території Ємільчинської ОТГ" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок під водними об`єктами, розташованих на території Ємільчинської ОТГ, цільове призначення - для експлуатації та догляду за водними об`єктами, для передачі в комунальну власність Ємільчинської селищної ради (а.с 78).

У матеріалах справи наявна копія технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності площею 6,0788 га - 10,01 для експлуатації та догляду за водними об`єктами, за межами населених пунктів, на території Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області (а.с. 79-92).

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, склад угідь загальною площею 6,0788 га визначено як землі сільськогосподарського призначення (3,2704 га) та землі водного фонду (2,8084 га) (а.с. 87 на звороті).

Рішенням Ємільчинської селищної ради №1964 від 04.02.2022 затверджено зазначену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 1821780600:01:000:0610 площею 6,0788 га, яка передається у комунальну власність Ємільчинської селищної ради (а.с.94).

31.03.2023 здійснено державну реєстрацію права власності за Ємільчинською селищною радою на земельну ділянку кадастровий номер 1821780600:01:000:0610 площею 6,0788 га (реєстраційний номер нерухомого майна 2716213118217), цільове призначення: для експлуатації та догляду за водними об`єктами (а.с.95).

Комунальне підприємство Звягельської міської ради "Звягельське міське земельно-кадастрове бюро" виконало схему розміщення земельних ділянок з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0594, 1821780600:01:000:0596, 1821780600:01:000:0610 (а.с.153), якою підтверджено їх накладення на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780600:01:000:0483, що перебуває в постійному користуванні ДП "Ємільчинський лісгосп АПК".

Згідно з таксаційних описів лісових насаджень Сербівського лісництва (картали 4, 5), що містяться в Проекті організації та розвитку лісового господарства ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" за 2007 рік, у кварталах 4 та 5 повнота лісових насаджень становить від 0,50 до 0,73 (а.с. 147-150).

У актах обстеження лісових насаджень ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" від 29.05.2023 зазначено, що на земельних ділянках у кварталі №4 виділи №1, 2, 5, 6 та кварталі №5 виділи 1, 8 Сербівського лісництва зростають експлуатаційні ліси. Земельна ділянка з кадастровим номером 1821780600:01:000:0594 площею 4,0616 га та земельна ділянка з кадастровим номером 1821780600:01:000:0596 площею 60,7361 га накладаються на землі лісового фонду ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" та належать до кварталу №4 виділ 1 та кварталів: №4 виділ №2,5,6 і №5 виділ 1,8 Сербівського лісництва. Вказані земельні ділянки на момент передачі підприємству, належали до земель запасу та резервного фонду, передані підприємству у постійне користування відповідно до рішення Березниківської сільської ради від 24.12.2005 та розпорядження Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області №59 від 24.01.2006. У 2006-2007 та 2017 роках на підставі базового лісовпорядкування включені в Проект організації розвитку лісового господарства ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради. Підприємство використовувало зазначену площу, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (а.с. 123-127, 128-140).

При обстеженні земельної ділянки (акт обстеження лісових насаджень ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" від 29.05.2023) у кварталі 4 виділ 3 площею 3,8 га встановлено наявність ставку та прилеглої території. Земельна ділянка з кадастровим номером 1821780600:01:000:0610 площею 3,8 га накладається на землі лісового фонду ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" та належить до кварталу №4 виділ 3 Сербівського лісництва. Вказана земельна ділянка на момент передачі підприємству, відносилася до земель водного фонду, передана підприємству у постійне користування відповідно до рішення Березниківської сільської ради від 24.12.2005 та розпорядження Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області №59 від 24.01.2006. У 2006-2007 та 2017 роках на підставі базового лісовпорядкування включена в Проект організації розвитку лісового господарства ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради. Підприємство використовувало зазначену площу, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (а.с.135-140).

Згідно з позицією прокурора Звягельської окружної прокуратури, наведені обставини свідчать про незаконність розпорядження ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та реєстрацію у комунальну власність Ємільчинської селищної ради земельних ділянок з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0594, 1821780600:01:000:0596, а також 1821780600:01:000:0610. Вказані земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду Сербівського лісництва ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" а саме: кварталів №4 та №5, а тому формування та розпорядження такими земельними ділянками здійснено незаконно. Спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради та в управлінні Житомирської обласної ради.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", керівник Звягельської окружної прокуратури адресував Житомирській обласній раді повідомлення від 12.04.2023 №54-84-1681вих-23, в якому вказано про неправомірне набуття Ємільчинською селищною радою права комунальної власності на земельні ділянки лісового фонду. У вказаному листі прокуратура просила повідомити, чи вживала Житомирська обласна рада заходи щодо поновлення порушення інтересів держави, громади та зазначила про наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову, якщо такі заходи не вживалися (а.с.98).

У відповідь на вказане повідомлення Житомирська обласна рада листом від 31.05.2023 №р-5-21/493 вказала, що згідно з пунктом 6.1. статуту Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" є дочірнім підприємством Житомирської обласної ради, яке створене з метою здійснення державної політики щодо розвитку лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів, а також здійснення заходів щодо раціонального використання лісів, їх відновлення та збереження, ведення обліку лісів тощо. Житомирська обласна рада не має правових підстав для витребування земельних ділянок, оскільки втручання посадових осіб органу місцевого самоврядування у господарську діяльність суб`єктів господарювання забороняється. Крім того, обласна рада не заперечує представництво інтересів держави в особі Житомирської обласної ради з питань вказаних у повідомленні (а.с. 100).

З огляду на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац 1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію, за якою:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.7);

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38);

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п.40);

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (п.43).

Враховуючи те, що Житомирська обласна рада не вживала належних заходів щодо їх усунення та вказала про відсутність правових підстав вчиняти дії, визначені у повідомленні від 12.04.2023 №54-84-1681вих-23, суд дійшов до висновку, що керівник окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся з позовом до суду.

За змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (ст.19 Земельного кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Згідно зі ст.55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57 Земельного кодексу України, ч.1 ст.17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.(ч.2 ст.1 Лісового кодексу України).

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст.7 Лісового кодексу України).

У державній власності, відповідно до ст.8 Лісового кодексу України, перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

В комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст.9 Лісового кодексу України).

Як визначено ст.11 Лісового кодексу України, право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції, чинній станом на момент ухвалення розпорядження голови райдержадміністрації №60 від 24.02.2006), у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею (ч. 4 ст.9 Лісового кодексу України в редакції, чинній станом на момент ухвалення розпорядження голови райдержадміністрації №60 від 24.02.2006).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ч.1 ст.57 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст.54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст.45 Лісового кодексу України).

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ч.1 ст.47 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст.48 Лісового кодексу України, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Пунктом 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набув чинності 01.01.2013 визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду №488/402/16а від 23.10.2019.

При встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Отже, земельна ділянка кадастровий номер 1821780600:01:000:0483 перейшла до комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Житомирської області, перебуває в управлінні Житомирської обласної ради та в постійному користуванні Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЯЯ №2078517, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

У матеріалах справи містяться копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки 1821780600:01:000:0594 площею 4,0616 га, 1821780600:01:000:0596 площею 60,7361 га (а.с.63-65, 60-62), у яких зазначено загальні відомості про земельну ділянку: місце розташування - Житомирська область, Ємільчинський район; цільове призначення, вид використання - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. У розділі "Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки" зазначено, що 11.12.2019 відділ в Ємільчинкому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснив реєстрацію земельних ділянок.

Наказом №63-ОТГ від 15.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області "Про передачу у комунальну власність" Ємільчинській селищній раді у комунальну власність передало земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1 117,2981 га, які розташовані за межами населених пунктів у Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади, відповідно до акта приймання-передачі від 15.12.2020, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами: 1821780600:01:000:0594 площею 4,0616 га, 1821780600:01:000:0596 площею 60,7361 га, на які Ємільчинська селищна рада зареєструвала право власності (а.с. 69).

20.12.2021 відділ №6 Управління у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку за кадастровим номером 1821780600:01:000:0610. Загальні відомості про земельну ділянку: місце розташування - Житомирська область, Ємільчинський район, Ємільчинська селищна рада; цільове призначення, вид використання - 10.01. для експлуатації та догляду за водними об`єктами; категорія земель - землі водного фонду; форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 66-67).

Відповідно до абзацу 2 п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513, якою затверджено Порядок інвентаризації земель (чинної на момент проведення інвентаризації), під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.

Відповідно до схеми розміщення земельних ділянок, яке виконало Комунальне підприємство Звягельської міської ради "Звягельське міське земельно-кадастрове бюро", земельні ділянки з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0594, 1821780600:01:000:0596, 1821780600:01:000:0610 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780600:01:000:0483 (а.с. 153 на звороті).

За вказаного, суд вважає, що реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0594, 1821780600:01:000:0596, 1821780600:01:000:0610 за Ємільчинською селищною радою є неправомірною.

Суд звертає увагу, що власник, дотримуючись вимог ст.388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Оспорювання для такого витребування рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України є неефективними. На таке неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц тощо.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння, а підставою такого позову обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або не законним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від стягнення з цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Враховуючи встановлення факту перебування у користуванні у Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" земельної ділянки кадастровий номер 1821780600:01:000:0483 на підставі державного акта на право постійного користування серії ЯЯ №2078517 і планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а також накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0594, 1821780600:01:000:0596, 1821780600:01:000:0610, право власності на які зареєстровано за Ємільчинською селищною радою, на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780600:01:000:0483, тому суд вважає обґрунтованою позовну вимогу керівника Звягельської окружної прокуратури про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0594, 1821780600:01:000:0596, 1821780600:01:000:0610 на користь держави в особі Житомирської обласної ради з незаконного володіння Ємільчинської селищної ради.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У матеріалах справи міститься платіжний документ про сплату Житомирською обласною прокуратурою 2 684,00 грн судового збору.

Судовий збір покладається на Ємільчинську селищну раду Житомирської області.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Ємільчинської селищної ради Житомирської області (11201, Житомирська обл., смт Ємільчине, вул. Соборна, буд. 18А, ідентифікаційний код 04347605) на користь держави в особі Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, буд. 1, ідентифікаційний код 13576948) земельні ділянки з кадастровими номерами 1821780600:01:000:0596 площею 60,7361 га, 1821780600:01:000:0594 площею 4,0616 га та 1821780600:01:000:0610 площею 6,0788 га, які знаходяться на території Ємільчинської територіальної громади.

3. Стягнути із Ємільчинської селищної ради Житомирської області (11201, Житомирська область, смт Ємільчине, вул. Соборна, буд. 18А, ідентифікаційний код 04347605) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ідентифікаційний код 02909950) 2 684,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.11.23

Суддя Шніт А.В.

Відправити:

1 - Звягельській окружній прокуратурі на електронну адресу (через електронний кабінет)

2 - Житомирській обласній прокуратурі на електронну пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua

3- Житомирській обласній раді на електронну адресу (через електронний кабінет)

4- Ємільчинській селищній раді на електронну адресу (через електронний кабінет)

5 - ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_1