Рішення

від 17.11.2023 по справі 908/2862/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/185/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2023 Справа № 908/2862/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи № 908/2862/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ейс ЛТД» (пр. Героїв, буд. 12, кв. 1119, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600)

про стягнення 79 702,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

13.09.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 12.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ейс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення 53 195,00 грн. основного боргу, 3 685,76 грн. 3% річних, 19 921,16 грн. інфляційних збитків, 2 900,34 грн. пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № 79 від 01.03.2021.

За умовами вказаного договору та специфікації № 1, позивачем 30.04.2021 була здійснена поставка товару на суму 126 390,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 56 від 30.04.2021 та довіреністю № ДВ-21-0514 від 30.04.2021. Відповідачем товар прийнято. Враховуючи дату поставки 30.04.2021, відповідач повинен був протягом 7 банківських днів, тобто 14.05.2021 (з урахування вихідних та святкових днів з 01.05.2021 по 04.05.2021 включно та з 08.05.2021 по 10.05.2021 включно) здійснити оплату за поставлений товар в сумі 63 195,00 грн.

На виконання своїх зобов`язань відповідачем оплату проведено 12.08.2021 в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 21-000766 від 12.08.2021. Заборгованість складає 53 195,00 грн.

24.10.2023 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив та доказ надіслання відповідачу копії угоди на надання правничої допомоги № 214 від 16.06.2023, що долучена до позовної заяви, а саме опис вкладення до листа за накладною № 1055504 від 24.10.2023 (на виконання вимоги ухвали суду від 19.10.2023) .

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

17.10.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач визнав вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ейс ЛТД» про стягнення 53 195,00 грн основного боргу, 3 685,76 грн 3% річних та 2 900,34 грн пені. З нарахованим розміром втрат від інфляції не згоден. Вважає, що розмір нарахування інфляційних втрат у період з травня 2021 по вересень 2023 в розмірі 19 921,16 грн не відповідає чинному законодавству. Згідно з контррозхрахунком відповідача, інфляційні збитки за вказаний період становлять 18 327,64 грн. Також відповідач не погодився з орієнтовним розміром витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн. Повідомив, що позивачем до матеріалів позовної заяви, які були надіслані на адресу відповідача, в описі вкладення до цінного листа, не вказано договору на надання правової допомоги та не додано його копію. Ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Дроздом Р.Ю. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, на думку відповідача, не є документальним підтвердженням правомочності надання правової допомоги ТОВ «Фірма Ейс ЛТД» адвокатом Дроздом Р.Ю.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2862/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.09.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2862/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2023 отримана представником відповідача 26.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Строк для подання відзиву у відповідача до 11.10.2023. Відзив (вих. № 25-16/689 від 12.10.2023) на позовну заяву, відповідно до накладеної № 69097039785631 на адресу позивача надіслано, з незначним пропуском строку на його подання, а саме 12.10.2023. Відповідно до трекінгу № 6909703970168 (зазначено на поштовому конверті) з офіційного сайту Укрпошти, на адресу суду відзив направлено 12.10.2023 (надійшов 17.10.2023). З клопотанням про продовження стоку для надання відзиву, відповідач до суду не звертався, не навів суду обґрунтованих, поважних причин пропуску процесуального строку надання відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Дотримуючись принципів господарського судочинства: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін, враховуючи незначний строк пропуску на його подання, суд з власної ініціативи, продовжує відповідачу строк для подання відзиву та приймає його до розгляду.

Ухвалою суду від 19.10.2023, у зв`язку з ненадісланням відповідачу копії угоди на надання правничої допомоги № 214 від 16.06.2023, позивача зобов`язано невідкладно надіслати відповідачу копію вказаної угоди, що долучена до позовної заяви. Належні докази надіслання зобов`язано надати до суду у строк до 24.10.2023.

Позивачем виконано вимоги ухвали суду, відповідачу надіслано копію угоди на надання правничої допомоги № 214 від 16.06.2023, докази направлення надано суду (опис вкладення до листа відповідно до накладеної № 1055504 від 24.10.2023).

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

17.11.2023 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ейс ЛТД» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 79, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товари, які зазначені у специфікаціях, а покупець прийняти та оплати такі товари (п.1.1) найменування (номенклатура, асортимент) товарів зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2). Предметом поставки є частини до компресорів (ДК 021:2015 код 42120000-6), загальна кількість, асортимент, номенклатура зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.1.3).

Специфікацію № 1 до договору № 79 сторонами підписано 01.03.2021. Згідно умов специфікації № 1 загальна сума товару, який підлягає поставці по цій специфікації становить 126 390,00 грн (п.4 специфікації).

У відповідності до п. 4.1, 4.2 договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар на умовах і у термін зазначений у специфікаціях до договору. Для здійснення вищевказаних розрахунків постачальник своєчасно направляє покупцеві рахунок.

Розділом 5 договору, сторони обумовили, що строк (термін) поставки товарів зазначений у специфікаціях до даного договору (п. 5.1). Товари поставляються окремими партіями згідно виробничої необхідності в межах переліку найменування специфікацій договору (п. 5.3. договору). Місце поставки (передачі) товарів: товари повинні бути поставлені на умовах зазначених у специфікаціях до даного договору ( п. 5.2). Приймання-здача товарів по кількості проводиться по факту відповідно до товаросупровідних документів (накладних), по якості (комплектності) - згідно паспорту якості до товару (п. 5.4).

Згідно пункту 2 специфікації № 1 від 01.03.2021 року до договору, покупець перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 50 % від суми специфікації після підписання специфікації, сума, що залишилася у розмірі 50 % від суми специфікації сплачується на протязі 7 банківських днів від дати поставки товару.

На виконання умов договору, на підставі рахунку № 47 від 01.03.2021 року (на суму 126 390,00 грн) ТОВ «ЗТМК» здійснило попередню оплату в розмірі 50 % від суми специфікації у розмірі 63 195,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 21-0002796 від 25.03.2021.

30.04.2021 позивачем на підставі видаткової накладної № 56 від 30.04.2021 поставлено, а відповідачем прийнято товар у відповідності до переліку та кількості визначеною специфікацією, на загальну суму 126 390,00 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю № ДВ-21-0514 від 30.04.2021.

12.08.2023 відповідач платіжним дорученням № 21-0007466 перерахував на розрахунковий рахунок позивача 10 000,00 грн.

В порушення взятих на себе зобов`язань, оплату решти грошових коштів відповідачем здійснено не було. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 53 195,00 грн.

Відповідач наявність заборгованості у вказаній сумі визнав.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно умов договору та видаткової накладної, що покладено в підставу позову, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 126 390,00 грн. Відповідачем було здійснено оплату в сумі 73 195,00 грн:

-63 195,00 грн. платіжним дорученням № 21-0002796 від 25.03.2021;

-10 000,00 грн платіжним дорученням № 21-0007466 від 12.08.2021;

внаслідок чого сума боргу за поставлений товар становить 53 195,00 грн.

Відповідачем у відзиві визнано обставини укладення з позивачем договору № 79 від 01.03.2021, поставку товару на суму 126 390,00 грн. та його оплату в розмірі 73 195,00 грн. Наявної заборгованості в розмірі 53 195,00 грн не заперечив та не спростував.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 53 195,00 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Суд перевірив поданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його правильним. Відповідач не заперечив проти розрахунку позивача. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 3 685,76 грн 3% річних.

Стосовно складеного позивачем розрахунку втрат від інфляції суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З розрахунку інфляційних збитків, що наданий позивачем вбачається, що на суму заборгованості у розмірі 63 195,00 грн втрати від інфляції фактично нараховані за червень 2021 (1,002%) - липень (1,001%) 2021 та складають 189,71 грн. Після здійсненої 12.08.2021 відповідачем оплати заборгованості на суму 10 000,00 грн, позивач нараховує інфляційні втрати на суму 53 195,00 грн фактично з вересня 2021 (1,012%) по червень 2023 (1,008%), і які за розрахунком позивача становлять 19 731,45 грн. Загальна сума втрат від інфляції позивача за його розрахунком складає 19 921,16 грн.

Відповідач не погодився з розрахунком інфляційних втрат у розмірі 19 921,16 грн. Суму в розмірі 189,71 грн нараховану на заборгованість у розмірі 63 195,00 грн у період з червня 2021 по липень 2021 не заперечив. Згідно з контррозрахунком відповідача, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості у розмірі 53 195,00 грн з серпня 2021 по серпень 2022 (згідно розрахунку суми інфляційних нарахувань, наведеного у відзиві) склали 18 137,93 грн. Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за розрахунком відповідача становить 18 327,64 грн. З контррозрахунку відповідача вбачається, що втрати від інфляції на заборгованість у розмірі 53 195,00 грн він розраховує з серпня 2021 по серпень 2023, тобто поза межами розрахунку, що надано позивачем, вказавши більший період нарахування.

Розрахунок інфляційних втрат позивача судом перевірений та визнається неправильним, оскільки містить арифметичні помилки в частині вирахування сукупного індексу інфляції. Згідно перерахунку суду, інфляційні втрати в межах заявленого позивачем періоду склали 19 923,03 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог. З відповідача на користь позивача стягується 19 921,16 грн. втрат від інфляції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Сторонами у пункті 7.3 укладеного договору № 79 обумовлено, що у разі несвоєчасної оплати поставлених товарів покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, судом встановив таке.

Нараховуючи пеню на суму боргу 63 195,00 грн. позивач зазначає періоди нарахування з 15.05.2021 по 22.07.2021, що фактично становить 69 днів прострочення, а не 67 днів, як зазначено позивачем; з 23.07.2021 по 12.08.2021 21 день прострочення, а не 20 днів. Періоди нарахування пені на суму боргу 53 195,00 грн зазначені: з 14.08.2021 по 09.09.2021 27 дні прострочення, а не 26 днів; з 10.09.2021 по 09.12.2021 91 день прострочення, а не 90 днів; з 10.12.2021 по 20.01.2022 42 дня прострочення, а не 41 день; з 21.01.2022 по 14.02.2022 25 днів прострочення, а не 24 дня. Разом з тим, оскільки позивач фактично нараховував пеню виходячи з кількості днів прострочення, що вказані у розрахунку пені (67, 20, 26, 90, 41, 24 відповідно), суд перевіряє розрахунок в межах зазначених позивачем кількості днів прострочення. Таким чином, пеня складає:

з 15.05.2021 по 22.07.2021 - 1 740,03 грн (на суму боргу 63 195,00 грн);;

з 23.07.2021 по 12.08.2021 554,04 грн (на суму боргу 63 195,00 грн);

з 14.08.2021 по 09.09.2021 606,28 грн (на суму боргу 53 195,00 грн);

з 10.09.2021 по 09.12.2021 2 229,82 грн (на суму боргу 53 195,00 грн);

з 10.12.2021 по 20.01.2022 1 075,56 грн (на суму боргу 53 195,00 грн);.

з 21.01.2022 по 14.02.2022 699,55 грн (на суму боргу 53 195,00 грн);

загальна сума пені за заявлений період на відповідну суму боргу становить 6 905,28 грн., а не як зазначено позивачем в розрахунку пені - 2 900,34 грн.

Відповідач не заперечив проти розрахунку позивача.

Згідно перерахунку суду, пеня в межах заявленого позивачем періоду склала 7 088,39 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог. З відповідача на користь позивача стягується 2 900,34 грн пені.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

6. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 2 684,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати у розмірі 19 684,00 грн, а саме: судовий збір за подання позовної заяви 2 684,00 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 17 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження стягнення суми правових витрат позивачем подано копію угоди на надання правової допомоги № 214 від 16.06.2023, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИСТИ БЕЗПРОБЛЕМ», від імені якого діє директор Дрозд Р.Ю. (виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕЙС ЛТД» (замовник), за умовами якої виконавець приймає на себе зобов`язання за завданням замовника надавати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов`язується їх оплачувати. Завдання замовника та вартість юридичних послуг визначається сторонами окремо за кожним завданням (п.1.2): шляхом направлення замовнику рахунку, в якому визначається завдання та вартість юридичних послуг за завданням Замовника. В такому випадку, направлення рахунку Виконавцем Замовнику підтверджує прийняття завдання Замовника, а оплата вартості послуг - узгодження Замовником повного розміру вартості юридичних послуг за Завданням.

За умовами п. 3.1 угоди, оплата вартості юридичних послуг за кожним завданням проводиться окремо, якщо інше не встановлено шляхом проведення 100% передоплати протягом 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 5.1 ця угода вважається укладеною з моменту її підписання сторонами і дії до повного виконання сторонами зобов`язань за цією угодою.

Позивачем дотримано приписів ст. 126 ГПК України, подано детальний опис часу, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у справі, а саме: підготовка, відправка відповідачу та подача позову до суду (рахунок № 37482 від 25.08.2023 на суму 2 100,00 грн); ознайомлення з матеріалами справи (рахунок № 44173 від 16.10.2023 на суму 800,00 грн); підготовка відповіді на відзив, клопотання, відправка стороні та до суду (рахунок № 44240 від 19.10.2023 на суму 1 600,00 грн). Всього на загальну суму 4 500,00 грн., яка сплачена позивачем на користь ТОВ «Юристи безпроблем» згідно з платіжними інструкціями № 306 від 30.08.2023 (на суму 2 100,00 грн); № 373 від 16.10.2023 (на суму 800,00 грн); № 4130 від 20.10.2023 (на суму 1 600,00 грн). Копії вказаних рахунків та платіжних інструкцій наявні в матеріалах справи. Позивачем подано довідку, згідно якої адвокатом витрачено 6,40 годин на надання послуг у цій справі.

У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АЕ № 1205154 виданого 04.07.2023 за договором № 214 від 16.06.2023, на надання правової допомоги ТОВ «Фірма Ейс Лтд» (адвокат Дрозд Р.Ю.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4418 від 05.08.2019, виданого Дрозду Р.Ю.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

17.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні стягнення 17 000,00 грн на правничу допомогу. Вважає витрати на правничу допомогу в цій сумі, враховуючи ціну позову 79 702,23 грн неспівмірною із складністю справи, ціною позову та часом витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими. Неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги у цій справі з ціною позову, відповідачем не доведено.

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 4 500,00 грн є реальними, співмірними ціні позову (79 702,26 грн), підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується 4 500,00 грн витрат професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600, код ЄДРПОУ 38983006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ейс ЛТД» (пр. Героїв, буд. 12, кв. 1119, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, код ЄДРПОУ 19431932) 53 195 (п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 00 коп основного боргу, 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн 76 коп 3% річних, 19 921 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 16 коп. втрат від інфляції, 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) грн. 34 коп. пені , 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору, 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 21 листопада 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко