Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/13750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/13750/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Технолоджі" до Фізичної особи-підприємця Вороніна Володимира Олександровича про стягнення 632 389,09 грн., за участю представника позивача - Старовойта В.П., відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути 461 559, 42 грн. попередньої оплати, 49 397,33 грн. інфляційних втрат, 14 092, 94 грн. 3% річних та 20% штрафу у розмірі 107 339,40 грн. на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 665, 693, 712 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, судове засідання призначене на 25.09.2023 року.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін у встановлений законом строк не надано.

Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 25.09.2023 року оголошено перерву до 13.11.2023 року.

Заслухавши пояснення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ "Бі-Технолоджі" (Покупець) та ФОП Вороніним В.О. (Постачальник) 22 липня 2022 року укладено Договір поставки №22/07/22.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 6.2. договору покупець повинен оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати в сумі 536 697,00 гривень (п`ятсот тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто сім гривень) шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника вказаний у реквізитах цього договору.

Згідно пункту 4.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар не пізніше 45 (сорока п`яти) днів від дня оплати його вартості Покупцем.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за прострочення в поставці товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі 1 % від вартості партії товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення поставки, а у випадку прострочення більше ніж на десять днів додатково сплачує штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості товару.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 93 від 22 липня 2022 року, на суму 536 697,00 грн.

У свою чергу, позивач виконав умови п. 6.2. договору в частині здійснення 100% передоплати в сумі 536 697,00 грн, та здійснило оплату двома платежами: 138000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2212 від 22.07.2022 та 398 697,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2231 від 25.07.2022.

Однак відповідач лише частково виконав умови договору та поставив товар на суму 75 137,58 грн, що підтверджується Прибутковою накладною № 10489 від 05 грудня 2022.

Таким чином, на день звернення до суду з позовною заявою, сума основного боргу за договором становить 461 559,42 грн.

Доказів поставки товару позивачу на суму 461 559,42 грн. або доказів повернення вищевказаних коштів позивачу відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання здійснивши попередню оплату відповідно до виставленого відповідачем рахунку, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з передачі товару у власність позивача .

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення 461 559,42 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У зв`язку порушенням відповідачем строків поставки товару за договором позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано 20% штрафу у розмірі 107 339,40 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Також позивачем заявлено до стягнення 49 397,33 грн. інфляційних втрат, 14092, 94 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018р. у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18), від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Верховний Суд в постанові від 18.10.2018р. у справі №910/11965/16 вказав: "Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018у справі №910/5811/16.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 №6-113цс14)".

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/12382/17).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, здійснення позивачем на виконання його умов перерахування коштів відповідачу в якості попередньої оплати товару, отримання цих коштів та неповернення відповідачем попередньої оплати, суд дійшов до висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 49 397,33 грн. інфляційних втрат, 14 092, 94 грн. 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону.

Окрім того, позивач, звертаючись з позовом, керуючись положеннями ст. 238 ГПК України, просив зазначити в рішенні про нарахування 3% річних за формулою: С х 3% х Д : К :100, де С -сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Згідно із частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд зазначає, що при розрахунку суми відсотків, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідача за договором становить 461 559,42 гривень.

Суд розглянув вимогу про стягнення 3% річних за період з 08.09.2022 по 29.08.2023 включно, отже, нарахування 3% річних може бути продовжено, починаючи з 30.08.2023.

Обчислення розміру 3% річних необхідно здійснювати за формулою: С х 3% х Д : К :100, де С -сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість за період з 30.08.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судом дана належна оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, водночас доводи відповідача не спростовують висновків суду.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вороніна Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Технолоджі" (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1В, оф. 13, код 43871210) 461 559 (чотириста шістдесят одну тисячу п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 42 коп. попередньої оплати, 49 397 (сорок дев`ять тисяч триста дев`яносто сім) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 14 092 (чотирнадцять тисяч дев`яносто дві) грн. 94 коп. 3% річних, 20% штрафу у розмірі 107 339 (сто сім тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 40 коп. та 9485 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) 85 коп. судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/13750/23 здійснювати нарахування процентів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Технолоджі" за формулою: С х 3% х Д : К :100, де С -сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.11.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна