Рішення
від 19.10.2023 по справі 911/1378/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1378/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Бориспільської міської ради

до Приватного акціонерного товариства «Аскольд»

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

Учасники судового процесу:

від позивача: Волошина Ю.Г.;

від відповідача: Лучковський В.В. (в режимі ВКЗ);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бориспільська міська рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Аскольд» про припинення права постійного користування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після зміни організаційно-правової форми відповідач не підпадає під перелік юридичних осіб, які мають право на оформлення права постійного користування земельними ділянками. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 32100500000:11:039:0060 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1378/23. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 14.06.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Польова, буд. 26, м. Бориспіль, Київська обл., 08300.

Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу 15.06.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

14.06.2023 в підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 14.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 13.07.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.06.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

06.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

13.07.2023 в підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в підготовче засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином.

Суд повідомив представника позивача, що до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зачитав його зміст, протокольно прийняв його до розгляду та долучив до матеріалів справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з частинами 1, 8 та 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Нормами п. 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023 судом встановлено відповідачу строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Зазначену ухвалу суду відповідачем отримано 15.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600027290997, яке міститься у матеріалах справи.

В свою чергу відзив подано відповідачем до суду 06.07.2023.

При цьому судом встановлено, що відповідачем у відзиві на позовну заяву взагалі не обґрунтовано пропущення останнім встановленого судом строку на подачу відзиву на позовну заяву.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив вимоги процесуального законодавства щодо строків подачі до суду відзиву; жодних обґрунтованих підстав та належних доказів поважності пропуску строку, встановленого судом для подачі відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до частин 1, 4-5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Як встановлено частинами 1-3, 5 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випад ку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 1, пунктами 3, 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити: у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Згідно з ч. 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вимоги законодавства України щодо умов збору та дослідження доказів, ухвалення рішення по справі, а також, оскільки до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено докази, які є необхідними для правильного вирішення спору, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, а також з огляду на незначний термін пропущення строку для подачі відзиву на позов, суд дійшов висновку про поновлення відповідачу строку для подачі відзиву на позов, у зв`язку із чим суд в підготовчому засіданні 13.07.2023 прийняв відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача в підготовчому засіданні не висловив заперечень ні щодо строків подачі відзиву, ні щодо його долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.08.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.07.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

09.08.2023 в підготовче засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 09.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 13.09.2023.

З метою повідомлення позивача про дату та час призначеного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 09.08.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження позивача.

12.09.2023 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

13.09.2023 в підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. Суд повідомив представника позивача, що до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та зачитав їх зміст.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2023 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1378/23 до судового розгляду по суті на 05.10.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.09.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

26.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2023 по справі № 911/1378/23 клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/1378/23, яке призначене на 05.10.2023, провести в режимі відеоконференції.

05.10.2023 в судове засідання прибули представники сторін та виступили з вступними промовами по суті спору. Ухвалою суду від 05.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті перед встановленням обставин та дослідженням доказів на 19.10.2023.

10.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2023 по справі № 911/1378/23 клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/1378/23, яке призначене на 19.10.2023, провести в режимі відеоконференції.

19.10.2023 в судове засідання з`явились представники сторін.

19.10.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, в постійному користуванні Приватного акціонерного товариства «Аскольд» перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060, що знаходиться в межах Бориспільської об`єднаної територіальної громади за адресою: вул. Польова, буд. 26, м. Бориспіль. За ствердженням позивача, право постійного користування земельною ділянкою припиняється у разі реорганізації землекористувача, оскільки Земельний кодекс України, на думку позивача, не передбачає автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою до юридичної особи, яка утворилась в процесі реорганізації.

Позивач посилається на той факт, що оскільки після зміни організаційно-правової форми Приватне акціонерне товариство «Аскольд» не підпадає під перелік юридичних осіб, які мають право на оформлення права постійного користування земельними ділянками, а відповідач жодних дій на приведення документації відповідно до норм чинного законодавства з часу прийняття відповідних змін у законодавстві України не вчиняв, на думку позивача, наявні підстави для припинення права постійного користування відповідачем земельною ділянкою. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про припинення права постійного користування ПрАТ «Аскольд» земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, буд 26 у місті Борисполі Київської області.

У свою чергу відповідач вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. Як зазначив відповідач, 06.12.1994 рішенням Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області було закріплено зовнішні межі та надано в постійне користування БМУ «Електронспецбуд» земельну ділянку площею 1,555 га, у зв`язку із чим було видано Державний акт про право постійного користування серії КВ від 06.03.1995 року. В подальшому, 02.08.1994 Київське будівельно-монтажне управління «Електронспецбуд» було перетворено у Відкрите товариство «Електронспецбуд». Надалі, як зазначив відповідач, 22.07.1997 згідно з рішенням Бориспільської міської ради ВАТ «Електронспецбуд» було перереєстровано в ВАТ «Аскольд». Відповідно до пояснень відповідача, у зв`язку із конфігурацією земель у 2006 році, площу земельної ділянки було збільшено на 0,3945 га за рахунок земель Бориспільської міської ради та відбулось зміщення. У зв`язку із зазначеним, за ствердженням відповідача, 15.10.2013 року згідно витягу з Державного земельного кадастру, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 32100500000:11:039:0060 та зареєстровано право постійного користування ПАТ «Аскольд» згідно з державним актом серії КВ від 06.03.1995. Надалі, як зазначив відповідач, 26.04.2017 Публічне акціонерне товариство «Аскольд» було змінене на Приватне акціонерне товариство «Аскольд». Таким чином, за ствердженням відповідача, відповідач набув право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 32100500000:11:039:0060 у встановленому законом порядку, згідно діючого на моменту існування законодавства України, отримавши відповідно Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою. Відповідач наголосив на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, визначених положенням підпункту 3 частини 1 статті 23 Закону України (у редакції, чинній до 1999 року) та підпункту «в» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, які пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності ПАТ «Аскольд».

Також відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд», ВАТ «Електронспецбуд», ВАТ «Аскольд», ПАТ «Аскольд» шляхом їх ліквідації з одночасним виключенням з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення 08.07.1994 року перетворення Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» у ВАТ «Електронспецбуд», 22.07.1997 року ВАТ «Електронспецбуд» перереєстровано у ВАТ «Аскольд» та подальшою реорганізацією у ПАТ «Аскольд» з тотожним кодом ЄДРПОУ 14316089, який зберігся за відповідачем. Отже, на думку відповідача, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації та його перетворення у відкрите акціонерне товариство, а надалі у приватне акціонерне товариство мала наслідком його перереєстрацію з набуттям перетвореним ПАТ «Аскольд» прав та обов`язків приватизованого державного підприємства, а станом на час реєстрації ВАТ «Аскольд» земельне законодавство України не містило обмежень у набутті ним права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верхового Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 15.02.2022 у справі № 906/708/19 на підтвердження позиції щодо неприпинення права постійного користування земельною ділянкою Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» та перехід такого права до ПрАТ «Аскольд», утвореного внаслідок зміни організаційно-правової форми державного підприємства за наслідками приватизації. Враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 19.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 25.10.2023 до 01.11.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

06.04.1994 виконавчим комітетом Бориспільської міської Ради народних депутатів Київської області прийнято рішення № 336 «Про закріплення земельної ділянки в постійне користування БМУ «Електронспецбуд» по вул. Польова, 26», яким, розглянувши матеріали по встановленню зовнішніх меж землекористування БМУ «Електронспецбуд» по вул. Польова, 26, із поданих інститутом землеустрою, виконком міської ради вирішив:

1. Затвердити зовнішні межі землекористування та закріпити в постійне користування земельну ділянку площею 1,555 га за БМУ «Електронспецбуд».

2. Адміністрації БМУ «Електронспецбуд» внести одноразову плату за оформлення документів на позабюджетний рахунок міськвиконкому № 700142201, філіал АПБ «Геосантріс» м. Бориспіль, МФО 321723 в сумі 50 млн. крб.

3. Відповідальність за збереження межових знаків та благоустрій закріплений території покласти на першого керівника.

03.06.1995, на підставі та відповідно до вказаного рішення виконавчого комітету Бориспільської міської Ради народних депутатів Київської області № 336 від 06.04.1994, Київському будівельно-монтажному управлінню «Електронспецбуд» було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії КВ від 06.03.1995. Відповідно до змісту Акта, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 16.

Як зазначає позивач, відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області № 7-25ВП від 08.07.1994 шляхом перетворення Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» було створено Відкрите акціонерне товариство «Електронспецбуд», яке в подальшому було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «Аскольд». В подальшому, у зв`язку із змінами до законодавства України та необхідністю приведення Статуту відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», назву Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Аскольд».

Позивач зазначив, що відповідно до витягу з Держгеокадастру № 1293 від 22.02.2021, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3210500000:11:036:0060.

Бориспільська міська рада стверджує, що зі місту зазначеного витягу вбачається, що з невідомих підстав, без відповідного рішення власника, збільшено площу земельної ділянки з 1,555 га до 1,9550 га. При цьому, як зазначив позивач, також це вбачається з документів, наданих до ЦНАП державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою, де також зазначена площе земельної ділянки 1,9550 га, у той час як в Акті на право постійного користування земельною ділянкою серії КВ від 06.03.1995, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області № 336 від 06.04.1994, зазначено площу 1,555 га, що послугувало підставою звернення до правоохоронних органів з підстав підробки документів.

Отже, як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду із даним позовом у Приватного акціонерного товариства «Аскольд» перебуває на праві постійного користування земельна ділянка за кадастровим номером 3210500000:11:039:0060, що знаходиться в межах Бориспільської об`єднаної територіальної громади за адресою: м. Бориспіль, вул. Польова, 23.

На переконання позивача, право постійного користування земельної ділянкою припиняється у разі реорганізації землекористувача, оскільки, на думку позивача, земельне законодавство України не передбачає автоматичного переходу права постійного користування до юридичної особи, яка утворилась в процесі реорганізації.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач, як на підставу для припинення права постійного користування ПрАТ «Аскольд» земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, буд 26 у м. Борисполі Київської області, посилається на приписи ч. 2 ст. 92 та п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України. Таким чином, на думку позивача, оскільки після зміни організаційно-правової форми відповідач не підпадає під перелік юридичних осіб, які мають право на оформлення права постійного користування земельними ділянками, а відповідач жодних дій на приведення документації відповідно до норм чинного законодавства з часу прийняття відповідних змін у законодавстві України не вчиняв, на думку позивача, наявні підстави для припинення права постійного користування відповідачем земельною ділянкою. У зв`язку із цим позивач просить суд припинити право постійного користування ПрАТ «Аскольд» земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, буд 26 у місті Борисполі Київської області.

У свою чергу відповідач зазначає, що 06.12.1994 рішенням Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області було закріплено зовнішні межі та надано в постійне користування БМУ «Електронспецбуд» земельну ділянку площею 1,555 га, у зв`язку із чим було видано Державний акт про право постійного користування серії КВ від 06.03.1995 року. В подальшому, 02.08.1994 року згідно з рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 7-25ВІІ від 08.07.1994 року Київське будівельно-монтажне управління «Електронспецбуд» було перетворено у Відкрите товариство «Електронспецбуд». Надалі, як зазначив відповідач, 22.07.1997 згідно з рішенням № 526 Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області ВАТ «Електронспецбуд» було перереєстровано в ВАТ «Аскольд».

Відповідно до пояснень відповідача, у зв`язку із конфігурацією земель у 2006 році, площу земельної ділянки було збільшено на 0,3945 га за рахунок земель Бориспільської міської ради та відбулось зміщення. У зв`язку із зазначеним, за ствердженням відповідача, 15.10.2013 року згідно витягу з Державного земельного кадастру, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 32100500000:11:039:0060 та зареєстровано право постійного користування ПАТ «Аскольд» згідно з державним актом серії КВ від 06.03.1995. Надалі, як зазначив відповідач, 26.04.2017 змінилась назва Публічного акціонерного товариства «Аскольд» на Приватне акціонерне товариство «Аскольд». Таким чином, за ствердженням відповідача, відповідач набув право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 32100500000:11:039:0060 у встановленому законом порядку, згідно діючого на моменту існування законодавства України, отримавши відповідно державний акт про право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач наголосив на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, визначених положенням підпункту 3 частини 1 статті 23 Закону України (у редакції, чинній до 1999 року) та підпункту «в» частини першої статті 141 Закону України, які пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності ПАТ «Аскольд».

Відповідач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верхового Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 15.02.2022 у справі № 906/708/19 на підтвердження позиції щодо неприпинення права постійного користування земельною ділянкою Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» та перехід такого права до ПАТ «Аскольд», утвореного внаслідок зміни організаційно-правової форми державного підприємства за наслідками приватизації.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідач вважає, що посилання позивача на приписи Земельного кодексу України, та обставини, викладені ним у позовній заяві, не можуть бути підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по АДРЕСА_1 .

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно приписів ст. 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Відповідно до положень ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, можуть вилучатись у землекористувачів лише за їх згодою на підставі рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.

Тобто, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області № 7-25ВІІ від 08.07.1994 шляхом перетворення Київського Будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» було створено Відкрите акціонерне товариство «Електронспецбуд», яке в подальшому було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «Аскольд». В подальшому, у зв`язку із змінами до законодавства України та необхідністю приведення Статуту відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», назву Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Аскольд».

Як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду із даним позовом у Приватного акціонерного товариства «Аскольд» перебуває на праві постійного користування земельна ділянка за кадастровим номером 3210500000:11:039:0060, що знаходиться в межах Бориспільської об`єднаної територіальної громади за адресою: м. Бориспіль, вул. Польова, 23.

Однак, на переконання позивача, право постійного користування земельної ділянкою припиняється у разі реорганізації землекористувача, оскільки, на думку позивача, земельне законодавство України не передбачає автоматичного переходу права постійного користування до юридичної особи, яка утворилась в процесі реорганізації.

У зв`язку із цим позивач, як на підставу для припинення права постійного користування ПрАТ «Аскольд» земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, буд 26 у місті Борисполі Київської області, посилається на приписи ч. 2 ст. 92 та п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Отже, оскільки після зміни організаційно-правової форми відповідач не підпадає під перелік юридичних осіб, які мають право на оформлення права постійного користування земельними ділянками, а відповідач жодних дій на приведення документації відповідно до норм чинного законодавства з часу прийняття відповідних змін у законодавстві України не вчиняв, на думку позивача, наявні підстави для припинення права постійного користування відповідачем земельною ділянкою. У зв`язку із цим позивач просить суд припинити право постійного користування ПрАТ «Аскольд» земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, буд 26 у місті Борисполі Київської області.

За змістом ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі; є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності»; ж) акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», утворене відповідно до Закону України «Про суспільні медіа України».

Здійснивши аналіз ст. 92 Земельного кодексу України в чинній редакції, суд частково погоджується із твердженням позивача, що відповідач (організаційно-правова форма відповідача) не підпадає під перелік юридичних осіб, які відповідно до чинної редакції Земельного кодексу України мають право на оформлення права постійного користування земельними ділянками

Однак, досліджуючи питання переходу права постійного користування земельної ділянки в порядку правонаступництва від Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» до Приватного акціонерного товариства «АскольД», суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час видачі Державного акта на права постійного користування землею від 06.03.1995) визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Статтею 92 Земельного кодексу України (в чинній редакції) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.

Як статтею 27 Земельного кодексу України в редакції, чинній як на момент створення Відкритого акціонерного товариства «Електронспецбуд», так і на момент перереєстрації Відкритого акціонерного товариства «Електронспецбуд» у Відкрите акціонерне товариство «Аскольд», так і статтею 141 Земельного кодексу України в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема і припинення діяльності підприємства.

Приписи наведених у підпункті 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції чинній до 1999 року) та підпункті «в» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Тобто, наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, від 29.12.2021 у справі № 906/620/19.

Як було зазначено судом раніше та вбачається з матеріалів справи, 06.04.1994 виконавчим комітетом Бориспільської міської Ради народних депутатів Київської області прийнято рішення № 336 «Про закріплення земельної ділянки в постійне користування БМУ «Електронспецбуд» по вул. Польова, 26», яким вирішив, зокрема: 1. Затвердити зовнішні межі землекористування та закріпити в постійне користування земельну ділянку площею 1,555 га за БМУ «Електронспецбуд». 2. Адміністрації БМУ «Електронспецбуд» внести одноразову плату за оформлення документів на позабюджетний рахунок міськвиконкому № 700142201, філіал АПБ «Геосантріс» м. Бориспіль, МФО 321723 в сумі 50 млн. крб.

06.03.1995 Київському будівельно-монтажному управлінню «Електронспецбуд» було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії КВ від 06.03.1995.

Відповідно до змісту Акта, Бориспільською міською Радою народних депутатів Бориспільського району Київської області України надано Київському будівельно-монтажному управлінню «Електронспецбуд» у постійне користування 1,555 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб відповідно до рішення Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області від 06.12.1994 року № 336. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 16.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, 02.08.1994, відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області № 7-25 ВІІ від 08.07.1994, Київське будівельно-монтажне управління «Електронспецбуд» було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Електронспецбуд».

Судом встановлено, що 14.01.2000 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, на підставі наказу Регіонально відділення Фонду державного майна України по Київській області № 5-25-ІІ/2 від 14.01.2000 р., видало Свідоцтво про власність реєстраційний № 1, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до змісту Свідоцтва про власність реєстраційний № 1 від 14.01.2000 р., цим свідоцтвом, виданим Відкритому акціонерному товариству «Електронспецбуд», що є правонаступником прав та обов`язків Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд», засвідчується те, що майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державний підприємств».

22.07.1997 виконавчим комітетом Бориспільської міської Ради народних депутатів Київської області прийнято рішення № 526 «Про перереєстрацію ВАТ «Електронспецбуд» у ВАТ «Аскольд», яким, розглянувши протокол зборів засновників № 1 від 24.06.1997 р. про перереєстрацію ВАТ «Електронспецбуд» у ВАТ «Аскольд», лист Регіонального відділення ФДМ України № 13/864 від 15.07.1997 р., Статут товариства та керуючись Законом України «Про господарські товариства», виконком міської Ради народних депутатів вирішив, зокрема:

1. Перереєструвати Відкрите акціонерне товариство «Електронспецбуд» /14316089/ у Відкрите акціонерне товариство «Аскольд» за місцезнаходженням: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84.

2. Раніше взяті майнові права і обов`язки ВАТ «Електронспецбуд» переходять до ВАТ «Аскольд».

01.07.1997 Відкритому акціонерному товариству «Аскольд» видано свідоцтво № 13571435 НВ № 950859 про реєстрацію платника податку га додану вартість.

В матеріалах справи наявне Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» Серія А00 № 098431, відповідно до якого ідентифікаційний код юридичної особи 14316089, місцезнаходження юридичної особи: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84; дата проведення державної реєстрації 02.08.1994 р.; номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 13541200000000472.

Також в матеріалах справи наявна довідка Київського обласного управління статистики № 583/2003р., про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Відкрите акціонерне товариство «Аскольд», ідентифікаційний код юридичної особи: 14316089. Відповідно до змісту довідки, дата реєстрації 19.11.1991; дата перереєстрації: 25.04.2002, № рішення 309; дата включення до ЄДРПОУ 11.02.2003.

13.07.2001 зборами акціонерів затверджено Статут Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» (протокол № 1 від 13.07.2001 р.).

Відповідно до п. 1.1 Статуту ВАТ «Аскольд» від 13.07.2001 р., Відкрите акціонерне товариство «Аскольд» створене у відповідності з діючим законодавством України та цим Статутом, затвердженим Загальними зборами акціонерів.

Товариство є правонаступником Акціонерного товариства «Електронспецбуд», яке було створене згідно з рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 08.07.1994 року № 7-25ВІІ шляхом перетворення державного Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до чинного законодавства, що регулює порядок приватизації майна державних підприємств та організацій. Свідоцтво про власність від 14.01.2000 р., реєстраційним № 1. Акт прийому-передачі державного майна Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» від 14.01.2000 р.

15.03.2013 Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Аскольд» (ідентифікаційний код 14316089) (протокол № 1 від 15.03.2013 р.).

Відповідно до п. 1.1 наявного в матеріалах справи Статуту в редакції від 15.03.2013 р., цей Статут визначає порядок діяльності та припинення Публічного акціонерного товариства «Аскольд» і прийнятий у зв`язку з приведенням діяльності у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства». Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», змінено найменування Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» (код за ЄДРПОУ 14316089) на Публічне акціонерне товариство «Аскольд».

Згідно п. 1.2 Статуту в редакції від 15.03.2013 р., у зв`язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» від 07.09.2008 № 514-VI, рішенням Загальних зборів акціонерів від 15.03.2013 р. Відкрите акціонерне товариства «Аскольд» (код за ЄДРПОУ 14316089) змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Аскольд» (код за ЄДРПОУ 14316089).

За змістом п. 1.3 Статуту в редакції від 15.03.2013 р., Публічному акціонерному товариству «Аскольд» належать усі майнові та немайнові права та обов`язки (в тому числі усі права інтелектуальної власності) Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» (код за ЄДРПОУ 14316089), що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Електронспецбуд», яке було створене згідно з рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 08.07.1994 року № 7-25 ВІІ шляхом перетворення Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» у відкрите акціонерне товариство відповідно до законодавства, що регулює порядок приватизації майна державних підприємств та організацій (Свідоцтво про власність від 14.01.2000 р.), реєстраційний № 1, акт прийому-передачі державного майна Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» від 14.01.2000 р.).

Пунктом 1.4 Статуту в редакції від 15.03.2013 р. визначено, що Публічне акціонерне товариство «Аскольд» в повній мірі володіє, користується та розпоряджається і є повним правовласником всіх прав та обов`язків, що надають і передбачені ліцензіями, дозволами, свідоцтвами, іншими документами дозвільного та/або реєстраційного характеру, виданим Відкритому акціонерному товариству «Аскольд» (код за ЄДРПОУ 14316089), а також документами, що підтверджують право на майно, земельні ділянки, інші матеріали і нематеріальні цінності, виданим і оформленим на Відкрите акціонерне товариство «Аскольд» (код за ЄДРПОУ 14316089) та всіх його правопопередників.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі є Приватне акціонерне товариством «Аскольд», а не Публічне акціонерне товариство «Аскольд», як визначено позивачем у позовній заяві та зазначено в прохальній частині позову. Про вказані обставини відповідачем зазначено у відзиві на позову заяву.

Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, 26.04.2017 року змінилась назва (організаційно-правова форма) Публічного акціонерного товариства «Аскольд» на Приватне акціонерне товариство «Аскольд».

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного акціонерного товариства «Аскольд», ідентифікаційним кодом зазначеної юридичної особи є 14316089, з місцезнаходженням по вул. Польова, буд. 26, м. Бориспіль, Київська обл., 08300.

В розділі дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зазначено дату державної реєстрації: 02.08.1994, дата запису: 11.05.2005, Номер запису: 13541200000000472.

При цьому, як було зазначено судом вище, відповідно до наявного в матеріалах справи Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» Серія А00 № 098431, відповідно до якого ідентифікаційний код юридичної особи 14316089, місцезнаходження юридичної особи: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84; дата проведення державної реєстрації 02.08.1994 р.; номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 13541200000000472.

Таким чином судом встановлено, що 08.07.1994 Київське будівельно-монтажне управління «Електронспецбуд» (особа, якій на підставі Державного акта на право постійного користування землею було надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,555 га за адресою: м. Бориспіль, вул. Польова, 26) було перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Електронспецбуд», яке, у свою чергу, 22.07.1997 перереєстровано у Відкрите акціонере товариство «Аскольд», з подальшою зміною організаційно-правової форми у Публічне акціонерне товариство «Аскольд», яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму у Приватне акціонерне товариство «Аскольд».

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ідентифікаційний код ЄДРПОУ Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» 14316089, зберігся за відповідачем Приватним акціонерним товариством «Аскольд», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що набуте Київським будівельно-монтажним управлінням «Електронспецбуд» право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Серії КВ від 06.03.1995 не припинилось, а перейшло до його правонаступника Приватного акціонерного товариства «Аскольд», утвореного внаслідок змін організаційно-правової форми державного підприємства за наслідками приватизації.

Згідно пп. 1, 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ (як в редакції станом на перереєстрацію Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» у Відрите акціонерне товариство «Електронспецбуд» 08.07.1994, так і в редакції станом на реорганізацію Відритого акціонерного товариства «Електронспецбуд» у Відкрите акціонерне товариство «Аскольд» 22.07.1997) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Згідно п. 6 ст. 18 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ (в редакції станом на 08.07.1994), створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

Згідно п. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Наразі суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази внесення до державного реєстру запису про припинення Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд», Відкритого акціонерного товариства «Електронспецбуд», Відкритого акціонерного товариства «Аскольд» або Публічного акціонерного товариства «Аскольд» шляхом ліквідації з одночасним виключенням такого товариства з державного реєстру, а встановлено тільки ту обставину, що 08.07.1994 Київське будівельно-монтажне управління «Електронспецбуд» (особа, якій на підставі Державного акта на право постійного користування землею було надано у постійне користування земельну ділку площею 1,555 га за адресою: м. Бориспіль, вул. Польова, 26) було перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Електронспецбуд», яке, у свою чергу, 22.07.1997 перереєстровано у Відкрите акціонере товариство «Аскольд», з подальшою зміною організаційно-правової форми у Публічне акціонерне товариство «Аскольд», яке змінило організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство «Аскольд».

Натомість положення підпункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у редакції станом на момент приватизації Київського будівельно-монтажного управління «Електронспецбуд» та підпункту «в» частини 1 статті 141 Земельний кодекс України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку.

Отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин встановлених наведеними нормами земельного законодавства правових наслідків у вигляді припинення правомірно набутого відповідачем (в порядку правонаступництва в результаті приватизації) права постійного користування земельною ділянкою.

За таких обставин, враховуючи набуття Київським будівельно-монтажним управлінням «Електронспецбуд» права постійного користування земельною ділянкою площею 1,555 га за адресою: м. Бориспіль, вул. Польова, 26 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія КВ від 06.03.2023, подальшого правонаступництва відповідача після КБМУ «Електронспецбуд», яке відбулось внаслідок реорганізації (перереєстрації) цієї особи, без ліквідації юридичної особи КБМУ «Електронспецбуд» та набуття відповідачем за наслідками приватизаційної процедури всіх прав та обов`язків КБМУ «Електронспецбуд», суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою на визначених позивачем в цьому позові підставах.

Стосовно тверджень позивача стосовно того, що оскільки після зміни організаційно-правової форми відповідач не підпадає під перелік юридичних осіб, які мають право на оформлення права постійного користування земельними ділянками, а відповідач жодних дій на приведення документації відповідно до норм чинного законодавства з часу прийняття відповідних змін у законодавстві України не вчиняв, наявні підстави для припинення права постійного користування відповідачем земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі та реєстрації Державного акта) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 3 статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія КВ від 06.03.1995 виданий Київському будівельно-монтажному управлінню «Електронспецбуд» відповідно до законодавства, що діяло на момент його видачі.

Пунктом 6 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України.

- у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду у справах № 903/520/22 від 01.06.2023, № 906/620/19 від 29.12.2021, № 924/1114/18 від 07.10.2019, № 916/3225/17 від 06.08.2019, № 914/839/18 від 31.01.2019.

Отже, право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

З урахуванням наведено вище, суд зазначає, що виданий Київському будівельно-монтажному управлінню «Електронспецбуд» Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 06.03.1995 є чинним і посвідчує набуте відповідачем право постійного користування земельною ділянкою до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Щодо посилань позивача на той факт, що зі місту витягу з Держгеокадастру № 1293 від 22.12.2021 вбачається, що з невідомих підстав, без відповідного рішення власника, збільшено площу земельної ділянки з 1,555 га до 1,9550 га. При цьому, як зазначив позивач, також це вбачається з документів, наданих до ЦНАП державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою, де також зазначена площе земельної ділянки 1,9550 га, у той час як в Акті на право постійного користування земельною ділянкою серії КВ від 06.03.1995, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області № 336 від 06.04.1994, зазначено площу 1,555 га, що послугувало підставою звернення до правоохоронних органів з підстав підробки документів, суд зазначає наступне.

Так відповідно до пояснень відповідача, викладених у відзиві на позову заяву, у зв`язку із конфігурацією земель у 2006 році, Бориспільською міською радою Київської області V скликання було прийнято рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Відкритому акціонерному товариству «Аскольд» під існуючою виробничою базою, у зв`язку із конфігурацією земель по вулиці Польова, 26 у місті Борисполі».

17.04.2006 року Київським обласним Головним управлінням земельних ресурсів проведено державну експертизу, згідно висновку № 3а-320 якої, проект землеустрою щодо відведення ВАТ «Аскольд» під існуючою виробничою базою у зв`язку із зміною конфігурації земельної ділянки в м. Бориспіль по вул. Польова, 26, площею 1,9495 га, пройшов погодження Бориспільського міського відділу земельних ресурсів від 21.02.2006 № 899, Бориспільського міського управління містобудування та архітектури від 21.02.2006 № 812, Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції від 21.02.2006 р № 01/02-04-490, Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області від 21.03.2006 № 06-13/1899, Обласним центом з охорони пам`яток історії, археології та мистецтва від 16.03.2006 № 11/743 та визнано таким, що відповідає вимогам земельного законодавства (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Як зазначив відповідач, згідно з експлікації земельних угідь, наведених у затвердженому проекті землеустрою, розробленому ПП «Міра» 14.02.2006 року, у зв`язку із конфігурацією земель було збільшено площу земельної ділянки на 0,3945 га за рахунок земель Бориспільської міської ради та відбулося зміщення.

Жодних пояснень або заперечень з приводу обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву з приводу конфігурації земель та збільшення площі земельної ділянки на 0,3945 га за рахунок земель Бориспільської міської ради, матеріали не містять та позивачем до суду не надано.

Відповідач зазначив, що 15.10.2013 згідно витягу Державного земельного кадастру, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3210500000:11:039:0060 та зареєстрованого право постійного користування Публічного акціонерного товариства «Аскольд» згідно з Державним актом серії КВ від 06.03.1995 року.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3201533062013 від 15.10.2013, земельна ділянка кадастровий номер 3210500000:11:039:0060; місце розташування: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Польова, 26; цільове призначення: 11.03; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для виробничих потреб; форма власності: комунальна власність; площе земельної ділянки: 1,9550 га.

Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14.10.2013; орган, який зареєстрував земельну ділянку: Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області; дата державної реєстрації земельної ділянки: 15.10.2013.

Відомості про право власності/право постійного користування; ПАТ «Аскольд», податковий номер 14316089, місцезнаходження: Київська обл., вул. Польова, 26; документ, що посвідчує право: Державний акт від 06.03.1995 КВ.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Виходячи з вищевикладеного, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що у разі відведення земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Тільки після розроблення, погодження та затвердження відповідно до вимог чинного земельного законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається рішення про передачу земельної ділянки у власність та державної її реєстрації.

З набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, визначено новий порядок ведення державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За нормами статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим частини шостої цієї статті, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Водночас, відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, п. 3 прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачає, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об`єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відомостей про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1998251, будівлі та споруди згідно переліку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3281,8 кв. м; номер запису: 63 в книзі 1, 24.07.2003 за ВАТ «Електронспецбуд» зареєстровано право колективної власності на підставі свідоцтва про право власності № 1 від 14.01.2000.

При цьому, як було зазначено судом раніше, 14.01.2000 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, на підставі наказу Регіонально відділення Фонду державного майна України по Київській області № 5-25-ІІ/2 від 14.01.2000 р., видало Свідоцтво про власність реєстраційний № 1, копія якого наявна в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи наявна копія запису № 63 в книзі № 1, з якого вбачається, що зареєстровано на праві колективної власності ВАТ «Електронспецбуд» будівлі та споруди згідно переліку за адресою вул. Польова, буд. 26 на підставі свідоцтва про право власності від 14.01.2000, реєстраційний № 1.

Крім того, позивач не заперечує того факту, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, 26 в м. Бориспіль Київської області знаходиться належне відповідачу майно.

З інформації з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3201533062013 від 15.10.2013 кадастровий номер 3210500000:11:039:0060, розташованої за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Польова, 26, загальною площею 1,9550 га, вбачається, що вказану земельну ділянку було зареєстровано на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14.10.2013.

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд доходить висновку про правомірність дій кадастрового реєстратора в частині реєстрації вказаної земельної ділянки.

Наразі суд зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки Державному земельному кадастрі не скасована, в судовому порядку не оспорена. Протилежного суду не доведено.

Позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження посилань щодо підробки документів та реєстрації права постійного користування за відповідачем на підставі підроблених документів.

Також позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів неправомірних дій реєстратора під час державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060.

Вказані твердження позивача є припущеннями останнього та не можуть бути підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060, що розташована в Київській області, м. Бориспіль по вул. Польова, 26 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві.

З встановлених судом обставин справи судом не встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Аскольд» набуто у користування та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 13210500000:11:039:0060 із порушенням чинного на момент реєстрації земельної ділянки законодавства України. Протилежного суду не доведено.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом просить суд припинити право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060, що розташована в Київській області, м. Бориспіль по вул. Польова, 26 не на підставі неправомірних дій кадастрового реєстратора в частині реєстрації вказаної земельної ділянки та реєстрації вказаної земельної ділянки з порушенням законодавства України або на підставі підроблених документів, а у зв`язку із тим, що, на думку позивача, відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 92 та п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, є юридичною особою, яка після зміни організаційно-правової форми не підпадає під перелік юридичних осіб, яка мають право на оформлення права постійного користування земельними ділянками та у зв`язку із тим, що відповідач жодних дій на приведення документації відповідно до норм чинного законодавства з часу прийняття відповідних змін у законодавстві України не вчиняв.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення права постійного користування Приватним акціонерним товариством «Аскольд» земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, буд 26 у місті Борисполі Київської області з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, у зв`язку із чим позовна заява Бориспільської міської ради задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи наявні в матеріалах докази у їх сукупності, а також встановлені судом обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Бориспільської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Аскольд» про припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:039:0060 по вул. Польова, буд 26 у місті Борисполі Київської області, нормативно та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені, однак залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	19.10.2023
Оприлюднено	23.11.2023
Номер документу	115060081
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.10.2023 по справі 911/1378/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/1378/23

Рішення від 19.10.2023

Ухвала від 17.10.2023

Ухвала від 03.10.2023

Ухвала від 13.09.2023

Ухвала від 09.08.2023

Ухвала від 13.07.2023

Ухвала від 14.06.2023

Ухвала від 15.05.2023

Рішення
від 19.10.2023 по справі 911/1378/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ