Рішення

від 20.11.2023 по справі 914/3018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 Справа № 914/3018/23

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідача:Яворівського закладу дошкільної освіти №2 Яворівської міської ради Львівської області, Львівська обл., м. Яворівпро:стягнення боргу, пені інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Жигадло І.Б. представниця;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповіадльністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі Позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») до Яворівського закладу дошкільної освіти №2 Яворівської міської ради Львівської області (далі Відповідач, Дошкільний заклад №2) про стягнення боргу, пені інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 11.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 06.11.2023, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 18.10.2023 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 06.11.2023 відкладено судове засідання у справі на 20.11.2023.

У судовому засіданні 20.11.2023 представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 20.11.2023 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

Позивач подав за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву (вх. №27552/23 від 13.11.2023), до якої долучив Інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000МВ2С2003.

Проаналізувавши зміст заяви та заслухавши пояснення представниці позивача, суд задля забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи та виконання завдань господарського судочинства ухвалив долучити до матеріалів справи означений вище документ.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та визначене постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01 по 30 листопада 2021 року та з 01 по 11 грудня 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії», тобто позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача та віднесення газу, спожитого ним, до портфеля ТОВ «ГК «Нафтогаз України» підтверджується листом оператора ГТС №ТОВВИХ-23-11499 від 22.08.2023, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ, відомостями інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання він виконав належним чином та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 35`424,86 грн. за період з 14.11.2021 по 04.12.2021. Разом з цим, відповідач не здійснив жодних оплат вартості поставленого природного газу, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість.

Оскільки відповідач не сплатив основної заборгованості, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до суду із цим позовом про стягнення 52`899,88 грн., з яких 35`424,86 грн. основний борг, 4`731,70 грн. пеня, 11`195,92 грн. інфляційні втрати, 1`547,40 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідачем подано клопотання (вх. №26536/23 від 01.11.2023), у якому він визнає позов та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Клопотання про визнання позову підписане директором Дошкільного закладу №2 Оксаною Голубець, а також скріплене печаткою відповідача.

У частині 4 ст. 191 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №588/1311/17 міститься висновок, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Зважаючи на це, для вирішення спору у даній справі та ухвалення законного й обґрунтованого рішення необхідним є дослідження обставин справи та доказів наявних у матеріалах справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території України у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №880 від 04.07.2017.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої» надії» строком на три роки як переможця конкурсу.

Відповідач Дошкільний заклад №2 є бюджетною установою, непобутовим споживачем, який зареєстровано у реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» із присвоєнням йому ЕІС-коду 56XS0000МВ2С2003. Вказане підтверджується наявною у справі Інформаційною довідкою щодо споживачів, які були зареєстровані у відповідному реєстрі (Т.1; а.с.79-80).

В інформаційній платформі оператора споживач з ЕІС-кодом 56XS0000МВ2С2003 був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 14.11.2021 по 04.12.2021.

Даний факт підтверджується роздруківкою «Реєстр пар споживачів на 01.01.2021. ПОН портфель» (Т.1; а.с. 49), а також прослідковується з листа ТОВ «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-23-11499 від 22.08.2023 (Т.1; а.с.46-48) та повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», датою подання якого є 14.11.2021 (Т.1; а.с.87-88).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із підключенням відповідача до постачальника «останньої надії», позивач 08.12.2021 направив Дошкільному закладу №2 підписаний зі своєї сторони та скріплений печаткою примірник Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (Т.1; а.с. 20-29).

У матеріалах справи відсутній договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який був би підписаний представником відповідача та скріплений його печаткою.

Однак, відповідно до абз. 3, 4 п. 1 Розділу VI «Правила для постачальника «останньої надії»» Правил постачання природного газу, затв. постаново. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Зважаючи на те, що днем початку постачання природного газу відповідачу, який визначений на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, є 14.11.2021, суд доходить висновку, що Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» слід вважати укладеним у цей день (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач (постачальник) зобов`язується постачати природний газ відповідачу (споживачу) в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача Акти приймання-передачі природного газу за період з листопада по грудень 2021 року на загальну суму 35 424,86 грн. з ПДВ, а саме:

- №23258 за листопад 2021 року на суму 18`796,68 грн. з ПДВ за 1,11885 тис.м3. Вказана сума складається із 15 511,09 грн. вартості природного газу без ПДВ та 152,81 грн. вартості послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) без ПДВ. Разом без ПДВ 15`663,90 грн. (Т.1; а.с. 30);

- №31937 за грудень 2021 року на суму 16`628,18 грн. з ПДВ за 0,36879 тис.м3. Вказана сума складається із 45,79 грн. вартості послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) без ПДВ, а також вартості природного газу без ПДВ за наступні дні: 01.12.2021 4 123,28 грн., 02.12.2021 4 218,62 грн., 03.12.2021 2 079,16 грн., 04.12.2021 по 05.12.2021 3 389,97 грн. Разом без ПДВ 13 856,82 грн. (Т.1; а.с. 36).

Разом з цим, зі сторони відповідача такі підписані не були. У той же ж час, відповідач визнає позов у повному обсязі та не заперечує факт постачання позивачем природного газу.

Слід зазначити, що попри зазначення у вказаних вище актах інформації про поставку природного газу у листопаді 2021 року, а також у період з 01.12.2021 по 05.12.2021, фактичне споживання відповідачем природного газу здійснювалося у період з 14.11.2021 по 04.12.2021.

Так, відповідно до п. 4.2 Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

У матеріалах справи наявна Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000МВ2С2003 (Т.1; а.с. 120), зі змісту якої вбачається наступне:

- за період з 14.11.2021 по 30.11.2021 відповідач спожив 1`118,85 тис.м3 природного газу, що відповідає обсягу поставленого газу вказаному у акті №23258 за листопад 2021 року;

- за період з 01.12.2021 по 04.12.2021 відповідач спожив 0,36879 тис.м3 природного газу, що відповідає обсягу поставленого газу вказаному у акті №31937 за грудень 2021 року.

Судом встановлено, що позивач поставляв відповідачу газ за такими цінами:

1) У період з 14.11.2021 по 30.11.2021 вартість газу становила 16,8 грн. за 1 куб. метр з ПДВ, з урахуванням того, що пунктом 417 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з 1 жовтня по 30 листопада 2021 граничну ціну на природний газ за договорами постачання між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), та постачальником «останньої надії» на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість);

2) В період з 01.12.2021 по 04.12.2021 постачання природного газу здійснювалося за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті та його вартість дорівнювала таким значенням: 01.12.2021 44,914518 грн., 02.12.2021 46,703552 грн.; 03.12.2021 45,111804 грн.; 04.12.2021 43,411430 грн.

Вказане підтверджується довідкою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 29.09.2022 (Т.1; а.с. 65-78), а також роздруківкою «Архів цін ПОН для непобутових споживачів» з веб-сайту позивача (Т.1; а.с. 49А-64).

Положеннями пунктів 4.3 та 4.4. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату та надсилав їх на юридичну адресу останнього, а саме:

- рахунок на оплату (природний газ) №35997 за розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року на суму 18`796,68 грн., який був направлений відповідачу 23.12.2021 (Т.1; а.с. 31-35);

- рахунок на оплату (природний газ) №2571 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року на суму 16`628,18 грн., який був направлений відповідачу 12.01.2022 (Т.1; а.с. 37-40).

Загальна вартість поставленого природного газу згідно із переліченими рахунками становить 35`424,86 грн.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив вартості поставленого йому природного газу за спірний період, а також послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС, у зв`язку із чим у нього утворився борг у розмірі 35`424,86 грн.

Зважаючи на це, позивач направ відповідачеві Вимогу про сплату заборгованості №119/4.3-9030-2022 від 13.07.2022 (Т.1; а.с. 81-86), яка залишилась без належного реагування.

Згідно із п. 4.5. Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував на суму основного боргу 4`731,70 грн. пені, 11`195,92 грн. інфляційних втрат та 1`547,40 грн. 3% річних.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 633 ЦК України визначено, зокрема, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Крім цього, згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 1 розділу VI «Правила для постачальника «останньої надії»» Правил постачання природного газу, затв. постановою Кабінету Міністрів України №2496 від 30.09.2015, передбачено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У матеріалах справи відсутній підписаний двосторонній договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що з огляду на викладене вище положення не суперечить чинному законодавству. У той же ж час, починаючи з 14.11.2021, між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) виникли договірні правовідносини щодо постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки саме у цей день відповідно до відомостей з інформаційної платформи оператора газотранспортної системи розпочалося постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання п. 1 розділу VI «Правила для постачальника «останньої надії»» Правил повинен був здійснювати постачання природного газу на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

За своєю правовою природою відповідний Договір є публічним договором приєднання та належить до категорії договорів про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Згідно із ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу природний газ у періоди з 14.11.2021 по 30.11.2021 (у кількості 1,11885 тис.м3, вартістю 18`796,68 грн. з ПДВ), з 01.12.2021 по 04.12.2021 (у кількості 0,36879 тис.м3, вартістю 16`628,18 грн. з ПДВ), а всього на загальну суму 35`424,86 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями п. 4.3. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки на оплату за період з 14.11.2021 по 04.12.2021, які були отримані останнім, що підтверджується списками згрупованих відправлень і фіскальними чеками та не заперечується відповідачем.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що вартість поставленого природного газу за період з 14.11.2021 по 04.12.2021 відповідачем оплачена не була, що свідчить про порушення ним умов договірного зобов`язання.

У зв`язку із цим, у Дошкільного закладу №2 утворилась заборгованість за вказаний вище період у розмірі 35`424,86 грн. Наявність цієї заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та визнається відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт поставки природного газу відповідачу за спірний період на загальну суму 35`424,86 грн., зважаючи на відсутність доказів її оплати останнім, а також визнання основного боргу відповідачем, позовна вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить стягнути із відповідача 4`731,70 грн. пені, 11`195,92 грн. інфляційних втрат, 1`547,40 грн. 3% річних.

Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У пункті 4.5. Договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, врахувавши визначення відповідачем позову у цій частині, суд дійшов висновку, що такі обраховані правильно, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме пеня у розмірі 4`731,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 11`195,92 грн., 3% річних у розмірі 1`547,40 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Яворівського закладу дошкільної освіти №2 Яворівської міської ради Львівської області (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Данила Галицького, буд. 6; код ЄДРПОУ 22398434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 35 424,86 грн. основної заборгованості, 4731,70 грн. пені, 11195,92 грн. інфляційних втрат, 1 547,40 грн. 3% річних та 2 684,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2023.

Суддя Крупник Р.В.