Рішення

від 14.11.2023 по справі 916/3409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3409/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., за участю секретаря судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПП Трейд (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, буд.4-Ф, код ЄДРПОУ 39364795)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозона-Трейд(65031, м.Одеса, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 44146795)

про стягнення 374 220 грн.

Представники:

від позивача -

від відповідача - не прибули

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю СПП Трейд звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозона-Трейд,просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозона-Трейд», код ЄДРПОУ 44146795 (юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. Промислова 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» код ЄДРПОУ 39364795 (юридична адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка вул. Велика Кільцева, будинок 4-Ф) попередню оплату в розмірі 374 220 (Триста сімдесят чотири тисячі двісті двадцять) гривень 00 копійок за договором купівлі-продажу № 3936- 1607 від 16.07.2021.

Позивач пояснив, що 16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» (надалі за текстом - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозона-Трейд» (надалі за текстом - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №3936-1607 (надалі за текстом- Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Відповідач був зобов`язаний передати у власність Позивача суміш аміачно-карбамідну «Преміум», Марка Б (надалі за текстом- Товар), а Позивач, в свою чергу, був зобов`язаний прийняти та оплатити Товар.

За пунктом 2.2. Договору Позивач здійснює 100% оплату кожної партії товару в гривнях, за домовленістю сторін дозволяється оплата Товару по факту поставки на розрахунковий рахунок Відповідача з моменту прийняття Товару.

Позивачем зобов`язання з оплати Товару було виконано в повному обсязі та перераховано грошові кошти за Товар згідно банківських реквізитів Відповідача, вказаних в Договорі, в сумі 374 220.00 грн. двома платежами.

Проте, станом на дату подання цього позову Відповідачем зобов`язання щодо поставки Товару не виконано.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2023р. було відкрито ровадження по справі № 916/3409/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2023 року.

Дана ухвала, надіслана на адресу відповідача, повернулась без вручення, з відміткою Укрпошти від 29.08.2023р. про відсутність відповідача за місцезнаходженням (а.с.52 - 54).

Ухвалою від 18.09.2023р., за участю представника позивача, засідання відкладено на 17.10.2023р. (а.с.61-62). Дана ухвала, надіслана на адресу відповідача, повернулась без вручення, з відміткою Укрпошти від 29.09.2023р. про відсутність відповідача за місцезнаходженням (а.с.66- 68).

За ініціативою суду, повідомлення (оголошення) про розгляд справи було розміщено на сайті судової влади 20.09.2023р. (а.с.64)

Станом на 17.10.2023р. відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Ухвалою від 17.10.2023р. (а.с.81-82) суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.11.2023р.

Дана ухвала, надіслана на адресу відповідача, повернулась без вручення, з відміткою Укрпошти від 03.11.2023р. про відсутність відповідача за місцезнаходженням (а.с.85- 87).

Позивач подав заяву, якою позовні вимоги повністю підтверджує

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» (надалі за текстом - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозона-Трейд» (надалі за текстом - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 3936-1607 (надалі за текстом- Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Відповідач був зобов`язаний передати у власність Позивача суміш аміачно-карбамідну «Преміум», Марка Б (надалі за текстом- Товар), а Позивач, в свою чергу, був зобов`язаний прийняти та оплатити Товар.

За пунктом 2.2. Договору Позивач здійснює 100% оплату кожної партії товару в гривнях, за домовленістю сторін дозволяється оплата Товару по факту поставки на розрахунковий рахунок Відповідача з моменту прийняття Товару. Сторонами було погоджено поставку партії Товару на умовах передоплати на суму 374 220.00 гривень.

Позивачем зобов`язання з оплати Товару було виконано в повному обсязі та перераховано грошові кошти за Товар згідно банківських реквізитів Відповідача, вказаних в Договорі, в сумі 374 220.00 грн. двома платежами:

- платіжне доручення № 224 від 28 липня 2021 року на суму 364 220,00 грн.;

- платіжне доручення № 225 від 29 липня 2021 року на суму 10 000,00 грн..

Призначення платежів - «згідно рахунку 32 від 16.07.2021 року, за карбамід».

Відповідно до пункту 3.3. Договору Позивач направляє Відповідачу замовлення на електронну пошту або в телефонному режимі.

Сторонами було погоджено поставку Товару в телефонному режимі.

Проте, станом на дату подання цього позову Відповідачем зобов`язання щодо поставки Товару не виконано.

Неодноразові звернення Позивача до Відповідача з вимогою поставки Товару були Відповідачем проігноровані.

16.12.2021 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію з вимогою повернути грошові кошти, сплачені Позивачем за Товар, однак дана претензія не була отримана Відповідачем та повернулась Позивачу в зв`язку з закінченням строку зберігання у відділенні зв`язку.

23.06.2023 року Позивачем повторно було направлено претензію від 04.05.2023 року на адресу реєстрації Відповідача, проте вона також була повернута у зв`язку із закінченням строку зберігання у відділені поштовогозв`язку. Тобто, Відповідач відмовляється отримувати кореспонденцію від Позивача.

Відповідно до пункту 8.2 Договору строку його дії - до 31 грудня 2021 року.

При цьому, згідно пункту 8.5. Договору якщо за п`ять днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не заявить про свій намір не продовжувати Договір, або укласти новий, Договір вважається пролонгованим на наступні 12 місяців.

Оскільки ні Позивач, ні Відповідач не заявляли про намір не продовжувати Договір за п`ять днів до дати закінчення строку його дії, то строк дії Договору був автоматично пролонгований на 12 місяців, та, відповідно, строк його дії сплив 31.12.2022 року.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зважаючи на те, що Сторонами не було погоджено строк поставки Товару, то Відповідач мав виконати зобов`язання з поставки Товару принаймні до закінчення строку дії Договору - до 31.12.2022 року. Проте, незважаючи на закінчення строку дії Договору Відповідач зобов`язання так і не виконав, а відтак - допустив прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, Відповідачем не лише допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки Товару, але Відповідач наразі не поновив порушених прав Позивача - оплачений Позивачем Товар так і не був поставлений, сплачені Позивачем грошові кошти за Товар не повернуті, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 374 220,00 (триста сімдесят чотири тисячі двісті двадцять) грн. 00 копійок.

Оскільки Договором не встановлено строк виконання зобов`язання з поставки Товару, то ця частина правовідносин між Сторонами регулюється положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що з моменту, коли зобов`язання з поставки товару мало бути виконано Відповідачем, минуло досить багато часу, то Позивач втратив інтерес до виконання зобов`язання Відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу грошові кошти в сумі 374 220,00 грн. (триста сімдесят чотири тисячі двісті двадцять) грн. 00 копійок.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спір у справі виник оскільки між сторонами відсутнє порозуміння щодо належності дій кожної із них щодо порядку виконання договору, адже Позивачу, як покупцю товар поставлений не був та попередня оплата не повернута.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначену форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дані висновки узгоджуються й з позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 року у справі № 922/2131/19, від 27.11.2019 року у справі № 924/277/19, від 28.02.2019 року у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 року у справі № 904/4899/18.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладеній в постанові Касаційного господар ського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/12382/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року справа № 918/631/19).

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарськогопроцесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку

сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає відповідач та позивач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

На виконання приписів пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, щодо попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат Позивач зазначив, що очікувані витрати Позивача складають: 5613 (п`ять тисяч шістсот тринадцять) гривень 31 копійка судового збору, 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок на професійну правничу допомогу.Інших витрат у зв`язку з розглядом справи Позивач не очікує понести.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витратина професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1,2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, розрахунку тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищезазначені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства України, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 374 220,00 (триста сімдесят чотири тисячі двісті двадцять) грн. 00 копійок, 5613 (п`ять тисяч шістсот тринадцять) гривень 31 копійка судового збору, 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Судом враховано, що відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами першою - другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 78 ЦПК України, яка регулює визначення поняття допустимості доказів, встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У силу частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, суд покладає судові витрати на позивача у даній справі.

Керуючись вищевикладеним, та статтями 20, 27,162ГПК України, статтями 173, 193, 202, 218, 220, 222, 265 Господарського кодексу України, статтями 11, 205, 525, 526, 527, 530, 530, 610, 612, 626, 638,663, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, Суд:

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозона-Трейд», код ЄДРПОУ 44146795 (юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. Промислова 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» код ЄДРПОУ 39364795 (юридична адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка вул. Велика Кільцева, будинок 4-Ф) основний борг 374 220 (Триста сімдесят чотири тисячі двісті двадцять) гривень 00 копійок, 5613 ( П`ять тисяч шістсот тринадцять) гривень 31 копійка судового збору, 20 000 (Двадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 21.11.23р. Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.Г. Пінтеліна