Рішення

від 14.11.2023 по справі 917/218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 Справа № 917/218/23

за позовною заявою Приватної агрофірми "Україна", вул. Дружби, 17-б, с.Радивонівка, Миргородський р-н, Полтавська обл., 38333, код ЄДРПОУ 03772192

до відповідача Приватного підприємства "Декорт - Хайрінг", вул.Соборності, б.40, кв.9, м.Полтава, 36003, ІПН 331910716015

про стягнення 1 059 843, 71 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Животовська І.В.

від відповідача: не з`явився

09.02.2023 на адресу Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватної Агрофірми «Україна» до Приватного підприємства «Декорт-Хайрінг» про стягнення 1059843,71 грн, з яких: 109846,40 грн основного боргу, 10209,13 грн -3% річних, 39788,18 грн інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/218/23. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

07.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява (вх.№ 2902) про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з Приватного Підприємства «Декорт-Хайрінг» на користь Приватної Агрофірми «Україна» кошти в сумі 1068240,78 грн, з яких: 1009846,40 грн основного боргу, 10209,13 грн - 3% річних, 48185,25 грн - інфляційні.

18.04.2023 від представника відповідача надійшла заява (вх.№ 4850) про відкладення проведення підготовчого засідання по справі №917/218/23 та поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2023 року (суддя ОСОБА_1) суд постановив прийняти заяву Приватної агрофірми "Україна" про збільшення позовних вимог до розгляду, відмовити відповідачу в поновленні строку на подання відзиву на позов, закрити підготовче провадження у справі №917/218/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25.05.2023 року.

Судове засідання, призначене на 25.05.2023 року не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату суду 13.06.2023 року № 100 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/218/23 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року справу № 917/218/23 розподілено судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 16.06.2023р. суд (судддя Киричук О.А.) постановив прийняти справу № 917/218/23 до свого провадження, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 04.07.2023 (з врахуванням ухвали про виправлення описки).

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв"язку з поданням відповідачем апеляційної скарги по справі. Зокрема, ухвалою від 26.10.2023р. суд відклав розгляд справи на 14.11.2023.

Відповідач явку представників в судове засідання 14.11.23 не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Суд враховує, що з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у справі були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Копії ухвал суду, які направлялися за адресою відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Також, Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Присутня в судовому засіданні представник позивача пред`явлені вимоги підтримала у повному обсязі, надала усні пояснення по суті позову.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.11.23р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.05.2022 р. між ПРИВАТНОЮ АГРОФІРМОЮ «УКРАЇНА» (далі по тексту - Позивач) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ДЕКОРТ - ХАЙРІНГ» (код ЄДРПОУ 33191070) (далі по тексту - Відповідач) укладений договір поставки за № 206/05-22 (далі по тексту - Договір), який підписаний сторонами («Покупець» - ПАФ «УКРАЇНА», «Продавець» - ПП «ДЕКОРТ - ХАЙРІНГ»).

Вищезазначений Договір засвідчено підписами уповноважених представників сторін та скріплено печатками підприємств (докази додаються).

Відповідно до п.1.1. Договору - Продавець зобов`язається поставляти та передавати у власність Покупця паливно - мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин в асортименті) в кількості, що передбачено в рахунках та видаткових накладних, в подальшому Товар, а Покупець зобов`язається прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору - умови постачання Товару: п. 2.1.1. - Відвантаження Товару Покупцю або доставка на склад Покупця; аналогічний спосіб поставки Товару зазначений у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними додатками.

Відповідно до п. 3.1. Договору - Ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами згідно рахунку - фактури. Ціна Товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.1. Договору - Розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Відповідно до п. 4.2. Договору - Форма оплати за Товар - оговорюється Сторонами на кожну партію Товару; згідно специфікацій №№ 1-6, попередня оплата у розмірі 100% загальної вартості Товару, визначеної в даній специфікації.

Відповідно до п. 4.3. Договору - Зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію Товару на розрахунковий рахунок Продавця шляхом 100% предоплати або за фактом відвантаження Товару, або відстрочка платежу за погодженням сторін згідно Додаткової угоди до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору - за порушення умов даного Договору винна Сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій Стороні в тому числі - не отриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

Відповідно до п. 8.3. Договору - всі спори, що виникатимуть з даного Договору будуть вирішуватися Сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди, спір підлягає вирішенню у Господарському суді, згідно чинного законодавства України;

Відповідно до п. 8.7. Договору - у випадках, не передбачених даним Договором, Сторони керуються чинним Цивільним кодексом України;

Відповідно до п. 8.11. Договору - даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Позивач вказує, що в межах договору між ним та відповідачем склалися такі відносини:

- Згідно специфікації № 1 від 16.05.2022 р. (паливо дизельне), по рахунку № 305/05-22 від 16.05.2022 на суму 2 995 200,00 грн. Покупцем Оплачено згідно платіжного доручення № 13 від 16.05.2022 р.

- Згідно специфікації № 2 від 18.05.2022 р. (паливо дизельне), по рахунку № 332/05-22 від 18.05.2022 на суму 1 794 000,00 грн. Покупцем Оплачено: платіжне доручення № 15 від 18.05.2022 р. (1600 000,00 грн.); платіжне доручення № 19 від 23.05.2022 р. (194 000,00 грн.)

- По рахунку № 305/06-22 від 20.06.2022 на суму 769 260,00 грн. Покупцем: Оплачено: платіжні інструкції № 770 від 27.06.2022 грн. (500 000,00 грн); платіжне доручення № 783 від 29.06.2022 грн. (269 260,00 грн.)

- У відповідності до зазначених рахунків № 305/05-22, № 332/05-22, № 305/06-22 на загальну суму 5 558 460,00 грн. Покупцем оплата за товар проведена у повному обсязі, а Постачальником здійснено його поставку на склад Покупця за наступними видатковими накладними та ТТН: № 72/06-22 від 10.06.2022 р., ТТН № 45/06-22 сума 1 874 400,00 грн.; № 108/06-22 від 13.06.2022 р. ТТН № 100/06-22 сума 1 809 660,00 грн.; № 154/06-22 від 20.06.2022 р. ТТН № 123/06-22 сума 1 874 400,00 грн.

- Згідно специфікації № 3 від 24.06.2022 р. (бензин) по рахунку № 323/06-22 від 24.06.2022 на суму 532 730,00 грн. Покупцем оплата проводилась частинами за платіжними інструкціями: № 822 від 07.07.2022 - 200 000,00 грн., №851 від 13.07.2022 - 50 000,00 грн., № 866 від 19.07.2022 - 50 000,00 грн., № 910 від 27.07.2022 - 50 000,00 грн., № 937 від 02.08.2022 - 50 000,00 грн., № 1000 від 09.08.2022 -50 000,00 грн., № 1025 від 17.08.2022 - 50 000,00 грн., № 1055 від 23.08.2022 - 32 730,00 грн.

Постачальником здійснено поставку Товару на склад Покупця за видатковою накладною № 170/06-22 від 24.06.2022 та ТТН № 170/06-22.

- Згідно специфікації № 4 від 10.08.2022 р.(дизельне паливо) по рахунку № 17/08-22 від 10.08.2022 на суму 1 082 000,00 грн. Покупцем Оплачено частинами по платіжними інструкціям: № 1002 від 10.08.2022 р. - 1 012120,00 грн., № 1091 від 30.08.2022 р. - 69880,00 грн.

Постачальником здійснено поставку Товару на склад Покупця за видатковою накладною № 35/08-22 від 15.08.2022 та ТТН № 38/08-22.

- Згідно специфікації № 5 від 29.08.2022 р. (дизельне паливо) по рахунку № 107/08-22 від 29.08.2022 на суму 1430 308,00 грн. Покупцем Оплачено частково за платіжною інструкцією № 1089 від 30.08.2022 р. на суму 1 144 246,40 грн., разом з цим від Постачальника поставки Товару не було.

У зазначеній специфікації визначено термін поставки: 4-6 робочих днів з моменту надходження коштів від Покупця.

- Згідно специфікації № 6 від 09.09.2022 р. (дизельне паливо) по рахунку № 26/09-22 від 09.09.2022 на суму 1 499 520,00 грн. Постачальником поставлено товар на суму 1334 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8/09-22 від 12.09.2022 р. та ТНН № 08/09 - 22.

Покупцем вказана партія Товару оплачена частково на суму 1 200 000,00 грн. , що підтверджується платіжною інструкцією № 1140 від 09.09.2022 р.

Позивач зазначає про те, що з урахуванням боргу, що утворився за недоплачену суму коштів по видатковій накладній № 8/09-22 від 12.09.2022 р. у сумі 134 400,00 грн. та суми 1 144 246,40 грн., перерахованої Відповідачу як предоплати за Товар, внесеної по рахунку № 107/08-22 від 29.08.2022 р. (товар не поставлений) загальна сума переплати становить 1 009 846,40 грн. (1 144 246,40 - 134 400,00 = 1009 846,40).

При цьому позивач зазначає, що станом на 01.02.2023 р. Відповідачем не було поставлено Товару у кількості, на яку ПАФ «Україна» було фактично оплачено грошові кошти, а 1009 846,40 грн. не повернуті.

Позивач повідомляє, що від відповідача надходили листи з повідомленнями за підписом директора ПП «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» - В.В.Божко, що Товар буде поставлений у наступному місяці (листи від 11.10.2022 р., 31.10.2022 р., 22.11.2022 р., 20.01.2023 р. додаються).

ПАФ «УКРАЇНА» направив претензії відповідачу (№ 286 від 02.11.2022 р., № 331 від 02.12.2022 р.), згідно яких Відповідачем необхідно було сплатити на користь ПАФ «УКРАЇНА» грошові кошти у сумі 1 009 846,40 грн., тобто кошти за Товар, який не поставлений за умовами Договору.

Відповіді на зазначені претензії від Відповідача не надходили, а спірна заборгованість у добровільному порядку не сплачена, у зв`язку із чим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 16.05.2022 р. між ПРИВАТНОЮ АГРОФІРМОЮ «УКРАЇНА» та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ДЕКОРТ - ХАЙРІНГ» укладений договір поставки за № 206/05-22, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця паливно - мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин в асортименті) в кількості, що передбачено в рахунках та видаткових накладних, в подальшому Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, спірні правовідносини за правочином регламентуються положеннями про договір поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, та що не заперечено відповідачем, згідно видаткових накладних № 72/06-22 від 10.06.2022 р., (сума 1 874 400,00 грн.), № 108/06-22 від 13.06.2022 р. (сума 1 809 660,00 грн.), № 154/06-22 від 20.06.2022 р. (сума 1 874 400,00 грн.), № 170/06-22 від 24.06.2022 р. (сума 532 730,00 грн.), № 35/08-22 від 15.08.2022 р. (сума 1 082 000,00 грн.), № 8/09-22 від 12.09.2022 р. (сума 1 334 400, 00 грн.) та інших супроводжувальних документів на Товар, Відповідачем було поставлено на склад Покупця паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 8 507 590,00 грн.

При цьому, Позивачем на виконання умов Договору згідно платіжних доручень № 13 від 16.05.2022 р. (сума 2995200,00 грн.), № 15 від 18.05.2022 р. (сума 1600000,00 грн.), № 19 від 23.05.2022 р. (сума 194000,00 грн.), № 770 від 27.06.2022 р. (сума 500000,00 грн.), № 783 від 29.06.2022 р. (сума 269 260,00 грн.), № 822 від 07.07.2022 р. (сума 200000,00 грн.), № 851 від 13.07.2022 р. (сума 50000,00 грн.), № 866 від 19.07.2022 р. (сума 50000,00 грн.), № 910 від 27.07.2022 р. (сума 50000,00 грн.), № 937 від 02.08.2022 р. (сума 50000,00 грн.), № 1000 від 09.08.2022 р. (сума 50000,00 грн.), № 1025 від 17.08.2022 р. (сума 50000,00 грн.), № 1055 23.08.2022 р. (сума 32730,00 грн.), № 1002 від 10.08.2022 р. (сума 1012120,00 грн.), № 1091 від 30.08.2022 р. (сума 69880,00 грн.), № 1089 від 30.08.2022 р. (сума 1144246,40 грн.), № 1140 від 09.09.2022 р. (сума 1200000,00 грн.) були сплачені грошові кошти на загальну суму 9 517 436,40 грн.

Доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 1009 846,40 грн. грн. одержаної попередньої оплати по Договору № 206/05-22 суду не надано.

Отже, має місце невиконання Відповідачем (Постачальником) обов`язку щодо поставки товару на склад Позивача (Покупця), згідно Договору № 206/05-22 на загальну суму 1009 846,40 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 1009 846,40 грн. попередньої оплати.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повернення відповідачем одержаної попередньої оплати у розмірі 1009 846,40 грн. суду не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За відсутності доказів повернення відповідачем попередньої оплати, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 1009 846,40 грн. боргу.

Крім того, позивач заявив до стягнення 10209,13 грн 3% річних за період з 01.10.2022 по 31.01.23 та 48185,25 грн інфляційних за аналогічний період, з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що нарахування 3% річних можливе за прострочення виконання грошового зобов`язання (тобто, за прострочення виконання зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а не за прострочення виконання обов`язку поставити товар).

Як зазначено вище, позивач заявив до стягнення 10209,13 грн 3% річних за період з 01.10.2022 по 31.01.23) та 48185,25 грн інфляційних за аналогічний період.

Разом з тим, суд враховує, що у позові позивач вказує, що на електронну адресу ПАФ «УКРАЇНА» періодично надходили листи з повідомленнями за підписом директора ПП «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» - В.В.Божко, що Товар буде поставлений у наступному місяці (листи від 11.10.2022 р., 31.10.2022 р., 22.11.2022 р., 20.01.2023 р.).

В свою чергу позивач зазначив, що як на поштову (зазначену у Договорі) так і електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідачу, направляв претензії (№ 286 від 02.11.2022 р., № 331 від 02.12.2022 р.) про повернення коштів.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період, оскільки у матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання у вказаний період.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1009 846,40 грн. боргу обґрунтовані, відповідачем не спростовані, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 15147,70 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Декорт - Хайрінг" (вул.Соборності, б.40, кв.9, м. Полтава, 36003, ІПН 331910716015) на користь Приватної агрофірми "Україна" (вул. Дружби, 17-б, с.Радивонівка, Миргородський р-н, Полтавська обл., 38333, код ЄДРПОУ 03772192) 1009846, 40 грн. попередньої оплати та витрати по сплаті судового збору в сумі 15147,70 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.11.23 р.

Суддя Киричук О.А.