Рішення

від 08.11.2023 по справі 920/782/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2023м. СумиСправа № 920/782/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/782/23

за позовомкерівника Шосткинської окружної прокуратури (вулиця Свободи, будинок 65, місто Шостка, Сумська область, 41100),

в інтересах держави в особі

Ямпільської селищної ради (бульвар Ювілейний, будинок 1, селище міського типу Ямпіль, Шосткинський район, Сумська область 41200; код за ЄДРПОУ 04390222),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, місто Київ, 04053; код за ЄДРПОУ 36079955),

про стягнення боргу з орендної плати, припинення шляхом розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно

за участю представників сторін:

від позивача:не прибув,

від відповідача:не прибув,

прокурор:Вортоломей М.Ф. (службове посвідчення від 25.01.2021 №059486),

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

11.07.2023 прокурор звернувся з позовом, відповідно до якого просить:

1)стягнути з відповідача на користь Ямпільської селищної ради заборгованість зі сплати орендної плати за користування комунальним майном в сумі 1250,00 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят грн 00 коп.);

2)припинити шляхом розірвання договір оренди об`єктів комунальної власності для надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду, укладений 24.06.2009 між Ямпільською селищною радою та ТОВ Водолій-БС і посвідчений державним нотаріусом Ямпільської нотаріальної контори Ляхом В.В. 24.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за №1295;

3)зобов`язати ТОВ Водолій-БС повернути Ямпільській селищній раді майно, перелічене в п.1 договору оренди об`єктів комунальної власності для надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду, укладений 24.06.2009 між Ямпільською селищною радою та ТОВ Водолій-БС і посвідчений державним нотаріусом Ямпільської нотаріальної контори Ляхом В.В. 24.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за №1295, шляхом складання акту приймання-передачі вказаного майна;

4)стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) кошти, витрачені на сплату судового збору.

13.07.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, відповідно до якого відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Водолій-БС, зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 36079955 з місцезнаходженням :вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, м. Київ, 04053.

Ухвалою від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/782/23 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 04.09.2023; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

13.07.2023 копію зазначеної ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №4155.

24.07.2023 позивач надіслав клопотання від 21.07.2023 №1607/02-23 (вх №4595), відповідно до якого позивач позовні вимоги прокурора підтримав та просив позов розглядати за відсутності представника Ямпільської селищної ради Сумської області.

24.08.2023 копія ухвали від 13.07.2023 у справі №920/782/23 надіслана на адресу відповідача ТОВ Водолій-БС, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, м. Київ, 04053, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою від 04.09.2023 у справі №920/782/23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 13.10.2023; відкладено підготовче судове засідання у справі № 920/782/23 на 04.10.2023; повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya_pro_vyklyk/.

06.09.2023 копію даної ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №5479.

07.09.2023 шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області повідомлено відповідача - ТОВ «Водолій-БС», про місце, дату та час розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 04.10.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 08.11.2023.

Ухвалою від 05.10.2023 у справі №920/782/23 повідомлено позивача та відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судове засідання на 08.11.2023.

06.10.2023 копію зазначеної ухвали надіслано сторонам відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №6197.

06.10.2023 шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області повідомлено відповідача - ТОВ «Водолій-БС», про місце, дату та час розгляду справи по суті.

16.10.2023 копія ухвали від 04.09.2023 у справі №920/782/23 надіслана на адресу відповідача ТОВ Водолій-БС, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, м. Київ, 04053, - повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: за закінченням терміну зберігання.

У судовому засіданні від 08.11.2023 встановлено:

Прокурор у підготовче судове засідання прибув.

Представник позивача у підготовче судове засідання не прибув, надіслав клопотання від 21.07.2023 №1607/02-23 (вх №4595 від 24.07.2023), відповідно до якого позивача позовні вимоги прокурора підтримав та просив позов розглядати за відсутності представника Ямпільської селищної ради Сумської області.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив, будь-яких клопотань та/або заяв не подав, водночас, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду, місцезнаходження відповідача співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові та адресою, на яку судом було направлено копію ухвали від 05.10.2023 у справі №920/782/23.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду у справі вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відповідною відміткою.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/ розміщувались відповідні оголошення від 07.09.2023, 06.10.2023.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, суд констатує небажання відповідача висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем присутності у всіх попередніх засідання у справі.

При цьому у всіх ухвалах суду у справі роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному вебсайті https://reyestr.court.gov.ua/).

Таким чином, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені у справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неприбуття.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи подану позивачем заяву про розгляд справи без його участі та належне повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічного засобу.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 08.11.2023 на підставі ч. 1 ст 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Прокурор в інтересах держав в особі Ямпільської селищної ради звернувся з позовом у даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 145 Конституції України закріплено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно зі статтями 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: ч. 1 ст. 60 закріплено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частина 8 статті 60 Закону передбачає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Наведене вище свідчить, що селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

Майно, яке передано в оренду відповідно до спірного договору належить на праві комунальної власності Ямпільській територіальній громаді, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та відповідними витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Глухівське БТІ» від 30.03.2009.

Ямпільська селищна рада, діючи в інтересах територіальної громади, є уповноваженим органом у сфері управління вказаним майном.

Правовідносини, пов`язані з неефективним використанням комунального майна, становлять суспільний, публічний інтерес, а неналежне виконання повноважень щодо розпорядження майном, такому суспільному інтересу не відповідає, оскільки не може оцінюватися вираженням волі територіальної громади.

Незважаючи на факт ухилення відповідача від належного виконання договірних зобов`язань з внесення орендної плати за користування майном комунальної власності, зокрема, у обсягах та строки, визначені договором, Ямпільська селищна рада до цього часу не звернулася до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором. Несплата орендної плати за вказаним договором оренди призводить до недоотримання Ямпільською селищною радою коштів та неефективного використання комунального майна, що є підставою судового вирішення спору.

Таким чином, незважаючи на триваючий характер невиконання умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо сплати відповідачем орендної плати за використання майна, Ямпільська селищна рада з позовом про стягнення з відповідача орендної плати, дострокове розірвання договору оренди, та повернення майна комунальної форми власності до суду не зверталася.

Факт незвернення органу місцевого самоврядування до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити жителів територіальної громади, свідчить про неналежне виконання цим органом своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають підстави для захисту цих інтересів та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (постанова Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).

Враховуючи, що органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Ямпільською селищною радою, не забезпечено належного захисту інтересів держави шляхом звернення до суду за захистом порушених прав щодо стягнення заборгованості за оренду комунального майна та звільнення та повернення нерухомого майна комунальної форми власності, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Ямпільської селищної ради, діючи в межах компетенції, передбаченої ст.131-1 Конституції України.

Необхідність звернення з даним позовом саме прокурором обумовлена порушенням інтересів держави, що негативно впливають на дохідну частину бюджету та, як наслідок, невжиття уповноваженим органом заходів для усунення порушень законодавства перешкоджає ефективному використанню комунального майна селищної ради за призначенням та надходженню коштів.

Зважаючи на те, що несплата відповідачем орендної плати призводить до ненадходження орендної плати, нераціонального використання об`єкту комунальної власності та неефективного управління цим об`єктом, що виявляється в неможливості передати його іншому, більш добросовісному орендареві, що у своїй сукупності суттєво порушує економічні інтереси держави.

Незвернення Ямпільської селищної ради до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна, розірвання договору та повернення майна свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх обов`язків у сфері оренди комунального майна та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Ямпільської селищної ради.

Аналогічна позиція щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави у разі не пред`явлення позивачем відповідного позову викладена в постанові Верховного суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю, частково, або навіть взагалі не пересікатися.

Так, згідно з статтею 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Невиконання відповідачем обов`язків за Договором завдає значної шкоди інтересам територіальної громади - неотримання орендної плати, селищної ради - на ефективне використання комунального майна.

Крім цього, у орендодавця відсутня можливість через наявність вже укладеного договору оренди, залучити іншого, більш добросовісного орендаря, що свідчить про неефективність управління об`єктом комунального власності.

Вказані порушення інтересів Ямпільської селищної ради свідчать про наявність «порушення інтересів держави» у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи ЄСПЛ у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54). Судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа № 6-1376ц16) підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного», «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

Правовідносини, пов`язані з неефективним використанням комунального майна, становлять суспільний, публічний інтерес, а здійснення уповноваженими органами міської ради права власності, зокрема неналежне виконання повноважень щодо розпорядження майном, такому суспільному інтересу не відповідає, оскільки не може оцінюватися вираженням волі територіальної громади.

Окрім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керівником Шосткинської окружної прокуратури в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, враховано, що Європейський суд застосовує такі ж вимоги верховенства права і норми Конвенції до тих справ, де прокурори діють поза сферою кримінального права.

При цьому основоположними є вимоги ст. 6 Конвенції: право на справедливий судовий розгляд незалежним та безстороннім судом; право на змагальність процесу; право на рівність сторін; право на доступ до суду з урахуванням правової визначеності, що є невід`ємним принципом положень ст. 6 Конвенції, із якої випливає ряд важливих положень, що визначають роль прокурора при розгляді справ, які не відносяться до сфери кримінального права.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі «Менчинська проти Росії» № 42454/02, 15.01.2009.

Принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень п. 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує «справедливого балансу між сторонами в справі», при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.

Прокурор, присутній у судовому процесі, по суті виступає або «союзником», або «противником» сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої сторони. А це може викликати «відчуття нерівності» у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції (справа «F.W. проти Франції» рішення від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права; перелік та зміст рішень - а.с.35, Рада Європи 2011).

Таким чином, невжиття заходів представництва, направлених на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном, призводить до ненадходження до місцевого бюджету коштів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування, визначених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», чим порушуються інтереси держави.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 911/2385/18 «...Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотний негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Отже, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк»

Також правова позиція щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави у зв`язку з неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень, зокрема, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, яка полягає у наступному: «... незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

Факт невжиття Ямпільською селищною радою жодних заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання звільнити та повернути об`єкти комунальної форми власності, у тому числі й звернення до суду з позовною заявою, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує надані законодавством повноваження щодо захисту комунальної власності та збереження комунального майна.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Зважаючи на те, що об`єкти нерухомого майна знаходяться на території Ямпільської селищної ради Шосткинського (колишнього Ямпільського) району Сумської області, дана позовна заява підлягає розгляду Господарським судом Сумської області.

Вказане підтверджується і правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, відповідно до якої за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередкованого, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Тобто правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Шосткинська окружна прокуратура повідомила Ямпільську селищну раду про встановлення факту порушення інтересів держави при використанні комунального майна та намір звернутися до суду з позовом в інтересах територіальної громади.

Листом №1257/02-23 від 22.06.2023 Ямпільська селищна рада звернулася до Шосткинської окружної прокуратури з проханням звернулися до суду з позовними вимогами про розірвання договору оренди з ТОВ «Водолій БС», у зв`язку з систематичною несплатою останнім орендної плати.

Листом №1352/02-23 від 03.07.2023 Ямпільська селищна рада повідомила прокуратуру про неможливість самостійно подати позов, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

У зв`язку з чим, Шосткинська окружна прокуратура подала зазначений позов, про що листом №55/3-3600вих23 повідомила Ямпільську селищну раду.

Таким чином, прокормом дотримано вимоги ст. 53 ГПК України при подачі позову до суду, і таке звернення визнається судом законним та правомірним.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 24.06.2009 між Ямпільською селищною радою (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (далі відповідач, орендар) укладено договір оренди об`єктів комунальної власності для надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду, який посвідчено державним нотаріусом Ямпільської державної нотаріальної контори Ляхом В.В. 24.06.2009 та зареєстровано в реєстрі за №1295 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору визначено, що орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування об`єкти комунальної власності, а саме: приміщення насосної станції загальною площею 55,3 кв.м.; приміщення хлораторної загальною площею 91.7 кв.м.; приміщення біофільтрів, загальною площею 462,8 кв.м.; що розташовані на земельній ділянці належній Ямпільській селищній раді, що знаходиться за адресою: смт. Ямпіль Сумської області, вул. Поліська, б/н, належній орендодавцю на праві власності: на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 16.03.2009 виконавчим комітетом Ямпільської селищної ради, згідно з рішенням виконкому №8 від 27.01.2009 та зареєстрованого в КП " Глухівське БТІ " відповідно під реєстровим номером 269, 270, 271, книга 3. Загальна вартість нерухомого майна приміщення насосної станції складає: 8700,00 грн, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП "Глухівське БТІ" від 30.09.2009 за номером 22312425, реєстраційний номер 26729812; загальна вартість нерухомого майна приміщення хлораторної складає: 14900,00 грн, згідно з витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно КП "Глухівське БТІ" від 30.03.2009 за номером 22312509, реєстраційний номер 26730654; загальна вартість нерухомого майна приміщення біофільтрів складає: 247950,00 грн, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП "Глухівське БТІ" від 30.03.2009 за номером 22312803, реєстраційний номер 26730174 (далі - майно), що перебуває в комунальній власності територіальної громади та обліковується на балансі орендодавця. Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна від 31.03.2009 (оцінювач нерухомості Прима О.Ю. Сертифікат №7577/08 від 14.08.2008) становить за незалежною оцінкою 272670,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передавання майна.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.3. договору сторонами визначено розмір орендної плати, який становить 25% від чистого прибутку підприємства (відповідача), здобутого від надходження коштів від споживачів за водопостачання, водовідведення, утримання прибудинкової території і житлового фонду, по тарифах, визначених виконкомом Ямпільської селищної ради за визначені види робіт, але не менше 1000,00 грн на рік, яка перераховується позивачу щоквартально не пізніше 25 числа кварталу, наступного за звітним.

Пунктом п. 5.6. договору передбачено, що орендар (відповідач) зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 5.8. договору орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 9.1. договору орендодавцем та орендарем взаємно підтверджено, що невиконання або неналежне виконання взятих на себе за договором зобов`язань тягне правові наслідки, передбачені чинним законодавством України.

Спори, які виникають за цим Договором або у зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (пункт 9.3. договору).

Згідно з п. 10.1. договору строк дії договору: 30 (тридцять) років і діє з 24.06.2009 по 24.06.2039.

Відповідно до п. 10.6. договору, чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

Пунктом 10.9. договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10. договору).

Згідно з п. 10.12. договору визначено, що взаємовідносини, не врегульовані цим договором (у тому числі і межі відповідальності при виконанні чи неналежному виконанні умов договору), регулюються Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, Законом України Про оренду державного та комунального майна та чинним законодавством України.

24.06.2009 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передавання об`єктів комунальної власності для надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду комунальної власності, який підтверджує фактичну передачу майна у строкове платне користування орендарю.

У порушення пунктів 3.1., 3.3. договору, згідно з розрахунком платежів з орендної плати ТОВ «Водолій-БС» перед Ямпільською селищною радою, встановлено, що відповідачем систематично не сплачувалася орендна плата за договором, внаслідок чого борг з орендної плати за користування комунальним майном, за період з 01.01.2022 по 30.06.2023, склав 1250,00 грн.

За інформацією Ямпільської селищної ради, викладеною у листі №1353/02-23 від 03.07.2023, відповідач на час дії воєнного стану не звільнявся від сплати орендної плати та на підставі ч. 4 ст. 762 ЦК України з відповідним клопотанням до орендодавця не звертався.

Відповідно до положень п. 1.1. Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, смт. Ямпіль Ямпільського району Сумської області не належить до території, на якій суб`єкти господарської діяльності звільняються від сплати орендної плати.

Матеріалами справи підтверджено, що прострочення відповідачем сплати орендних платежів мало місце протягом більше 15 місяців, а отже неодноразово та систематично.

19.06.2023, у зв`язку з чисельними зверненнями від жителів смт. Ямпіль на неналежне централізоване водопостачання та водовідведення, для запобігання виникнення аварії на спорудах, мережах, устаткуванні систем водопостачання та водовідведення у Ямпільській селищній раді відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій з метою перевірки стану, належного використання і відповідності напряму використання за цільовим призначенням комунального майна, переданого в оренду, яке оформлене протоколом №10.

19.06.2023 комісійно з представниками громадськості у супроводі органів Національної поліції здійснено виїзд на водозабір та очисні споруди ТОВ Водолій-БС, про що складені відповідні акти обстеження об`єкту оренди (акт № 1 від 19.06.2023, акт № 2 від 19.06.2023, акт № 3 від 19.06.2023, акт № 4 від 19.06.2023).

У результаті обстеження виявлено, що працівників на підприємстві немає, централізоване водопостачання та водовідведення на території смт. Ямпіль в неконтрольованому режимі, як наслідок встановлено, що комунальне майно використовується неналежним чином, має ознаки недбалого поводження та ніким не охороняється.

04.07.2023 позивачу до відома надійшов лист від філії «Шосткинський район електричних мереж «АТ «Сумиобленерго» з попередженням про припинення надання послуг з постачання електричної енергії ТОВ «Водолій-БФ» у зв`язку із невиконанням останнім умов договору про постачання електричної енергії.

У листі Ямпільської селищної ради від 04.07.2023 №1376/02-23, адресованого прокурору, зауважено, що до 31.05.2023 послуги населенню з централізованого водопостачання та водовідведення на території смт. Ямпіль надавало ТОВ Водолій-БС на базі комунального майна Ямпільської селищної територіальної громади. Майно в 2009 році за договором було передано ТОВ Водолій-БС на умовах оренди терміном на 30 років. Засновником та директором ТОВ Водолій-БС був ОСОБА_1 . 31.05.2023 ОСОБА_1 звільнив всіх працівників товариства та сам звільнився з посади директора Водолій-БС за власним бажанням, а також виключений, як особа, яка може вчиняти дії від імені Товариства. Разом з цим, ОСОБА_1 призначив на посаду директора ТОВ Водолій-БС ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Рубіжне та є кінцевим бенефіціаром ТОВ Водолій-БС. Було змінено місцезнаходження ТОВ Водолій-БС: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41. Про вищезазначені зміни, які відбулися в ТОВ Водолій-БС ОСОБА_1 Ямпільську селищну раду не повідомив. У зв`язку з чисельними зверненнями від жителів смт. Ямпіль на неналежне централізоване водопостачання та водовідведення та з метою налагодження співпраці з новим керівництвом ТОВ Водолій-БС, перевірки стану, належного використання і відповідності напряму використання за цільовим призначенням комунального майна, переданого в оренду, Ямпільська селищна рада намагалася встановити зв`язок з новим очільником товариства. Але мобільний номер, який зазначено при реєстрації змін ТОВ Водолій-БС, належав зовсім іншій особі, яка ніякого відношення до ОСОБА_2 не мала. Спроба листування також ніяких результатів не дала, оскільки листи на зазначені адреси під час доставки не вручені через, відсутність адресата за зазначеною адресою.

Згідно з інформацією Ямпільської селищної ради, на теперішній час на території селищної ради перебуває майже 2,5 тисяч абонентів, які крім всього потребують забезпечення належним водопостачанням та водовідведенням, а також обслуговуванням водних мереж. Таким чином, незабезпечення належної роботи комунального майна (водопровідних та каналізаційних колекторів, насосних станцій, будівлі автоматики, приміщення біофільтрів, хлораторної інше) порушує істотні умови договору, що в свою чергу позбавляє другу сторону, значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме з метою надання послуг населенню з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки безхазяйне залишення ТОВ Водолій-БС майна може призвести до виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня, наслідками якої буде порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території смт. Ямпіль, а також порушення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Враховуючи викладене, прокурор звернувся з позовом, обравши спосіб захисту прав Ямпільської селищної ради шляхом стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення нерухомого майна орендодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

При цьому слід врахувати, що орендні правовідносинами між сторонами у цьому спорі регулюються у тому числі спеціальним законодавством, а саме Законом України Про оренду державного та комунального майна.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

У силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Суд встановив, що згідно п. 3.1, 5.6 договору, орендар зобов`язується своєчасно вносити орендну плату, в той час як відповідно до розрахунку заборгованості, який доданий до позову, борг відповідач з орендної плати за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 склав 1250,00 грн.

Відповідач заперечень проти позовних вимог суду не подав, докази сплати орендної плати та/або докази звільнення від сплати орендної плати у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати, суд дійшов висновку про правомірність вимог прокурора щодо стягнення з відповідача 1250,00 грн. боргу зі сплати орендної плати за договором за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.

Щодо вимоги прокурора про розірвання договору та повернення орендованого майна суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

За загальним правилом, встановленим ст. 188 ГК України, розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачене законом або договором.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст.651 Цивільного кодексу України).

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

З наведених норм права та умов договору вбачається, що правовою природою договору оренди є надання власником майна іншій особі в користування за плату. Отже, власник передає іншій особі у володіння та користування майно з метою отримувати за це певну плату. Відповідно систематична несплата орендарем орендної плати за користування майном порушує саму сутність договору оренди, позбавляє орендодавця тих коштів, заради отримання яких він укладав договір оренди, та, відповідно, істотно порушує умови договору оренди.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства свої обов`язки в частині своєчасної сплати орендної плати за користування нерухомим майном комунальної форми власності систематично не виконує. Вказане свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору оренди, що є підставою для його розірвання відповідно до правил ст. 651 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою комунального майна, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, обґрунтованим є висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди комунального майна за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню підлягають положення ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.

Таким чином, сам факт систематичного порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що належне йому комунальне майно використовує інша особа.

Наявність у ТОВ «Водолій - БС» заборгованості зі сплати орендних платежів, порушення строків їх сплати є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договору оренди комунального майна.

Таким чином, сам факт систематичного порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, відповідно до положень ст. 651 ЦК України, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Окрім цього, за інформацією позивача (лист від 04.07.2023 №1376/02-23) до 31 травня 2023 послуги населенню з централізованого водопостачання та водовідведення на території смт Ямпіль надавало ТОВ «Водолій - БС» на базі комунального майна Ямпільської селищної територіальної громади, яке в 2009 році було передано товариству на умовах оренди терміном на 30 років, засновником та директором якого був Сахошко Віталій Володимирович.

Матеріалами справи підтверджено незабезпечення належної роботи комунального майна (водопровідних та каналізаційних колекторів, насосних станцій, будівлі автоматики, приміщення біофільтрів, хлораторної інше), що порушує істотні умови договору та позбавляє другу сторону, значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме з метою надання послуг населенню з нейтралізованого водопостачання та водовідведення, оскільки безхазяйне залишення ТОВ «Водолій БС» майна (знаходиться без нагляду і обслуговування, та функціонування у неконтрольованому режимі) може призвести до виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня, наслідками якої буде порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території смт. Ямпіль, а також порушення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У відповідності до умов договору, орендар зобов`язаний:

-використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору (п. 5.1.);

-забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому сані гарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.2.);

-забезпечити орендодавцю доступ на об`єкт оренди з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим Договором (п. 5.3.);

-своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна, що складає до 10 (десяти) відсотків від загального об`єму капітальних робіт, що проводяться на визначеному об`єкті (п. 5.4.).

Разом з цим комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ямпільської селищної ради встановлено, що орендар порушує вищевказані умови договору оренди майна, що підтверджується актами візуального огляду об`єкту оренди №№1-4 від 19.06.2023.

Як наслідок, невиконання умов договору є окремою підставою для розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Таким чином, вимога прокурора щодо розірвання договору є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до п. 5.8 договору у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктами 10.9,10.10 договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Чинність договору припиняється шляхом, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (п. 10.6. Договору).

Ураховуючи встановлені судом факти недобросовісної поведінки орендаря, наявність боргу зі сплати орендних платежів, визнанням правомірними вимоги прокурора щодо стягнення орендної плати та розірвання договору, суд також визнає правомірною позовну вимогу прокурора про повернення майна та зобов`язує Товариство з обмеженою відповідальністю Водолій-БС повернути Ямпільській селищній раді майно отримане за договором шляхом складання акту приймання-передавання.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 - 79 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позовних вимог, у зв`язку з чим суд задовольняє позов як законний та обґрунтований.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові прокурор просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 9458,05 грн судового збору сплата якого підтверджена платіжною інструкцією від 05.07.2023 №1136.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь прокурора підлягає стягненню 9458,05 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, місто Київ, 04053; код за ЄДРПОУ 36079955) на користь Ямпільської селищної ради (бульвар Ювілейний, будинок 1, селище міського типу Ямпіль, Шосткинський район, Сумська область 41200; код за ЄДРПОУ 04390222) 1250,00 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят грн 00 коп) орендної плати за користування комунальним майном.

3.Розірвати договір оренди об`єктів комунальної власності для надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду, укладений 24.06.2009 між Ямпільською селищною радою (бульвар Ювілейний, будинок 1, селище міського типу Ямпіль, Шосткинський район, Сумська область 41200; код за ЄДРПОУ 04390222) та Товариством з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, код ЄДРПОУ 36079955), посвідчений державним нотаріусом Ямпільскої державної нотаріальної контори Ляхом В.В. 24.06.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 1295.

4.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, місто Київ, 04053; код за ЄДРПОУ 36079955) повернути Ямпільській селищній раді (бульвар Ювілейний, будинок 1, селище міського типу Ямпіль, Шосткинський район, Сумська область 41200; код за ЄДРПОУ 04390222) майно, перелічене в п. 1 договору оренди об`єктів комунальної власності для надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду, укладений 24.06.2009 між Ямпільською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-БС» і посвідчений державним нотаріусом Ямпільської державної нотаріальної контори Ляхом В.В. 24.06 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №1295, шляхом складання акту приймання-передачі майна, а саме: приміщення насосної станції, загальною площею 55,3 кв.м., зазначеного в плані літерою А; приміщення хлораторної, загальною площею 91,7 кв.м., зазначеного в плані літерою Б; приміщення біофільтрів, загальною площею 462.8 кв.м., зазначеного в плані літерою В, розташованих на земельній ділянці належній Ямпільській селищній раді, що знаходиться за адресою: смт. Ямпіль Сумської області, вул. Поліська, б/н, належній Ямпільській селищній раді на праві власності: на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 16.03.2009 виконавчим комітетом Ямпільської селищної ради, згідно з рішенням виконкому №8 від 27.01.2009 та зареєстрованого в КП Глухівське БТІ відповідно під реєстровим номером 269, 270, 271, книга 3. Загальна вартість нерухомого майна приміщення насосної станції складає: 8700,00 грн. (вісім тисяч сімсот) гривень, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП Глухівське БТІ від 30.03.2009 за номером 22312425, реєстраційний номер 26729812; загальна вартість нерухомого майна приміщення хлораторної складає: 14900,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот) гривень, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП Глухівське БТІ від 30.03.2009 за номером 22312509, реєстраційний номер 26730654; загальна вартість нерухомого майна приміщення біофільтрів складає: 24795,.00 грн. (двісті сорок сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП Глухівське БТІ від 30.03.2009 за номером 22312803, реєстраційний номер 26730174, що перебуває в комунальній власності територіальної громади та обліковується на балансі Ямпільської селищної ради. Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна (оцінювач нерухомості Прима О.Ю. Сертифікат №7577/08 від 14.08.2008) від 31.03.2009 і становить за незалежною оцінкою 272670,00 (двісті сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) грн. без ПДВ.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, місто Київ, 04053; код за ЄДРПОУ 36079955) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 33, код за ЄДРПОУ 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 9458,05 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім грн 05 коп.) судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька