Рішення

від 09.11.2023 по справі 920/1166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2023м. СумиСправа № 920/1166/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1166/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі"

(вул. Святотроїцька, 73, офіс 22, м. Черкаси, 18001,

код ЄДРПОУ 44368037)

до відповідача: Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих

труб" (вул. Івана Дзюби (Комарова), 2, м. Суми, 40020,

код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 766 901 грн 02 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Драченко В.В.,

від позивача: Сафронов М.А.

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 09.10.2023 позивач через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 766 901 грн 02 коп. заборгованості за Договором про відступлення права вимоги № 11/01-ВП від 11.08.2023; також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023, справу розподілено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 12.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1166/23, призначено підготовче засідання на 09.11.2023,11:00, зазначено сторонам строки для надання процесуальних документів.

24.10.2023 через систему "Електронний суд" представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" надіслано до суду Заяву від 23.10.2023, б/н (вх.№4079 від 24.10.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №920/1166/23, відповідно до якого зазначений представник просить судове засідання призначене на 09.11.2023, 11:00 та всі наступні судові засідання провести за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник позивача братиме участь Драченко Владислав Вікторович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою суду від 30.10.2023 задоволено заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№4079 від 24.10.2023) у справі №920/1166/23.

03.11.2023 відповідачем надано до суду відзив від 02.11.2023 № 79/15-201 на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що позов визнає повністю.

09.11.2023 позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду Клопотання про долучення до матеріалів справи актів приймання-передачі електричної енергії та відповідні рахунки.

В судовому засіданні 09.11.2023 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2023 зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.11.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2019 року між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» був укладений договір про постачання електричної енергії № EET-NVO-EE-05/06/2019.

В подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.06.2021 право вимоги щодо грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії № EET-NVO-EE-05/06/2019 у розмірі 12 124 235,24 грн. було відступлено на користь Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг».

За умовами п. 3.2. договору про відступлення права вимоги від 30.06.2021 «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» мало сплатити на користь ТОВ «Євроенерготрейд» 12 124 235,24 грн. у строк 31 липня 2021 року. Однак, як зазначає позивач, сплатило 11 357 334,20.

Залишок заборгованості у розмірі 766 901,02 грн. було переведено на підставі угоди про переведення боргу 06.07.2023 на Дочірнє підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб (надалі - Відповідач).

За умовами п. 2.4. угоди про переведення боргу 06.07.2023 Відповідач зобов`язувався сплатити заборгованість у строк до 31 липня 2023 року включно.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач п. 2.4. Угоди не виконав.

11.08.2023 на підставі договору про відступлення права вимоги № 11/01-ВП ТОВ «Євроенерготрейд» було замінено на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІЕНЕРДЖІ» (надалі - Позивач).

З метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості Позивачем була направлена на адресу ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» вимога про сплату заборгованості № 202/1 від 17.08.2023, яка зареєстрована Відповідач 409-1 відповідачем за № 409-1 від 22.08.2023.

Проте матеріали справи не містять ні відповіді відповідача на вимогу ні доказів розрахунків за Договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач на виконання умов договору про відступлення права вимоги № 11/01-ВП ТОВ від 11.08.2023 не здійснив оплати боргу у розмірі 766 901 грн 02 коп, що і стало підставою для звернення до суду за захистом свого права.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Предметом позову є стягнення заборгованості за відступлення права грошової вимоги у зв`язку із неналежним виконанням договору.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст.509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 2 ст. 565 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі- продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всі зазначені у цьому позові договори, укладені сторонами у відповідності до вимог законодавства та містять необхідні істотні умови, які становлять їх зміст. Договори у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладені між сторонами договори є дійсними, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи угоду про переведення боргу від 06.07.2023, Відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити заборгованість в обумовлені строки.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов поговору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Окрім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги у повному обсязі.

За приписами п. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

На підставі вищевикладеного, оцінивши надані сторонами докази з урахуванням приписів статей 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність порушеного права та задоволення позову в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача 776901 грн 02 коп заборгованості.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно із ч. 1ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 4601 грн 40 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений за платіжною інструкцією № 1359 від 09.10.2023, підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «СітіЕнерджі» з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 4601 грн 40 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СітіЕнерджі» до Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" про стягнення 766 901 грн 02 коп.- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (вул. Івана Дзюби (Комарова), 2, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (вул. Святотроїцька, 73, офіс 22, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 44368037) 766901 грн 02 коп заборгованості, 4601 грн 40 коп - 50 відсотків судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (вул. Святотроїцька, 73, офіс 22, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 44368037) з Державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач ГУК Сумськ.обл/Сумська МТГ/22030101, ЄДРПОУ 37970404, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат)) 50% судового збору в сумі 4601 грн 40 коп., сплачений за платіжною інструкцією № 1359 від 09.10.2023.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023.

Суддя С.В. Заєць