Рішення

від 13.11.2023 по справі 922/445/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023м. ХарківСправа № 922/445/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "ЯБЛУНЕВЕ АГРО" (Україна, 62412, Харківська обл., Харківський р-н, село Борисівка, ВУЛИЦЯ ЯБЛУНЕВА, будинок 1, ідентифікаційний код особи 42914808) до ЛИПЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (Україна, 62414, Харківська обл., Харківський р-н, село Липці, вул.Покровська, будинок 5, ідентифікаційний код особи 04396615) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 61165, Харківська обл., місто Харків, вул.Космічна, будинок 21, поверх 8-9, ідентифікаційний код особи 39792822) про визнання права оренди землі за участю представників:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Фермерське господарство "ЯБЛУНЕВЕ АГРО" з позовом до ЛИПЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ та просить суд:

1. Прийняти позовну заяву ФГ «Яблуневе» до провадження.

2. Визнати право оренди Фермерського господарства «Яблуневе Агро» (62412, Харківська область, Харківський район, с. Борисівка, вул. Яблунева, 1, ЄДРПОУ 42914808) на наступні земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту на території Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області:

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0130

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0131

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0132

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0133

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0134.

3. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 14.03.2022 о 09:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

16.02.2022 за вх. 3747 від ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ до суду надійшли пояснення із запереченнями проти заявлених позовних вимог, в яких зазначається, що Радою було відмовлено в укладенні додаткових угод через наявність заборгованості з орендної плати та запропоновано позивачу повторно звернутися після її погашення. Також, в реєстрації зміни користувача земельними ділянками було відмовлено через те, що у статуті фермерського господарства відсутні відомості про передання цих земельних ділянок до ФГ.

14.03.2022 судове засідання у даній справі не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області,з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Засідання відкладалося з 14.03.2022 по 29.08.2022, з 29.08.2022 по 03.10.2022, з 03.10.2022 по 12.12.2022, з 12.12.2022 по 16.01.2023.

Ухвалою від 16.01.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.03.2023 р. о 10:00. Засідання відкладалося по 13.11.2023.

09.11.2023 за вх. 30690 позивачем було надано письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2023.

У призначене на 13.11.2023 судове засідання учасники справи своїх представників не направили.

13.11.2023 за вх. 30889 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника у зв`язку із перебуванням у цей час у лікарні для проходження стаціонарного обстеження.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки розгляд справи уже багаторазово відкладався, сторонам було надано достатньо часу для формулювання своєї позиції та її доведення до суду, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, доказів зворотного позивачем не було надано.

Судом встановлено, що ухвала суду від 06.11.2023 щодо дати та часу судового засідання з розгляду справи по суті була отримана відповідачем через Електронний кабінет (документ доставлено до Електронного кабінету: 07.11.23 11:14), про що секретарем судового засідання засобами КП «Діловодство спеціалізованого суду» сформовано довідку про доставку електронного листа.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

14.12.2016 між фізичною особою ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області укладені договори оренди землі, предметом яких є користування ОСОБА_1 на умовах оренди земельними ділянками загальною площею 72,7636га сільськогосподарського призначення, розташованими за межами населеного пункту на території Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області. Метою надання земельних ділянок в оренду, згідно п.14 договорів, є ведення фермерського господарства. Зазначені договори оренди зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з реєстру.

Власником наведених земельних ділянок, згідно долучених витягів, є Липецька сільська рада Харківського району Харківської області, якій, згідно реєстру, земельні ділянки передані на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківської області від 07.12.2020 про передачу земельних ділянок з державної у комунальну власність.

28.03.2019 було утворено фермерське господарство «Яблуневе Агро», засновником, єдиним учасником та головою якого на цей час є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до Акту передання земельних ділянок в користування від 10.04.2019, земельні ділянки, що є предметом договорів оренди, передані ОСОБА_1 у користування ФГ «Яблуневе Агро».

27.07.2021 ОСОБА_1 , в якості сторони за договорами оренди, єдиного засновника та керівника ФГ «Яблуневе Агро», звернувся до голови Липецької сільської ради із пропозицією укласти додаткові угоди до договорів оренди землі, з метою зміни сторони (орендаря) за договором, а саме, змінити фізичну особу ОСОБА_1 на юридичну особу - ФГ «Яблуневе Агро». В якості підстав для укладення додаткових угод, зазначено про факт створення ОСОБА_1 ФГ «Яблуневе Агро», яке, з дати державної реєстрації виконує обов`язки орендаря/землекористувача земельних ділянок.

Однак, листом від 19.08.2021 Відповідачем відмовлено в укладенні додаткових угод до договорів оренди.

Позивач наголошував, що згідно правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 11.11.2020 по справі № 922/2855/19, «...після проведення державної реєстрації фермерського господарства та фактичного переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим...».

Враховуючи відмову Відповідача від укладення додаткових угод, 20.10.2021р. представником Позивача до Департаменту реєстрації Харківської міської ради подані заяви про проведення реєстраційних дій, а саме, реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на земельні ділянки, стороною (орендарем) яких згідно даних реєстру був засновник фермерського господарства - ОСОБА_1 . Однак, у державної реєстрації права оренди Позивача було відмовлено, згідно до рішень про відмову у державної реєстрації прав та їх обтяжень № № 61137902, 61136776, 61136798, 61136885, 61137373 від 25.10.2021.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджував, що за ФГ «Яблуневе Агро» має бути визнано права оренди земельних ділянок, що є предметом договорів оренди землі, оскількиПозивачем здійснені усі передбачені чинним законодавством заходи зі зміни, у належному порядку, сторони (орендаря) за договорами оренди. А саме, звернення із пропозицією укласти додаткові угоди, безпосередньо до власника земельних ділянок, а також звернення із відповідними заявами до органів державної реєстрації. За наслідками наведених відмов склалася ситуація, за якої, маючи всі підстави для законного користування земельними ділянками на праві оренди та, відповідно, для державної реєстрації такого права згідно чинного законодавства, ФГ «Яблуневе Агро» позбавлене такого права внаслідок відмови Відповідача від укладення додаткових угод, та відмови державного реєстратора від реєстрації за Позивачем відповідних речових прав.

З наявних в матеріалах справи пояснень ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ вбачається, що Радою відмовлено в укладенні додаткових угод через наявність заборгованості з орендної плати та запропоновано повторно звернутися після її погашення, в реєстрації зміни користувача земельними ділянками було відмовлено через те, що у статуті фермерського господарства відсутні відомості про передання цих земельних ділянок до ФГ.

В свою чергу позивач вказував, що наявність заборгованості орендаря за договором оренди ніяким чином не впливає на питання заміни сторони договору та будь-яким нормативним актом не визначено обов`язок засновників фермерського господарства вказувати у статуті господарства відомості про передання земельних ділянок в користування господарства при його створенні. Згідно із пунктом 9.1.4 Статуту ФГ «Яблуневе Агро», землі господарства складаються із земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які надані в оренду (суборенду) засновникам та/або членам господарства. У зв`язку із чим відсутня необхідність у додатковому зазначенні у Статуті відомостей про передачу таких земельних ділянок. Окрім того, в матеріалах справи міститься Акт передання земельних ділянок від 10.04.2019, згідно якого земельні ділянки, що є предметом договорів оренди, передані ОСОБА_1 у користування ФГ «Яблуневе Агро».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", у редакції, чинній на час державної реєстрації права оренди землі (далі - Закон), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Нормами ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону).

Зі змісту положень ст. 12 Закону випливає, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

То ж фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку на цих ділянках, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 19 Закону, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому, фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

При цьому, можливість реалізації громадянином права здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Отже, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

В силу наведених вище приписів законодавства, після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду.

Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час державної реєстрації права оренди землі, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, чинній на час державної реєстрації права оренди землі, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, чинній на час державної реєстрації права оренди землі, передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права, а саме: право оренди земельної ділянки.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у відповідній редакції, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

З наведених норм права випливає, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Отже, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс120).

З підстав вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ФГ "ЯБЛУНЕВЕ АГРО" здійснило усі визначені законодавством та рекомендовані Верховним Судом дії, спрямовані для державної реєстрації речового права оренди на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні.

Згідно із ч. 1 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі", право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.

Поміж тим, вищенаведеними нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону України "Про фермерське господарство" переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.

Також, редакція ст. 134 ЗК України, чинна на час укладення Договору, не передбачала продаж на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено ч. 1 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі", а здійснюється встановлений нормами Закону України "Про фермерське господарство" перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс120).

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною другої цієї статті встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження. (ч. 1 ст. 154 ЗК України).

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, одним з яких є визнання права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У розумінні приписів наведеної норми позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови подаються, зокрема, щодо визнання речових прав на майно.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 917/97/17.

Види речових прав на чуже майно передбачені статтею 395 ЦК України, одним з яких є право оренди, передбачене ЗК України та Законом України "Про оренду землі".

За приписами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оскільки ФГ "ЯБЛУНЕВЕ АГРО" заявляє про законне речове право на спірну земельну ділянку, тому в силу приписів статті 396 ЦК України має право на захист цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Як встановлено судом, з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, стороною за договорами оренди землі від 14.12.2016 є Фермерське господарство "ЯБЛУНЕВЕ АГРО" з моменту його державної реєстрації як юридичної особи в силу закону.

Належність способу захисту - визнання права оренди підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 193/11/17.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства "ЯБЛУНЕВЕ АГРО" задовольнити.

Визнати право оренди Фермерського господарства «Яблуневе Агро» (62412, Харківська область, Харківський район, с. Борисівка, вул. Яблунева, 1, ЄДРПОУ 42914808) на наступні земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту на території Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області передані в оренду ОСОБА_2 за договорами оренди від 14.12.2016:

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0130;

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0131;

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0132;

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0133;

- кадастровий номер 6325182300:01:004:0134.

Стягнути з ЛИПЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (Україна, 62414, Харківська обл., Харківський р-н, село Липці, вул.Покровська, будинок 5, ідентифікаційний код особи 04396615) на користь Фермерського господарства "ЯБЛУНЕВЕ АГРО" (Україна, 62412, Харківська обл., Харківський р-н, село Борисівка, ВУЛИЦЯ ЯБЛУНЕВА, будинок 1, ідентифікаційний код особи 42914808) 2 481,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" листопада 2023 р.

СуддяЛ.С. Лаврова