Ухвала

від 20.11.2023 по справі 907/860/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 907/860/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнат 2020"</a>

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2022 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023

у справі за позовом Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області в особі Берегівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнат 2020"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом про витребування від відповідача на користь позивача земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2120489200:01:000:0029, яка розташована за межами населеного пункту на території Берегівської міської ради.

На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач придбав земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 02.04.2020 № 616 від ОСОБА_1 незаконно, всупереч приписам Земельного кодексу України, оскільки останній безпідставно повторно одержав у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 08.09.2022 задовольнив позов.

Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2120489200:01:000:0029 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, подальше її відчуження ОСОБА_1 та набуття у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнат 2020" відбулося з порушенням вимог статей 328, 330 Цивільного кодексу України. Таким чином, земельну ділянку належить витребувати у відповідача на користь держави в особі позивача.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.08.2023 залишив зазначене рішення суду першої інстанції без змін.

06.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнат 2020"</a> звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (повний текст складений та підписаний 04.09.2023), в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або при встановленні інших підстав - передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023.

Розглянувши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є витребування земельної ділянки, вартість якої становить 1 093 600,00 грн. Зазначена сума не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (1 135 000,00 грн).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Скаржник вказує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Судова практика щодо спорів про витребування майна із чужого незаконного володіння має досить значний обсяг правозастосовчої практики. Разом з тим наявні прогалини щодо вирішення проблемних питань у подібному спорі - коли фізичною особою двічі використано право на безоплатне отримання земельної ділянки та одну з яких (що отримана вдруге) згодом відчужують третім особам. При вирішені справи та задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки виникає обґрунтоване питання - чи не відбувається таким чином фактичне перекладення обов`язків органу влади чи місцевого самоврядування на третіх осіб (юридичних або фізичних осіб), які в подальшому придбали певну земельну ділянку, яка виявилась такою, що отримана фізичною особою (продавцем) повторно, зловживаючи правом на безоплатне отримання. Ані законодавство, ані наявна судова практика не дають чітких відповідей на ті питання, які виникли в даній господарській справі та безумовно можуть виникати в інших подібних справах.

Так, у постанові апеляційного суду (та в загальній судовій практиці щодо подібних спорів) відсутні відповіді на такі важливі питання:

- чи обумовлена нормами права наявність в особи покупця обов`язку перевіряти та аналізувати обставини правомірності набуття продавцем - фізичною особою прав на земельну ділянку шляхом використання нею права на безоплатне отримання у власність, зокрема, обставини вибуття земельної ділянки із державної власності, дотримання норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам тощо;

- чи не відбувається при вирішені такого судового спору фактичне перекладення обов`язків органу влади чи місцевого самоврядування на третіх осіб (юридичних або фізичних осіб) в питаннях дотримання законодавства при вирішенні земельних питань, зокрема, з`ясування правомірності вибуття земельної ділянки із державної власності, дотримання норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам тощо;

- які нормативно-правові заходи наявні та вчиняються державою для унеможливлення продовження та повторення подібних випадків (помилок) з боку органів влади чи місцевого самоврядування - повторної безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Подібний вид судових спорів (витребування земельних ділянок) має неабияке значення для суспільства в цілому в контексті кількості осіб (фізичних та юридичних та органів державної влади), яких це зачіпає, та можливого впливу ухваленого судового рішення на права, свободи та інтереси цих осіб.

Скаржник зазначив, що кількісний вимір свідчить про той факт, що проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань та відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.

При цьому фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний вимір свідчить про той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду на якісний критерій про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник, покликаючись на виключну правову проблему та відсутність сталої судової практики, не навів жодних судових рішень, в яких були б викладені різні правові висновки щодо застосування однієї і тієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Натомість скаржник, обґрунтовуючи фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, прагне отримати висновок Верховного Суду у цій справі на свою користь, здійснивши переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не є належним обґрунтуванням фундаментального значення справи.

Верховний Суд зазначає, що судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів також зазначає, що посилання скаржника на суспільний інтерес має загальний характер та належним чином не обґрунтоване, що не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга у цій справі не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою запровадження переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №907/860/21 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

У зв?язку з відмовою у відкритті касаційного провадження колегія суддів не розглядає клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 907/860/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнат 2020"</a> на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023.

2. Копії ухвали у справі № 907/860/21 надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський