Ухвала

від 09.11.2023 по справі 761/16880/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16880/23

Провадження № 1-кп/761/2986/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023000000000077 від 16.01.2023, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Боярки Київської області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої генеральним директором ТОВ «Вімед», заміжньої, яка має доньку 2018 року народження, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Києва, громадянки України, з вищою освітою, працюючої юристом ТОВ «АНК естетік груп», заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

представника цивільного позивача - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

17 травня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Ухвалою від 18 травня 2023 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України немає.

Представник цивільного позивача, адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримав прокурора. Крім того, заявив усне клопотання про застосування щодо обох обвинувачених запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання із встановленням заборони на перетин кордону.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 , адвокат ОСОБА_7 , в судовому засіданні оголосив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке мотивував тим, що сторона обвинувачення не зазначає дат та часу вчинення конкретних, можливих протиправних дій, а також місця вчинення правопорушення конкретною особою. Зокрема, за словами захисника, не визначеними є дата та час виникнення злочинного умислу, дата та час вступу осіб у змову, а також визначення повного кола учасників правопорушення. Крім того, адвокат наголошує, що формулювання обвинувачення містить протиріччя у визначенні предмету посягання, направленості умислу, та зазначає, що в одній частині формулювання обвинувачення мова йде про привласнення майна товариства у вигляді автомобіля, у в іншій - про бажання заволодіти коштами підприємства. Також адвокат наполягає на тому, що обвинувальний акт не містить визначення розміру процесуальних витрат, в той час як, відповідно до інформації, зазначеної у реєстрі матеріалів досудового розслідування, в рамках кримінального провадження було проведено товарознавчу, судово-економічну та почеркознавчу експертизи. Крім того, до обвинувального акту не долучено розписку про вручення обвинуваченій ОСОБА_2 копії обвинувального акту, більш того, в ході усього підготовчого засідання, стороа захисту категорично заперечувала факт отримання обвинуваченою такої копії. Окремо адвокат ОСОБА_7 також просить врахувати і те, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування містить помилку у датах та зазначенні анкетних даних учасників подій. Вказане, за словами захисника, не дає змоги стороні захисту визначити хто саме був учасником подій і наділений процесуальним статусом у кримінальному провадженні, коли приймались процесуальні рішення, обсяг обвинувачення від якого слід захищатись.

Крім того, захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання про закритя кримінаьного провадження, в якому зазначив, що прокурором було подано обвинувальний акт до суду поза межами строків досудового розслідування, тому кримінальне провадження, на думку захисника, має бути закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПк України.

Також захисник ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні оголосив клопотання про надання захисникам ОСОБА_2 , тимчасового доступу до установчих документів - статуту товариства у редакції починаючи з 2018 року по теперішній час (з можливістю отримання їх копій у паперовій формі або формі цифрових копій електронних документів), що знаходяться у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія наукової краси - України» (код ЄДРПОУ 40436600) адреса місто Київ, вулиця Паньківська, будинок 5, а також до електронної інформаційної системи, яка перебуває у володінні Офісу Генерального прокурора, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15, а саме: Єдиного реєстру досудових розслідувань, шляхом зняття копії інформації, що міститься у такій системі щодо кримінальних проваджень №12021100040001264 від 22.04.2021 та №12023000000000077 від 16.01.2023, в частині доступу до розділів «Основні відомості», «Рух провадження».

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_8 , підтримала клопотання захисника ОСОБА_7 щодо повернення обвинувального акту прокурору і в той же час оголосила власне таке клопотання. Захисник вказувала, що в тексті формулювання обвинувачення прокурор кілька разів змінює своє ставлення до дій її підзахисної, безпідставно інкримінуючи ОСОБА_3 одночасно кілька різних складів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, свавільно використовуючи терміни «привласнення майна» та «заволодіння майном» як синоніми, кожен з яких може охарактеризувати дії обвинуваченої, в той час як насправді ці терміни мають використовуватись для позначення різних дій. Зазначені некорректності у формулюванні обвинувачення позбавляють обвинувачену права бути обізнаною із суттю пред`явленого їй обвинувачення.

Крім того, захисник ОСОБА_8 наголошує, що в обвинувальному акті не вказано місце фактичного отримання грошових коштів у своє розпорядження обвинуваченими, разом із тим, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України має матеріальний склад, тож визначення такого місця має суттєве значення для вирішення питання щодо підсудності кримінального провадження, зокрема і його підсудності Шевченківському районному суду м. Києва.

За таких умов, враховуючи, що орган досудового розслідування розташований у Печерському районі міста Києва, сторона захисту, за словами адвоката, позбавлена можливості надати свою оцінку з приводу можливості здійснення судового розгляду в Шевченківському районному суді м. Києва з точки зору територіальної підсудності кримінального провадження.

Окремо адвокат зазначала про недоліки, які містить реєстр матеріалів досудового розслідування, долучений до обвинувального акту.

Крім того, хоча в підготовче судове засідання не прибув інший захисник обвинуваченої ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_9 , разом з тим, вказаний захисник подав до суду клопотання про витребування з Офісу Генерального прокурора відомостей з електронної інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань у вигляді Витягу про кримінальне провадження: № 12021100040001264 від 22.04.2021 року в розрізі повної інформації по розділам: "Основні відомості", "Кримінальні правопорушення", "Рух провадження", "Прикріплені файли" у вигляді роздруківок, доступ до якої знаходиться у відповідальних осіб Генеральної прокуратури; № 12023000000000077 від 16.01.2023 року в розрізі повної інформації по розділам: "Основні відомості", "Кримінальні правопорушення", "Рух провадження". "Прикріплені файли" у вигляді роздруківок, доступ до якої знаходиться у відповідальних осіб Генеральної прокуратури. Вказане клопотання адвокат мотивав необхідністю отримання таких відомостей задля забезпечення повного та всебічного розгляду кримінального провадження в аспекті оцінки здобутих стороною обвинувачення доказів з точки зору законності їх отримання та допустимості матеріалів, які будуть надаватись прокурором під час судового розгляду.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала думку свого захисника.

Обвинувачена ОСОБА_3 , підтримала клопотання своїх захисників та стверджувала, що не отримувала копію обвинувального акту.

Після оголошення клопотань захисників, зокрема і клопотань про повернення обвинувального акту, прокурор висловив свої заперечення на такі клопотання.

Так, прокурор вказував, що названі стороною захисту неточності у формулюванні обвинувачення несуттєві та не перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду. Зазначив, що обвинувальний акт був направлений на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва виходячи із місця реєстрації та фактичного знаходження ТОВ «Академія наукової краси - Україна»: м. Київ, вул Паньківська, 3. Разом з тим, прокурор визнав, що обвинувальний акт не містить згадок про стверджуване ним місце вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, прокурор категорично заперечував проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, зазначаючи, що стороною обвинувачення було своєчасно складено обвинувальний акт, вручено стороні захисту та направлено до суду. Зокрема прокурор надав протокол надання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування від 16.05.2023 року із долученим до нього флеш-носієм, на якому міститься відеозапис вручення зазначених докуменів обвинуваченій ОСОБА_3 та її захиснику, адвокату ОСОБА_8 . В той же час прокурор зазначав, що відповідну копію обвинувального акту було направлена також і обвинуваченій ОСОБА_2 за допомогою поштового зв`язку, проте відомостей про отримання таких документів у розпорядженні прокурора немає.

Також прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про надання матеріалів досудового розслідування для виконання вимог ст. 290 КПК України, зазначаючи, що вирішення вказаних пиань не входить до сфери повноважень суду на стадії підготовчого судового розслідування. Окремо прокурор зазначав, що клопотання сторони захисту про надання тимчасового доступу, не обгрунтовані належним чином, а відомості, які бажає отримати сторона захисту не мають суттєвого значення для вирішення питань, які підлягають вирішенню в рамках даного судового провадження.

Окремо прокурор заперечував проти заявлених стороною захисту тверджень, щодо невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України в частині, що стосується ознайомлення обвинуваченої ОСОБА_2 з матеріалами досудового розслідування. Так прокурор вказував, що обвинуваченій було надано два з трьох томів матеріалів досудового розслідування, і в подальшому ні обвинувачена, ні її захисники до органу досудового розслідування для ознайомлення з останнім томом не прибували. При цьому, стосовно наданих захисником відомостей щодо відмови слідчого у наданні стороні захисту третього тому 15.05.2023 року, прокурор зазначив, що згідно з відомостями, які він має у своєму розпорядженні, сторона захисту того дня до органу досудового розслідування не прибула, про заявлені захисником обставини прокурору не відомо.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження з приводу порушених питань у підготовчому судовому засіданні, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п.п.2, 5, 7 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, такий акт, всупереч вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить достовірної інформації про анкетні відомості кожної з обвинувачених.

Так, відповідно до зазначених в обвинувальному акті відомостей, обвинувачена ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . В той же час, до обвинувального акту долучено накладну АТ «Укрпошта» про направлення копії обвинувального акту обвинуваченій ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, жодних згадок про те, що обвинувачена ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 - обвинувальний акт не містить.

Вказане питання набуває особливого значення, також і в контексті тверджень сторони захисту про те, що обвинуваченій ОСОБА_2 не було вручено копію обвинувального акту у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні було встановлено місце проживання обвинуваченої ОСОБА_2 , яка дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з цим - такі обставини однозначно свідчать про недотримання стороною обвинувачення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Крім того, статтею 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що «відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства від 26.03.2019 та наказу ОСОБА_2 призначено директором ТОВ "Академія Наукової Краси-Україна» з 01.04.2021.»

В той же час, в формулювання обвинувачення включено те, що «директор ТОВ «Академія Наукової Краси - Україна» ОСОБА_2 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 24.03.2020, усвідомлюючи те, що між засновниками Товариства виник конфлікт, який стосується розподілу часток у статутному капіталі вирішила вчинити привласнення майна Товариства, у вигляді автомобіля Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 .

З метою привласнення майна Товариства ОСОБА_2 знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці у невстановлений період часу, не пізніше 24.03.2021 вступила у злочинну змову з юристом ТОВ «Академія Наукової Краси - Україна» ОСОБА_3 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, яким повідомила розроблений план вчинення злочину.»

За таких умов, цілком слушними, на думку суду, виглядають доводи сторони захисту про наявність істотних логічних суперечностей в обвинувальному акті, які в подальшому, стануть суттєвими перешкодами для здійснення судового розгляду кримінального провадження.

Окремо суд звертає увагу також і на те, що у формулюванні обвинувачення містяться взаємовиключні твердження щодо мети вчинення інкримінованого обвинуваченим правопорушення.

Так, в обвинувальному акті одночасно одне з одним, містяться наступні твердження: «директор ТОВ «Академія Наукової Краси- Україна» ОСОБА_2 … вирішила вчинити привласнення майна Товариства, у вигляді автомобіля Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 . З метою привласнення майна Товариства ОСОБА_2 … вступила у злочинну змову з юристом ТОВ «Академія Наукової Краси - Україна» ОСОБА_3 », а також « ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, перебуваючи у невстановленому місці та час, з метою привласнення коштів ТОВ «Академія наукової краси -Україна»…» та «26.03.2021 приблизно о 10 годині ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на привласнення грошових коштів ТОВ «Академія наукової краси - Україна»…».

Тобто, стороною обвинувачення не конкретизовано об`єкт кримінального правопорушення, оскільки в обвинувальному акті одночсно вказано два взаємовиключні об`єкти, а саме: «майно Товариства, у вигляді автомобіля» та «грошові кошти Товариства».

Вказане питання, в даному випадку має особливе значення з огляду на те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України - це умисне кримінальне правопорушення, тож питання доведеності стороною обвинувачення конкретної направленості умислу обвинувачених має істотне значення для проведення повного та всебічного розгляду кримінального провадження, на що, очевидно, мають безумовне право всі учасники кримінального провадження.

Крім цього, суд погоджується також і з доводами сторони захисту щодо суттєвих недоліків, допущених стороною обвинувачення під час складання обвинувального акту в частині зазначення об`єктивної сторони інкримінованих обвинуваченим дій.

В обвинувальному акті, описуючи дії обвинувачених, стороною обвинувачення одночасно використовуються такі терміни як «привласнення майна» та «заволодіння майном».

Разом з цим, вказані терміни описують різні склади кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що у статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

В той же час, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Такі взаємовиключні формулювання, що містяться у даному обвинувальному акті, фактично позбавляють сторону захисту можливості усвідомити, які саме дії інкриміновані прокурором обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого, виникає ситуація, за якої сторона захисту позбавлена розуміння від якого обвинувачення належить захищатись. Таке грубе порушення права на захист, за жодних обставин не може бути виправдане в очах стороннього та незацікаленого спостерігача.

Поряд з усіма іншими, зазначеними вище недоліками обвинувального акту, особливе місце серед таких порушень чинного КПК України посідає істотне порушення вимог щодо зазначення місця вчинення кримінального правопорушення.

Суд нагадує учасникам судового провадження, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України, вважається закінченим з моменту отримання обвинуваченою особою можливості фактично розпоряджуватись набутим внаслідок протиправних дій майном.

При цьому визначення конкретного місце закінчення інкримінованого обвинуваченим злочину є важливим з огляду на той факт, що визначення такого місця має вирішальне значення для вирішення питання про підсудність кримінального провадження.

Під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання, передбачені частиною 3 статті 314 КПК України.

Одним з питань є направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, дане питання підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

А відтак всі інші питання, у тому числі щодо можливості призначення судового розгляду в рамках кримінального провадження на підставі обвинувального акту, мають вирішуватися належним судом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Під "судом" у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Фраза "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Цей орган має бути встановлений законом - суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, "суд" має завжди бути "встановленим законом". Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення питань щодо можливого притягнення осіб до кримінальної відповідальності.

Отже, інститут територіальної юрисдикції безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, надалі Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, Указом Президента України № 341/2022 від 22.05.2022 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, а Указом Президента України № №451/2023 від 26.07.2023 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Частиною 9 статті 615 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, і, виключно в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що 26.03.2021 точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , та іншими невстановленими на даний час особами, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці заволоділи коштами ТОВ «Академія наукової краси -Україна» в сумі 121 368 гривень, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Тобто, виходячи з формулювання обвинувачення, оскільки місце заволодіння майном, тобто місце вчинення кримінального - не встановлено, кримінальне провадження має бути підсудне суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування.

Разом з цим, в обвинувальному акті вказано, що досудове розслідування здійснювали слідчі ГСУ НП України, зокрема і сам обвинувальний акт було складено у службовому приміщенні Головного слідчого управління Національної поліції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10. Тобто, орган досудового розслідування знаходиться у Печерському районі міста Києва, і за таких умов, єдиним правильним з точки зору положень чинного КПК України висновком був би висновок про непідсудність даного кримінального провадження Шевченківському районному суду м. Києва.

В той же час, в ході підготовчого судового засідання, прокурор, всупереч викладеним в обвинувальному акті відомостям, стверджував, що місце вчинення інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення насправді визначено - це місце реєстрації та знаходження ТОВ «Академія Наукової Краси-України»: м. Київ, вул. Паньківська, буд. 3, що відноситься, за словами прокурора, до Шевченківського району м. Києва.

При цьому, прокурор визнав, що жодного посилання на вказану адресу обвинувальний акт не містить, а відомості про місцезнаходження ТОВ «Академія Наукової Краси-України» за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, буд. 3 віднайшов під час судового засідання у мережі Інтернет.

За таких обставин, суд позбавлений можливості призначити обвинувальний акт до судового розгляду за наслідками проведення підготовчого судового засідання, оскільки стороною обвинувачення унеможливлено вирішення одного з ключових питань, що підлягають вирішенню в підготовчому судовому засіданні - питання підсудності кримінального провадження «належному суду».

Не менш важливим недоліком також є порушення стороною обвинувачення вимог п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України, відповідно до якого в обвинувальному акті повинно бути зазначено розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування).

Зі змісту долученого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що в рамках кримінального провадження стороною обвинувачення було призначено почеркознавчу судову експертизу, товарознавчу судову експертизу та судово-економічну експертизу. При цьому, в самому обвинувальному акті вказано, що процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Всупереч вимогам ст. 22 КПК України, прокурор не надав жодних пояснень з приводу зазначених суперечностей в обвинувальному акті.

Вищезазначені обставини у своїй сукупності позбавляють суд можливості в підготовчому судовому засіданні визначитися з вирішенням питань, передбачених ч.2 ст. 314 КПК України, щодо прийняття передбачених судових рішень, позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченого та прийняти об`єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Такі фактичні обставини є такими, що підлягають доказуванню прокурором, які належить викласти в обвинувальному акті, однак вимоги ст.ст.91, 291 КПК України не виконані належним чином в обвинувальному акті.

Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді.

Крім того, суд зазначає, що прокурором в судовому засіданні також не спростовано доводи обвинуваченої ОСОБА_2 про неотримання нею копії обвинувального акту.

Так, навіть поза тими обставинами, що обвинувальний акт, як це вже було зазначено вище, було направлено обвинуваченій за адресою, щодо якої в самому обвинувальному акті відсутні будь-які згадки, суд констатує, що долучені до обвинувального акту додатки не містять жодних відомостей щодо результатів відповідного поштового відправлення. Сама по собі накладна АТ «Укрпошта», не може бути єдиним доказом належного вручення обвинуваченій копії обвинувального акту, або відмови обвинуваченої від отримання такого процесуального документу. За відсутності будь-яких інших доказів, зокрема трекінгу поштового відправлення, чи зворотнього повідомлення із зазначенням результатів поштового відправлення процесуального документу, заяви прокурора про вручення копії обвинувального акту є таким, що не підтверджуються і фактично є передчасними.

При цьому, суд звертає увагу, що прокурор не був позбавлений можливості надати відповідні документи суду під час підготовчого судового засідання, оскільки судове засідання відкладалось за клопотанням прокурора для надання останньому можливості підготуватись до виступу з питань, порушених стороною захисту, та надання відповідних документів, однак з невідомих для суду причин, прокурор не скористався такою можливістю та відповідні документи суду не надав.

Крім цього, суд вважає такими, що заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про позбавлення обвинуваченої ОСОБА_2 можливості ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у повному обсязі в порядку ст. 290 КПК України.

Судом враховується, що доводи захисника про те, що обвинувачена була ознайомлена лише з двома з трьох томів кримінального провадження під час виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, прокурором не заперечувались.

Позиції сторін в цьому питанні різнились виключно у причинах неознайомлення обвинуваченої із третім томом кримінального провадження.

Прокурор стверджував, що обвинувачена сама не прибула для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження 15.05.2023 року.

В той же час, сторона захисту повідомляє, що насправді обвинувачена ОСОБА_2 15.05.2023 року прибула до органу досудового розслідування для ознайомлення із зазначеними матеріалами кримінального провадження, однак такі матеріали на її вимогу надані не були.

На обгрунтування своїх доводів, стороною захисту надано ряд доказів, зокрема відповідні документи та відеозапис, а також відомості про виклик працівників поліції захисником ОСОБА_10 , пов`язаний із відмовою слідчого у наданні матеріалів досудового розслідування для ознайомлення стороні захисту.

При цьому, жодних грунтовних заперечень на такі заяви сторони захисту, прокурор у підготовчому судовому засіданні суду не надав, пославшись на відсутність у нього інформації з цього приводу. Водночас, на уточнююче запитання прокурор не зміг суду пояснити, чи виконані стороною обвинувачення вимоги ст. 290 КПК України, з огляду на що, суд, керуючись вимогами ст. 22 КПК України, приходить до висновку, що прокурором не забезпечено можливість обвинуваченій ОСОБА_2 ознайомитись з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі, в порядку ст. 290 КПК України, що в свою чергу є ще одним істотним порушенням вимог КПК України, поряд з усіма вищезазначеними, яке перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

Таким чином обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, який направлено на розгляд до суду, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а саме вимогам ст. 291 КПК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернення вказаного обвинувального акта прокурору.

За таких умов, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023000000000077 від 16.01.2023, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи той факт, що судом прийнято рішення про повернення обвинувального акту прокурору, всі інші клопотання сторони захисту, зокрема: клопотання захисника ОСОБА_7 про надання тимчасового доступу, клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, клопотання захисника ОСОБА_7 про зобов`язання прокурора виконати вимоги ст. 290 КПК України, клопотання захисника ОСОБА_7 про долучення доказів до матеріалів судового провадження, а також клопотання адвоката ОСОБА_9 про витребування відомостей - вважаються такими, що наразі не підлягають розгляду з огляду на передчасність заявлених захисниками вимог. Вказане не позбавляє захисників права повторно заявити такі клопотання у відповідній стадії судового провадження, у разі надходження до суду обвинувального акту, після усунення прокурором зазначених вище недоліків.

В той же час, суд не вважає за можливе задовольнити клопотання представника цивільного позивача про обрання щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, із встановленням додаткової заборони на виїзд обвинувачених за кордон, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, при розгляді таких клопотань учасників судового провадження про обрання, зміну, продовження чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого, суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Водночас, жодних клопотань про обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від прокурора до суду не надходило. Більш того, прокурор в судовому засіданні не підтримав і заявлене представником цивільного позивача клопотання з вказаного приводу.

Крім того, суд звертає увагу учасників кримінального провадження також і на те, що ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В той же час, у своєму клопотанні представник цивільного позивача не обґрунтував наявність щодо обвинувачених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про те, що їх існування не грунтується на фактичних обставинах провадження, при цьому суд нагадує, що не може приймати рішення сприючись виключно на припущення учасників кримінального провадження.

Таким чином суд приходить до висновку, що запобіжний захід стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наразі не може бути застосований як з формальної причини (не дотримано порядок подачі такого клопотання до суду прокурором), так і з причин недоведеності щодо обвинувачених ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що відповідно до положень ст. 176 КПК України є імперативною умовою, яка у даному випадку унеможливлює застосування до обвинувачених будь-якого запобіжного заходу, а тому клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_6 про обрання щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд визнає таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а тому відмовляє у його задоволенні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023000000000077 від 16.01.2023, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, - повернути прокурору.

Клопотання представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , кожної - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена прокурором, обвинуваченими та їх захисниками до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголосити 14 листопада 2023 року о 10 год. 10 хв.

Суддя: ОСОБА_1