Постанова

від 13.11.2023 по справі 277/214/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №277/214/23 Головуючий у 1-й інст. Гресько В. А.

Категорія 23 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 рокуЖитомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №277/214/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» про розірвання договору оренди земельної ділянки

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Грабовий Олександр Анатолійович

на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Греська В.А.

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила розірвати укладений 08.07.2015 року між ОСОБА_2 та ПОСП «Колос» договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 був власником земельної ділянки загальною площею 1,9854 га, кадастровий 1821786600:02:000:1040, яка знаходиться на території Симонівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Перший Агростандарт+» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач після смерті чоловіка прийняла та оформила спадщину, зокрема на земельну ділянку загальною площею 1,9854 га, кадастровий 1821786600:02:000:1040, і всі права та обов`язки орендодавця перейшли до неї.

Внаслідок припинення діяльності ТОВ «Перший Агростандарт+», в результаті реорганізації шляхом приєднання до ПОСП «Колос», орендарем земельної ділянки загальною площею 1,9854 га, кадастровий 1821786600:02:000:1040, за договором оренди землі від 08.07.2015 стало ПОСП «Колос».

Позивач зазначила, що умовами договору оренди землі передбачено, зокрема, орендну плату, порядок та строки її сплати. Так, орендна плата вноситься орендодавцем у грошовій формі через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік становить 843,70 грн. Орендна плата вноситься у строк до 31 грудня кожного року оренди. Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

З моменту підписання договору оренди землі відповідач систематично порушує умови договору та сплачує орендну плату після 31 грудня кожного року оренди не через касу відповідача. Крім того, станом на час звернення з позовом до суду відповідачем не сплачено позивачу кошти за користування земельною ділянкою за 2022 рік. Вважає, що порушення відповідачем строків здійснення орендної плати, яка виплачувалась поза межами каси відповідача, є підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного 08.07.2015 року.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , інтереси якоїпредставляє адвокатГрабовий О.А., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що несплата орендної плати за період із 2018 по 2022 рік мала місце у зв`язку з невиконанням саме позивачем обов`язку, передбаченого ч.3 ст.148-1 ЗК України є помилковим. Так. суд не взяв до уваги того факту, що у спірних правовідносинах змінився як орендодавець, так і орендар. При цьому слід врахувати, що апелянт не зверталась з листом до ТОВ «Перший Агростандарт+», адже починаючи з серпня 2018 року здійснювалось приєднання орендаря до іншої юридичної особи і до моменту звернення з позовом до суду позивачу ОСОБА_1 взагалі не було відомо про припинення діяльності ТОВ «Перший Агростандарт+» шляхом приєднання до ПОСП «Колос». Також зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем взагалі не було надано жодних доказів належного виконання ТОВ «Перший Агростандарт+» обов`язків по сплаті орендної плати за період Із 2018 по 2022 рік.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ПОСП «Колос» просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що позивач під час розгляду справи не подала до суду першої інстанції належні та допустимі докази про звернення до відповідача з вимогою про сплату орендної плати та повідомлення про перехід прав та обов`язків за договором оренди. Таким чином вважає, що несплата орендної плати за період Із 2018 по 2022 рік мала місце у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку, передбаченого ч.3 ст.148-1 ЗК України. Також просив суд відшкодувати витрати на правничу допомогу понесені під час апеляційного розгляду в розмірі 7000,00 грн.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Від представника позивача до суду надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи через його зайнятість в іншому судовому процесі. Однак, колегія суддів дійшла висновку про визнання причини повторної неявки представника позивача в судове засідання неповажною, враховуючи, що із зазначеної підстави суд вже відклав розгляд справ, та про можливість розглянути справи без його участі.

За приписами ст.372 ЦПК України, суд апеляційної інстанціївідкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судовоїповісткиабозайого клопотанням,коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місцерозглядусправи,не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала на праві власності земельна ділянка площею 1,9854 га, кадастровий номер 1821786600:02:000:0040, яка розташована на території Симонівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №000828 (а.с.12).

Згідно протоколу №8581040 від 23.05.2018 року відділом у Ємільчинському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області виправлено помилку у державному акті серії ЯБ №000828 та присвоєно земельній ділянці новий кадастровий номер 1821786600:02:000:1040 (а.с.13).

08 липня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «ПершийАгростандарт+»договір оренди земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1821786600:02:000:0040,площею 1,9854га, загальною площею 2,8814 га, яка знаходитьсяна територіїСимонівської сільськоїради Ємільчинськогорайону,строк дії договору 10 років (а.с.14-18).

Пунктами 4.1, 4.3 Договору визначено, що орендна платавноситься орендарему грошовійформі готівкоючерез касуорендаря зписьмовим підтвердженняморендодавцем фактуодержання готівкив деньїї одержання.Розмір орендноїплати урік становить843,70грн,що складає5%від нормативноїгрошової оцінкиземельної ділянки.Орендна платавноситься устрок до31грудня кожногороку оренди(а.с.14-12).

12 червня 2018 року загальні збори учасників ТОВ «Перший Агростандарт+» вирішили припинити діяльність ТОВ «Перший Агростандарт+» шляхом приєднання до СТОВ «Поліський Край» (протокол зборів №12) (а.с.19).

Згідно рішення №14 ТОВ «Перший Агростандарт+» від 01.08.2019 року внесено зміни до рішення Товариства №12 від 12.06.2018 року про припинення діяльності ТОВ «Перший Агростандарт+» в результаті реорганізації шляхом приєднання до СТОВ «Поліський Край» в частині визначення Товариства, до якого здійснюється приєднання, з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський край» на приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Колос» та припинено ТОВ «Перший Агростандарт+» шляхом приєднання до ПОСП «Колос» (а.с.22-27).

Відповідно до ксерокопії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.2018 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дане свідоцтво видане на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 1,9854 га, яка розташована на території Симонівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, кадастровий номер 1821786600:02:000:1040, що належить померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №000828 (а.с.28).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №126128560 від 02.06.2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 1821786600:02:000:1040 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а. с. 30).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами обґрунтованість своїх вимог щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальнимЗаконом України «Про оренду землі», Земельним Кодексом України та загальними нормами ЦК Українищодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі»передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25цього Законута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК Українивизначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною третьою статті 1223 ЦК Українивизначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

На виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/350/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19.

Позивач не подала до суду належних та допустимих доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату орендної плати та повідомлення про перехід прав та обов`язків за договором оренди.

Також позивач не подала до суду доказів, що ПСП «Колос» знало про особу правонаступника орендодавця ОСОБА_2 після його смерті.

Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Саме на позивача як нового орендодавця покладено обов`язок доведення до орендаря інформації про перехід права власності із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Орендодавець ОСОБА_2 помер до настання строку виплати орендної плати за 2017 рік. Свідоцтво про право на спадщину за законом позивач отримала 02.06.2018. Отже, несплата орендної плати за період зі 2018 по 2022 року мала місце у зв`язку з невиконання ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого ч.3 ст.148-1 ЗК України.

Отже, коли невиплата орендної плати зумовлена діями орендодавця, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 545/262/18,від 16 лютого 2022 року у справі. № 146/350/20.

Доводи апеляційної скарги про те, що неповідомлення позивачем орендаря про зміну власникам була обумовлена саме припинення діяльності ТОВ «Перший Агростандарт+» шляхом його приєднання до ПОСП «Колос» колегія суддів відхиляє, оскільки будь-яких доказів про звернення як до попереднього орендаря, так і до теперішнього з вимогою про сплату орендної плати та повідомленням про перехід прав та обов`язків за договором оренди матеріали справи не містять.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що невиплата відповідачем орендної плати із 2018 по 2022 рік не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами недобросовісність та вину відповідача у порушенні умов договору оренди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надання адвокатом Прокоф`євим В.І. відповідачу адвокатських послуг при розгляді справи в апеляційному суді підтверджується, зокрема, ордером про надання правничої допомоги від 16 серпня 2023 року та договором про надання правничої допомоги від 12 липня 2023 року.

За пунктом 3.1 Договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п.1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену додатками до цього Договору (а.с.106,112).

З додатку №3 до Договору про надання правничої допомоги від 11.08.2023 вбачається, що вартість послуг адвоката, які будуть надані під час апеляційного розгляду справи будуть складати: участь у судовому розгляді справи (складання тексту відзиву на апеляційну скаргу) 7000,00 грн; складання заяв, клопотань та інших процесуальних документів (один документ) 3000,00 грн.; участь у судових засіданнях (одне засідання) 3000,00 грн.

Оплата послуг за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції здійснюється в наступному прядку: 100% вартості послуги оплачується замовником адвокату протягом 30 календарних днів з дня проголошення постанови апеляційної інстанції. Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами (п.3.1, 7.1 додатку до Договору) (а.с.107).

Згідно акту здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 16.08.2023 року та детальним описом робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом під час апеляційного розгляду справи були надані послуги на суму 7000,00 грн., які складаються з правового аналізу апеляційної скарги, пошуку та аналізу законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відзиву на апеляційну скаргу (а.с.108).

Зурахуванням викладеного,враховуючи принципрозумності іспівмірності,складність справи,обсягвиконаних адвокатомробіт тачасом витраченимна їхвиконання,колегія суддівдійшла висновку,що заявапредставника відповідачапідлягає дочасткового задоволеннята зпозивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені і документально підтвердженні витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст.367,368,374,375,381-384ЦПК України,суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Грабовий Олександр Анатолійович залишити без задоволення, а рішення Ємільчинського районногосуду Житомирськоїобласті від31травня 2023року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2023 року.

Головуючий Судді