Рішення

від 08.08.2023 по справі 945/2230/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2230/21

Провадження № 2/945/283/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом, -

встановив:

17 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання прав учасника Фермерського господарства Курчан, які належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 18 лютого 1994 року рішенням громадянина ОСОБА_4 створено Фермерське господарство Курчан, засновником якого став ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли права учасника Фермерського господарства Курчан.

17 лютого 2014 року Протоколом № 1 загальних зборів Фермерського господарства Курчан» вирішено вивести ОСОБА_4 із засновників Фермерського господарства Курчан, у зв`язку зі смертю; в засновники Фермерського господарства Курчан введено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У тому числі, затверджено нову редакцію статуту Фермерського господарства Курчан, яка зареєстрвана 07 березня 2014 року (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців про зміну свідоцтва про державну реєстрацію № 15151050003000798).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли права засновника Фермерського господарства Курчан.

Позивач вказував на те, що у встановлений законодавством строк він звернувся до приватного нотаріуса Георгієвої О.Г. з питанням оформлення свого спадкового права, при цьому 04 листопада 2021 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на майнові права голови та засновника Фермерського господарства Курчан, у зв`язку з відсутністю складеного капіталу господарства та невизначеність часток між учасниками господарства.

Оскільки у позивача відсутня можливість вирішення спору у позасудовому порядку, він просив суд визнати за ним права учасника Фермерського господарства Курчан, які належали ОСОБА_3 .

Ухвалою Миколаївського районногосуду Миколаївськоїобласті від 22 листопада 2021 року вказаний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду, у цивільній справі відкрито провадження. Постановлено разглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

30 листопада 2021 року судом направлено приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвій Оксані Григорівні запит про надання копії спадкової справи № 30/2020 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 грудня 2021 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвої Оксани Григорівни, на запит суду від 30 листопада 2021 року, надійшла копія спадкової справи № 30/2020 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовчесудове засіданняпозивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому 14 червня 2023 року його представник ОСОБА_5 подала на адресу суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі. Розгляд справи представник позивача просив проводити за їхньої з позивачем відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, при цьому 08 серпня 2023 року подала на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила розглядати справу без її участі.

Суд дослідив у підготовчому судовому засіданні наявні у справі письмові докази та дійшов такого:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 а у віці 74 років у селі Тернувате, Миколаївського району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 7).

Позивач ОСОБА_1 - є сином ОСОБА_3 , що підверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яка міститься в матеріалах спадкової справи № 30/2020 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 50).

З вказаної вище копії спадкової справи № 30/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 слідує, що усю спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_1 , шляхом подання заяви від 03 грудня 2020 року про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвої Оксани Григорівни (а. с. 44 , 50).

Крім цього, спадкоємцем за законом після смерті померлої ОСОБА_3 , крім її сина ОСОБА_1 - позивача у справі, є також її дочка ОСОБА_2 - відповідач у справі. У свою чергу, ОСОБА_2 звернулася до нотаріального органу з заявою про відмову від прийняття належної їй частки в спадщині за законом, яка залишилася після смерті її матері ОСОБА_3 , на користь сина спадкодавиці - ОСОБА_1 (а. с. 45, 50 на звороті).

До позовної заяви позивачем додано копію Статуту Фермерського господарства Курчан (у новій редакції), затвердженого протоколом загальних зборів № 1 від 17 лютого 2014 року (далі - Статут) (а. с. 12 - 15).

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фермерське господарство Курчан як юридична особа зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 18 лютого 1994 року; Дата запису - 18 лютого 2011 року; Номер запису - 15151200000000798; ідентифікаційний код юридичної особи - 20900243 (а.с. 10 - 22).

Згідно з п.п. 1.2. п. 1 Статуту засновниками Фермерського господарства Курчан» є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Каремша, Н - Ломовьского району Пензенської області (ІН НОМЕР_3 ), яка є головою Фермерського господарства Курчан та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Тернувате, Миколаївського району Миколаївської області (ІН НОМЕР_4 ).

Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли права засновника Фермерського господарства Курчан».

При цьому, роз`ясненням щодо невидачі свідоцтва про право на спадщину від 04 листопада 2021 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою Оксаною Григорівною повідомлено ОСОБА_1 про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права голови та засновника Фермерського господарства Курчан ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що в статуті вказаного фермерського господарства відсутні відомості про складений капітал, у зв`язку з чим не зазначено, яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновниками, відсутні частки кожного з них (а. с. 17).

Разом з тим, незважаючи на відмову нотаріального органу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Відповідно до ст. 8 Закону фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частиною 1 статті 22 Закону визначено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону спадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини визначений статтею 1219 ЦК України.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику за позовами про захист права приватної власності роз`яснено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов`язків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини ст. 1219 ЦК України), то спадкуванню підлягають і майнові права, які мав спадкодавець.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 дійшла висновку про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України Про фермерське господарство.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 51.2., 63 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) роз`яснено, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 200/10400/18 (провадження № 61-6134св20).

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Статуту головною метою діяльності господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності.

Згідно з п.п. 4.2. п. 4 Статуту до складу майна господарства (складеного капіталу) можуть входити будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена Господарством в результаті господарської діяльності. Одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою, та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі, на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами Господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до п.п. 4.2. п. 4 Статуту грошові кошти або інше майно до складеного капіталу Фермерського господарства Курчан не передавались.

Отже, Фермерське господарство Курчан немає складеного статутного капіталу.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. 1) ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем прав засновника фермерського господарства, які належали його матері ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом.

Крім цього, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи наведене вище, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згіно з положеннями ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згіно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, позивачу належить повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ч. 3 ст. 200, ч. ч. 1, 4 ст. 206, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем с. Новоюр`ївка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; паспорт серії НОМЕР_6 ) права засновника Фермерського господарства Курчан (кодЄДРПОУ 20900243,місцезнаходження:57110,Миколаївська область,Миколаївський район,с.Шостакове),в обсязі,визначеному Статутом,зареєстрованим 07березня 2014року за№ 15151050003000798,які належали ОСОБА_3 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 увіці 74років уселі Тернувате,Миколаївського районуМиколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Тернувате, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Новоюр`ївка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; паспорт серії НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

Фінансовому органу Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцю с. Новоюр`ївка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; паспорт серії НОМЕР_6 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позову за квитанцією № 57665641 від 11 листопада 2021 року, що складає 454 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова