Рішення

від 06.11.2023 по справі 486/1501/22

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1501/22

Провадження № 2/486/219/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Савіна О.І.,

при секретарі Салагорі С.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Южноукраїнську Миколаївськоїобласті цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 42», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 42», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у його користуванні перебуває однокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 . У даній квартирі разом із ним зареєстрована його матір ОСОБА_4 , 1953 року народження та його син ОСОБА_3 , 1997 року народження. Проте на відміну від його матері, його син ОСОБА_5 в зазначеній квартирі не проживає без поважних причин з 2000 року, оскільки разом зі своєю матір`ю виїхав за межі міста Южноукраїнська 22 року тому і ніколи не повертався, зараз він перебуває за межами України. Незважаючи на тривалу відсутність ОСОБА_3 в м. Южноукраїнськ та в квартирі АДРЕСА_2 , він за власним бажанням не змінює місце своєї реєстрації. За наявності реєстрації відповідача в квартирі АДРЕСА_2 , він позбавлений можливості приватизувати житло. Крім того, при збереженні реєстрації ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 він вимушений сплачувати комунальні послуги в підвищеному розмірі, що завдає йому матеріальну шкоду. Просить суд визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що між нею та ОСОБА_1 сусідські відносини. ОСОБА_3 вона бачила ще маленьким, приблизно 15-20 років тому.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Заслухавши позивача, його представника, покази свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно акту №3 про не проживання, складений правлінням ОСББ «Дружби народів, 42» ОСОБА_3 не проживає з 2000 року за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

У вищевказаній квартирі зареєстровані позивач та відповідач, про що свідчить довідка (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) (а.с. 8).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач за місцем реєстрації не проживає з 2000 року та ніколи не повертався.

Згідно зі ст. 4, 115 ЦПК України, ст.15, 20 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який обирає на власний розсуд.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка), на що вказує п.11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року за №2.

Факт непроживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується матеріалами справи та показами свідка.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач не проживає у квартирі понад двадцять років без поважних причин, суд вважає його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивачем не ставиться питання про відшкодування судового збору, то судовий збір сплачений ним при зверненні до суду в сумі 992,40 грн., відшкодуванню на його користь не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 42», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текстрішення складено16.11.2023року.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О. І. Савін