Рішення

від 20.11.2023 по справі 280/7484/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2023 року Справа № 280/7484/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГКОНСАЛТІНГ" (вул. Миколи Краснова, буд. 6, м. Запоріжжя, 69084; код ЄДРПОУ 36277663) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГКОНСАЛТІНГ" (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "С" від 31.07.2023 року №000026100709, винесеного ГУ ДПС у Запорізькій області на суму 223658,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, тому що наказ про проведення фактичної перевірки складений з порушенням вимог ст. 80 ПК України, оскільки у його змісті не зазначено підстав для проведення такої перевірки, а наявність лише посилання на вимоги підпунктів ПК України та посилання на номер та дату Доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області не дає можливість ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, не визначено, яка саме інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана. Окрім того, вказує, що фактична перевірка була розпочата 30.05.2023, хоча період перевірки визначений з 01.03.2023 по 30.05.2023, тобто відповідач не розпочинав перевірку за адресою фактичного провадження діяльності та проводив її за минулий період часу, що носить характер документальної перевірки.

Позивач вважає, що посилання в акті перевірки на дані інформаційної системи СОД РРО не можуть братися до уваги, тому що отримані з належних контролюючого органу інтегрованих інформаційних баз не є первинним документами, які створюють для платника правові наслідки та не можуть вважатися належними доказами у питаннях, що стосуються встановлення фактів дотримання податкового законодавства платником податків. Тобто висновки контролюючого органу грунтуються лише на даних з внутрішніх інформаційних баз, які не конкретизовані та не ідентифіковані у акті перевірки, зроблені без перевірки відповідних розрахункових документів та іншої документації, а тому не можуть вважатися доведеними на підставі належних та допустимих доказів.

Позивач вважає також хибними висновки відповідача про те, що відсутність у розрахункових документах даних МАП по проданій алкогольній продукції вказує на те, що відповідні чеки не є розрахунковими документами і розрахункові операції, проведені з оформленням цих чеків, вважаються такими, що були проведені без реєстратора розрахункових операцій. Зазначає, що не можна ототожнювати факт відсутності розрахункового документа з розрахунковим документом, в якому не зазначено якийсь реквізит, який не впливає на ідентифікацію розрахункової операції. В свою чергу доповнення фіскального чека таким реквізитом, як цифрове значення штрихованого коду марки акцизного податку на алкогольні напої зумовлене посиленням контролю за обігом підакцизних товарів та сплати акцизного податку. У випадку реалізації алкогольної продукції, що марковані марками старого зразка в розрахунковому документі РРО відомостей із штрих-коду МАП (серії та номеру) зазначатися не буде, адже марки старого зразка йшли без цифрового значення штрихованого кодую. Таким чином застосування до позивача штрафних санкцій за проведення через РРО та видачу розрахункового документа без зазначення в рядку 9 цифрового значення штрихованого коду МАП є незаконним. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою судді від 18.09.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

06.10.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду і з заявленими позовними вимогами та зазначає, що з аналізу п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Вважає наказ та підстави проведення перевірки правомірними, а доводи позивача в цій частині необгрунтованими.

Окрім того, в ході перевірки, відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО), встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 149291,40 грн., які повинні маркуватися марками акцизного податку (МАП), без реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація про серію та номер МАП. Позивачем під час перевірки не було надано розрахункові документи в підтвердження протилежного. Вимоги до обов`язкових реквізитів у фіскальному чеку РРО визначені п. 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зокрема, такі як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Представником позивача 16.10.2023 до суду подано відповідь на відзив. Так, зокрема, зазначено, що жоден із зазначених пунктів ПК України, на підставі яких призначено спірну перевірку, не дає дозвіл контролюючому органу проводити перевірку «з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального». Для призначення та проведення перевірки не достатньо лише факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.

Позивач вважає неогрунтованими твердження відповідача щодо ненадання документів, тому що запит від 30.05.2023 «Про надання документів» не містить вимоги про необхідність надати розрахункові документи за вказаний період.

Позивач, підсумовуючи свої доводи, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, із наступних підстав: перевірка призначена та проведена з порушенням норм діючого законодавства; висновки про порушення проведених розрахункових операцій грунтуються лише на даних з внутрішніх інформаційних баз та на даних складених таблиць; розрахункові операції, які відповідач вважає проведеними з порушеннями, не конкретизовані та не ідентифіковані у акті, висновки зроблені без перевірки відповідних розрахункових документів та іншої первинної документації; такий реквізит, як цифрове значення штрихованого коду МАП, в розрахунковому документі не зазначався лише в тому випадку, якщо продана алкогольна продукція була з марками старого зразка; всі розрахункові операції проводились позивачем через РРО на повну суму покупки; саме на контроль зі сплати акцизного податку було направлено введення нового реквізиту. Просить позов задовольнити.

23.10.2023 відповідачем подано до суду заперечення, в яких наведені обгрунтування своєї позиції, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області № 859-п від 30 травня 2023 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Торгконсалтінг», керуючись ст. 19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст.80, п. 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та доповідної записки начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 26.05.2023 № 1732вн призначено проведення з 30 травня 2023 року тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку відділу магазину за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 6, в якому здійснює діяльністьТОВ «Торгконсалтінг», за період з 01.03.2023 по день закінчення фактичної перевірки, з питань дотримання норм законодавства, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); з питань цін та ціноутворення.

В ході проведення перевірки встановлено наступні порушення:

відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на суму 149291,40 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку (Далі МАП), без реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація про серію та номер МАП.

За результатами перевірки господарської одиниці суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Торгконсалтінг» відділу магазину, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 6, складено акт від 09 червня 2023 року № 1544/08/01/07/09/36277663 фактичної перевірки, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями).

09.06.2023 складено акт №548/08/01/07/09/36277663 про те, що після складання акту від 09.06.2023 платник податків, його законний представник або особа, яка здійснювала розрахункові операції відділ магазину за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 6, не з`явились для підписання та отримання акта перевірки, відмовилися від ознайомлення, підпису акта фактичної перевірки та його отримання.

На підставі акту від 09 червня 2023 року № 1544/08/01/07/09/36277663 Головним управлянням ДПС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми С від 31.07.2023 №000026100709, яким за порушення пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 223658,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України (далі за текстом - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст. 80 ПК України).

Приписами пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з п. п. 80.4, 80.5 ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставіпідпункту 20.1.10пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно ізстаттею 81цього Кодексу.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм слідує, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Суд зазначає, що з огляду на приписи ст. 81 ПК України, встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Суд звертає увагу на те, що допуск представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відбувся, оскільки направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки було вручено особі, яка фактично проводить розрахункові операції, (продавцю ТОВ «Торгконсалтінг» ОСОБА_1 ), про що свідчить відповідний підпис на направленні на перевірку.

Разом з цим, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, суд зазначає, що позивачему позовній заяві було наголошено на тому, що в наказі про призначення фактичної перевірки відсутні конкретні підстави для її проведення.

Із матеріалів справи слідує, що згідно з наказом від 30 травня 2023 року № 859-п ГУ ДПС у Запорізькій області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Торгконсалтінг», підставою для призначення фактичної перевірки позивача стала доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 26.05.2023 № 1732вн.

З наявної в матеріалах справи доповідної записки начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 26.05.2023 № 1732вн слідує, що підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «Торгконсалтінг» став Лист ДПС України від 15.05.2023 № 10930/7/99-00-07-04-02-07, яким повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб`єктів господарювання, які здійснювали продаж алкогольних напоїв, при цьому у відповідній графі почекових даних РРО/ПРРО для реквізитів МАП відсутня інформація про серію та номер марки акцизного податку, згідно додатку.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами підпунктів 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України, ГУ ДПС у Запорізькій області пропонувалось провести фактичні перевірки господарських об`єктів, зазначених у додатку 1.

Суд звертає увагу, що сталою є практика Верховного Суду, згідно з якою передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. При цьому для здійснення перевірки (податкового контролю) платника податків в наказі на проведення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої перевірки, має бути посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки. Доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18 грудня 2018 року по справі № 820/4891/18 Верховним Судом висловлено правову позицію про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки, внаслідок відсутності у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки. До того ж у вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що доповідна записка не може обґрунтовувати правомірність Наказу, оскільки, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу, відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки. Зазначено, що доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпунктів80.2.2та 80.2.7 пункту80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

В постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі № 820/4895/18 також викладено правову позицію про відсутність правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої. При цьому Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що посадові особи контролюючого органу не мали право приступити до проведення документальної виїзної перевірки позивача, оскільки у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 820/4893/18, від 04 грудня 2018 року по справі № 820/4894/18, від 11 червня 2019 року по справі № 1440/2045/18, в яких застосовані норми підпункту80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК Українидо встановлених судами попередніх інстанцій у відповідних справах обставин щодо підстав (обставин) проведення (призначення) фактичної перевірки суб`єкта господарювання, зокрема і відповідність таких підстав зазначеним у наказі про проведення перевірки підставам (фактичним і правовим).

Проаналізувавши доповідну записку начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 26.05.2023 № 1732вн з урахуванням вищевказаних правових висновків Верховного Суду, суд погоджується із доводами позивача про те, що така доповідна запискав порушення пп. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України не містить дані про наявну чи отриману в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Більше того, вказаний Лист ДПС України від 15.05.2023 № 10930/7/99-00-07-04-02-07стосується, окрім ТОВ «Торгконсалтінг», ще 8-ми інших суб`єктів господарювання. Всупереч вказаним положенням Податкового кодексу України в наказі від 30 травня 2023 року № 859-п на проведення перевірки не вказано чіткої підстави для проведення фактичної перевірки, не вказано, яка саме інформація про порушення позивачем законодавства стала підставою для проведення фактичної перевірки.

Щодо встановленого відповідачем в Акті проведення фактичної перевірки позивача порушення пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначенням наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з частиною першою статті 8 Закон № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі Положення).

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідальність за порушення вимог цього закону встановлена статтею 17 № 265/95-ВР, за абзацом першим якого за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

В цьому випадку, як вказано вище, підставою застосування штрафних санкцій є видача покупцю розрахункового документа встановленої законом форми, проте який не містить цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Суд зауважує, що цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9), як встановлено пунктом 2 розділу ІІ Положення, має зазначатися у фіскальному чеку у випадках, передбачених чинним законодавством, що прямо передбачено Положенням.

Відповідачем не вказано, яким законом або нормативно-правовим актом передбачено обов`язкове зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Таким чином, враховуючи рядок 9 фіскального чеку, в якому повинного зазначатися цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої у випадках, передбачених законодавством, а контролюючим органом не наведено законодавчого акту, який імперативно встановлює необхідність зазначення такого цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, тому суд доходить до висновку, що у розрахунковому документі містяться всі обов`язкові реквізити, тобто такий документ є розрахунковим документом, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог Наказів Міністерства фінансів №306 від 18.06.2020 та №329 від 08.06.2021 було внесено зміни до Положення №13. Зазначені зміни стосуються реквізитів фіскальних касових чеків на товари (послуги), що створюються та друкуються РРО та програмними РРО, в тому числі з`явилась необхідність відображення у чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв.

Відповідно до абзацу 2 п.2 Наказу №329 до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України №265 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону №265 не підлягають виключенню з Державного реєстру моделі реєстраторів розрахункових операцій, що раніше пройшли первинну реєстрацію та використовуються суб`єктом господарювання, до закінчення строку їх служби. Строк між первинною реєстрацією реєстраторів розрахункових операцій та датою їх виключення з Державного реєстру не може становити менше семи років. У разі зміни законодавчих вимог до використання реєстратора розрахункових операцій виробник (постачальник) зобов`язаний, за наявності технічних можливостей, здійснити доопрацювання реєстратора розрахункових операцій.

Виходячи з вищевикладеного, якщо підприємство застосовує РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких вже включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які перебувають на обліку в органах ДПС до моменту набрання чинності Наказами №306 та №329, такі РРО можливо використовувати до закінчення строку їх служби, а обов`язок по їх доопрацюванню законодавство покладає саме на виробників (постачальників), а не на користувачів. При цьому, таке доопрацювання виробниками РРО має бути здійснено лише за наявності технічних можливостей.

Реєстратор розрахункових операцій, створювані розрахункові документи якого і стали підставою для винесення спірного повідомлення-рішення, є реєстратор моделі ІКС-М510.01, заводський №МТ80401735, фіскальний №3000932515, версії внутрішнього програмного забезпечення 1225/1-03, обслуговується ПАТ «Регіональним сервісним центром «Славутич», що підтверджується довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 16.05.2023 №96075.

До суду не надано доказів про те, що реєстратор розрахункових операцій ІКС-М510.01 має технічні можливості доопрацювання РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення, в частині відображення у розрахункових документах цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серії та номеру), у відповідності до вимог форми і змісту розрахункових документів затверджених наказом МФУ №329 від 08.06.2021.

Положення абзацу 3 статті 12 Закону №265/95-ВР, які кореспондуються з приписами пункту 44 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 №601, відповідно до яких у разі зміни законодавчих вимог до використання реєстратора розрахункових операцій виробник (постачальник) зобов`язаний, за наявності технічних можливостей, здійснити доопрацювання реєстратора розрахункових операцій.

Суд звертає увагу, що такий обов`язок покладено саме на виробника (постачальника) РРО, а не на користувача, яким є позивач.

Так, відповідно до пп. 14.1.278 ст. 14 Податкового Кодексу України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Як було зазначено вище, відповідно до пп. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пп. 75.1.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до акту перевірки випадки створення не відповідних розрахункових документів при продажу алкогольної продукції встановлені контролюючим органом не під час проведення фактичної виїзної перевірки 30.05.2023, а шляхом аналізу відомостей аналітичної системи ДПС України СОД РРО за минулий період, тобто поза межами предмету проведення перевірки і не в рамках контрольної закупівлі. Натомість безпосередньо в рамках контрольної закупівлі 30.05.2023 посадовими особами контролюючого органу серед інших товарів було придбано 1 пляшку горілки "Nemiroff" 0.5 л, за ціною 143 грн і зафіксовано в п.2.2.13 описової частини акту, що позивачем надавався розрахунковий документ встановленої форми та змісту.

Суд зазначає, що ані в наказі про проведення перевірки від 30.05.2022 №859-п, ані у вступній частині акту перевірки не міститься вказівки, що така перевірка здійснюється з метою перевірки даних, наявних в системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, та відповідно до змісту вказаних вище статей ПК України перевірка даних наявних в системі СОД РРО є предметом саме камеральної перевірки, натомість наказом № 859-п була призначена перевірка фактична.

Таким чином, контролюючий орган в питанні відповідності чи невідповідності розрахункових документів перевищив свої службові обов`язки в частині аналізу торгових операцій за минулий період за допомогою аналітичних баз даних, а не за результатами контрольної закупівлі та фактичної перевірки саме на місці проведення господарської діяльності, як це передбачено ПК України та не на основі первинних документів, якими є розрахункові документи, що друкуються відповідним РРО.

Крім того, відповідно до пп. 2 п. 2.2.20 акту перевірки встановлена відсутність не всіх, а лише одного з реквізитів - серії та номеру МАП. Натомість зі змісту спірного повідомлення-рішення контролюючий орган описує суть правопорушення як відсутність реквізиту Проведення розрахункової операції без використання РРО. Формальна відсутність реквізиту МАП в рядку №9 не змінює встановленого факту придбання товарів покупцями. Всі чеки підтверджують виконання розрахункових операцій, проведені через належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується актом перевірки та наявністю цих чеків у базі СОД РРО. Документи містять всі необхідні реквізити, які достатньо повно ідентифікують проведені господарські операції та які в повній мірі відображають рух коштів господарської діяльності позивача та розмір податків.

За змістом же пункту 1 статті 17 Закону №265/95, яка застосовується, передбачена відповідальність саме за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання. Відповідальність саме за неналежне оформлення розрахункових документів законом прямо не передбачена, а ототожнення контролюючим органом такого виду порушення із непроведенням операцій через РРО є безпідставним, адже останнє передбачає під собою мету суб`єкта господарювання саме ухилитись від сплати податків та занизити показники доходу, на що прямо і спрямована санкція статті 17.

Натомість, під час проведення контрольної розрахункової операції 30.05.2023 було видано розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що не заперечується контролюючим органом та зазначено у п. 2.2.13 акту перевірки.

Таким чином, результатом ототожнення податковим органом відсутності реквізиту із проведенням розрахункових операцій взагалі без використання РРО є застосування санкції, яка є надмірною і несправедливою по відношенню до суті спірного порушення.

Суд погоджується з позицією позивача, що з метою посилення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв, залучення громадськості до такого контролю, зменшення можливості продажу контрафактного алкоголю постановами Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 року № 74 "Деякі питання маркування алкогольних напоїв" та № 97 "Про внесення змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів" з 01 травня 2020 року запроваджено марку акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв.

Одними із обов`язкових реквізитів марки акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв є штрих-код та QR-код, які містять інформацію про серію та номер марки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481)

Статтею 11 Закону № 481 передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 11 Закону № 481, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Отже, після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували, як алкогольні напої марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 року (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01.05.2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Однак, акт перевірки не містить доказів про те, яке акцизне маркування було на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка.

Тому, відповідач протиправно стверджує, що при продажу алкогольних напоїв за перевірений період позивач мав обов`язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку, тобто цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

При цьому законодавство України не зобов`язує позивача зазначати на розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв, що марковані марками старого зразка.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного, податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2023 року №000026100709 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не установлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями241,243-246,250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГКОНСАЛТІНГ" (вул. Миколи Краснова, буд. 6, м. Запоріжжя, 69084; код ЄДРПОУ 36277663) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2023 №000026100709.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГКОНСАЛТІНГ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3354,88 грн. (три тисячі триста п`ятдесят чотири гривні 88 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.11.2023.

Суддя А.В. Сіпака