Рішення

від 20.11.2023 по справі 640/28351/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року 640/28351/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправної та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 15.09.2021 №66838807.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що обов`язковою умовою для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення. При стягненні виконавчого збору, без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду. У той же час, державний виконавець не здійснював фактичного виконання судового рішення, оскільки жодних дій та стягнення заборгованості за виконавчими документами не було, а тому постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

28.03.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/28351/21, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Балаклицьким А.І.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувана постанови винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Зауважив, що Законом не встановлено залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.09.2021 заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмилою Василівною, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 910/3888/20 в рамках виконавчого провадження № 66838807, зокрема, винесено постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» 3 203 405 грн 83 коп. основного боргу, 320 340,54 грн. пені, 61463,87 грн. 3% річних, 57 667,05 грн. інфляційних втрат, 54 643,17 грн. судового збору, виконавчого збору у розмірі 125 974,32 грн. та про арешт коштів боржника.

20.09.2021 зазначені постанови державного виконавця отримані Боржником.

14.09.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяву Боржника та розстрочено виконання рішення суду від 25.02.2021 у справі № 910/3888/20 у сумі 1 444 743,23 грн. на 4 місяці, шляхом оплати щомісячно:

до 30.09.2021 суми 361 185,81 грн.

до 31.10.2021 суми 361 185,81 грн.

до 30.11.2021 суми 361 185,81 грн.

-до 31.12.2021 суми 361 185,81 грн.

16.09.2021 ухвалу суду про затвердження розстрочення Скаржник отримав наручно в суді і в цей же день, керуючись п. 6 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» направив до Дніпровського ВДВС заяву про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 66838807, яка зареєстрована канцелярією 16.09.2021.

Незважаючи на винесену судом ухвалу про розстрочку, станом і день подання позову до суду державним виконавцем не винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 66838807.

16.09.2021 з розрахункового рахунку Боржника, відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк» в рамках ВП № 66838807 були списані кошти в розмірі 64 451,19 грн., хоча згідно ухвали про розстрочку, перша оплата коштів Боржником має бути здійснена до 31.09.2021.

Вважаючи вказані дії державного виконавця, а також постанову про стягнення виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Абзацом 3 частини третьої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі також - Інструкція).

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88601610) та Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №480/2853/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88815199) дійшли висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд вважає, що правовий висновок, викладений у вищевказаних постановах суду касаційної інстанції, у повній мірі підлягає застосуванню у даних правовідносинах.

Як свідчать матеріали справи, 14.09.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяву Боржника та розстрочено виконання рішення суду від 25.02.2021 у справі № 910/3888/20 у сумі 1 444 743,23 грн. на 4 місяці, шляхом оплати щомісячно: до 30.09.2021 суми 361 185,81 грн.; до 31.10.2021 суми 361 185,81 грн.; до 30.11.2021 суми 361 185,81 грн.; до 31.12.2021 суми 361 185,81 грн.

16.09.2021 ухвала суду про затвердження розстрочення була зареєстрована канцелярією відповідача.

Незважаючи на винесену судом ухвалу про розстрочку, державним виконавцем не було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 66838807.

16.09.2021 з розрахункового рахунку Боржника, відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк» в рамках ВП № 66838807, незважаючи на наявність ухвали суду про розстрочення платежу, яка є обов`язковою до виконання, були списані кошти в розмірі 64 451,19 грн.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17 (№ К/9901/3131/17) та від 15 лютого 2018 р. у справі № 910/1587/13.

Суд наголошує на тому, що відповідно до матеріалів справи позивачем наказ Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 910/3888/20 виконувався добровільно, про що свідчить звернення позивача до Господарського суду і винесення ухвали від 14.09.2021 року про розстрочення виконання рішення суду, яка була винесена до моменту відкриття виконавчого провадження № 66838807 (15.09.2021 року).

Отже, відповідач ніяким чином не підтвердив вчинення ним дій щодо фактичного виконання відповідного виконавчого документа та вжиття заходів примусового виконання рішень, що свідчить про відсутність підстав для стягнення на його користь виконавчого збору.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не були вчинені дії щодо фактичного виконання відповідного виконавчого документу, суд дійшов висновку про те, що спірна постанова підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн., що підтверджується платіжним дорученням №163796 від 01.10.2021 року.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 139, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмили Василівни ВП № 66838807 від 15.09.2021 про стягнення виконавчого збору з Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» у виконавчому провадженні № 66838807 від 15.09.2021.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 04737111) сплачений судовий збір у розмірі 2270,00грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 35011660).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.