Ухвала

від 21.11.2023 по справі 460/25662/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

21 листопада 2023 року м. Рівне№460/25662/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська після одержання позовної заяви

ОСОБА_1

доУправління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2003 року по 01 лютого 2008 року; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 01 лютого 2008 року наростаючим

підсумком, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 10.11.2023 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали суду позивачем подано заяву, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду. На обґрунтування заяви зазначає, що 25.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації. 05.10.2023 отримав від відповідача копії розрахункових листів за період з 1994 по 2015 роки. Позивач вважає, що фактично тільки через два місяці та десять днів отримав від відповідача документи, які просив у своїй заяві ще 25.07.2023, без яких не міг дізнатись про порушення своїх прав, що суттєво ускладнило своєчасне звернення до адміністративного суду з позовом. Крім того, позивач зазначає, що Законом України №2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, згідно з вимогами частин 1 - 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

За частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 Глави XIX КЗпП України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 №651 з 24:00 год. 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки процесуальний строк звернення до суду, зважаючи на частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України та від 07.07.2011 по справі Серков проти України, не може сплинути, не розпочавши перебігу, то суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли строк згідно із ст.233 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ слід обчислювати з 01.07.2023.

Таке тлумачення повністю корелюється із правовими позиціями постанови Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №460/17052/21, де указано, що: 1) положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців); 2) Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні; 3) право на звернення до суду відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не було обмежене будь-яким строком.

Позивач звернувся до суду 06.11.2023 з позовом про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2003 по 01.02.2008.

Перебіг строків звернення до суду з даним позовом закінчився 01.10.2023 (три місяці після закінчення карантину).

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі № 815/91/18.

Отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює моменту з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Отже, ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Суд враховує, що, в будь-якому випадку, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20).

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Проте, позивач не наводить жодних причин пропуску строку звернення до суду, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення чи пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в ОВС України (УМВС України в Рівненській області) з 01.11.1994 по 04.11.2015 на різних посадах. Був звільнений з посади заступника начальника відділу дільничних інспекторів міліції Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області у зв`язку з виходом на пенсію в званні підполковник міліції. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 23 роки 4 місяці 28 днів, в пільговому обчисленні 31 рік 09 місяців 10 днів (наказ УМВС України в Рівненській області № 342 о/с від 04.11.2015).

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 01.02.2008, оскільки з позовом звернувся лише 06.11.2023. При цьому, поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Тому, наведені у заяві підстави пропущення строків звернення до адміністративного суду, є неповажними та не підтверджені належними доказами.

Щодо покликання позивача на запровадження та дію на території України воєнного стану на підтвердження поважності причин пропуску до суду з даним позовом, то суд зауважує таке.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20, від 06 квітня 2023 року у справі №640/3113/22, від 02 листопада 2023 року у справі №620/7114/22.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скористатись правом на звернення з позовною заявою у межах визначеного законодавством строку, позивач не зазначає та не надає.

Також варто зазначити, що у постанові від 25.03.2020 у справі №9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України, нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/474/17, а також у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 року у справі № 520/15510/19.

Вищенаведене засвідчує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Позаяк, позивачем пропущений встановлений законодавством строк звернення до суду з цією позовною заявою, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 123, 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 21 листопада 2023 року

Суддя Олег ГРЕСЬКО